«Шлях до милосердя»

За останні сім років чисельність інвалідів в Україні, на жаль, зросла в більш ніж на півмільйона. У теперішній час в Україні проживає понад 2,7 млн. інвалідів (в т.ч. понад 165 тисяч дітей). Причиною цьому є природні катаклізми, техногенні катастрофи, забруднення навколишнього середовища, дорожньо-транспортні пригоди, вроджені патології і хронічні захворювання.

Наша держава взяла на себе і виконує конкретні зобов’язання щодо матеріального забезпечення інвалідів, створення для них необхідних правових, соціально-побутових умов життя, надала ряд пільг, конституційно гарантувала рівні з іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства. За останні 10 років державою створено комплекс законів, які регулюють практично всі аспекти життя людей з інвалідністю. Зокрема, це закони України:

· «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»;

· «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»;

· «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»;

· «Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам»;

· «Про психіатричну допомогу»;

· та інші нормативно-правові документи.

У них знайшли відображення статті Європейської Соціальної Хартії (1961 р.):

· «Право на працю»;

· «Право на охорону здоров’я»;

· «Право на справедливі умови праці»;

· «Право на соціальне забезпечення»;

· «Право осіб з фізичними та розумовими вадами на професійне навчання, перекваліфікацію та соціальну реабілітацію»;

· «Право на соціальну медичну допомогу».

Інвалідність - явище соціальне, уникнути якого не може жодне суспільство, і кожна держава відповідно до рівня свого розвитку, пріоритетів та можливостей формує соціальну та економічну політику щодо осіб з фізичними або розумовими вадами. Звичайно, масштаб інвалідності залежить від ряду факторів, таких як стан здоров’я нації, розвиток системи охорони здоров’я, соціально-економічне зростання, стан екологічної культури, історичні та політичні причини, зокрема участь у війнах та військових конфліктах, техногенні та природні катастрофи тощо. Деякі з перелічених факторів мають місце і в Україні, що зумовлює зростання чисельності інвалідів — на сьогодні 2,7 млн осіб.

Щороку в Україні кількість інвалідів збільшується, і ця невтішна тенденція покладає особливі зобов’язання як на владу, так і на суспільство щодо соціального захисту людей із особливими потребами та адаптації їх до нормального життя.

Усі ми звикли до слів «толерантність», «рівні права», «соціальний захист»… Та насправді ми навіть не маємо уявлення про спектр проблем, з якими стикаються люди, що відрізняються від середньостатистичного громадянина нашої держави. Зустрічаючи на вулиці інваліда на милицях або у візку, чи замислюємось ми над його непростою долею? А що цим людям потрібно? Відповідь. Доброта, милосердя і розуміння. Доброта і милосердя - два крила, на яких тримається людство. Ми не повинні забувати про тих людей, які потребують допомоги. В Україні живе близько 2 млн. самотніх і одиноких людей. Така їхня доля - залишитися у чотирьох стінах, сам на сам зі своїми проблемами, хворобами.

Кожен із нас може допомогти людям з особливими вадами бути щасливими. Достатньо тільки побачити в цих людях - людей, в цих дітях - дітей, трішечки особливих дорослих і дітей.
Кожен із вас, мабуть, зараз ставить собі питання: «А що можу зробити я, щоб допомогти їм бути щасливими?». Я відповім - любити! Не відвертати свого погляду від малюка, що виглядає неї так, як здорові діти. Він – особливий. Чому? Не знаю. Але він живе, і Бог також привів його на цей світ. Для чого? Можливо, щоб зробити нас добрішими, людянішими… І вони будуть щасливі!