Новини 6 клас

Безпечні осінні канікули 2024
Осінні канікули – це пора, на яку очікує кожен школяр, адже це перша можливість відпочити у навчальному році, їх слід провести цікаво й корисно, не просиджуючи усі канікули перед телевізором чи комп’ютером. Закликаємо учнів та батьків завжди пам’ятати елементарні правила безпеки під час канікул, щоб приємний відпочинок не був зіпсований.

Категорично забороняється:
– чіпати незнайомі і вибухонебезпечні предмети;

– грати на проїжджій частині вулиці або поблизу неї;

– відходити далеко від будинку, в якому мешкаєш;

– розпалювати вогнище;

– лазити по деревах і дахах;

– грати із чужими тваринами;

– збирати самостійно незнайомі види грибів і ягід;

– самостійно виїзджати в ліс без супроводу дорослих (вчителів або батьків);

– вступати у контакт та впускати у квартиру або будинок незнайомих людей;

– перебувати на вулиці в темний час доби.

Сьогодні, 25 жовтня, об 11:00 (за київським часом) стартує найбільший українськомовний флешмоб – Радіодиктант національної єдності "Магія голосу". Цьогоріч він відбувається вже 25-й раз поспіль.

А чи знали ви, що...

Гарбуз – ще той овочевий старожил. Він існує на планеті Земля приблизно 5000 років.
Традицію робити ліхтарики з гарбузів привезли у США ірландці, які вирізали ліхтарики з брукви до щорічного свята Самайн. Але з часом вони виявили, що стінки гарбуза значно м’якші і вирізати їх простіше.
Гарбуз настільки невибагливий у догляді, що його можна вирощувати в будь-якій точці світу, крім Антарктики.
Гарбузові квіти можна їсти. Існує безліч рецептів фарширування гарбузових квітів та приготування їх у клярі.
Найменший гарбуз може важити менше кілограма, а найбільший сягати 250 кілограмів.
Індіанці колись смажили скибочки гарбуза на багатті, а зі смужок в’яленого гарбуза робили килимки.
Гарбузи низькокалорійні і багаті клітковиною. Якщо ви на дієті, то гарбуз – ідеальний продукт для вашого раціону, оскільки його м’якоть, до того ж, багата на вітаміни А і В, білок, залізо і калій.
Користь гарбуза для людини полягає у високому вмісті вітамів А і Е, які допомагають зберегти молодість. Тож достатньо регулярно вживати в їжу гарбуз, щоб уникнути передчасних ознак старіння.
М’якоть гарбуза прикладають для полегшення болю при опіках, а насіння використовують як протиглистний засіб. До речі, поживна цінність насіння гарбуза зростає з його старінням. В давнину вважали, що сік гарбуза – найкращий засіб від веснянок і укусів змії.
Крім традиційних помаранчевих, зелених і жовтих бувають сині та білі гарбузи.
Гарбуз – герой безлічі рекордів. Приміром, у США був випечений найбільший пиріг з гарбуза – діаметром 152 см. Випікався цей гігантський пиріг понад 6 годин.
Без гарбуза не обходився стародавній український звичай сватання. Якщо наречений не був любим та бажаним, йому вручали «гарбуз» і він, принижений і посоромлений, вирушав додому.
Цікавий факт, що гарбуз — чемпіон серед овочів за вмістом заліза, тому його сміливо можна вживати тим, хто страждає на анемію.
Наші предки використовували гарбузове насіння як приворотний засіб. До сьогодні відомо, що регулярне вживання гарбузової олії, вижатої з насіння, підтримує чоловічу силу та сексуальність.
Гарбуз – чудовий гарнір для страв зі свинини, баранини та іншого жирного м’яса, оскільки завдяки вітаміну Т допомагає засвоювати організму важку їжу.
Вагітним жінкам на замітку: гарбузове насіння в сирому, не смаженому, вигляді допомагає полегшити симптоми токсикозу.
В давнину гарбузовий сік вживали на ніч. Це заспокоювало після важкого трудового дня і діяло як природній снодійний засіб.
Гарбуз використовується не лише в кулінарії і медицині. Народні майстри виготовляють з нього посуд та різні інструменти.

Діти і здорове харчування: п’ять порад для батьків
1. Влаштовуйте спільні прийоми їжі.
Намагайтеся збиратися за столом усією родиною якомога частіше. Заплануйте принаймні один спільний прийом їжі щодня. Ставте на стіл такі страви і продукти, які можна їсти всім членам родини, в тому числі дітям. Зазвичай дітям подобається самостійно обирати, що покласти в тарілку. Проте це не означає, що потрібно готувати багато страв. Для забезпечення вибору достатньо поставити на стіл тарілку з овочами і зеленню, піали з ягодами та горіхами. Хай продукти на вашому столі будуть різнокольоровими і привабливими на вигляд.

Зробіть вечері або трапези вихідного дня довшими. Придумайте сімейні традиції після них. Це можуть бути прогулянки разом на свіжому повітрі, читання книжок, настільні ігри.

2. Розкажіть про Тарілку здорового харчування.
Розкажіть дитині про одне з найважливіших правил здорового раціону — різноманітність. Поясніть, що різні продукти містять різні корисні речовини, тому потрібно максимально розширювати раціон. Зробити це можна, чергуючи різні продукти з однієї харчової групи у своєму меню. Наприклад, вживати не тільки огірки та помідори, а й гарбуз, моркву, селеру, перець, буряк, гриби, кукурудзу, кабачки.

Поясніть, як формувати раціон, щоб він був максимально поживним і збалансованим:

40–50% — овочі, фрукти, зелень, ягоди, коренеплоди;
20–25% — джерела білка: яйця, птиця, риба, субпродукти, дичина, бобові, соєві продукти;
25–30% — цільнозернові продукти: нешліфований рис, вівсяна крупа, перлова крупа, цільнозернова паста, хліб, хлібці;
5–10% — жири: насіння, горіхи, нерафіновані олії.
Також можна включати в раціон один-два молочних продукти або їхні рослинні альтернативи. Обирайте варіанти без доданого цукру.

3. Обирайте якісні продукти.
Багато проблем зі здоров’ям пов’язані з тим, що в сучасному світі ми надто часто віддаємо перевагу переробленій їжі, а не цільним, простим продуктам. Коли складаєте кошик у супермаркеті, обирайте каші з цільного зерна, свіжі овочі, ягоди і фрукти, якісні білкові продукти, бобові. Ковбаси та сосиски, каші швидкого приготування, випічка на маргарині не є цільними продуктами.

Звертайте увагу на кількість цукру й солі в раціоні: обирайте переважно продукти без доданого цукру та з помірною кількістю солі. Обов’язково читайте етикетки — склад продукту має бути зрозумілим для вас.

Навчіть дітей цих простих правил вибору продуктів, розкажіть, на що варто звертати увагу. Якщо ви кілька разів візьмете їх із собою до магазину, вже скоро вони зможуть обирати більш здорові варіанти самостійно.

4. Готуйте та обирайте продукти разом.
Спільне приготування сніданку чи вечері, відвідування супермаркету — це гарні можливості для того, щоб розповісти дитині про різні продукти, пояснити принципи формування Тарілки здорового харчування. Якщо раніше у вас у сім’ї не було такої традиції, можливо, дитина не з першого разу погодиться допомогти приготувати омлет чи сходити з вами за покупками. Не втомлюйтеся пропонувати. Шукайте різні підходи: можливо, вашій дитині сподобається дивитися разом відеорецепти, а потім втілювати їх на кухні. А можливо, вона з радістю почитає книгу про овочі або фрукти, щоб дізнатися, як вони потрапляють до нас на стіл.

5. Створюйте приємну і приязну атмосферу за столом.
Спільно проведений за столом час — це не тільки про втамування голоду. Це ще й чудова можливість для сім’ї побути всім разом: розповісти одне одному, як пройшов день, чи скласти плани на вихідні. Обирайте такі теми для розмов, які будуть цікавими всім учасникам трапези. Уникайте важких питань на кшталт проблем у школі чи на роботі, невдалого іспиту чи пропущеного уроку. Хай час прийому їжі буде приємним і спокійним для кожного члена сім’ї.

Також це хороший момент для обговорення індивідуальних смаків, страв і продуктів, які у вас на столі. Якщо дитині не подобається якась страва, не змушуйте її їсти. Краще спитайте, що їй хотілося б скуштувати натомість. Придумайте разом варіант, який буде смакувати всім, і запропонуйте дитині приготувати його разом.

Про причини виникнення пожеж у Середні віки, наприклад, завжди говорилося: «з волі Бога», оскільки вогонь асоціювався з гнівом Божим. Сьогодні наших знань досить, щоб не тільки визначити причини пожежі, але й для того, щоб звести до мінімуму руйнівні наслідки.

Пожежа — це неконтрольований процес горіння, коли полум’я охоплює і знищує все, що може горіти. Вогонь завдає значних матеріальних втрат, знищує природні ресурси, загрожує здоров’ю і життю людей, може суттєво погіршити стан навколишнього середовища.

Умовами загоряння є наявність:

вогню (іскри);
кисню (повітря);
горючих речовин.
Відсутність навіть однієї умови робить горіння неможливим (пожежа не виникає або припиняється).

Речовини, матеріали: горючі, негорючі

Негорючі матеріали — матеріали, які під впливом джерела запалювання (іскор, вогню, електричного струму, високої температури, хімічної реакції тощо) не запалюються і не горять.
Горючі матеріали — матеріали і речовини, які залишаться горіти після видалення джерела запалювання. Горючі матеріали поділяють на важкозаймисті та легкозаймисті.

Причини виникнення пожеж:

необережне поводження з вогнем;
порушення правил опалювання приміщень із використанням печей;
порушення правил експлуатації електромереж і електроприладів;
порушення правил користування газовими приладами;
неправильне зберігання й використання легкозаймистих речовині;
пління
Стадії розвитку пожеж:
Початкова (загоряння) - триває від 5 до 30 хв. Відносно низька температура й незначна швидкість поширення вогню. Вогонь досить легко загасити.
Основна (стійке або розвинуте горіння) - горіння підсилюється і прискорюється. Підвищується температура полум’я. Збільшуються факел полум’я і площа поширення вогню. Загасити пожежу дуже важко.Кінцева (загасання пожежі) - завершується горіння, поступово знижується температура. Вогонь згасає, коли догоряють горючі речовини.
Пожежу легше попередити, ніж загасити. Для цього в повсякденному житті необхідно суворо додержуватися правил пожежної безпеки.
Під час пожежі НЕ можна:
? затоптувати палаючу речовину без взуття;
? ховатися в шафи, під диваном;
? утворювати протяг;
? укриватися синтетичними матеріалами;
? торкатися голими руками металевих дверей та інших Ипредметів (для попередження опіків).

До засобів пожежогасіння належать:
? вода;
? пісок;
? брезентові покривала;
? вогнегасники.
Види вогнегасників:
? порошкові;
? вуглекислотні;
? пінні

Оминайте снаряди, які не розірвались. Під час обстрілу деякі снаряди можуть не спрацювати одразу. Але вони готові вибухнути будь-якої миті. Не можна підбирати такі «трофеї».

Не беріть в руки знайдені предмети. Зокрема, дитячі іграшки та гаджети, які розкидані на землі - це можуть бути замасковані вибухові пристрої. Поясніть це дитині.

Заборонено:

наближатися до вибухонебезпечного предмета;
пересувати його або брати до рук;
розбирати, кидати, бити по ньому;
розпалювати поряд багаття або кидати в нього предмет;
приносити вибухонебезпечний предмет додому.
Про усі подібні знахідки повідомляйте рятувальників (тел. 101) або національну поліцію (тел. 102)

Ліс — це природне джерело їжі, сировини та кисню для людини. Проте останнім часом людство використовує ліси так активно, що вони не встигають відновлюватись.

Це загрожує планеті зникненням не лише лісових рослин, а й багатьох видів інших організмів і природних угруповань взагалі.
Вирубування й знищення лісів також призводить до повеней і збіднення родючих ґрунтів, що поступово призводить до опустелювання.

Що ж ми мусимо робити? Потрібно вчитися користуватися природою раціонально, тобто розумно й ощадливо.

Старовікові ліси та їх значення

Одними з найстаріших лісових угруповань в Україні є старовікові ліси, або праліси.
Тисячі років такі ліси вкривали територію Європи, проте масштабні вирубування та розбудова міст призвели до того, що старовікові ліси сьогодні можна побачити лише «острівцями».

Старовікові ліси — осередок біорізноманіття

Старі ліси — це осередки біорізноманіття. Вони є домівкою для сотень видів тварин, рослин і грибів Червоної книги України. Ці ліси зберігають значні запаси прісної води та поглинають великі обсяги вуглекислого газу. Тож руйнування старовікових лісів сприяє значному збідненню біорізноманніття.

Люди намагаються відновити втрачені ліси, насаджуючи нові. Звісно, такі ліси бідніші за кількістю видів організмів. Але нові насадження зі швидкозростаючих дерев, є джерелом сировини для людських потреб і дають можливість не чіпати старовікові ліси.

Охорона лісів

Для збереження та охорони лісів України державою створено різні природоохоронні території. Це — природні й біосферні заповідники, національні природні парки, заказники та пам’ятки природи. У лісах, що перебувають на території всіх природоохоронних установ, заборонена вирубка дерев.
Природні заповідники України мають найвищий природоохоронний статус. Тут заборонена будь-яка господарська діяльність. Дозволені лише наукові спостереження й дослідження. Природними заповідниками є «Розточчя», «Ґорґани», «Медобори», «Древлянський природний заповідник» та інші.
У біосферних заповідниках під охороною перебувають усі організми та середовище їх існування. Тут існує певне зонування: у певних частинах заповідника заборонена будь-яка господарська діяльність людини, проте є зони, де наукова спільнота вивчає вплив людини на природу.
В Україні є п’ять біосферних заповідників: Асканія-Нова, Чорноморський, Дунайський, Карпатський та наймолодший — Чорнобильський радіаційно-екологічний біосферний заповідник.

Лісові пожежі

Окрім вирубки, велику загрозу лісам становлять пожежі. Причинами лісових пожеж можуть бути спека та посуха, удари блискавки та недбале використання вогню людиною.
Часто пожежі спричиняють знищення цілих природних угруповань. Щороку під час спалювання сухої трави люди підпалюють сотні гектарів лісу.

Причини лісових пожеж
Пам’ятайте! Паління сухостою спричиняє знищення лісу та його мешканців.
Ті, хто спалюють суху траву в будь-яких місцях порушують закони України «Про рослинний світ» та «Про охорону атмосферного повітря» й завдають великої шкоди не лише природі, а й іншим людям.

Шановний вчителю, вітаємо вас з Днем працівника освіти! Ви даруєте не лише знання, але ще більше - віру в себе. Бажаємо вам безмежної енергії, нових ідей та натхнення. Нехай ваша робота приносить тільки радість, а кожен день буде сповнений усмішок ваших учнів!

У День захисника України вшановуємо героїв, які відстоюють незалежність нашої країни.

З Днем захисника! Нехай ваші сила і мужність завжди ґрунтуються на любові та підтримці рідних і близьких людей. І після будь-яких суперечок і баталій, які часто трапляються в повсякденному житті, вдома на вас завжди чекає затишок і мир.

День захисника України - це, мабуть, найважливіше державне свято в році під час повномасштабної війни. Цього дня ми вшановуємо героїв і героїнь, які борються за незалежність своєї Батьківщини. А також згадуємо пам'ять воїнів, котрі віддали життя за Україну.

День захисників і захисниць України за датою прив'язаний до свята Покрови. Раніше торжество відзначали 14 жовтня, але після переходу ПЦУ на новий календар дата змістилася на 13 днів. 1 жовтня - ось коли День захисника України 2024. Сьогодні варто привітати близьких і знайомих військових і подякувати їм за службу.

Сказ - це інфекційна хвороба з переважним ураженням центральної нервової системи, що супроводжується судомами, спазмами глоткової і дихальної мускулатури.

Сказом частіше хворіють дикі тварини - вовки, лисиці, єноти, борсуки, ведмеді, білки та інші. Від них при укусі, ослиненні заражаються домашні тварини і люди.

Ознаки сказу дуже різноманітні. Найбільш характерні - слиновиділення, водобоязнь, агресивність, параліч, але іноді вони можуть бути відсутні. У собак і кішок сказ протікає в двох формах: буйній і тихій.

Хвора буйною формою тварина стає агресивною, ховається по кутах, часто змінює місце проживання, тікає з дому, гризе неїстівні предмети. Голос - пропадає. Собака стає дратівливою відмовляється від їжі і води, не відгукується на поклик, не слухається господаря. У неї відвисає хвіст і нижня щелепа, рясно виділяється слина, з'являється хиткість ходи. Тварина здатна мовчки, без гавкоту, накинутися на зустрічних і вкусити їх.

Найбільш небезпечна інша форма сказу - тиха. Основні ознаки хвороби можуть бути виражені слабо.

У разі підозри на захворювання тварини терміново зверніться до територіального органу Держпродспоживслужби вашого регіону.

Наголошуємо на тому, що для недопущення сказу тварин необхідно щорічно робити щеплення всім домашнім улюбленцям, починаючи з 3-місячного віку. Вакцина проти сказу є безкоштовною, для здійснення щеплення необхідно лише звернутися до лікарень ветеринарної медицини Держпродспоживслужби вашого регіону.

Булінг у школі — одна з найактуальніших проблем у дитячих колективах, яка часто призводить до зниження успішності, емоційних розладів і навіть суїцидальних думок. Це цькування одного з дітей з боку однолітків, що проявляється у вигляді залякування, знущань та інших форм агресії. Виникає зазвичай через соціальну нерівність, інакший зовнішній вигляд, фізичні або психологічні особливості дитини та ін. Мотивацією для буллера часто стає прагнення завоювати авторитет в очах однолітків, самоствердитися і т.п.

Найбільш поширені форми прояву булінгу в школах — психологічний тиск, словесне цькування, образи, злі жарти, образливі прізвиська, глузування і т.д. Знущання рідко переходять у форму фізичного насильства. Це відбувається лише у випадках, якщо інші способи приниження не увінчалися успіхом. Однією з найнебезпечніших форм цькування є повний ігнор, при якому дитину навмисно і показово не помічають. Саме ігнор призводить до психічних порушень та виникнення суїцидальних думок.

Які бувають види булінгу

Існують такі різновиди булінгу:

- Вербальний. Ця форма цькування проявляється у вигляді використання образ, погроз, глузувань, принизливих прізвиськ та образливих зауважень, що стосуються зовнішнього вигляду, фізичних чи психологічних особливостей, релігії та ін.

- Фізичний. Удари, стусани, штовхання, підніжки, небажані дотики, що завдають біль, — це прояви фізичних знущань.

- Економічний. Різні види впливу на школяра, метою яких є вимагання грошей, псування чи крадіжка особистих речей та ін.

- Психологічний. Психологічний чи соціальний булінг має на увазі навмисну ізоляцію дитини від спільної роботи чи іншого проведення часу у колективі. Зі школярем не розмовляють, не граються, не сідають за один стіл, внаслідок чого він починає почуватися невидимкою.

- Кібербулінг. Цькування в кіберпросторі може супроводжуватися анонімними погрозами, переслідуванням, дзвінками з мовчанням, використанням образливих слів та поширенням чуток у соціальних мережах, електронною поштою тощо.

Причини булінгу у школі

Передумови для шкільного булінгу можуть бути такими:

1. Особистісний фактор. Булити можуть учня, який має різні фізичні чи психологічні особливості, відрізняється від однолітків зовнішнім виглядом: простим одягом, кольором волосся тощо.

2. Сімейний фактор Нерідко жертвами знущань стають діти, які не мають батьків чи довірливих стосунків у сім'ї; школярі, яких надмірно чи зовсім не контролюють дорослі.

3. Ситуаційні чинники. Шкільний булінг також може виникнути на фоні стресу, авторитарного стилю навчання, відсутності належної уваги з боку педагога чи ігнорування проблеми педагогічним колективом.

4. Соціальні чинники. Жертвами цькування також стають заручники стереотипів, культурних норм, соціально-економічної нерівності чи впливу інтернету.

5. Ініціатором знущань зазвичай виступає людина, яка не має відповідного виховання. Буллером найчастіше стає закомплексована або самозакохана людина, яка харчується негативними емоціями і прагне завоювати авторитет колективу.

Як розпізнати, що дитину булять у школі

Випадки булінгу зазвичай ретельно приховуються як колективом, так і самою жертвою. Для агресора це можливість уникнути покарання, свідки таким чином знімають із себе відповідальність, а сторона, що потерпіла, — боїться осуду або соромиться. На думку психологів, дитина, яка регулярно зазнає цькування, починає відчувати свою провину і закривається. Також причиною приховування мобінгу може стати небажання засмутити батьків.

Однак не помітити змін у поведінці сина чи дочки за активного булінгу практично неможливо. Якщо у вас виникли підозри щодо цього, зверніть увагу на ряд характерних ознак.

До таких відносяться:

- - скарги на безпричинні болі в животі та грудях;

- - дизуричні розлади;

- - безсоння, часті пробудження вночі, кошмари;

- - різке підвищення апетиту чи повна його відсутність;

- - ознаки тривожності; неспокійний стан;

- - нервові тіки;

- - пригніченість, засмучений вигляд;

- - почастішання випадків респіраторних захворювань;

- - стриманість у спілкуванні, небажання розповідати, як минув день, що нового сталося тощо;

- - поява поступливості у поведінці.

Зазвичай свідченням булінгу є кілька перелічених ознак. Рекомендується уважно стежити за дитиною, щоби вчасно їх виявити. Чим довше школяр перебуває в пригніченому стані через будь-які види булінгу, тим більша ймовірність розвитку у нього психічних порушень.

Визначити агресора можна за різким зниженням успішності, появою кримінальних зачатків. Спостерігачі також можуть скочуватися у навчанні, т.я. замість ведення уроку вчитель постійно займається налагодженням дисципліни. Таким чином, мобінг торкається всіх учасників, як активних, так і пасивних.

Як боротися зі шкільним боулінгом

Щоб ефективно боротися з проявами булінгу, потрібен комплексний підхід, який торкнеться всіх — починаючи від правоохоронних органів та держави, а закінчуючи батьками та вчителями. Не можна залишати дитину наодинці з проблемою, щоб не посилити стан пригніченості та безпорадності. Випадки, коли через цькування діти закінчили життя самогубством, у нашій країні є частими. Тому, якщо ви зіткнулися зі знущаннями у школі, насамперед рекомендуємо проконсультуватися у фахівця. Далі ми розповімо, як має діяти кожна зі сторін у ситуації, що склалася.

Пам'ятка що робити батькам

Якщо ви помітили у свого чада ознаки мобінгу, насамперед слід провести з ним довірчу розмову. Якщо він висловить небажання ділитися проблемою, необхідно звернутися до вчителів та шкільного психолога. Педагоги не можуть не помічати того, що відбувається на території навчального закладу, тому зобов'язані повідомити всі деталі. Якщо з'ясується, що школяр справді став жертвою цькування, доведеться провести ретельну роботу.

Як діяти у разі булінгу батькам:

Не пускати на самоплив. Часто дорослі, які не бажають розбиратися в проблемі через лінощі або власні забобони, вимовляють такі фрази «не звертай увагу», «саме пройде» і т.д. Це призводить лише до того, що школяр закривається у собі і втрачає довіру до батьків.

Розмовляти з дитиною. Найкраще почати боротьбу з цькуванням з довірчої розмови. Висловіть свою підтримку та покажіть готовність діяти на благо свого чада.

Не влаштовувати скандал. Зберігати тверезу голову в стресових ситуаціях буває досить складно. Тому багато мам приймають рішення прийти до школи і влаштувати публічну розправу над кривдником. Це можуть бути крики, погрози та навіть фізичний вплив. Проте варто пам'ятати, що насильство породжує насильство. Також такі ситуації змушують агресора ще більше зміцнитися у своїй позиції, а у разі жертви — створюють додатковий привід для знущань.

Знайти хобі. Відправивши школяра на секцію, яка по-справжньому йому подобається, ви посприяєте підвищенню його самооцінки. Більш впевненій у собі людині набагато простіше давати відсіч кривдникам.

Звернутися до психолога. Спільний похід до психолога принесе користь як дитині, так і дорослому.

Вирішити проблему радикально. Іноді єдиним правильним рішенням є переведення в інший клас чи школу. Однак це крайня міра.

ЩО ТАКЕ ПСИХІЧНЕ ЗДОРОВ’Я?

Говорячи про здоров’я, ми часто маємо на увазі тільки фізичне здоров’я людини, не враховуючи психічне благополуччя людини, яке є невід’ємною його частиною. У Статуті ВООЗ говориться:

«Здоров’я – це стан повного фізичного, психічного і соціального благополуччя, а не тільки відсутність хвороб і фізичних дефектів».

Психічне здоров’я включає в себе не тільки відсутність психічних розладів, а цілий комплекс, який включає в себе такий стан особистості, при якому вона здатна розвивати та реалізувати свої здібності, може переживати та використовувати ефективні стратегії подолання повсякденних життєвих стресів, реалізовувати свій професійний потенціал та сприяти розвитку у своїй громаді.

Зв’язок психічного та фізичного здоров’я людини

Психічне здоров’я має важливе значення для особистого благополуччя, підтримки здорових сімейних відносин і здатності людини робити внесок в життя суспільства. Фізичне здоров’я неможливе без психічного здоров’я, адже вони багато чим пов’язані. Наші емоції та відчуття мають вплив на фізичне самопочуття та навпаки. Тому, наприклад, потрібно приділяти особливу увагу проблемам психічного здоров’я людей з хронічними фізичними захворюваннями, здоров’ю людей, що страждають на психічні захворювання, надаючи їм підтримку та професійну допомогу, коли це необхідно.

Фактори що негативно впливають на психічне здоров’я: тривалі негативні стресові ситуації, невміння підтримувати адекватні відносини з оточуючими, конфлікти, недостатній відпочинок, малорухомий спосіб життя, зовнішні подразники (шум, фізичні перепони та ін.), фінансова нестабільність, невпевненість у завтрашньому дні, емоційне «вигорання», інформаційне перевантаження та інше.

Психічне здоров’я це основа благополуччя і добробуту кожної людини, бо воно впливає на всі без винятку сфери життя особистості. З іншого боку, благополуччя і добробут кожного є основою ефективного економічного та соціального функціонування суспільства і піклуватися про нього є життєвою необхідністю для кожної громади світу. Загалом, здоров’я всього населення країни залежить від рівня благополуччя кожної людини. Ознайомитися детально з Політикою у сфері психічного здоров’я та психосоціальних потреб.

Психосоціальна підтримка в умовах війни
То що ж таке психосоціальна підтримка та в чому її актуальність?

Психосоціальна підтримка – це дії спрямовані на задоволення як психологічних, так і соціальних потреб окремих осіб, сімей та спільнот. Це також дії, спрямовані на полегшення страждань осіб, які перебувають у важкій життєвій ситуації, та відновлення їхнього психосоціального благополуччя.

Ситуація в Україні, що відбувається зараз, виходить за межі звичайного людського досвіду. Вона значно порушила життєдіяльність людей, завдала шкоди їх здоров’ю, принесла великі людські втрати, значні матеріальні збитки, тощо.

Такі кризові ситуації підвищують рівень стресу в людини, а в довгостроковій перспективі можуть мати значні соціальні та психологічні наслідки для цілих сімей та спільнот. Психосоціальна підтримка полягає в тому, щоб розкрити внутрішній потенціал людини та спільноти, допомогти розвинути механізми подолання стресу та підвищити стійкість до нього. Вчасно та якісно надана психосоціальна підтримка може допомогти відновитись після кризової події значно швидше та мінімізує ризик виникнення серйозних психологічних проблем.

Чому психосоціальна підтримка є актуальною та потрібною?

Ситуація в Україні, що відбувається з 2013 року, виходить за межі звичайного людського досвіду. Вона значно порушила життєдіяльність людей, завдала шкоди їх здоров’ю, принесла великі людські втрати, значні матеріальні збитки, тощо.

Такі кризові ситуації підвищують рівень стресу в людини, а в довгостроковій перспективі можуть мати значні соціальні та психологічні наслідки для цілих сімей та спільнот. Психосоціальна підтримка полягає в тому, щоб розкрити внутрішній потенціал людини та спільноти, допомогти розвинути механізми подолання стресу та підвищити стійкість до нього. Вчасно та якісно надана психосоціальна підтримка може допомогти відновитись після кризової події значно швидше та мінімізує ризик виникнення серйозних психологічних проблем.

Розуміння важливості психосоціальних потреб та потреб у сфері психічного здоров’я сформувалося відносно недавно. Ця тема ставала все актуальнішою з кінця минулого століття.

В результаті, з 1991 року Міжнародна Федерація розпочала здійснення Програми психологічної підтримки, а в 1993 році був створений Методичний Центр з психосоціальної підтримки, який має в штаті найкращих спеціалістів з різних країн світу та надає національним товариствам Червоного Хреста та Червоного Півмісяця (в Тому числі і ТЧХУ) допомогу в створенні служб психосоціальної підтримки для спільнот, які зазнали впливу кризових подій.

Бережіть власне психічне здоров`я та своїх близьких!

Під гаслом "Зробимо Україну чистою разом!" учні 6 класу долучились до Всесвітнього дня прибирання!

21 вересня, українці разом з цивілізованим світом відзначають Міжнародний день миру та День миру в Україні.

Історію нашої цивілізації цілком можна назвати історією воєн – лише в минулому столітті людству довелося пережити дві світові війни, а локальні збройні сутички в різних місцях планети виникають постійно.

На думку ООН, для припинення військових конфліктів у світі недостатньо урядових політичних угод – стійкий мир має базуватися на моральній та інтелектуальній солідарності людства. Саме цю ідею покладено в основу Міжнародного дня миру, який відзначається щороку 21 вересня і має на меті пропагувати мирні ініціативи та послаблювати військову напругу.

Мета Дня – звернути увагу на необхідність завершення усіх війн та конфліктів, а також підкреслити важливість мирних переговорів, дипломатії та толерантності.

Міжнародний день миру є символом надії та співчуття для мільйонів людей у всьому світі, які прагнуть завершення збройних конфліктів та побудови світу без війн та страждань.

Особливо це відчуття нині актуальне для нас – українців. Цей день – не лише символічна дата, але й важливе нагадування світу про те, що в нашій країні вже другий рік триває жорстока і кривава війна, яку почала росія. Ми пережили стільки випробувань і втрат, що справді можемо сказати, що як ніхто розуміємо цінність миру.

Сьогодні багато слів звучить з екранів телевізорів про необхідність енергозбереження, це і зрозуміло. Адже Україна лише на 25% забезпечує себе енергоресурсами, 75% імпортує. За рівнем енергозбереження на побутовому рівні Україна знаходиться на місці Європи у 70-80-х роках.

Енергія потрібна для обігрівання житла, приготування їжі. Економити енергію значно легше й дешевше, ніж виробляти її і постачати споживачам.

Привчатися економити енергію потрібно змалку. Звичка кожного з нас економити енергію, якнайменше витрачати її для виконання будь-якої роботи — запорука того, що наша країна буде створювати економічні, екологічно чисті машини і пристрої. Це сприятиме не тільки економії коштів, а й забезпеченню найкращих умов життя громадян.Людство з давніх часів використовуєенергію в тій чи іншій формі. Людина швидко засвоїла, що для забезпеченнясвого розвитку, підтримки й підвищення життєвого рівня їй необхіднодедалі більше добувати (одержувати, виробляти) і використовувати енергію.Саме тому стільки зусиль інтелектуальних, фізичних, матеріальних іфінансових людство спрямувало на освоєння існуючих способів, методів,технологій та обладнання для виробництва корисної енергії.

Разом з тим стає очевидним, що:

Ø запаси корисних копалин на Землі поступово вичерпуються;

Ø відновлювальні джерела енергії за сучасного розвитку технологій та обладнання не в змозі покрити потреби населення, які постійно зростають;

Ø атомна енергетика не може забезпечити достатню міру надійності своєї роботи;

Ø унаслідок життєдіяльності людини і переважно під час виробництва енергії та продуктів відбувається забруднення навколишнього середовища, що призводить , наприклад, до кислотних дощів,  «парникового ефекту» тощо.

Участь Сердюченка Сергія в змаганнях з дартсу

Участь класу в малюнках на асфальті

Олімпійські ігри зародились у Стародавній Греції ще у VІІІ ст. до н.е. і регулярно проводились понад тисячу років. Безпосередньо зародження Олімпійських ігор пов’язують із іменами легендарного грецького героя Геракла, царя Пелопса, спартанського законодавця Лікурга та еллінського царя Іфіта.

Вважають, що Олімпійські ігри Стародавньої Греції почали свій відлік у 776 р. до н.е., коли офіційно було зафіксовано ім’я першого переможця Ігор Коройба, який за професією був пекарем.

Перші Олімпійські ігри тривали один день, а програма включала лише один вид спорту – біг. Із розквітом і зростанням популярності Ігор їх програма змагань поступово розширювалась. У період розквіту вони проходили протягом п’яти днів. Програма змагань включала біг на різні дистанції, панкратіон (поєднання боротьби з кулачним боєм), пентатлон (п’ятиборство, до нього входили стрибки у довжину, біг, метання диска, метання списа і боротьба), кулачний бій, перегони на колісницях.

У червні 1894 р. П’єр де Кубертен скликав у Парижі міжнародний конгрес для вирішення питання про відновлення Олімпійських ігор. Це був історичний Конгрес, тому що на ньому було ухвалено рішення про введення Ігор І Олімпіади сучасності та створення Міжнародного олімпійського комітету на чолі з Деметріусом Вікеласом, представником Греції, П’єром де Кубертеном як секретарем.

Ігри І Олімпіади сучасності відбулись в Афінах 1896 року. В них взяли участь 245 спортсменів із 14 країн світу, які змагались у 9 видах спорту.

До олімпійської символіки належать олімпійська емблема, олімпійський прапор, олімпійське гасло, олімпійський гімн, олімпійський вогонь та олімпійський смолоскип.

101- номер телефону пожежної охорони.

Вогонь стає ворогом, якщо з ним необережно поводитися.

Сірники - не іграшки.

Вогонь від одного сірника може спалити дім.

Пожежі легше запобігти, ніж її загасити.

І ми про це повинні пам’ятати.

Причинами виникнення пожежі є :

> Необережність у поводженні з вогнем (ки­нутий запалений сірник; багаття, розкладене у не­дозволеному місці).

> Пустощі дітей з вогнем, ігри із запаленими предметами.

> Порушення правил користування електропри­ладами.

> Недотримання правил користування га­зовими приладами.

> Неправильна експлуатація печей.

> Вогонь може загорітися також від запаль­нички, петарди, хлопавки, бенгальського вогню.

Що ж потрібно робити на випадок пожежі?

При виявленні ознак горіння кожний громадянин повинен:

> Негайно сповістити по телефону пожежну службу. Обов'язково необхідно назвати адресу об'єкта, місце виникнення пожежі, вказати кількість поверхів будинку ситуацію на пожежі, наявність людей, а також повідомити своє прізвище та номер телефону, з якого телефонуєте.

> Організувати (якщо це можливо) евакуацію людей, гасіння пожеж та забезпечити збереження матеріальних цінностей.

> Приступити до гасіння пожежі наявними засо­бами пожежогасіння (Вогнегасники, вода, пісок).

> Забезпечити зустріч пожежних машин .

А чого ж не слід робити на випадок пожежі?

Ø Боротися з вогнем самостійно, не викликаючи пожежників (якщо ви не впоралися з вогнем за кілька секунд, його поширення може призвести до великої пожежі).

Ø Намагатися вийти через задимлений коридор чи сходи (дим дуже токсичний, горючі гази при цьому можуть попекти дихальні шляхи та легені).

Ø Вистрибувати з вікон чи балкона.

Ø Забувати, що перший ворог для вас не вогонь, а дим, який осліплює та душить.

Ø При сильному задимленні сусіднього приміщення не рекомендується відкривати двері.

Вогонь - друг - ворог. Якою гранню він оберта­ється – залежить від людини. Коли свого часу Ейнштейна запитали: «Чи небезпечна атомна енергія для людства»?, він відповів: «Не більш, ніж коробка сірників, справа тільки в тому, до чиїх рук вона потрапить».

При спілкуванні з людьми, які мають бойовий досвід, зазвичай нас не полишають дві думки: «Як спілкуватися, щоб допомогти/підтримати?» та «Як спілкуватися, щоб не нашкодити?». Ви теж не знаєте, як і про що розмовляти, тому найчастіше просто уникаєте розмов з військовими/ветеранами? Так, війна – це травматичний досвід. Коли людина потрапляє до війська у неї змінюється майже все і важливо з розумінням до цього відноситись. При спілкуванні питання «Як ти?» замало, тому давайте більш детально розглянемо, які теми можна підіймати, а яких слід уникати.

Перш за все, кожна людина – це особистість! До кожної людини, будь-то військовий, ветеран або продавчиня в магазині, потрібно шукати індивідуальний підхід. Пам’ятайте про повагу, особисті кордони та право на власну думку.

Безпечними темами для спілкування з людиною з бойовим досвідом є родина, хобі, їжа, життя до війни тощо. Якщо людині важко підтримувати розмову – почніть першим і розкажіть про себе.

При спілкуванні варто уникати тем, які можуть спровокувати сильну емоційну реакцію. Це теми про війну, політику, справедливість/несправедливість, відчуття провини тощо. Наприклад, питання «Коли це скінчиться?», «А що ти бачив на війні?», «Ти вбивав?», «Тобі було страшно?» не варто підіймати, щоб не викликати хвилю емоцій. Не варто казати «Я тебе розумію», «Ти повинен…», «Усе буде гаразд», бо ці фрази не працюють. Не використовуйте такі слова, як «подвиг», «героїзм», «мужність», краще оберіть щось нейтральне, наприклад, «бойовий досвід». Крім того, майте на увазі, що ветерану/військовому не потрібні ані Ваш жаль, ані Ваші сльози, бо він просто не знає, що з ними робити та як на них реагувати.

Якщо Ви не впевнені в темі, яку підняли – запитайте: «Тобі нормально говорити на цю тему?». А якщо Ви бажаєте підтримати, але не знаєте, як це сказати, – використайте такі фрази: «Ти не сам», «Я підтримую тебе», «Я поруч», «Чим я можу допомогти?», «Ти хочеш про це поговорити?». Якщо відчуваєте незручність, можете сказати таку фразу: «У мене немає такого досвіду, як у тебе, я не розумію, що ти пережив та переживаєш, я можу лише розумом уявити це. Але мені дуже хочеться підтримати тебе!»

Давайте окремо приділимо увагу тому, як спілкуватись по телефону з людиною, яка на передовій. Спілкуючись, не акцентуйте, що Вам без нього погано/страшно; не підіймайте теми, які для людини мають сильне емоційне забарвлення; якщо людина сама заговорила про важку для неї тему – використовуйте активне слухання та емпатію. Пам’ятайте, Ви маєте бути підтримуючою людиною.

Спілкуючись з людиною, яка має бойовий досвід, не забувайте, що наші слова – це також зброя, яка має силу і яка може або захистити або поранити!