Новини 6 клас

Пам’ятка

про правила поводження в разі виявлення

підозрілих вибухонебезпечних предметів

УВАГА! Сьогодні терористичні акти здійснюються з використанням вибухових пристроїв і предметів, часто замаскованих під авторучки, мобільні телефони, гаманці, міні-магнітофони, дитячі іграшки, поміщених у звичайні портфелі, сумки, банки, пакунки і залишених у багатолюдних місцях.

Поводження з вибухонебезпечними предметами вимагає граничної уваги і обережності.

ВІД ТВОЇХ ПРАВИЛЬНИХ ДІЙ ЗАЛЕЖИТЬ ЖИТТЯ ТА ЗДОРОВ’Я ТВОЄ І ОТОЧУЮЧИХ!

У разі знаходження вибухонебезпечного пристрою ЗАБОРОНЕНО:

наближатися до предмета;

пересувати його або брати в руки;

розряджати, кидати, ударяти по ньому;

розпалювати поряд багаття або кидати в нього предмет;

приносити предмет додому, у табір, у школу.

При знаходженні вибухонебезпечного пристрою:

негайно (з безпечного місця) повідомте чергові служби МНС (тел. 101), міліцію (тел.102);

не підходьте до предмета, не торкайтеся і не пересувайте його, не допускайте до знахідки інших людей;

припиніть усі види робіт у районі виявлення вибухонебезпечного предмета;

не користуйтеся засобами радіозв’язку, мобільними телефонами (вони можуть спровокувати вибух);

дочекайтеся прибуття фахівців, укажіть місце знахідки та повідомте час її виявлення.

У випадку, коли в будинку знайдено вибуховий пристрій і Вас евакуюють:

·одягніть одяг із довгими рукавами, щільні брюки та взуття на товстій підошві. Це може захистити від осколків скла;

·візьміть документи (паспорт, свідоцтво про народження дітей тощо), гроші;

·під час евакуації слідуйте маршрутом, указаним органами, які проводять евакуацію. Не намагайтеся «зрізати» шлях, тому що деякі райони або зони можуть бути закриті для пересування;

·тримайтеся подалі від ліній енергопостачання, що впали

Якщо Ваш будинок (квартира) опинилися поблизу епіцентру вибуху:

·обережно обійдіть усі приміщення, щоб перевірити чи немає витоків води, газу, спалахів і т.п; у темряві в жодному випадку не запалюйте сірника або свічки – користуйтеся ліхтариком;

·негайно вимкніть усі електроприлади, перекрийте газ, воду;

· з безпечного місця зателефонуйте рідним і близьким, стисло повідомите про своє місцезнаходження, самопочуття;

·перевірте, як ідуть справи в сусідів – їм може знадобитися допомога.

ПАМ'ЯТАЙТЕ! Розмінуванням, знешкодженням або знищенням вибухонебезпечних предметів займаються тільки підготовлені фахівці-сапери, допущені до цього виду робіт.

У класі було проведено годину спілкування " Вибухонебезпечні предмети та правила поводження з ними"

«Щороку в четверту суботу листопада Україна вшановує пам’ять жертв Голодомору 1932–1933 років і масових штучних голодів 1921–1923 і 1946–1947 років.
У 2025-му День пам’яті жертв голодоморів припадає на 22 листопада. Традиційно в цей день о 16:00 пам'ять про мільйони українців, вбитих під час геноциду, вшановують хвилиною мовчання та запаленням свічок біля пам'ятників жертвам Голодомору, в храмах та церквах громади.
У 2006-му році, коли Законом України «Про Голодомор 1932–1933 років в Україні» Голодомор був визнаний геноцидом Українського народу, передбачалося, що під час хвилини мовчання має зупинятися рух транспорту, припиняється робота на підприємствах, а люди намагаються приєднатися до жалобних заходів, запалюючи свічки біля меморіалів або вдома.
Головне – зупиніться! Навіть якщо ви кудись поспішаєте, адже йдеться всього про одну хвилину.
У тиші вшануйте жертв сталінського геноциду в умовах повномасштабної війни Росії проти України, яка супроводжується геноцидними практиками проти українців.
Під час хвилини мовчання ви можете згадати когось із близьких, знайомих, мільйонів людських життів які, на жаль, Україна втратила внаслідок Голодомору і масових штучних голодів.
Під час хвилини мовчання ви можете помолитися за загиблих.
Якщо ви з дітьми - пояснюйте їм, чому важлива хвилина мовчання.»

Помаранчева революція та Революція Гідності – етапи боротьби за Україну.
Президентські вибори 2004 року з їхніми масштабними фальсифікаціями, які й
спричинили Помаранчеву революцію, були не лише виборами між двома конкурентами – провладним кандидатом Віктором Януковичем та опозиційним політиком Віктором Ющенком. Це також були вибори між збереженням фактичного статусу України як сателіта росії, з одного боку, й перспективою демократизації суспільства та звільнення від московського диктату – з іншого.
Помаранчева революція дала народові України відчуття свободи й відкрила можливості для демократичних змін в країні, через 13 років після відновлення української незалежності вперше засвідчила суб’єктність України та привернула увагу демократичного світу до нас.
Події Помаранчевої революції посилили роль України на міжнародній арені,
сприяли зближенню з НАТО для безпекових цілей та засвідчили її вибір на користь європейського вектора розвитку.
Помаранчева революція стала одним із перших уроків із формування навичок самоорганізації, поштовхом до духовного відродження нації, відновлення історичної пам’яті, посилення української ідентичності. Вона засвідчила неспинний розвиток в Україні громадянського суспільства, яке готове боротися за демократичні цінності права та свободи людини, політичні і громадянські свободи.
Революція Гідності / Євромайдан – продовження боротьби громадян України за
право самим визначати своє майбутнє та майбутнє своєї держави. Загроза цілковитої втрати незалежності й перетворення України на вотчину росії через відмову від євроінтеграції під тиском кремля, захист людської гідності та громадянських прав свобод вивели людей на Майдани по всій Україні 21 листопада 2013 року.
Революція Гідності / Євромайдан спирався на досвід самоорганізації суспільства, набутий зокрема під час Помаранчевої революції. Водночас протестувальники врахували помилки попереднього Майдану та післямайданного періоду, коли слабке й недосвідчене громадянське суспільство переклало всю відповідальність за розвиток держави на політиків.
Революція Гідності сприяла подальшому формуванню громадянського суспільства, яке усвідомлювало свою відповідальність за майбутнє країни та чітко бачило загрози, що їх створював для України режим Януковича.
Революція Гідності стала бойовим хрещенням для українського суспільства, яке вперше з моменту відновлення незалежності усвідомило ціну свободи, побачивши кров, пролиту майданівцями за нашу свободу та гідність, за право українців вільно творити майбутнє.
У вогні Майданів загартувалися чимало тих, хто навесні 2014 року добровольцем вирушив із Майдану на український Схід, щоб захистити його від російської агресії, а в лютому 2022 року під час широкомасштабного вторгнення став на захист України від російської навали.
Революція Гідності / Євромайдан – масовий громадянський протест, який тривав
94 дні з 21 листопада 2013 року до 22 лютого 2014 року. Його було спричинено різкою зміною зовнішньополітичного курсу та вектора розвитку держави, згодом до причин додалися незаконні / антиконституційні дії влади.
Епіцентром подій стали столичний майдан Незалежності та прилеглі вулиці –Хрещатик, Михайла Грушевського, Інститутська.
Протести відбувалися також на центральних площах обласних і районних центрів України.
Термін «Євромайдан», за деякими даними, було вперше вжито в соцмережах 21
листопада 2013 року. Уже 22 листопада його активно використовували в медійному просторі на позначення протестів проти відмови від підписання Угоди про асоціацію України з ЄС.
Термін «Революція Гідності» вперше озвучив Олег Тягнибок 8 грудня 2013 року зі сцени Майдану на вічі.
Приводи Революції Гідності
1. Призупинення підготовки підписання Угоди про асоціацію між Європейським
Союзом та Україною й відновлення діалогу щодо співпраці в межах Митного союзу відповідно до оприлюдненого 21 листопада 2013 року Кабінетом Міністрів України розпорядження № 905-р «Питання укладання Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їх державами – членами, з іншої сторони».
2. Підтвердження Віктором Януковичем під час Вільнюського саміту Східного партнерства, який відбувся 28–29 листопада 2013 року, відмови від підписання Угоди про асоціацію та зону вільної торгівлі з ЄС через політичний тиск із боку кремля.
3. Силовий розгін уночі 30 листопада 2013 року спецпідрозділом МВС «Беркут» мітингувальників, які з 21 листопада перебували на столичному майдані Незалежності на знак незгоди з рішенням керівництва країни.
Основні етапи Революції Гідності
1. 21–29 листопада 2013 року – протести, спричинені рішенням уряду щодо відмови підписати Угоду про асоціацію України з ЄС.
2. 30 листопада 2013 року – 18 січня 2014 року – «мирне протистояння», розгортання протестних акцій у Києві та регіонах, учинення репресивних дій із боку силових структур.
3. 19–29 січня 2014 року – «силове протистояння», спричинене реакцією мітингувальників на ухвалені Верховною Радою України 16 січня закони, які значно обмежували свободи громадян та збільшували права правоохоронних структур. Перші загиблі протестувальники на вулиці Михайла Грушевського.4. 30 січня – 17 лютого 2014 року – «силова рівновага з ознаками деескалації», звільнення протестувальниками адміністративних будівель у Києві.
5. 18–20 лютого 2014 року – «збройна ескалація»,– остання хвиля силового протистояння з використанням вогнепальної зброї проти мітингарів.
6. Вечір 20 лютого – 22 лютого 2014 року – розв’язка.
Символи Революції Гідності
Організація символічного простору та використання символів були невід’ємними складниками Революції Гідності. Майдан часто асоціювався із Запорозькою Січчю та став символом волелюбності й нескореного духу українців. Символічного значення набули предмети, завдяки яким активісти та їхні прихильники позначали себе як групу, що має спільні цінності.
Серед основних символів Майдану – стрічки з кольорами прапорів України та Європейського Союзу, каски та щити членів Самооборони Майдану, що не могли захистити від куль, а радше сприймалися як суто символічні засоби захисту чи як обереги.
Невипадково значну кількість щитів і касок було розписано або вкрито написами. Символом Майдану стала конструкція новорічної ялинки, встановлена на головній площі столиці. Майданівці називали її «Йолкою». Ставши формальною причиною побиття людей у ніч на 30 листопада 2013 року, згодом вона перетворилася на один із головних символів протесту. Мітингарі прикрасили її прапорами, плакатами, банерами тощо.

У кожній країні є особливі люди, які готові віддати своє життя заради захисту свого народу та збереження миру. Ці люди - воїни, справжні герої нашого часу. Вони виконують важливу місію - оберігати нашу безпеку та надію на краще майбутнє.

Відданість та Самовідданість

Воїни відрізняються великою відданістю своїй країні. Вони готові пройти через найскладніші випробування, щоб захистити тих, кого вони люблять та дорого цінують. Самовідданість - це основний принцип, який веде їх у службі.

Тренування та Готовність до Дії

Воїни проводять безліч годин на тренуваннях, готуючись до будь-яких можливих сценаріїв. Вони навчаються працювати як команда, долаючи будь-які труднощі. Їхні навички та знання дозволяють впевнено діяти у критичних ситуаціях.

Служба для Безпеки та Миру

Воїни несуть важливу відповідальність перед суспільством. Вони забезпечують нашу безпеку та дозволяють нам жити у мирі. Їхні зусилля дозволяють зберегти стабільність та гармонію в нашій країні.

Психологічна Стійкість та Спеціальні Особливості

Робота воїна часто пов'язана з великим психологічним тиском та стресом. Тому важливо, щоб вони мали доступ до психологічної підтримки та допомоги. Важливо розуміти, що вони - не тільки фізично сильні, а й мають міцні духовні якості.

Герої Усіх Часів

Воїни - це герої, які залишаються в пам'яті народу назавжди. Вони несуть важливу місію та долають найважчі випробування для того, щоб ми могли жити в мирі та безпеці. Вони є джерелом гордості та натхнення для нас всіх. Нехай наша вдячність та підтримка супроводжують їх у їхній благородній справі.

Усі багатства країни слід пильно оберігати від вогню. Запобігання пожежам і активна боротьба з ними є важливим державним завданням.

17 грудня 1993 року Верховною Радою України було прийнято і введено в дію Закон України “ Про пожежну безпеку ”, у якому зазначено, що гарантування пожежної безпеки є невід’ємною частиною державної діяльності щодо охорони життя та здоров’я людей, національного багатства і навколишнього природного середовища.

Цей закон визначає загальні правові , економічні та соціальні основи дотримання пожежної безпеки на території держави, регулює відносини державних органів, юридичних і фізичних осіб у цій галузі незалежно від виду їх діяльності та форм власності.

Пожежна безпека повинна забезпечуватись шляхом проведення своєчасних організаційних, технічних та інших заходів, спрямованих на запобігання пожежам, зниження можливих майнових втрат і зменшення негативних екологічних наслідків у разі її виникнення, створення умов для швидкого виклику пожежних підрозділів та успішного гасіння пожеж.

Аналіз статистичних даних про пожежі в світі свідчить, що їх кількість щороку збільшується. У 1996 році по Україні виникло 9446 пожеж, загинуло 838 громадян, з низ – 37 дітей. Кожні 5 хвилин відбувається пожежа, матеріальні збитки від вогню обчислюються мільйонами гривень.

Характерною особливістю сучасного життя є наявність газових комунікацій, великої кількості електричних приладів, предметів побутової хімії. Все це створює підвищену пожежну небезпеку, особливо при порушенні громадянами вимог Правил пожежної безпеки. Про це свідчать аналізи причин виникнення пожеж.

У повсякденному житті недотримання елементарних норм і правил пожежної безпеки призводить до гірких наслідків: травм, опіків, матеріальних збитків... Але найстрашнішим наслідком пожеж є загублені людські життя. Сотні травмованих людей, людей, які одержали різні ступені опіків під час пожеж, на все життя залишаються каліками. Через помилки дорослих жертвами вогню стають і діти.

У більшості випадків причинами виникнення пожеж є конкретні люди, їх легковажність, нехтування правилами пожежної безпеки, халатність і неуважність при користуванні електропобутовими приладами і вогнем.
Найбільш розповсюджені причини виникнення пожеж
§ необережне поводження з вогнем;
§ порушення правил будови та технічної експлуатації електричного устаткування
( експлуатація несправних чи саморобних електричних приладів, коротке замикання, залишені без нагляду ввімкнені електричні прилади);
§ порушення правил пожежної безпеки при пічному опаленні ( несправні димарі);
§ пустощі дітей з вогнем ( запалювання паперу, стружок, легкозаймистих речовин);
§ газові розряди та атмосферна електрика;
§ недотримання правил пожежної безпеки при користуванні газом ( залишені без нагляду ввімкнені газові прилади, сушіння білизни над газом та ін. ) ;
§ підпалювання ( через необережність, незнання правил пожежної безпеки )
§ несправність або неправильна експлуатація електроустаткування, електропобутових приладів, газових плит;
§ вмикання до однієї розетки побутових приладів великої потужності;
§ розігрівання лаків і фарб на відкритому повітрі.

Сказ — це гостре особливо небезпечне вірусне захворювання усіх теплокровних тварин і людини, спричинене нейротропним вірусом сказу (англ. Rabies virus) із роду Lyssavirus. Характеризується розвитком своєрідного енцефаліту зі стрімким пошкодженням центральної нервової системи і завжди закінчується смертю.

У медичній літературі інших країн хвороба відома як рабієс (у тварин) і гідрофобія (у людей).

Причини сказу і шляхи передавання інфекції

Джерелом та резервуаром збудника сказу є усі теплокровні тварини, з яких найбільш небезпечні для інфікування людини м,ясоїдні (дикі та домашні). Людина може інфікуватися збудником сказу від хворої на сказ тварини через:

укус;
подряпину та мікроушкодження шкіри;
потрапляння контамінованої збудником сказу слини на слизові оболонки.
У контактний спосіб людей найчастіше інфікують коти й собаки — з-поміж свійської фауни, а в дикій природі — лисиці та вовки. В Україні головним джерелом збудника сказу у дикій природі є червоні лиси, збудник сказу виявлявся також у кажанів.

Серед свійських тварин особливу небезпеку становлять безпритульні тварини, зокрема собаки, для яких укус є інстинктивною реакцією для захисту території, членів зграї або здобуття їжі; в останні роки збільшилась роль котів, які нерідко мають спільні з лисицями території лову мишей, досить часто хворіють на сказ також сільськогосподарські тварини.

Доведена можливість аерогенно-контактного зараження (у лабораторних умовах, під час відвідування печер, населених кажанами), коли вірус пасивно потрапляє через кон’юнктиву, слизову ротоглотки,а також при трансплантації органів від померлих від сказу людей. За даними ВООЗ, у 99% випадків захворювання та смерті людини від сказу джерелом збудника є собаки та кішки. В Україні – в 50 % кішки. Близько 40% жертв укусів імовірно хворих на сказ собак — діти віком до 15 років.

Якщо вас укусила чи лизнула безпритульна або дика тварина, негайно зверніться до лікаря! Зволікання може коштувати життя!

Симптоми сказу

У людини інкубаційний період сказу, як правило, триває від 7 днів до 3 місяців, але може збільшуватися до 1-го чи 3-х років, залежно від низки факторів:

місця, кількості й глибини укусів (найнебезпечніші укуси в обличчя та голову загалом);
кількості й активності вірусу, що потрапив у рану;
віку постраждалого (діти вразливіші за дорослих).
Початкові симптоми сказу — підвищення температури та біль, а також незвичні або незрозумілі відчуття поколювання, пощипування чи печіння у місці пошкодження. Після появи симптомів захворювання практично завжди закінчується летально. У процесі поширення вірусу центральною нервовою системою розвивається прогресивне смертельне запалення головного і спинного мозку.

Є дві форми цього захворювання: активний і паралітичний сказ.

Для людей з активним сказом характерні гіперактивність, гідрофобія (страх води) та інколи аерофобія (страх протягів або свіжого повітря). Смерть настає за кілька днів у результаті зупинки роботи серця, дихання.

На паралітичний сказ припадає близько 30% усіх випадків захворювання у людей. Ця форма сказу триває довше за попередню із легшим перебігом. М’язи поступово паралізуються, починаючи з місця укусу чи подряпини. Повільно розвивається кома, і настає смерть.

Симптоми сказу у тварин залежать від стадії захворювання.

Початкова стадія (триває до п’яти днів):

наявні сліди від укусів;
гризуть місце укусу;
ласкаві, примхливі, насторожені одночасно;
слабкий апетит;
їдять неїстівне;
слинотеча;
блювота.
Збуджена стадія (2–3 дні):

агресивні;
збуджені;
нападають;
намагаються утекти;
гризуть землю;
їдять неїстівне;
конвульсії;
блювота;
параліч;
косоокість.
Паралітична стадія (2–4 дні):

виснаження;
повний параліч;
смерть.
Лікування сказу

У разі інфікування людини показані негайна госпіталізація і введення антирабічної вакцини. Таких щеплень має бути шість за призначення вакцини Індіраб: у день звернення до лікаря (0-й день), а потім на 3-й, 7-й, 14-й, 30-й і 90-й дні,або по іншій схемі при застосуванні іншої вакцини.

Антирабічна вакцина запобігає виникненню захворювання у 96–99% випадків.

Вона ефективна у разі початку курсу не пізніше 14-го дня з моменту укусу чи заслинення. Утім, курс імунізації призначають навіть через кілька місяців після контакту із хворою або ж підозрілою на сказ твариною. Антитіла у людини з’являються тільки на 12–14-й день, а максимальні їхні рівні досягаються лише через 30–40 днів. Імунітет стає дієвим приблизно через два тижні після закінчення курсу вакцинації та залишається таким упродовж року.

У разі небезпечної локалізації укусів (обличчя, шия, голова, пальці рук, промежина), множинних або дуже глибоких поодиноких укусів, залинення слизових оболонок, будь-яких ушкоджень, завданих хижими тваринами, кажанами й гризунами, коли є ризик короткого інкубаційного періоду, окрім вакцини застосовують і антирабічний імуноглобулін. Інкубаційний період може скоротитися до 7 діб — це менше, ніж час вироблення поствакцинального імунітету. Якщо з моменту контакту із твариною минуло більше трьох діб, антирабічний імуноглобулін не застосовують.

Загалом лікувальні заходи спрямовують на зменшення страждань хворого. Його кладуть до окремої палати і забезпечують максимальний спокій. Для зниження збудливості призначають наркотичні засоби. Втрати рідини поповнюють шляхом внутрішньовенного введення сольових розчинів, плазмозамінників, розчину глюкози. За потреби здійснюють штучну вентиляцію легень.

Останнім часом у світі обговорюють ефективність лікувального «протоколу Мілуокі», коли хворого під час лікування ввергають у штучну кому і застосовують противірусні препарати.

Медичний персонал має працювати в захисному одязі, щоб запобігти потраплянню слини на шкіру та слизові оболонки.

Профілактика сказу

Профілактичні заходи поділяються на два напрями: боротьба з носіями збудника і недопущення розвитку захворювання у людини, яку покусала чи заслинила скажена тварина.

Для профілактики сказу необхідно:

регулярно вакцинувати свійських тварин;тадиких м’ясоїдних тварин (пероральна імунізація шляхом розкладання у місцях їх перебування їстівних приманок з вакцинами);
уникати контактів із потенційно небезпечними тваринами;
не торкатися диких чи безпритульних тварин;
не підгодовувати безпритульних тварин у місцях, де постійно перебувають люди (особливо діти);
виконувати правила утримання тварин.
Стережіться безпритульних, а тим більше диких тварин, які не бояться самі до вас підійти.

Сказу можна повністю уникнути, якщо після укусу людина як найшвидше отримає необхідну медичну допомогу. Курс антирабічних щеплень призначають у разі ймовірного або наявного інфікування людини, після визначення приналежності випадків укусів до певних категорій контакту згідно з рекомендаціями ВООЗ. Самовільно припиняти лікування чи порушувати режим поведінки під час нього неприпустимо!

Перша медична допомога після укусу

Якщо вас укусила чи заслинила тварина (особливо дика чи безпритульна) негайно зверніться до лікаря! Якщо тварина домашня, попросіть власника надати документи, що підтверджують її щеплення.

Коли лікар недоступний, ретельно промийте рану протягом щонайменше 15 хв мильною водою, мийними засобами, дезінфектантами для обробки ран у хірургічній практиці або іншими засобами (70%-м спиртом або 5%-м розчином йоду), що нейтралізують вірус.

Після цього неодмінно зверніться по медичну допомогу.

Обов’язковому щепленню підлягають люди:

яких покусали скажені чи підозрілі на сказ тварини безпосередньо або через одяг навіть за найменших ушкоджень шкіри;
покусані будь-якими дикими тваринами (навіть без підозри на сказ);
подряпані підозрілими на сказ тваринами або в разі забризкування подряпин слиною таких тварин, потрапляння її на слизові оболонки;
які зазнали будь-якого мікроушкодження шкіри під час роботи з хворими на сказ тваринами, патологічним матеріалом або транспортування трупів тварин для дослідження.

Сказ — це гостре особливо небезпечне вірусне захворювання усіх теплокровних тварин і людини, спричинене нейротропним вірусом сказу (англ. Rabies virus) із роду Lyssavirus. Характеризується розвитком своєрідного енцефаліту зі стрімким пошкодженням центральної нервової системи і завжди закінчується смертю.

У медичній літературі інших країн хвороба відома як рабієс (у тварин) і гідрофобія (у людей).

Причини сказу і шляхи передавання інфекції

Джерелом та резервуаром збудника сказу є усі теплокровні тварини, з яких найбільш небезпечні для інфікування людини м,ясоїдні (дикі та домашні). Людина може інфікуватися збудником сказу від хворої на сказ тварини через:

укус;
подряпину та мікроушкодження шкіри;
потрапляння контамінованої збудником сказу слини на слизові оболонки.
У контактний спосіб людей найчастіше інфікують коти й собаки — з-поміж свійської фауни, а в дикій природі — лисиці та вовки. В Україні головним джерелом збудника сказу у дикій природі є червоні лиси, збудник сказу виявлявся також у кажанів.

Серед свійських тварин особливу небезпеку становлять безпритульні тварини, зокрема собаки, для яких укус є інстинктивною реакцією для захисту території, членів зграї або здобуття їжі; в останні роки збільшилась роль котів, які нерідко мають спільні з лисицями території лову мишей, досить часто хворіють на сказ також сільськогосподарські тварини.

Доведена можливість аерогенно-контактного зараження (у лабораторних умовах, під час відвідування печер, населених кажанами), коли вірус пасивно потрапляє через кон’юнктиву, слизову ротоглотки,а також при трансплантації органів від померлих від сказу людей. За даними ВООЗ, у 99% випадків захворювання та смерті людини від сказу джерелом збудника є собаки та кішки. В Україні – в 50 % кішки. Близько 40% жертв укусів імовірно хворих на сказ собак — діти віком до 15 років.

Якщо вас укусила чи лизнула безпритульна або дика тварина, негайно зверніться до лікаря! Зволікання може коштувати життя!

Симптоми сказу

У людини інкубаційний період сказу, як правило, триває від 7 днів до 3 місяців, але може збільшуватися до 1-го чи 3-х років, залежно від низки факторів:

місця, кількості й глибини укусів (найнебезпечніші укуси в обличчя та голову загалом);
кількості й активності вірусу, що потрапив у рану;
віку постраждалого (діти вразливіші за дорослих).
Початкові симптоми сказу — підвищення температури та біль, а також незвичні або незрозумілі відчуття поколювання, пощипування чи печіння у місці пошкодження. Після появи симптомів захворювання практично завжди закінчується летально. У процесі поширення вірусу центральною нервовою системою розвивається прогресивне смертельне запалення головного і спинного мозку.

Є дві форми цього захворювання: активний і паралітичний сказ.

Для людей з активним сказом характерні гіперактивність, гідрофобія (страх води) та інколи аерофобія (страх протягів або свіжого повітря). Смерть настає за кілька днів у результаті зупинки роботи серця, дихання.

На паралітичний сказ припадає близько 30% усіх випадків захворювання у людей. Ця форма сказу триває довше за попередню із легшим перебігом. М’язи поступово паралізуються, починаючи з місця укусу чи подряпини. Повільно розвивається кома, і настає смерть.

Симптоми сказу у тварин залежать від стадії захворювання.

Початкова стадія (триває до п’яти днів):

наявні сліди від укусів;
гризуть місце укусу;
ласкаві, примхливі, насторожені одночасно;
слабкий апетит;
їдять неїстівне;
слинотеча;
блювота.
Збуджена стадія (2–3 дні):

агресивні;
збуджені;
нападають;
намагаються утекти;
гризуть землю;
їдять неїстівне;
конвульсії;
блювота;
параліч;
косоокість.
Паралітична стадія (2–4 дні):

виснаження;
повний параліч;
смерть.
Лікування сказу

У разі інфікування людини показані негайна госпіталізація і введення антирабічної вакцини. Таких щеплень має бути шість за призначення вакцини Індіраб: у день звернення до лікаря (0-й день), а потім на 3-й, 7-й, 14-й, 30-й і 90-й дні,або по іншій схемі при застосуванні іншої вакцини.

Антирабічна вакцина запобігає виникненню захворювання у 96–99% випадків.

Вона ефективна у разі початку курсу не пізніше 14-го дня з моменту укусу чи заслинення. Утім, курс імунізації призначають навіть через кілька місяців після контакту із хворою або ж підозрілою на сказ твариною. Антитіла у людини з’являються тільки на 12–14-й день, а максимальні їхні рівні досягаються лише через 30–40 днів. Імунітет стає дієвим приблизно через два тижні після закінчення курсу вакцинації та залишається таким упродовж року.

У разі небезпечної локалізації укусів (обличчя, шия, голова, пальці рук, промежина), множинних або дуже глибоких поодиноких укусів, залинення слизових оболонок, будь-яких ушкоджень, завданих хижими тваринами, кажанами й гризунами, коли є ризик короткого інкубаційного періоду, окрім вакцини застосовують і антирабічний імуноглобулін. Інкубаційний період може скоротитися до 7 діб — це менше, ніж час вироблення поствакцинального імунітету. Якщо з моменту контакту із твариною минуло більше трьох діб, антирабічний імуноглобулін не застосовують.

Загалом лікувальні заходи спрямовують на зменшення страждань хворого. Його кладуть до окремої палати і забезпечують максимальний спокій. Для зниження збудливості призначають наркотичні засоби. Втрати рідини поповнюють шляхом внутрішньовенного введення сольових розчинів, плазмозамінників, розчину глюкози. За потреби здійснюють штучну вентиляцію легень.

Останнім часом у світі обговорюють ефективність лікувального «протоколу Мілуокі», коли хворого під час лікування ввергають у штучну кому і застосовують противірусні препарати.

Медичний персонал має працювати в захисному одязі, щоб запобігти потраплянню слини на шкіру та слизові оболонки.

Профілактика сказу

Профілактичні заходи поділяються на два напрями: боротьба з носіями збудника і недопущення розвитку захворювання у людини, яку покусала чи заслинила скажена тварина.

Для профілактики сказу необхідно:

регулярно вакцинувати свійських тварин;тадиких м’ясоїдних тварин (пероральна імунізація шляхом розкладання у місцях їх перебування їстівних приманок з вакцинами);
уникати контактів із потенційно небезпечними тваринами;
не торкатися диких чи безпритульних тварин;
не підгодовувати безпритульних тварин у місцях, де постійно перебувають люди (особливо діти);
виконувати правила утримання тварин.
Стережіться безпритульних, а тим більше диких тварин, які не бояться самі до вас підійти.

Сказу можна повністю уникнути, якщо після укусу людина як найшвидше отримає необхідну медичну допомогу. Курс антирабічних щеплень призначають у разі ймовірного або наявного інфікування людини, після визначення приналежності випадків укусів до певних категорій контакту згідно з рекомендаціями ВООЗ. Самовільно припиняти лікування чи порушувати режим поведінки під час нього неприпустимо!

Перша медична допомога після укусу

Якщо вас укусила чи заслинила тварина (особливо дика чи безпритульна) негайно зверніться до лікаря! Якщо тварина домашня, попросіть власника надати документи, що підтверджують її щеплення.

Коли лікар недоступний, ретельно промийте рану протягом щонайменше 15 хв мильною водою, мийними засобами, дезінфектантами для обробки ран у хірургічній практиці або іншими засобами (70%-м спиртом або 5%-м розчином йоду), що нейтралізують вірус.

Після цього неодмінно зверніться по медичну допомогу.

Обов’язковому щепленню підлягають люди:

яких покусали скажені чи підозрілі на сказ тварини безпосередньо або через одяг навіть за найменших ушкоджень шкіри;
покусані будь-якими дикими тваринами (навіть без підозри на сказ);
подряпані підозрілими на сказ тваринами або в разі забризкування подряпин слиною таких тварин, потрапляння її на слизові оболонки;
які зазнали будь-якого мікроушкодження шкіри під час роботи з хворими на сказ тваринами, патологічним матеріалом або транспортування трупів тварин для дослідження.

У 2019 року вступили в силу норми закону «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії булінгу (цькуванню)», який визначає поняття булінгу. Напередодні початку нового навчального року, Міністерство юстиції України продовжує інформування в рамках кампанії #СтопБулінг.

Булінг (bullying, від анг. bully – хуліган, забіяка) (цькування) - це діяння (дії або бездіяльність) учасників освітнього процесу, які полягають у психологічному, фізичному, економічному, сексуальному насильстві, у тому числі із застосуванням засобів електронних комунікацій, що вчиняються стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи та (або) такою особою стосовно інших учасників освітнього процесу, внаслідок чого могла бути чи була заподіяна шкода психічному або фізичному здоров’ю потерпілого.

Які ознаки булінгу?

Типовими ознаками булінгу є:

систематичність (повторюваність) діяння;
наявність сторін – кривдник (булер), потерпілий (жертва булінгу), спостерігачі;
наслідки у вигляді психічної та/або фізичної шкоди, приниження, страху, тривоги, підпорядкування потерпілого інтересам кривдника, та/або спричинення соціальної ізоляції потерпілого.
Які є види булінгу ?

Людину, яку вибрали жертвою, намагаються принизити, залякати, ізолювати від інших різними способами. Найпоширенішими видами булінґу є:

фізичний (штовхання, підніжки, зачіпання, бійки, стусани, ляпаси, нанесення тілесних пошкоджень);
психологічний (принизливі погляди, жести, образливі рухи тіла, міміка обличчя, поширення образливих чуток, ізоляція, ігнорування, погрози, жарти, маніпуляції, шантаж);
економічний (крадіжки, пошкодження чи знищення одягу та інших особистих речей, вимагання грошей);
сексуальний (принизливі погляди, жести, образливі рухи тіла, прізвиська та образи сексуального характеру, зйомки у переодягальнях, поширення образливих чуток, сексуальні погрози, жарти);
кібербулінг (приниження за допомогою мобільних телефонів, Інтернету, інших електронних пристроїв).
Як відрізнити звичайний конфлікт від булінгу?

Варто пам’ятати, що не кожен конфлікт є булінгом. Цькування - це тривалі, повторювані дії, а одинична сутичка між учасниками таким не може вважатися. Наприклад, якщо друзі посварилися та побилися чи діти разом весело штовхалися, але одна із них впала і забилася - це не вважається булінгом. Проте, якщо однолітки на чолі з булером регулярно насміхалися, принижували або ховали та кидали речі дитини, штовхали, не вперше нецензурно обзивали та били, викладали в соцмережі непристойні чи відфотошоплені знімки дитини – потрібно негайно діяти!

Що робити, якщо ваша дитина стала жертвою булінгу?

Зберігайте спокій, будьте терплячими, не потрібно тиснути на дитину.
Поговоріть з дитиною, дайте їй зрозуміти, що ви не звинувачуєте її в ситуації, що склалася, готові її вислухати і допомогти.
Запитайте, яка саме допомога може знадобитися дитині, запропонуйте свій варіант вирішення ситуації.
Поясніть дитині, до кого вона може звернутися за допомогою у разі цькування (психолог, вчителі, керівництво школи, старші учні, батьки інших дітей, охорона, поліція).
Повідомте керівництво навчального закладу про ситуацію, що склалася, і вимагайте належного її урегулювання.
Підтримайте дитину в налагодженні стосунків з однолітками та підготуйте її до того, що вирішення проблеми булінгу може потребувати певного часу.
У разі, якщо вирішити ситуацію з булінгом на рівні школи не вдається – повідомте поліцію!

Що робити, якщо ви стали свідком булінгу?

Втрутитися і припинити цькування – булінг не слід ігнорувати.
Зайняти нейтральну позицію в суперечці – обидві сторони конфлікту потребують допомоги.
Пояснити, які саме дії вважаєте булінгом і чому їх варто припинити.
Уникати в спілкуванні слів «жертва» та «агресор», аби запобігти тавруванню і розподілу ролей.
Повідомити керівництво навчального закладу про ситуацію, що склалася, і вимагати вжити заходів щодо припинення цькування.
Ситуації з фізичним насильством потребують негайного втручання!

Що робити, якщо ваша дитина агресор?

Відверто поговоріть з дитиною про те, що відбувається, з’ясуйте мотивацію її поведінки.
Уважно вислухайте дитину, з повагою поставтеся до її слів.
Поясніть дитині, що її дії можуть бути визнані насильством, за вчинення якого настає відповідальність.
Чітко і наполегливо попросіть дитину припинити таку поведінку, але не погрожуйте обмеженнями і покараннями. Повідомте їй, що будете спостерігати за її поведінкою.
Зверніться до шкільного психолога і проконсультуйтеся щодо поведінки своєї дитини під час занять – агресивна поведінка і прояви насильства можуть бути ознакою серйозних емоційних проблем.
Яка роль відведена педагогічним працівникам у запобіганні та протидії булінгу?

Керівник закладу освіти зобов’язаний створити у закладі освіти безпечне освітнє середовище, вільне від насильства та булінгу. Крім того, керівник:

розробляє, затверджує та оприлюднює план заходів, спрямованих на запобігання та протидію булінгу (цькуванню) в закладі освіти;
розглядає заяви про випадки булінгу (цькування) та видає рішення про проведення розслідування;
вживає відповідних заходів реагування;
забезпечує виконання заходів для надання соціальних та психолого-педагогічних послуг учням, які вчинили булінг, стали його свідками або постраждали від булінгу (цькування);
повідомляє органам Національної поліції України та службі у справах дітей про випадки булінгу (цькування) в закладі освіти.
Також Закон зобов’язує педагогічних працівників негайно повідомляти керівників закладів освіти про виявлені факти булінгу (цькування) серед школярів.

Яка відповідальність за вчинення булінгу?

До прийняття змін до законів щодо протидії булінгу (цькуванню) відповідальності за його вчинення в Україні не існувало. З прийняттям нового закону було запроваджено адміністративну відповідальність. Відтепер вчинення булінгу (цькування) стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи або такою особою стосовно інших учасників освітнього процесу карається штрафом від 850 до 1700 грн або громадськими роботами від 20 до 40 годин.

Такі діяння, вчинені повторно протягом року після або групою осіб караються штрафом у розмірі від 1700 до 3400 грн або громадськими роботами на строк від 40 до 60 годин.

У разі вчинення булінгу (цькування) неповнолітніми до 16 років, відповідатимуть його батьки або особи, що їх заміняють. До них застосовуватимуть покарання у вигляді штрафу від 850 до 1700 грн або громадські роботи на строк від 20 до 40 годин.

Окремо передбачена відповідальність за приховування фактів булінгу (цькування). Якщо керівник закладу освіти не повідомить органи Національної поліції України про відомі йому випадки цькування серед учнів, до нього буде застосоване покарання у вигляді штрафу від 850 до 1700 грн або виправних робіт до одного місяця з відрахуванням до 20 % заробітку.

Куди звертатися за більш детальною консультацією та роз’ясненнями?

Якщо у вас залишились питання з данного приводу, будь ласка, телефонуйте до контакт-центру системи безоплатної правової допомоги за номером 0 (800) 213 103, цілодобово та безкоштовно в межах України. В центрах та бюро надання безоплатної правової допомоги по всій Україні ви можете отримати юридичну консультацію та правовий захист.

ВАЖЛИВО: діти мають право безоплатно отримати послуги адвоката (складання заяв, представництво в суді).

Якщо дитині необхідна психологічна допомога – зверніться на Національну дитячу «гарячу лінію» для дітей та батьків з питань захисту прав дітей за номером 116-111 .

Основні правила дорожнього руху для школярів
Вибір маршруту:
Ходіть до школи найкоротшим безпечним шляхом, уникаючи вулиць з великим рухом транспорту.
Рух по тротуару:
Ходіть лише по тротуарах, дотримуючись правої сторони.
Перехід дороги:
Переходьте дорогу тільки по пішохідному переходу або на перехрестях.
Перед переходом подивіться ліворуч, дійшовши до середини дороги – праворуч.
Не перебігайте дорогу перед близько рухомим транспортом.
Не переходьте дорогу на поворотах, де автомобілі мають «сліпі зони».
Обхід транспорту:
Стоячі автобуси та тролейбуси обходьте ззаду, трамваї – спереду.
Дотримання тиші:
Навіть якщо ви чуєте звук автомобіля, зупиніться та подивіться ліворуч, а потім праворуч, адже гучний шум може означати, що автомобіль близько.
Заборонені дії:
Не грайтеся на дорозі, тротуарах чи мостовій, а також не чіпляйтеся за рухомий транспорт.

Вітаю вас щиро сьогодні з Днем знань,
Натхнення бажаю та здійснень бажань,
Хай будуть легкими життєві дороги,
В навчанні чекають одні перемоги.
Цікавих моментів, вражень щасливих,
Удачі на уроках, побільше позитиву!

Чому іскра небезпечна:
Швидке загоряння:
Багато матеріалів можуть легко зайнятися від іскри, особливо якщо вони сухі та мають низьку температуру займання.
Поширення вогню:
Іскра може перекинутися на інші предмети, створюючи ланцюгову реакцію і швидко розповсюджуючи пожежу.
Непередбачуваність:
Неможливо передбачити, куди впаде іскра і наскільки швидко вона може призвести до пожежі.
Приклади небезпеки іскор:
У лісі:
Іскра від багаття або цигарки може спричинити пожежу сухої трави та лісу, що призведе до серйозних збитків для природи.
На будівництві:
Іскри від зварювання або інших робіт можуть потрапити на легкозаймисті матеріали, такі як деревина, папір або тканини, і викликати пожежу.
У побуті:
Іскра від несправної електропроводки або електроприладу може стати причиною пожежі в будинку.
Важливо пам'ятати:
Будьте обережні з вогнем і іскрами, особливо в суху погоду або в місцях, де є горючі матеріали.
Не розводьте багаття в лісі або на відкритому повітрі без дозволу та необхідних засобів для гасіння пожежі.
Перевіряйте електропроводку та електроприлади на наявність несправностей, щоб уникнути короткого замикання та іскор.
Не дозволяйте дітям гратися з вогнем та сірниками.
Дотримання правил пожежної безпеки допоможе уникнути небезпеки, пов'язаної з іскрами та пожежами.

ПАМ’ЯТКА про заходи пожежної безпеки у весняно-літній пожежонебезпечний період
Про заходи пожежної безпеки у весняно-літній пожежонебезпечний період
У зв’язку з настанням весняно-літнього періоду, підвищенням температури навколишнього середовища, щорічно відзначається збільшення кількості пожеж, загиблих та травмованих при пожежах людей. Як правило, в цей період відбувається несанкціоноване спалювання сухої трави, сміття.
З метою недопущення трагедії слід звернути особливу увагу на дотримання наступних вимог пожежної безпеки:

— Не кидайте НЕ загашені недопалки та сірники в траву;

— Не розводьте багаття поблизу будівель і споруд, а також в лісопаркових зонах;

— Не залишайте кинутими на вулиці пляшки, бите скло, які перетворюючись на сонці в лінзу, концентрує сонячні промені до спонтанного загоряння знаходиться під нею трави;

— Не користуйтеся мангалами і іншими пристосуваннями для приготування їжі;

— Не залишайте промаслений або просочений бензином, гасом і іншими горючими речовинами обтиральний матеріал;

— Не користуйтеся піротехнічними виробами;

— Строго припиняйте пустощі дітей з вогнем.

Що робити, якщо ви опинилися в зоні пожежі:

1. Відчувши запах диму або виявивши пожежу, з’ясуйте, що горить, на якій площі, яка небезпека поширення пожежі. Якщо чи в зоні руху вогню ви виявите постраждалих, то прийміть заходи по їх евакуації в безпечне місце. Про те, що трапилося повідомте пожежну охорону за телефоном 101 або 112. Оцініть ситуацію, чи варто намагатися загасити вогонь самостійно або краще поспішити за допомогою. Це необхідно зробити навіть в тому випадку, якщо пожежа вдалося загасити, так як можливе відновлення горіння.

2. Виходьте з небезпечної зони швидко, перпендикулярно до напрямку руху вогню, використовуючи відкриті простори. Вал низового вогню найкраще долати проти вітру, укривши голову і обличчя одягом: при цьому слід врахувати ширину поширення низової вогню і тверезо оцінити можливість подолання вами цієї смуги.

3. Вийшовши на відкритий простір, дихайте повітрям біля землі — там він менш задимлений, рот і ніс прикрийте ватно-марлевою пов’язкою або ганчіркою.

4. Найбільш прості способи гасіння: залити вогонь водою з найближчого водоймища, засипати піском або нанести різкі ковзаючі удари по кромці вогню зеленими гілками з відкиданням вугілля на вигорілий площа.

ПАМ’ЯТАЙТЕ, що невміле поводження з вогнем призводить до людських жертв і матеріальних збитків. Особи, винні в порушенні правил пожежної безпеки, в залежності від характеру порушень та їх наслідків, несуть адміністративну або кримінальну відповідальність.

У РАЗІ ПОЖЕЖІ АБО ПОЯВИ ДИМУ НЕГАЙНО повідомити в пожежну охорону ПО ТЕЛЕФОНУ — 101, С МОБІЛЬНОГО ТЕЛЕФОНУ — 112, вказати точну адресу.

30 травня 2025 року в Максимівському ліцеї відбудеться свято останнього дзвоника. Останній дзвоник пролунає для учнів 4 класу про закінчення початкової школи, для учнів 9 класу про закінчення основної школи, для учнів 11 класу про закінчення старшої школи.

Загальні правила безпеки в умовах воєнного стану
Не ігноруйте сигнали повітряної тривоги: при звуці сирени негайно прямуйте до укриття.
Дотримуйтесь правил "двох стін": у приміщенні залишайтеся між двома капітальними стінами.
Носіть із собою документ, що посвідчує особу; запишіть групу крові та медичні дані.
Уникайте скупчень людей, тримайте в полі зору сховища та маршрути евакуації.
Не повідомляйте про свої плани стороннім; уникайте колон техніки, не фотографуйте військових.
Правила дорожнього руху
Ходіть тротуарами правого боку. За межами населених пунктів — проти руху транспорту.
Переходьте дорогу тільки на переходах; не вибігайте на проїжджу частину.
На велосипеді — з 16 років, з шоломом і світловідбивачами. Не катайтесь по проїжджій частині на самокатах, роликах чи скейтбордах.
На зупинках тримайтеся подалі від краю дороги. Не заважайте дорожньому руху.

Правила поведінки на залізниці
Перебування біля залізничних об'єктів вимагає особливої уважності та дисципліни. Недотримання правил безпеки може призвести до важких травм або загибелі.
Основні правила поведінки:

– Не підходьте ближче ніж на 2 метри до краю платформи під час очікування поїзда.

– Не переходьте залізничні колії не встановлених для цього місцях.

– Переходити колії дозволено лише на спеціальних пішохідних переходах або мостах.

– Перед переходом переконайтесь, що не наближається поїзд — подивіться ліворуч і праворуч.

– Забороняється бігти через колії, особливо перед поїздом, що наближається.

– Не грайтеся поблизу залізниці, не підлазьте під вагони чи платформи.

– Не намагайтесь застрибнути у вагон під час руху поїзда.

– Не торкайтесь до контактної мережі — вона перебуває під високою напругою (до 27 000 В).

– Дітям заборонено перебувати на залізничних об'єктах без супроводу дорослих.

Пожежна безпека та електробезпека
Не використовуйте відкритий вогонь, піротехніку, горючі речовини.
Не користуйтеся газовою плитою без дорослих.
Не закривайте вікна горючими матеріалами. Не вмикайте електроприлади мокрими руками.
При запаху газу: не вмикати електрику, провітрити, вийти з приміщення, викликати 104 або 101.

Правила поводження з вибухонебезпечними предметами
Не торкайтеся підозрілих предметів (міни, снаряди, іграшки, сумки).
Не зберігайте боєприпаси, не здавайте їх у металобрухт.
Повідомте поліцію (102), ДСНС (101), ТЦК або адміністрацію.

Правила поведінки на водоймах
Купатися дозволено тільки з дорослими, у спеціально визначених місцях.
Не пірнайте у незнайомих водоймах, не запливайте за буйки.
Не подавайте фальшивих сигналів тривоги.

Захист від спеки та перегріву

Не перебувай довго на сонці без капелюха або води.

Уникай фізичної активності з 11:00 до 16:00.

Ознаки теплового удару: нудота, головний біль, запаморочення — одразу повідом дорослих

Запобігання інфекційним захворюванням
Мийте руки перед їжею, мийте овочі й фрукти.
Не використовуйте чужі гребінці, рушники, одяг.
При нездужанні — залишайтесь удома, викликайте лікаря.
Не приймайте ліки без рекомендації лікаря.

Домедична допомога

При подряпинах — промити водою, обробити антисептиком.

При отруєнні — не викликати блювання без дозволу лікаря.

При тепловому ударі — перенести постраждалого в тінь, дати воду, охолодити лоб, викликати «103».

Дії у разі надзвичайної ситуації
Не панікуйте, слухайте дорослих.
Телефонуйте батькам, розкажіть, де ви й що сталося.
Звертайтесь до служб 101 (пожежна), 102 (поліція), 103 (швидка), 104 (газ).

Особиста безпека (у місті/селі/на вулиці)

Уникай самотніх місць, будівель, пусток, річкових заростей.

Не погоджуйся йти нікуди з незнайомцями, навіть якщо вони здаються добрими.

Не приймай подарунків, напоїв, їжі.

Завжди інформуй батьків, де ти і з ким

Інтернет-безпека

Не поширюй свої дані (адресу, телефон, плани родини) у соцмережах.

Не відкривай підозрілі посилання, не веди переписку з незнайомцями.

При отриманні погроз або підозрілих повідомлень — звертайся до батьків або телефонуй на лінію допомоги: 116111 (Ла Страда Україна).

Інформаційна безпека та державна таємниця

Пам’ятайте, що в умовах воєнного стану особливо важливо дотримуватись правил інформаційної безпеки. Розповсюдження відомостей про переміщення Збройних Сил України, розташування військових об'єктів, укриттів, блокпостів, техніки, а також фотографування або знімання відеопоблизу військових – може бути розцінено як порушення законодавства України.
Не публікуйте в соціальних мережах інформацію, яка може бути використана ворогом, навітьякщо вона здаєтьсянезначною.
Не передавайте фото, відеоабокоординатиоб’єктіввійськовогозначення, укриттів, будівель державного та стратегічногозначення.
Не розголошуйте cлужбовуі інформацію, навіть у побутових розмовах чи листуванні.
‼ За порушення правил збереження державної таємниці передбачена адміністративна або кримінальна відповідальність згідно з Кримінальним кодексом України (статті 328, 329, 330) та Законом України «Про державну таємницю».

Поведінка з незнайомцями

Не вступай у діалог із незнайомими дорослими без дозволу батьків.

Не погоджуйся «допомогти» чи «зайти на хвилинку».

Не приймай подарунки, їжу або напо] відсторонніх.

Соціальна безпека. Торгівля людьми

Якщо тебе намагаються примусити до роботи, забирають документи чи погрожують — це злочин.

Негайно звертайся за допомогою:

o 112 — єдиний номер виклику екстрених служб;

o 116111 — національнадитячагарячалінія;

o 1547 — урядова гаряча лінія протидії торгівлі людьми.

Домедична допомога

При подряпинах — промити водою, обробити антисептиком.

При отруєнні — не викликати блювання без дозволу лікаря.

При тепловому ударі — перенести постраждалого в тінь, дати воду, охолодити лоб, викликати «103».

Мінна та вибухова безпека
Не заходити на території, позначені табличками «Обережно, міни!», червон имистрічками, попереджувальними знаками.

Заборонено торкатисяпідозрілихпредметів (рюкзаків, іграшок, проводів, техніки).

Уразівиявлення:

o Не чіпати!

o Позначитимісце і відійти на 100 м!

o Повідомитидорослихабозателефонувати 101 чи 112.

Не збиратирослини, гриби, ягоди у лісахабомаловідомихмісцях — можливемінуванняабоотруєння.

Поведінкапід час надзвичайнихситуацій

Уразісигналу "Повітрянатривога":

o негайно перейти до найближчогоукриття;

o не ховатисьбілявікон, під деревами, на відкритих просторах;

o при раптовомуобстрілі — лягти на землю, прикрити голову руками.

Завжди май при собітривожнувалізку (паспорт, воду, аптечку, заряднийпристрій, документи).

Екологічна та хімічнабезпека
Не чіпайневідомірослини (борщівник, дурман тощо).

Не пий воду з відкритихджерел — тількибутильовануабо з перевіреного крана.

Не торкайся до тварин, особливо диких чибезпритульних.

Інші правила безпеки в побуті та на природі
Не гуляйте в лісі під час грози, туману чи в темряві.
Не пийте воду з відкритих водойм.
Не відвідуйте будівельні майданчики, новобудови, закинуті будівлі.
Не катайтесь самі без дорослих.

Правова відповідальність батьків або осіб, які їх замінюють
Відповідно до Конституції України (ст. 52), Сімейного кодексу України (ст. 150, 151), Цивільного кодексу (ст. 1178) та Кримінального кодексу України (ст. 166), батьки або особи, які їх замінюють, зобов’язані забезпечити належні умови для життя, здоров’я, розвитку і безпеки дитини.

У разі порушення цих вимог, вони можуть нести адміністративну, цивільнуабокримінальнувідповідальність.
☎️Єдиний номер викликуекстрених служб – 112

Правила поведінкипід час грози
– Уникайтеперебування на відкритому просторі, особливо біля водойм, дерев, металевих конструкцій.

– Не користуйтесямобільним телефоном на відкритому повітрі.

– Не ховайтесяпідпоодинокими деревами або металевими навісами.

– У приміщенні — зачинітьвікна, двері, вимкніть електроприлади.

– Не торкайтесь до металевих предметів, водопровідних кранів, батарей.

– Уразі грози в лісі — знайдіть суху низину, сядьте навпочіпки, щільно тримайте ноги разом.

– Не лежіть на земліпід час грози.

– Якщови у групі — розташуйтесь на відстані 10–15 метрів один від одного.

– Не перебувайтепідпоодинокими деревами, металевими навісами або поблизу водойм.

– Не використовуйтемобільнітелефони та електронні пристрої на відкритому повітрі.

– Уразіперебування в лісі — знайдіть суху низину, сядьте навпочіпки, ноги тримайте разом.

– Уникайте будь-якого контакту з металевими предметами, водопроводами, батареями.

– Вимкнітьусіелектроприладивдома, зачиніть вікна та двері.

Звернення до батьків та осіб, що їх замінюють
Шановні батьки! Нагадуємо, що ви несете повну відповідальність за безпеку, життя та здоров’я ваших дітей під час літніх канікул. Контролюйте їхнє місцеперебування, дозвілля, дотримання правил безпеки та комендантськоїгодини.
❗ У період воєнного стану важливо постійно перебувати на зв’язку з дітьми, знати з ким вони спілкуються, де перебувають, з ким гуляють.
⏰ Наголошуємо на дотриманні КОМЕНДАНТСЬКОЇ ГОДИНИ. Перебування неповнолітніх поза домівкою в нічний час без супроводубатьків – категорично заборонене.

День пам'яті жертв геноциду кримськотатарського народу — день пам'яті в Україні, що відзначається щорічно 18 травня у річницю депортації кримськотатарського народу 1944 року. Започаткований 12 листопада 2015 року постановою Верховної Ради України.
Нелюдський акт депортації призвів до незліченних жертв. Протягом кількох днів цілий народ було позбавлено Батьківщини. В ешелонах смерті, у місцях спецпоселень загинули тисячі безневинних людей. Було знищено цілі родини.
18 травня 2025 року о 12:00 — хвилина мовчання у пам'ять про жертв геноциду кримськотатарського народу.

Щороку в третю неділю травня по всій Україні проводяться різноманітні заходи, присвячені пам’яті жертв політичних репресій. Цей День пам’яті і скорботи про жертви, які загинули або постраждали в Україні в наслідок політичних репресій комуністичного режиму.
2 червня 1937 було прийнято постанову Політбюро ЦК ВКП (б) ПБ-51/94 «Про антирадянські елементи», відповідно до якого 5 серпня 1937 вийшов наказ НКВС СРСР № 0044, який поклав початок масових репресій. Вже до середини листопада 1938 року без суду було винесено 681692 смертних вироки, які виконувалися негайно. Понад 1,7 млн. людей було відправлено в табори.
Згідно з розсекречених архівів і документів СБУ, в Україні з 1935 по 1951 рік жертвами розкуркулення стали понад 2 млн. 800 тис. людей. У 1936 році заарештували 15717 осіб, у 1937-му - 159537, в 1938-м 106096, в 1939-м 11744. Близько 16,5 тис. чоловік було розстріляно в 1937-му.
Великий терор не викликав у мас нічого окрім глибокого страху та повної недовіри. Люди не могли довіряти не тільки представникам владних структур, але й своїм сусідам, друзям та навіть близьким родичам. Частим явищем стали анонімні наклепи та доноси, арешти знайомих, колег та родичів. Всіх незгідних з тоталітарним режимом називали просто «ворогами народу». Зазвичай процеси засудження мали показовий характер. Таким чином тоталітарний режим намагався цілковито позбутися від представників колишньої еліти, а також дати зрозуміти новим обранцям та усьому населенню країни, наскільки важливим є повне підкорення волі вождя.

16 травня 2025 року проводиться єдиний національний урок «Безпечна дорога додому»
Безпека – це стан, при якому ніщо кому - не будь або чому-небудь не загрожує.

Ця подія в календарі є не лише національною, але й міжнародною, оскільки її відзначають українці, які проживають у різних країнах світу. Вона нагадує про важливість збереження національної ідентичності та культурних традицій.

В умовах воєнного часу патріотична роль вишиванки неабияка, оскільки вона символізує єдність і згуртованість українців у боротьбі з ворогом за право бути самостійною європейською державою.

Цей день не прив’язаний до певного державного чи релігійного свята, він є швидше символічним. В умовах війни з росією та надзвичайної консолідації українського суспільства.

День вишиванки в Україні буде ще однією можливостю заявити про те, що ми – УКРАЇНЦІ, вільний народ незалежної держави, яка відчайдушно бореться з російським загарбником. Це свято покликане зберегти давні та сучасні українські народні традиції через етнічний вишитий одяг. У День вишиванки кожен, хто хоче підкреслити своє українське походження, а також просто підтримати Україну, може одягнути вишиванку.

Вишиванка – це не елемент одягу українців, це дещо більше. Це оберіг, культурний код, невіддільна ознака національної самосвідомості, символ України та той місток, який єднає сьогодення з минулим, нас, сучасних із нашими пращурами. Вишиванка – це поклик отчого краю, відчуття чогось до щему близького, рідного, коли з певних причин людина опинилася на чужині. З давніх-давен вишита сорочка супроводжувала українця від народження і до смерті. Дитину, яка народилася, загортали у вишитий рушник та викладали на вишиванку. Ховали українців також у цій чарівній сорочці. Її вдягали на свята та носили щодня.

Проте були й такі часи, коли за національний стрій українців вбивали, а більшості доводилося ховати вишиванку у скрині й милуватися нею лише потай. Та часи змінилися. Тепер вишиванка є не тільки модною, актуальною, а й затребуваною. Вона є оберегом родини та нації, символом України у світі.

Кожному регіону України притаманна своя вишивка: орнамент, кольори і навіть розташування вишивки на сорочці.

День вишиванки придумала студентка Чернівецького університету імені Юрія Федьковича Леся Воронюк. З 2006-го року в усьому світі в третій четвер травня відзначають Міжнародний день вишиванки, під час якого усі охочі вбираються у вишиванки. Також влаштовують цілі паради людей у вишитих сорочках і встановлюють світові рекорди.

Шануймо ж наш прекрасний і прадавній оберіг, який прикрашає усіх. Одягаймо ж його частіше, адже він пасує кожному незалежно від віку та статі, адже утверджує нас у гордому національному званні й підкреслює, що ми є НАРОД! Що ми є – УКРАЇНЦІ!

День Європи – це свято, яке відзначається 9 травня в країнах Європейського Союзу та інших європейських державах. Воно символізує мир, єдність та європейську інтеграцію.

У 2025 році Україна відзначає День Європи разом із країнами Європейського Союзу – 9 травня. На тлі повномасштабної війни українці ще гучніше декларують свою приналежність до європейської спільноти.

Історія свята
5 травня 1949 року була заснована Рада Європи, і цей день спочатку відзначався як День Європи.

9 травня 1950 року міністр закордонних справ Франції Роберт Шуман представив Декларацію Шумана, яка заклала основу для створення Європейського Союзу.

1985 року Європейська рада офіційно затвердила 9 травня як День Європи.

День Європи в Україні
Україна почала офіційно відзначати День Європи у 2003 році, а з 2023 року святкує його 9 травня, синхронно з країнами ЄС. Це свято стало символом європейського вибору України та її прагнення до інтеграції.

Значення свята
День Європи нагадує про важливість єдності, співпраці та миру між європейськими країнами. Він також підкреслює спільні цінності, такі як демократія, права людини та верховенство права.

Ми пам’ятаємо, що війна – це катастрофа, трагедія, мільйони загиблих і скалічених тіл і душ. І також ми розуміємо, що героїзація і романтизація війни призводить до ескалації нових конфліктів.

Понад 10 років тому Україна долучилася до традиції відзначення перемоги над нацизмом в європейському дусі – не святкуємо, а вшановуємо. Саме так у суспільстві усталилося сприйняття 8 травня та Другої світової війни крізь людський вимір, з акцентом на ролі людей, котрі боролися проти нацизму. У День пам’яті та перемоги Україна традиційно вшановує їх, висловлює повагу та вдячність усім борцям із нацизмом, увічнює пам’ять про загиблих воїнів і жертв найкривавішої і найжорстокішої в історії людства війни.

Друга світова розпочалася для України нападом нацистської Німеччини на Польщу 1 вересня 1939 року і бомбардуванням німецькою військовою авіацією Львова та інших наших міст. А з 22 червня 1941-го після вторгнення військ Німеччини та її союзників на територію СРСР уся Україна стала ареною запеклих бойових дій. Близько 7 мільйонів осіб було мобілізовано за роки війни з України до Червоної армії. Кожний другий із них загинув, а кожний другий із тих, хто залишився живим, отримав інвалідність.

День пам’яті та перемоги – це нагадування, що Друга світова розпочалася внаслідок домовленостей двох тоталітарних режимів: націонал-соціалістичного (нацистського) у Німеччині й комуністичного в СРСР, а також мовчазного небажання найпотужніших держав світу чинити спротив агресорам. У 1939–1945 роках обидва тоталітарні режими вчинили на українській землі численні злочини проти людяності, воєнні злочини та злочини геноциду, внаслідок чого український, єврейський, кримськотатарський та інші народи, що жили в межах території сучасної України, зазнали величезних втрат.

На початку війни український народ, не маючи незалежної держави, був розділений між кількома країнами. Нацисти і комуністи, що однаково не рахувалися з ціною людського життя, у власних цілях та геополітичних іграх використовували невирішене «українське питання» та прагнення українців до незалежності й суверенітету. Наші землі вони розглядали виключно як ресурс.

Під час Другої світової війни українці зробили значний внесок у перемогу над нацизмом, відзначилися героїзмом, хоробрістю та самопожертвою на всіх фронтах та в багатьох арміях Антигітлерівської коаліції. Мільйони українців чинили спротив зі зброєю в руках у різних регулярних арміях світу, сотні тисяч боролися в підпільних і повстанських структурах. Майже всі українські підприємства були переорієнтовані на потреби оборони. Українська земля була одним із основних театрів воєнних дій, місцем масштабних битв і найзапеклішого спротиву.

Вигнання нацистських окупантів не принесло Україні свободи, а обернулося поверненням комуністичного терору. Його проявом стали м’ясні штурми «чорносвитників», депортація кримських татар та інших народів із Криму, масовий штучний голод 1946–1947 років, депортації етнічних українців Польщі, повернення репресій, повторна радянізація західної України, спроби знищення Української автокефальної православної та Української греко-католицької церков тощо.

У цій боротьбі ми втратили понад вісім мільйонів українців та представників інших народів, які проживали на нашій землі. В цілому Друга світова забрала життя від 50 до 85 мільйонів людей по всьому світу.

Війна тривала шість років. Перемога над нацизмом була здобута внаслідок неймовірної концентрації всіх сил, взаємодопомоги, консолідації і мобілізації суспільства, солідарності народів та повного переоблаштування економічного, політичного і соціального життя в інтересах боротьби зі злом. Для дотримання правил гри на міжнародній арені і запобігання війнам, геноцидам та порушенням прав і свобод людини держави-переможниці створили Організацію об’єднаних націй. Україна стала її співзасновницею.

Жодна країна не може претендувати на виняткову роль у перемозі над нацизмом. Перемога – результат титанічних зусиль десятків держав і сотень народів.

Так само неприпустимими є спроби прикриватися моральним авторитетом переможця в Другій світовій для реваншизму. Пам’ять про війну має вести не до культу перемоги, а розвивати вміння цінувати мир, категорично і безкомпромісно захищати його всіма розумними засобами, а також виховувати сміливість та принциповість у боротьбі з ворогом.

Після нацизму і комунізму світ зіштовхнувся з новою злочинною агресивною ідеологією – нині ми боремося проти російської версії нацизму – рашизму. Він несе загрозу не лише незалежності та суверенітету нашої держави, а й міжнародному правопорядку та безпеці всього людства, сучасного світу та демократії. Ідейним підґрунтям рашизму стало привласнення статусу “головного переможця”Російською Федерацією і перетворення перемоги над нацизмом на культ, пропаганду війни.

Сьогодні українці зі зброєю в руках захищають не тільки себе, а всі країни Європи від російської експансії і дають шанс на побудову більш тривкого миру і створення нової, більш справедливої, світової системи безпеки. Умовою для цього є перемога над Росією, відновлення територіальної цілісності України та унеможливлення майбутньої агресії російського імперіалізму проти будь-кого на нашій планеті. Сьогодні в умовах агресії єдиний шлях відновлення миру – перемогти загарбника.

Важливо пам’ятати, що слабкість, страх і нерішучість міжнародної спільноти завжди заохочували агресорів до все більшого розмаху злочинів. Сьогодні світове співтовариство має змогу спертися на той гіркий досвід та історичні уроки для прийняття адекватних безпекових рішень, зокрема щодо російської агресії проти України.