Новини 6 клас

основні правила безпеки під час зимових канікул 2025 року в реаліях нашого часу.
1. Мінна та ракетна безпека
Правило «Двох стін»: Під час повітряної тривоги негайно прямуйте до укриття або тримайтеся якомога далі від вікон
Невідомі предмети: Ніколи не чіпайте підозрілі речі, іграшки чи гаджети на вулиці. Помітили небезпеку — дзвоніть за номером 101 або 102
Мапа укриттів: Заздалегідь перевірте розташування найближчих сховищ за допомогою застосунку Дія або офіційних ресурсів вашого міста
2. Безпека на льоду та поблизу водойм
Тонка крига: Виходити на лід під час відлиги категорично заборонено. Безпечна товщина льоду для однієї людини — від 7 см .
Нагляд: Діти мають перебувати біля води лише під наглядом дорослих
3. Правила дорожнього руху (ПДР)
Світловідбивачі (флікери): У зимовий час сутінки настають рано. Обов’язково використовуйте світловідбивальні елементи на одязі чи рюкзаках, щоб водії бачили вас здалеку
Обережно на переходах: Через ожеледицю гальмівний шлях авто значно збільшується. Починайте перехід, лише коли впевнені, що транспорт зупинився
4. Пожежна та електробезпека
Гірлянди та свічки: Не залишайте ввімкнені ілюмінації без нагляду та не використовуйте несправні електроприлади
Генератори та пальники: Використовуйте альтернативні джерела енергії лише за інструкцією та в провітрюваних приміщеннях [4].
5. Розваги та переохолодження
Зимові ігри: Обирайте для катання на санчатах чи ковзанах місця, віддалені від проїжджої частини
Одяг: Одягайтеся за принципом «багатошаровості». Якщо відчули тремтіння або оніміння пальців — негайно зайдіть у тепле приміщення
Важливі номери екстрених служб:
101 — Пожежна охорона та рятувальники
102 — Поліція
103 — Швидка допомога
112 — Єдиний номер екстреної допомоги

Ось і закінчився І семестр навчання.Дорогі мої учні! Вітаю вас із Новим роком! Бажаю вам невичерпної цікавості до знань, нових перемог на олімпіадах та конкурсах. Нехай цей рік стане для вас часом великих відкриттів та особистих досягнень!
З Новим роком, друзі! Нехай кожен урок у новому році буде цікавим пригодою, а кожен день приносить привід для гордості собою. Бажаю нам усім мирного неба, сили духу та нашої спільної Перемоги. Нехай 2026 рік стане роком світла, безпеки та щасливого дитинства у вільній Україні!

«Сьогодні, у День вшанування учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, ми схиляємо голови перед тими, хто у 1986 році прийняв на себе перший і найстрашніший удар. Ліквідатори пішли у саме серце ядерної небезпеки, розуміючи, що рятують не лише країну — вони рятують майбутнє. Їхня мужність і самопожертва стали щитом, який зберіг життя мільйонів людей.

Сьогодні, через десятиліття, ця загроза знову оживає. Російські удари по території ЧАЕС, зокрема по захисному саркофагу, — це злочин, який ставить під небезпеку Україну, Європу та весь світ. І як тоді, у далекому 1986-му, першими на місці небезпеки опинилися рятувальники: гасили пожежі після ворожих атак над об’єктом, який знову став точкою потенційної катастрофи. Ми робили й продовжуємо робити все, щоб не допустити трагедії.

Ми згадуємо всіх, хто віддав своє життя під час ліквідації аварії, і низько вклоняємося тим, хто живе з її наслідками й досі. Їхній подвиг — у нашій пам’яті, у нашій вдячності, у нашій відповідальності берегти країну, заради якої вони вистояли.

Світ має пам’ятати: безпека не дається просто так. За неї завжди стоять люди — сміливі, рішучі й віддані. Саме такими були ліквідатори Чорнобиля. Вічна пам’ять і вдячність!»

Для торгівлі людьми не існує державних кордонів чи вікових обмежень. Потрапити в сучасне рабство може будь-хто, не залежно від рівня освіти чи соціального статусу, віку та статі. Торгівля людьми – це форма сучасного рабства та порушення прав людини, з метою отримання прибутку з експлуатації чоловіків, жінок і дітей.

Торгівля людьми має різні види, серед яких примусова праця, рабство, звичаї подібні до рабства, сексуальна експлуатація, використання у порнобізнесі, примусова вагітність, вилучення органів, проведення дослідів над людиною, використання у жебрацтві, втягнення в злочинну діяльність, використання у збройних конфліктах, усиновлення (удочеріння) з метою наживи, продаж дитини. Основними уразливими категоріями осіб, які відносяться до групи ризику потрапити до торгівців людьми є: незаміжні жінки, самотні матері, розлучені особи; молодь, діти вулиці, діти-сироти, вихідці з неблагополучних сімей; сільське населення; внутрішньо переміщені особи; іноземні громадяни – трудові мігранти; особи, які зазнали насильства, у тому числі сексуального; малозабезпечені особи; особи з проблемами психічного здоров’я.

Існує багато причин торгівлі людьми, які є комплексними та взаємопов’язаними.

До внутрішніх чинників належать: соціальна нерівність та низький рівень життя населення; насильство в сім’ї та інші прояви гендерної нерівності; девіантна поведінка членів сім’ї (вживання алкоголю, наркотичних речовин тощо); викривлення моральних цінностей та відсутність духовних принципів певної частини населення; привабливість кращого життя за кордоном та погана обізнаність громадян України щодо можливостей працевлаштування і перебування за кордоном та їх наслідки тощо.

До зовнішніх чинників торгівлі людьми належать: спрощення можливостей для подорожування; лояльність законодавства до заняття проституцією у багатьох країнах світу; попит на низькооплачувану працю та комерційну сексуальну експлуатацію, особливо дітей; попит на працю в галузях, де основна частина населення не бажає працювати через низку причин, зокрема небезпечні умови праці тощо.

На жаль, Україна також стикається з цією проблемою через воєнний стан, збільшуючи ризик потрапляння в ситуацію торгівлі людьми як всередині країни, так і за її межами. Змушені переїжджати із зони бойових дій в інші регіони або за кордон, багато громадян стають вразливими перед зловмисниками, які можуть використовувати їх.

ВАЖЛИВО ЗНАТИ!!!

Як не стати жертвою торгівлі людьми. Запам’ятайте і розкажіть своїм рідним та друзям про 5 правил безпеки!

Надавайте документи лише офіційним особам, збережіть їх електронні копії
Повідомляйте близьким про деталі поїздки
Не віддавайте нікому мобільний телефон
Повідомляйте рідним про місце перебування та роботи. Домовтесь про кодове слово, яке повідомить, що ти в небезпеці
Приймайте допомогу лише від офіційних організацій та перевірених осіб
Якщо ви постраждали від торгівлі людьми або стали свідком такого випадку, звертайтеся за номерами:

1547 (цілодобова гаряча лінія з питань протидії торгівлі людьми та домашньому насильству); 527 (Національна гаряча лінія); 102 (поліція)

112 (служба екстреної допомоги, особливо якщо ви перебуваєте в ЄС).

Доброчесність — це висока моральна якість людини, що означає постійне дотримання чесності, справедливості, моральних та етичних принципів у своїх діях та поведінці, навіть коли ніхто не бачить, створюючи внутрішню цілісність та довіру, і слугуючи основою для боротьби з корупцією та розвитку відповідального суспільства.

Моральна стійкість: Здатність керуватися власними переконаннями, а не хибними думками інших, і діяти згідно з совістю та нормами моралі.
Постійність: Це не поодинокі вчинки, а послідовний спосіб життя, спрямований на виконання морального закону.
Цінності: Справедливість, чесність, відповідальність, повага, довіра та мужність є фундаментом доброчесності.
Практичне значення: Доброчесність є бар'єром для корупції, стимулює науковий розвиток (академічна доброчесність) та допомагає побудувати репутацію, засновану на довірі.
Чинити правильно, навіть коли ніхто не бачить.
Бути чесним у навчанні, уникати плагіату (академічна доброчесність).
Діяти по совісті у повсякденному житті та на роботі.

Права дітей в Україні включають захист життя, здоров'я, право на любов і турботу, освіту та дозвілля, а також свободу думки, тоді як обов'язки стосуються поваги до інших, сумлінного навчання, турботи про своє здоров'я та допомоги батькам, згідно з Конвенцією ООН та національним законодавством. Дитина зобов'язана дотримуватися норм етикету, правил поведінки в суспільстві, піклуватися про себе та оточуючих.
Права дітей
На життя та безпеку: Право на життя, захист від насильства, експлуатації та приниження.
На сім'ю: Право на любов, турботу батьків та захист.
На здоров'я: Право на повноцінне харчування, медичну допомогу.
На освіту: Право на безкоштовну обов'язкову освіту, що сприяє розвитку особистості.
На інформацію: Право отримувати та поширювати інформацію, що сприяє розвитку.
На дозвілля: Право на відпочинок, ігри та участь у культурному житті.
На свободу: Свобода думки, слова, совісті, релігії та мирних зібрань.
На рівність: Усі діти рівні у своїх правах, незалежно від обставин.
Обов'язки дітей
Повага: Шанувати батьків, вчителів, інших людей та їхню гідність.
Навчання: Сумлінно навчатися, виконувати домашні завдання, не пропускати уроки.
Поведінка: Дотримуватися правил етикету, норм поведінки, не порушувати закон.
Здоров'я: Дбати про своє здоров'я, дотримуватися режиму харчування, чистоти.
Допомога: Допомагати батькам, брати участь у суспільно корисній праці (відповідно до віку).
Природа: Берегти природу, довкілля та навколишнє середовище.
Відповідальність: Бути чесним, відповідальним, толерантним.
Допомога батькам: Повнолітні діти зобов'язані піклуватися про батьків.

Війна в Україні стала каталізатором не лише руйнувань, але й потужних внутрішніх змін.

1. Стійкість та Згуртування:

Зміни: Зниження рівня індивідуалізму та колосальне зростання солідарності. Мільйони українців об'єдналися у волонтерські та соціальні мережі, демонструючи надзвичайну стійкість (резилієнтність) перед обличчям постійної загрози.

Приклад: Відкриття колективних центрів незламності, швидке налагодження логістики допомоги для військових і цивільних.

2. Переоцінка Цінностей:

Зміни: Пріоритети людей різко змістилися від матеріального до фундаментального: безпека, життя, сім'я, свобода. Багато хто виявив несподівані для себе внутрішні ресурси та здібності, яких раніше не усвідомлював.

Висновок: Для багатьох ця війна стала екзистенційним викликом, який змусив переглянути сенс власного життя та місце у світі.

3. Психологічний Тягар:

Зміни: На жаль, війна принесла і значний психологічний травматизм. Зростає потреба у фахівцях, які працюють з ПТСР (посттравматичний стресовий розлад), тривогою та втратою. Суспільство вчиться не ігнорувати, а визнавати й опрацьовувати ці травми.

Важливо: Звернення до психолога чи групи підтримки стає ознакою сили, а не слабкості, що є позитивною зміною в ментальності.

🔥Пам'ятаймо, що зміни — це не лише зовнішні події, але й внутрішня робота. Дбаймо про власне ментальне здоров'я та підтримуймо тих, хто поруч.

7 грудня відзначають Всесвітній день української хустки - потужного оберега в усі часи та всіх поколінь. Свято з'явилося зовсім недавно, але вже стало дуже популярним.

За старих часів дівчата і жінки носили хустку протягом усього року. При цьому вона була обов'язковим головним убором заміжньої жінки. Хустка була ознакою соціального стану жінки: молоді жінки носили білі або яскраві хустки, старші жінки - темні, вдови - чорні. Хустка також говорила про рівень достатку сім'ї: заможні жінки вкривали голову хустками з дорогих тканин, бідні - з дешевших.

Цікаві факти про українську хустку
• Хустка завжди вважалась оберегом. Якщо хлопець збирався в далеку дорогу, дівчина давала йому свою хустку на знак того, що чекатиме його.

• Якщо в сім’ї хворіло немовля, його сповивали в мамину хустку. Якщо думали, що дитину зурочили, її обличчя витирали сподом спідниці або виворотною стороною ношеної хустки. За традицією, це мало оберігати малюка від хвороб, злих думок і очей.

• Після того як дівчина вийшла заміж, їй було заборонено з’являтися на людях із непокритою головою, а, тим більше, з розпущеним волоссям. У народі це називали «засвітити волосся». За народними уявленнями, така жінка викликала хвороби, неврожай та пошесті. В Україні жінкам досі не можна входити до церкви з непокритою головою.

• Значну роль відігравала хустка під час весілля. Якщо хлопець мав серйозні наміри щодо дівчини (одружитися з нею), він дарував їй дорогий подарунок – чоботи, намисто або хустку. Потім нею «покриватимуть» молоду на весіллі.

• Покривання голови молодої – настільки ж важливий ритуал, як і розплітання коси. Весільний коровай дружби також обов’язково несли на хустці, а його шматочки роздавали гостям за допомогою маленьких хусточок – не «голими» руками.

• Хустка була «індикатором» соціального статусу жінки. Незаміжні дівчата зазвичай носили вінки або стрічки у волоссі, тож їм було необов’язково покривати голову. Якщо ж вони одягали хустку, то зав’язували її вінкоподібно. Після весілля дівчина обов’язково починала покривати голову.

• Також хустка позначала рівень достатку сім’ї. Її тканина та оздоблення свідчили про те, наскільки заможного чоловіка або придане мала жінка. Забезпечені панянки носили хустки з натуральної вовни або шовку.

• Залежно від регіону, жінки використовували різні способи зав’язувати хустки. Наприклад, на Півночі її в’язали під підборіддям, а кінці зав’язували на маківці. На Київщині кінці хустки обгортали навколо шиї та зав’язували на потилиці. На території Середнього Подніпров’я хустку драпірували довкола голови, але так, щоб залишити відкритим денце очіпка.

• Хустки бували фабричними та домотканими. Як правило, їх виготовляли власноруч або купували в жінок, які вміли це робити. На верстатах ткали однотонний квадратний відрізок тканини і нав’язували на ньому тороки. Інколи кінці хусток вишивали однотонними або різнокольоровими нитками – їх залишали на свята або для урочистих подій.

З Днем святого Миколая! Нехай в цей святковий день відбудуться чарівні та казкові події! Добра вам, щастя і любові, теплих сімейних посиденьок і довгоочікуваних солодощів під подушкою. Хай у кожному домі буде достаток, нехай радує затишна атмосфера, повна позитиву і сміху. Радості, душевного тепла і щирості!

СНІД – Синдром Набутого Імунодефіциту1 грудня 1974 року в Каліфорнії лікарем Томасом Едвіном уперше було діагностовано хворобу людини, яка не поширюється на піддослідних тварин, але симптоми цієї хвороби передавалися через статеві контакти і кров людини.

С Н І Д Синдром – тому, що у хворого виникає багато різних симптомів (ознак) захворювань, які розвиваються через ураження захисної системи; Набутий – тому, що цей стан виникає внаслідок зараження ВІЛ-інфекцією, а не є спадковим. Імунний – тому, що ВІЛ вражає імунну (захисну) систему організму, яка забезпечує захист від інфекцій і запобігає виникненню пухлин; Дефіцит – тому, що імунна система не виконує відповідних захисних функцій, через що підвищується схильність до виникнення злоякісних пухлин, збільшується вразливість організму до інших бактеріальних і вірусних інфекцій, які у звичайних умовах є безпечними для людей.

В І Л – вірус імунодефіциту людини 1982 р. одночасно двома групами вчених - у Національному інституті раку в США, під керівництвом відомого імунолога й вірусолога Роберта Галло і в інституті Пастера в Парижі, під керівництвом Люка Монтаньє, був відкритий вірус, відомий нині як збудник СНІДу - ВІЛ Вірус – це мікроскопічний збудник інфекційних хвороб; Імунодефіцит – зниження функцій імунної системи; Людина – вид живого організму (біологічний вид), в якому розмножується вірус.

ВІЛ і СНІД – це різні речі: ВІЛ – інфекція, СНІД –хвороба.

1 грудня – Всесвітній день боротьби зі СНІДом 1 грудня ООН оголосила Всесвітнім днем боротьби зі СНІДом. Сьогодні на добу у світі чотириста тисяч чоловік заражується вірусом.

Шляхи зараження Ігри з використаними медичними інструментами, зокрема голками, шприцами; наркоманія. Шляхи зараження Потрапляння через ранки або подряпини крові хворої людини. Шляхи зараження Порушення норм стерилізації інструментів під час переливання крові. Шляхи зараження Від хворої матері до дитини у період вагітності і годування груддю.

Пам’ятка

про правила поводження в разі виявлення

підозрілих вибухонебезпечних предметів

УВАГА! Сьогодні терористичні акти здійснюються з використанням вибухових пристроїв і предметів, часто замаскованих під авторучки, мобільні телефони, гаманці, міні-магнітофони, дитячі іграшки, поміщених у звичайні портфелі, сумки, банки, пакунки і залишених у багатолюдних місцях.

Поводження з вибухонебезпечними предметами вимагає граничної уваги і обережності.

ВІД ТВОЇХ ПРАВИЛЬНИХ ДІЙ ЗАЛЕЖИТЬ ЖИТТЯ ТА ЗДОРОВ’Я ТВОЄ І ОТОЧУЮЧИХ!

У разі знаходження вибухонебезпечного пристрою ЗАБОРОНЕНО:

наближатися до предмета;

пересувати його або брати в руки;

розряджати, кидати, ударяти по ньому;

розпалювати поряд багаття або кидати в нього предмет;

приносити предмет додому, у табір, у школу.

При знаходженні вибухонебезпечного пристрою:

негайно (з безпечного місця) повідомте чергові служби МНС (тел. 101), міліцію (тел.102);

не підходьте до предмета, не торкайтеся і не пересувайте його, не допускайте до знахідки інших людей;

припиніть усі види робіт у районі виявлення вибухонебезпечного предмета;

не користуйтеся засобами радіозв’язку, мобільними телефонами (вони можуть спровокувати вибух);

дочекайтеся прибуття фахівців, укажіть місце знахідки та повідомте час її виявлення.

У випадку, коли в будинку знайдено вибуховий пристрій і Вас евакуюють:

·одягніть одяг із довгими рукавами, щільні брюки та взуття на товстій підошві. Це може захистити від осколків скла;

·візьміть документи (паспорт, свідоцтво про народження дітей тощо), гроші;

·під час евакуації слідуйте маршрутом, указаним органами, які проводять евакуацію. Не намагайтеся «зрізати» шлях, тому що деякі райони або зони можуть бути закриті для пересування;

·тримайтеся подалі від ліній енергопостачання, що впали

Якщо Ваш будинок (квартира) опинилися поблизу епіцентру вибуху:

·обережно обійдіть усі приміщення, щоб перевірити чи немає витоків води, газу, спалахів і т.п; у темряві в жодному випадку не запалюйте сірника або свічки – користуйтеся ліхтариком;

·негайно вимкніть усі електроприлади, перекрийте газ, воду;

· з безпечного місця зателефонуйте рідним і близьким, стисло повідомите про своє місцезнаходження, самопочуття;

·перевірте, як ідуть справи в сусідів – їм може знадобитися допомога.

ПАМ'ЯТАЙТЕ! Розмінуванням, знешкодженням або знищенням вибухонебезпечних предметів займаються тільки підготовлені фахівці-сапери, допущені до цього виду робіт.

У класі було проведено годину спілкування " Вибухонебезпечні предмети та правила поводження з ними"

«Щороку в четверту суботу листопада Україна вшановує пам’ять жертв Голодомору 1932–1933 років і масових штучних голодів 1921–1923 і 1946–1947 років.
У 2025-му День пам’яті жертв голодоморів припадає на 22 листопада. Традиційно в цей день о 16:00 пам'ять про мільйони українців, вбитих під час геноциду, вшановують хвилиною мовчання та запаленням свічок біля пам'ятників жертвам Голодомору, в храмах та церквах громади.
У 2006-му році, коли Законом України «Про Голодомор 1932–1933 років в Україні» Голодомор був визнаний геноцидом Українського народу, передбачалося, що під час хвилини мовчання має зупинятися рух транспорту, припиняється робота на підприємствах, а люди намагаються приєднатися до жалобних заходів, запалюючи свічки біля меморіалів або вдома.
Головне – зупиніться! Навіть якщо ви кудись поспішаєте, адже йдеться всього про одну хвилину.
У тиші вшануйте жертв сталінського геноциду в умовах повномасштабної війни Росії проти України, яка супроводжується геноцидними практиками проти українців.
Під час хвилини мовчання ви можете згадати когось із близьких, знайомих, мільйонів людських життів які, на жаль, Україна втратила внаслідок Голодомору і масових штучних голодів.
Під час хвилини мовчання ви можете помолитися за загиблих.
Якщо ви з дітьми - пояснюйте їм, чому важлива хвилина мовчання.»

Помаранчева революція та Революція Гідності – етапи боротьби за Україну.
Президентські вибори 2004 року з їхніми масштабними фальсифікаціями, які й
спричинили Помаранчеву революцію, були не лише виборами між двома конкурентами – провладним кандидатом Віктором Януковичем та опозиційним політиком Віктором Ющенком. Це також були вибори між збереженням фактичного статусу України як сателіта росії, з одного боку, й перспективою демократизації суспільства та звільнення від московського диктату – з іншого.
Помаранчева революція дала народові України відчуття свободи й відкрила можливості для демократичних змін в країні, через 13 років після відновлення української незалежності вперше засвідчила суб’єктність України та привернула увагу демократичного світу до нас.
Події Помаранчевої революції посилили роль України на міжнародній арені,
сприяли зближенню з НАТО для безпекових цілей та засвідчили її вибір на користь європейського вектора розвитку.
Помаранчева революція стала одним із перших уроків із формування навичок самоорганізації, поштовхом до духовного відродження нації, відновлення історичної пам’яті, посилення української ідентичності. Вона засвідчила неспинний розвиток в Україні громадянського суспільства, яке готове боротися за демократичні цінності права та свободи людини, політичні і громадянські свободи.
Революція Гідності / Євромайдан – продовження боротьби громадян України за
право самим визначати своє майбутнє та майбутнє своєї держави. Загроза цілковитої втрати незалежності й перетворення України на вотчину росії через відмову від євроінтеграції під тиском кремля, захист людської гідності та громадянських прав свобод вивели людей на Майдани по всій Україні 21 листопада 2013 року.
Революція Гідності / Євромайдан спирався на досвід самоорганізації суспільства, набутий зокрема під час Помаранчевої революції. Водночас протестувальники врахували помилки попереднього Майдану та післямайданного періоду, коли слабке й недосвідчене громадянське суспільство переклало всю відповідальність за розвиток держави на політиків.
Революція Гідності сприяла подальшому формуванню громадянського суспільства, яке усвідомлювало свою відповідальність за майбутнє країни та чітко бачило загрози, що їх створював для України режим Януковича.
Революція Гідності стала бойовим хрещенням для українського суспільства, яке вперше з моменту відновлення незалежності усвідомило ціну свободи, побачивши кров, пролиту майданівцями за нашу свободу та гідність, за право українців вільно творити майбутнє.
У вогні Майданів загартувалися чимало тих, хто навесні 2014 року добровольцем вирушив із Майдану на український Схід, щоб захистити його від російської агресії, а в лютому 2022 року під час широкомасштабного вторгнення став на захист України від російської навали.
Революція Гідності / Євромайдан – масовий громадянський протест, який тривав
94 дні з 21 листопада 2013 року до 22 лютого 2014 року. Його було спричинено різкою зміною зовнішньополітичного курсу та вектора розвитку держави, згодом до причин додалися незаконні / антиконституційні дії влади.
Епіцентром подій стали столичний майдан Незалежності та прилеглі вулиці –Хрещатик, Михайла Грушевського, Інститутська.
Протести відбувалися також на центральних площах обласних і районних центрів України.
Термін «Євромайдан», за деякими даними, було вперше вжито в соцмережах 21
листопада 2013 року. Уже 22 листопада його активно використовували в медійному просторі на позначення протестів проти відмови від підписання Угоди про асоціацію України з ЄС.
Термін «Революція Гідності» вперше озвучив Олег Тягнибок 8 грудня 2013 року зі сцени Майдану на вічі.
Приводи Революції Гідності
1. Призупинення підготовки підписання Угоди про асоціацію між Європейським
Союзом та Україною й відновлення діалогу щодо співпраці в межах Митного союзу відповідно до оприлюдненого 21 листопада 2013 року Кабінетом Міністрів України розпорядження № 905-р «Питання укладання Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їх державами – членами, з іншої сторони».
2. Підтвердження Віктором Януковичем під час Вільнюського саміту Східного партнерства, який відбувся 28–29 листопада 2013 року, відмови від підписання Угоди про асоціацію та зону вільної торгівлі з ЄС через політичний тиск із боку кремля.
3. Силовий розгін уночі 30 листопада 2013 року спецпідрозділом МВС «Беркут» мітингувальників, які з 21 листопада перебували на столичному майдані Незалежності на знак незгоди з рішенням керівництва країни.
Основні етапи Революції Гідності
1. 21–29 листопада 2013 року – протести, спричинені рішенням уряду щодо відмови підписати Угоду про асоціацію України з ЄС.
2. 30 листопада 2013 року – 18 січня 2014 року – «мирне протистояння», розгортання протестних акцій у Києві та регіонах, учинення репресивних дій із боку силових структур.
3. 19–29 січня 2014 року – «силове протистояння», спричинене реакцією мітингувальників на ухвалені Верховною Радою України 16 січня закони, які значно обмежували свободи громадян та збільшували права правоохоронних структур. Перші загиблі протестувальники на вулиці Михайла Грушевського.4. 30 січня – 17 лютого 2014 року – «силова рівновага з ознаками деескалації», звільнення протестувальниками адміністративних будівель у Києві.
5. 18–20 лютого 2014 року – «збройна ескалація»,– остання хвиля силового протистояння з використанням вогнепальної зброї проти мітингарів.
6. Вечір 20 лютого – 22 лютого 2014 року – розв’язка.
Символи Революції Гідності
Організація символічного простору та використання символів були невід’ємними складниками Революції Гідності. Майдан часто асоціювався із Запорозькою Січчю та став символом волелюбності й нескореного духу українців. Символічного значення набули предмети, завдяки яким активісти та їхні прихильники позначали себе як групу, що має спільні цінності.
Серед основних символів Майдану – стрічки з кольорами прапорів України та Європейського Союзу, каски та щити членів Самооборони Майдану, що не могли захистити від куль, а радше сприймалися як суто символічні засоби захисту чи як обереги.
Невипадково значну кількість щитів і касок було розписано або вкрито написами. Символом Майдану стала конструкція новорічної ялинки, встановлена на головній площі столиці. Майданівці називали її «Йолкою». Ставши формальною причиною побиття людей у ніч на 30 листопада 2013 року, згодом вона перетворилася на один із головних символів протесту. Мітингарі прикрасили її прапорами, плакатами, банерами тощо.

У кожній країні є особливі люди, які готові віддати своє життя заради захисту свого народу та збереження миру. Ці люди - воїни, справжні герої нашого часу. Вони виконують важливу місію - оберігати нашу безпеку та надію на краще майбутнє.

Відданість та Самовідданість

Воїни відрізняються великою відданістю своїй країні. Вони готові пройти через найскладніші випробування, щоб захистити тих, кого вони люблять та дорого цінують. Самовідданість - це основний принцип, який веде їх у службі.

Тренування та Готовність до Дії

Воїни проводять безліч годин на тренуваннях, готуючись до будь-яких можливих сценаріїв. Вони навчаються працювати як команда, долаючи будь-які труднощі. Їхні навички та знання дозволяють впевнено діяти у критичних ситуаціях.

Служба для Безпеки та Миру

Воїни несуть важливу відповідальність перед суспільством. Вони забезпечують нашу безпеку та дозволяють нам жити у мирі. Їхні зусилля дозволяють зберегти стабільність та гармонію в нашій країні.

Психологічна Стійкість та Спеціальні Особливості

Робота воїна часто пов'язана з великим психологічним тиском та стресом. Тому важливо, щоб вони мали доступ до психологічної підтримки та допомоги. Важливо розуміти, що вони - не тільки фізично сильні, а й мають міцні духовні якості.

Герої Усіх Часів

Воїни - це герої, які залишаються в пам'яті народу назавжди. Вони несуть важливу місію та долають найважчі випробування для того, щоб ми могли жити в мирі та безпеці. Вони є джерелом гордості та натхнення для нас всіх. Нехай наша вдячність та підтримка супроводжують їх у їхній благородній справі.

Усі багатства країни слід пильно оберігати від вогню. Запобігання пожежам і активна боротьба з ними є важливим державним завданням.

17 грудня 1993 року Верховною Радою України було прийнято і введено в дію Закон України “ Про пожежну безпеку ”, у якому зазначено, що гарантування пожежної безпеки є невід’ємною частиною державної діяльності щодо охорони життя та здоров’я людей, національного багатства і навколишнього природного середовища.

Цей закон визначає загальні правові , економічні та соціальні основи дотримання пожежної безпеки на території держави, регулює відносини державних органів, юридичних і фізичних осіб у цій галузі незалежно від виду їх діяльності та форм власності.

Пожежна безпека повинна забезпечуватись шляхом проведення своєчасних організаційних, технічних та інших заходів, спрямованих на запобігання пожежам, зниження можливих майнових втрат і зменшення негативних екологічних наслідків у разі її виникнення, створення умов для швидкого виклику пожежних підрозділів та успішного гасіння пожеж.

Аналіз статистичних даних про пожежі в світі свідчить, що їх кількість щороку збільшується. У 1996 році по Україні виникло 9446 пожеж, загинуло 838 громадян, з низ – 37 дітей. Кожні 5 хвилин відбувається пожежа, матеріальні збитки від вогню обчислюються мільйонами гривень.

Характерною особливістю сучасного життя є наявність газових комунікацій, великої кількості електричних приладів, предметів побутової хімії. Все це створює підвищену пожежну небезпеку, особливо при порушенні громадянами вимог Правил пожежної безпеки. Про це свідчать аналізи причин виникнення пожеж.

У повсякденному житті недотримання елементарних норм і правил пожежної безпеки призводить до гірких наслідків: травм, опіків, матеріальних збитків... Але найстрашнішим наслідком пожеж є загублені людські життя. Сотні травмованих людей, людей, які одержали різні ступені опіків під час пожеж, на все життя залишаються каліками. Через помилки дорослих жертвами вогню стають і діти.

У більшості випадків причинами виникнення пожеж є конкретні люди, їх легковажність, нехтування правилами пожежної безпеки, халатність і неуважність при користуванні електропобутовими приладами і вогнем.
Найбільш розповсюджені причини виникнення пожеж
§ необережне поводження з вогнем;
§ порушення правил будови та технічної експлуатації електричного устаткування
( експлуатація несправних чи саморобних електричних приладів, коротке замикання, залишені без нагляду ввімкнені електричні прилади);
§ порушення правил пожежної безпеки при пічному опаленні ( несправні димарі);
§ пустощі дітей з вогнем ( запалювання паперу, стружок, легкозаймистих речовин);
§ газові розряди та атмосферна електрика;
§ недотримання правил пожежної безпеки при користуванні газом ( залишені без нагляду ввімкнені газові прилади, сушіння білизни над газом та ін. ) ;
§ підпалювання ( через необережність, незнання правил пожежної безпеки )
§ несправність або неправильна експлуатація електроустаткування, електропобутових приладів, газових плит;
§ вмикання до однієї розетки побутових приладів великої потужності;
§ розігрівання лаків і фарб на відкритому повітрі.

Сказ — це гостре особливо небезпечне вірусне захворювання усіх теплокровних тварин і людини, спричинене нейротропним вірусом сказу (англ. Rabies virus) із роду Lyssavirus. Характеризується розвитком своєрідного енцефаліту зі стрімким пошкодженням центральної нервової системи і завжди закінчується смертю.

У медичній літературі інших країн хвороба відома як рабієс (у тварин) і гідрофобія (у людей).

Причини сказу і шляхи передавання інфекції

Джерелом та резервуаром збудника сказу є усі теплокровні тварини, з яких найбільш небезпечні для інфікування людини м,ясоїдні (дикі та домашні). Людина може інфікуватися збудником сказу від хворої на сказ тварини через:

укус;
подряпину та мікроушкодження шкіри;
потрапляння контамінованої збудником сказу слини на слизові оболонки.
У контактний спосіб людей найчастіше інфікують коти й собаки — з-поміж свійської фауни, а в дикій природі — лисиці та вовки. В Україні головним джерелом збудника сказу у дикій природі є червоні лиси, збудник сказу виявлявся також у кажанів.

Серед свійських тварин особливу небезпеку становлять безпритульні тварини, зокрема собаки, для яких укус є інстинктивною реакцією для захисту території, членів зграї або здобуття їжі; в останні роки збільшилась роль котів, які нерідко мають спільні з лисицями території лову мишей, досить часто хворіють на сказ також сільськогосподарські тварини.

Доведена можливість аерогенно-контактного зараження (у лабораторних умовах, під час відвідування печер, населених кажанами), коли вірус пасивно потрапляє через кон’юнктиву, слизову ротоглотки,а також при трансплантації органів від померлих від сказу людей. За даними ВООЗ, у 99% випадків захворювання та смерті людини від сказу джерелом збудника є собаки та кішки. В Україні – в 50 % кішки. Близько 40% жертв укусів імовірно хворих на сказ собак — діти віком до 15 років.

Якщо вас укусила чи лизнула безпритульна або дика тварина, негайно зверніться до лікаря! Зволікання може коштувати життя!

Симптоми сказу

У людини інкубаційний період сказу, як правило, триває від 7 днів до 3 місяців, але може збільшуватися до 1-го чи 3-х років, залежно від низки факторів:

місця, кількості й глибини укусів (найнебезпечніші укуси в обличчя та голову загалом);
кількості й активності вірусу, що потрапив у рану;
віку постраждалого (діти вразливіші за дорослих).
Початкові симптоми сказу — підвищення температури та біль, а також незвичні або незрозумілі відчуття поколювання, пощипування чи печіння у місці пошкодження. Після появи симптомів захворювання практично завжди закінчується летально. У процесі поширення вірусу центральною нервовою системою розвивається прогресивне смертельне запалення головного і спинного мозку.

Є дві форми цього захворювання: активний і паралітичний сказ.

Для людей з активним сказом характерні гіперактивність, гідрофобія (страх води) та інколи аерофобія (страх протягів або свіжого повітря). Смерть настає за кілька днів у результаті зупинки роботи серця, дихання.

На паралітичний сказ припадає близько 30% усіх випадків захворювання у людей. Ця форма сказу триває довше за попередню із легшим перебігом. М’язи поступово паралізуються, починаючи з місця укусу чи подряпини. Повільно розвивається кома, і настає смерть.

Симптоми сказу у тварин залежать від стадії захворювання.

Початкова стадія (триває до п’яти днів):

наявні сліди від укусів;
гризуть місце укусу;
ласкаві, примхливі, насторожені одночасно;
слабкий апетит;
їдять неїстівне;
слинотеча;
блювота.
Збуджена стадія (2–3 дні):

агресивні;
збуджені;
нападають;
намагаються утекти;
гризуть землю;
їдять неїстівне;
конвульсії;
блювота;
параліч;
косоокість.
Паралітична стадія (2–4 дні):

виснаження;
повний параліч;
смерть.
Лікування сказу

У разі інфікування людини показані негайна госпіталізація і введення антирабічної вакцини. Таких щеплень має бути шість за призначення вакцини Індіраб: у день звернення до лікаря (0-й день), а потім на 3-й, 7-й, 14-й, 30-й і 90-й дні,або по іншій схемі при застосуванні іншої вакцини.

Антирабічна вакцина запобігає виникненню захворювання у 96–99% випадків.

Вона ефективна у разі початку курсу не пізніше 14-го дня з моменту укусу чи заслинення. Утім, курс імунізації призначають навіть через кілька місяців після контакту із хворою або ж підозрілою на сказ твариною. Антитіла у людини з’являються тільки на 12–14-й день, а максимальні їхні рівні досягаються лише через 30–40 днів. Імунітет стає дієвим приблизно через два тижні після закінчення курсу вакцинації та залишається таким упродовж року.

У разі небезпечної локалізації укусів (обличчя, шия, голова, пальці рук, промежина), множинних або дуже глибоких поодиноких укусів, залинення слизових оболонок, будь-яких ушкоджень, завданих хижими тваринами, кажанами й гризунами, коли є ризик короткого інкубаційного періоду, окрім вакцини застосовують і антирабічний імуноглобулін. Інкубаційний період може скоротитися до 7 діб — це менше, ніж час вироблення поствакцинального імунітету. Якщо з моменту контакту із твариною минуло більше трьох діб, антирабічний імуноглобулін не застосовують.

Загалом лікувальні заходи спрямовують на зменшення страждань хворого. Його кладуть до окремої палати і забезпечують максимальний спокій. Для зниження збудливості призначають наркотичні засоби. Втрати рідини поповнюють шляхом внутрішньовенного введення сольових розчинів, плазмозамінників, розчину глюкози. За потреби здійснюють штучну вентиляцію легень.

Останнім часом у світі обговорюють ефективність лікувального «протоколу Мілуокі», коли хворого під час лікування ввергають у штучну кому і застосовують противірусні препарати.

Медичний персонал має працювати в захисному одязі, щоб запобігти потраплянню слини на шкіру та слизові оболонки.

Профілактика сказу

Профілактичні заходи поділяються на два напрями: боротьба з носіями збудника і недопущення розвитку захворювання у людини, яку покусала чи заслинила скажена тварина.

Для профілактики сказу необхідно:

регулярно вакцинувати свійських тварин;тадиких м’ясоїдних тварин (пероральна імунізація шляхом розкладання у місцях їх перебування їстівних приманок з вакцинами);
уникати контактів із потенційно небезпечними тваринами;
не торкатися диких чи безпритульних тварин;
не підгодовувати безпритульних тварин у місцях, де постійно перебувають люди (особливо діти);
виконувати правила утримання тварин.
Стережіться безпритульних, а тим більше диких тварин, які не бояться самі до вас підійти.

Сказу можна повністю уникнути, якщо після укусу людина як найшвидше отримає необхідну медичну допомогу. Курс антирабічних щеплень призначають у разі ймовірного або наявного інфікування людини, після визначення приналежності випадків укусів до певних категорій контакту згідно з рекомендаціями ВООЗ. Самовільно припиняти лікування чи порушувати режим поведінки під час нього неприпустимо!

Перша медична допомога після укусу

Якщо вас укусила чи заслинила тварина (особливо дика чи безпритульна) негайно зверніться до лікаря! Якщо тварина домашня, попросіть власника надати документи, що підтверджують її щеплення.

Коли лікар недоступний, ретельно промийте рану протягом щонайменше 15 хв мильною водою, мийними засобами, дезінфектантами для обробки ран у хірургічній практиці або іншими засобами (70%-м спиртом або 5%-м розчином йоду), що нейтралізують вірус.

Після цього неодмінно зверніться по медичну допомогу.

Обов’язковому щепленню підлягають люди:

яких покусали скажені чи підозрілі на сказ тварини безпосередньо або через одяг навіть за найменших ушкоджень шкіри;
покусані будь-якими дикими тваринами (навіть без підозри на сказ);
подряпані підозрілими на сказ тваринами або в разі забризкування подряпин слиною таких тварин, потрапляння її на слизові оболонки;
які зазнали будь-якого мікроушкодження шкіри під час роботи з хворими на сказ тваринами, патологічним матеріалом або транспортування трупів тварин для дослідження.

Сказ — це гостре особливо небезпечне вірусне захворювання усіх теплокровних тварин і людини, спричинене нейротропним вірусом сказу (англ. Rabies virus) із роду Lyssavirus. Характеризується розвитком своєрідного енцефаліту зі стрімким пошкодженням центральної нервової системи і завжди закінчується смертю.

У медичній літературі інших країн хвороба відома як рабієс (у тварин) і гідрофобія (у людей).

Причини сказу і шляхи передавання інфекції

Джерелом та резервуаром збудника сказу є усі теплокровні тварини, з яких найбільш небезпечні для інфікування людини м,ясоїдні (дикі та домашні). Людина може інфікуватися збудником сказу від хворої на сказ тварини через:

укус;
подряпину та мікроушкодження шкіри;
потрапляння контамінованої збудником сказу слини на слизові оболонки.
У контактний спосіб людей найчастіше інфікують коти й собаки — з-поміж свійської фауни, а в дикій природі — лисиці та вовки. В Україні головним джерелом збудника сказу у дикій природі є червоні лиси, збудник сказу виявлявся також у кажанів.

Серед свійських тварин особливу небезпеку становлять безпритульні тварини, зокрема собаки, для яких укус є інстинктивною реакцією для захисту території, членів зграї або здобуття їжі; в останні роки збільшилась роль котів, які нерідко мають спільні з лисицями території лову мишей, досить часто хворіють на сказ також сільськогосподарські тварини.

Доведена можливість аерогенно-контактного зараження (у лабораторних умовах, під час відвідування печер, населених кажанами), коли вірус пасивно потрапляє через кон’юнктиву, слизову ротоглотки,а також при трансплантації органів від померлих від сказу людей. За даними ВООЗ, у 99% випадків захворювання та смерті людини від сказу джерелом збудника є собаки та кішки. В Україні – в 50 % кішки. Близько 40% жертв укусів імовірно хворих на сказ собак — діти віком до 15 років.

Якщо вас укусила чи лизнула безпритульна або дика тварина, негайно зверніться до лікаря! Зволікання може коштувати життя!

Симптоми сказу

У людини інкубаційний період сказу, як правило, триває від 7 днів до 3 місяців, але може збільшуватися до 1-го чи 3-х років, залежно від низки факторів:

місця, кількості й глибини укусів (найнебезпечніші укуси в обличчя та голову загалом);
кількості й активності вірусу, що потрапив у рану;
віку постраждалого (діти вразливіші за дорослих).
Початкові симптоми сказу — підвищення температури та біль, а також незвичні або незрозумілі відчуття поколювання, пощипування чи печіння у місці пошкодження. Після появи симптомів захворювання практично завжди закінчується летально. У процесі поширення вірусу центральною нервовою системою розвивається прогресивне смертельне запалення головного і спинного мозку.

Є дві форми цього захворювання: активний і паралітичний сказ.

Для людей з активним сказом характерні гіперактивність, гідрофобія (страх води) та інколи аерофобія (страх протягів або свіжого повітря). Смерть настає за кілька днів у результаті зупинки роботи серця, дихання.

На паралітичний сказ припадає близько 30% усіх випадків захворювання у людей. Ця форма сказу триває довше за попередню із легшим перебігом. М’язи поступово паралізуються, починаючи з місця укусу чи подряпини. Повільно розвивається кома, і настає смерть.

Симптоми сказу у тварин залежать від стадії захворювання.

Початкова стадія (триває до п’яти днів):

наявні сліди від укусів;
гризуть місце укусу;
ласкаві, примхливі, насторожені одночасно;
слабкий апетит;
їдять неїстівне;
слинотеча;
блювота.
Збуджена стадія (2–3 дні):

агресивні;
збуджені;
нападають;
намагаються утекти;
гризуть землю;
їдять неїстівне;
конвульсії;
блювота;
параліч;
косоокість.
Паралітична стадія (2–4 дні):

виснаження;
повний параліч;
смерть.
Лікування сказу

У разі інфікування людини показані негайна госпіталізація і введення антирабічної вакцини. Таких щеплень має бути шість за призначення вакцини Індіраб: у день звернення до лікаря (0-й день), а потім на 3-й, 7-й, 14-й, 30-й і 90-й дні,або по іншій схемі при застосуванні іншої вакцини.

Антирабічна вакцина запобігає виникненню захворювання у 96–99% випадків.

Вона ефективна у разі початку курсу не пізніше 14-го дня з моменту укусу чи заслинення. Утім, курс імунізації призначають навіть через кілька місяців після контакту із хворою або ж підозрілою на сказ твариною. Антитіла у людини з’являються тільки на 12–14-й день, а максимальні їхні рівні досягаються лише через 30–40 днів. Імунітет стає дієвим приблизно через два тижні після закінчення курсу вакцинації та залишається таким упродовж року.

У разі небезпечної локалізації укусів (обличчя, шия, голова, пальці рук, промежина), множинних або дуже глибоких поодиноких укусів, залинення слизових оболонок, будь-яких ушкоджень, завданих хижими тваринами, кажанами й гризунами, коли є ризик короткого інкубаційного періоду, окрім вакцини застосовують і антирабічний імуноглобулін. Інкубаційний період може скоротитися до 7 діб — це менше, ніж час вироблення поствакцинального імунітету. Якщо з моменту контакту із твариною минуло більше трьох діб, антирабічний імуноглобулін не застосовують.

Загалом лікувальні заходи спрямовують на зменшення страждань хворого. Його кладуть до окремої палати і забезпечують максимальний спокій. Для зниження збудливості призначають наркотичні засоби. Втрати рідини поповнюють шляхом внутрішньовенного введення сольових розчинів, плазмозамінників, розчину глюкози. За потреби здійснюють штучну вентиляцію легень.

Останнім часом у світі обговорюють ефективність лікувального «протоколу Мілуокі», коли хворого під час лікування ввергають у штучну кому і застосовують противірусні препарати.

Медичний персонал має працювати в захисному одязі, щоб запобігти потраплянню слини на шкіру та слизові оболонки.

Профілактика сказу

Профілактичні заходи поділяються на два напрями: боротьба з носіями збудника і недопущення розвитку захворювання у людини, яку покусала чи заслинила скажена тварина.

Для профілактики сказу необхідно:

регулярно вакцинувати свійських тварин;тадиких м’ясоїдних тварин (пероральна імунізація шляхом розкладання у місцях їх перебування їстівних приманок з вакцинами);
уникати контактів із потенційно небезпечними тваринами;
не торкатися диких чи безпритульних тварин;
не підгодовувати безпритульних тварин у місцях, де постійно перебувають люди (особливо діти);
виконувати правила утримання тварин.
Стережіться безпритульних, а тим більше диких тварин, які не бояться самі до вас підійти.

Сказу можна повністю уникнути, якщо після укусу людина як найшвидше отримає необхідну медичну допомогу. Курс антирабічних щеплень призначають у разі ймовірного або наявного інфікування людини, після визначення приналежності випадків укусів до певних категорій контакту згідно з рекомендаціями ВООЗ. Самовільно припиняти лікування чи порушувати режим поведінки під час нього неприпустимо!

Перша медична допомога після укусу

Якщо вас укусила чи заслинила тварина (особливо дика чи безпритульна) негайно зверніться до лікаря! Якщо тварина домашня, попросіть власника надати документи, що підтверджують її щеплення.

Коли лікар недоступний, ретельно промийте рану протягом щонайменше 15 хв мильною водою, мийними засобами, дезінфектантами для обробки ран у хірургічній практиці або іншими засобами (70%-м спиртом або 5%-м розчином йоду), що нейтралізують вірус.

Після цього неодмінно зверніться по медичну допомогу.

Обов’язковому щепленню підлягають люди:

яких покусали скажені чи підозрілі на сказ тварини безпосередньо або через одяг навіть за найменших ушкоджень шкіри;
покусані будь-якими дикими тваринами (навіть без підозри на сказ);
подряпані підозрілими на сказ тваринами або в разі забризкування подряпин слиною таких тварин, потрапляння її на слизові оболонки;
які зазнали будь-якого мікроушкодження шкіри під час роботи з хворими на сказ тваринами, патологічним матеріалом або транспортування трупів тварин для дослідження.

У 2019 року вступили в силу норми закону «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії булінгу (цькуванню)», який визначає поняття булінгу. Напередодні початку нового навчального року, Міністерство юстиції України продовжує інформування в рамках кампанії #СтопБулінг.

Булінг (bullying, від анг. bully – хуліган, забіяка) (цькування) - це діяння (дії або бездіяльність) учасників освітнього процесу, які полягають у психологічному, фізичному, економічному, сексуальному насильстві, у тому числі із застосуванням засобів електронних комунікацій, що вчиняються стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи та (або) такою особою стосовно інших учасників освітнього процесу, внаслідок чого могла бути чи була заподіяна шкода психічному або фізичному здоров’ю потерпілого.

Які ознаки булінгу?

Типовими ознаками булінгу є:

систематичність (повторюваність) діяння;
наявність сторін – кривдник (булер), потерпілий (жертва булінгу), спостерігачі;
наслідки у вигляді психічної та/або фізичної шкоди, приниження, страху, тривоги, підпорядкування потерпілого інтересам кривдника, та/або спричинення соціальної ізоляції потерпілого.
Які є види булінгу ?

Людину, яку вибрали жертвою, намагаються принизити, залякати, ізолювати від інших різними способами. Найпоширенішими видами булінґу є:

фізичний (штовхання, підніжки, зачіпання, бійки, стусани, ляпаси, нанесення тілесних пошкоджень);
психологічний (принизливі погляди, жести, образливі рухи тіла, міміка обличчя, поширення образливих чуток, ізоляція, ігнорування, погрози, жарти, маніпуляції, шантаж);
економічний (крадіжки, пошкодження чи знищення одягу та інших особистих речей, вимагання грошей);
сексуальний (принизливі погляди, жести, образливі рухи тіла, прізвиська та образи сексуального характеру, зйомки у переодягальнях, поширення образливих чуток, сексуальні погрози, жарти);
кібербулінг (приниження за допомогою мобільних телефонів, Інтернету, інших електронних пристроїв).
Як відрізнити звичайний конфлікт від булінгу?

Варто пам’ятати, що не кожен конфлікт є булінгом. Цькування - це тривалі, повторювані дії, а одинична сутичка між учасниками таким не може вважатися. Наприклад, якщо друзі посварилися та побилися чи діти разом весело штовхалися, але одна із них впала і забилася - це не вважається булінгом. Проте, якщо однолітки на чолі з булером регулярно насміхалися, принижували або ховали та кидали речі дитини, штовхали, не вперше нецензурно обзивали та били, викладали в соцмережі непристойні чи відфотошоплені знімки дитини – потрібно негайно діяти!

Що робити, якщо ваша дитина стала жертвою булінгу?

Зберігайте спокій, будьте терплячими, не потрібно тиснути на дитину.
Поговоріть з дитиною, дайте їй зрозуміти, що ви не звинувачуєте її в ситуації, що склалася, готові її вислухати і допомогти.
Запитайте, яка саме допомога може знадобитися дитині, запропонуйте свій варіант вирішення ситуації.
Поясніть дитині, до кого вона може звернутися за допомогою у разі цькування (психолог, вчителі, керівництво школи, старші учні, батьки інших дітей, охорона, поліція).
Повідомте керівництво навчального закладу про ситуацію, що склалася, і вимагайте належного її урегулювання.
Підтримайте дитину в налагодженні стосунків з однолітками та підготуйте її до того, що вирішення проблеми булінгу може потребувати певного часу.
У разі, якщо вирішити ситуацію з булінгом на рівні школи не вдається – повідомте поліцію!

Що робити, якщо ви стали свідком булінгу?

Втрутитися і припинити цькування – булінг не слід ігнорувати.
Зайняти нейтральну позицію в суперечці – обидві сторони конфлікту потребують допомоги.
Пояснити, які саме дії вважаєте булінгом і чому їх варто припинити.
Уникати в спілкуванні слів «жертва» та «агресор», аби запобігти тавруванню і розподілу ролей.
Повідомити керівництво навчального закладу про ситуацію, що склалася, і вимагати вжити заходів щодо припинення цькування.
Ситуації з фізичним насильством потребують негайного втручання!

Що робити, якщо ваша дитина агресор?

Відверто поговоріть з дитиною про те, що відбувається, з’ясуйте мотивацію її поведінки.
Уважно вислухайте дитину, з повагою поставтеся до її слів.
Поясніть дитині, що її дії можуть бути визнані насильством, за вчинення якого настає відповідальність.
Чітко і наполегливо попросіть дитину припинити таку поведінку, але не погрожуйте обмеженнями і покараннями. Повідомте їй, що будете спостерігати за її поведінкою.
Зверніться до шкільного психолога і проконсультуйтеся щодо поведінки своєї дитини під час занять – агресивна поведінка і прояви насильства можуть бути ознакою серйозних емоційних проблем.
Яка роль відведена педагогічним працівникам у запобіганні та протидії булінгу?

Керівник закладу освіти зобов’язаний створити у закладі освіти безпечне освітнє середовище, вільне від насильства та булінгу. Крім того, керівник:

розробляє, затверджує та оприлюднює план заходів, спрямованих на запобігання та протидію булінгу (цькуванню) в закладі освіти;
розглядає заяви про випадки булінгу (цькування) та видає рішення про проведення розслідування;
вживає відповідних заходів реагування;
забезпечує виконання заходів для надання соціальних та психолого-педагогічних послуг учням, які вчинили булінг, стали його свідками або постраждали від булінгу (цькування);
повідомляє органам Національної поліції України та службі у справах дітей про випадки булінгу (цькування) в закладі освіти.
Також Закон зобов’язує педагогічних працівників негайно повідомляти керівників закладів освіти про виявлені факти булінгу (цькування) серед школярів.

Яка відповідальність за вчинення булінгу?

До прийняття змін до законів щодо протидії булінгу (цькуванню) відповідальності за його вчинення в Україні не існувало. З прийняттям нового закону було запроваджено адміністративну відповідальність. Відтепер вчинення булінгу (цькування) стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи або такою особою стосовно інших учасників освітнього процесу карається штрафом від 850 до 1700 грн або громадськими роботами від 20 до 40 годин.

Такі діяння, вчинені повторно протягом року після або групою осіб караються штрафом у розмірі від 1700 до 3400 грн або громадськими роботами на строк від 40 до 60 годин.

У разі вчинення булінгу (цькування) неповнолітніми до 16 років, відповідатимуть його батьки або особи, що їх заміняють. До них застосовуватимуть покарання у вигляді штрафу від 850 до 1700 грн або громадські роботи на строк від 20 до 40 годин.

Окремо передбачена відповідальність за приховування фактів булінгу (цькування). Якщо керівник закладу освіти не повідомить органи Національної поліції України про відомі йому випадки цькування серед учнів, до нього буде застосоване покарання у вигляді штрафу від 850 до 1700 грн або виправних робіт до одного місяця з відрахуванням до 20 % заробітку.

Куди звертатися за більш детальною консультацією та роз’ясненнями?

Якщо у вас залишились питання з данного приводу, будь ласка, телефонуйте до контакт-центру системи безоплатної правової допомоги за номером 0 (800) 213 103, цілодобово та безкоштовно в межах України. В центрах та бюро надання безоплатної правової допомоги по всій Україні ви можете отримати юридичну консультацію та правовий захист.

ВАЖЛИВО: діти мають право безоплатно отримати послуги адвоката (складання заяв, представництво в суді).

Якщо дитині необхідна психологічна допомога – зверніться на Національну дитячу «гарячу лінію» для дітей та батьків з питань захисту прав дітей за номером 116-111 .

Основні правила дорожнього руху для школярів
Вибір маршруту:
Ходіть до школи найкоротшим безпечним шляхом, уникаючи вулиць з великим рухом транспорту.
Рух по тротуару:
Ходіть лише по тротуарах, дотримуючись правої сторони.
Перехід дороги:
Переходьте дорогу тільки по пішохідному переходу або на перехрестях.
Перед переходом подивіться ліворуч, дійшовши до середини дороги – праворуч.
Не перебігайте дорогу перед близько рухомим транспортом.
Не переходьте дорогу на поворотах, де автомобілі мають «сліпі зони».
Обхід транспорту:
Стоячі автобуси та тролейбуси обходьте ззаду, трамваї – спереду.
Дотримання тиші:
Навіть якщо ви чуєте звук автомобіля, зупиніться та подивіться ліворуч, а потім праворуч, адже гучний шум може означати, що автомобіль близько.
Заборонені дії:
Не грайтеся на дорозі, тротуарах чи мостовій, а також не чіпляйтеся за рухомий транспорт.

Вітаю вас щиро сьогодні з Днем знань,
Натхнення бажаю та здійснень бажань,
Хай будуть легкими життєві дороги,
В навчанні чекають одні перемоги.
Цікавих моментів, вражень щасливих,
Удачі на уроках, побільше позитиву!