Новини 6 клас

21 листопада в Україні відзначають День Гідності та Свободи. Одинадцятий рік поспіль дата нагадує про дві знакові для українців історичні події – Помаранчеву революцію 2004 року та Революцію Гідності 2013-го. Під час великої війни цей день – нагода переглянути власні цінності.

19 листопада Україна відзначає особливу дату – 1000 днів незламності. Це день, коли ми вшановуємо стійкість та мужність українського народу, який продовжує боротися за свободу, незалежність та мир.

В наш час надзвичайно гострою є проблема зростання правопорушень серед

неповнолітніх, які не усвідомлюють, що їх повсякденні вчинки мають правову

оцінку, що право, закони супроводжують людину все її життя. Тому, щоб уміло

і правильно користуватись своїми правами й добре виконувати свої обов'язки,

не порушуючи прав і законних інтересів інших, треба знати закони.

Закон це правила, які затверджені законодавцями та оприлюднені для

широкого ознайомлення громадянами країни. Вони відповідають

загальнолюдським нормам моралі, відповідальності, порядності. Незнання

законів не звільняє від відповідальності за їх порушення. Необхідно бути

відповідальними за свої вчинки. Ця відповідальність збільшується зі

зростанням та дорослішанням.

Правопорушення - неправомірне (протиправне) суспільно-шкідливе винне

діяння (дія чи бездіяльність) деліктоздатної особи, за вчинення якого особа

може бути притягнута до юридичної відповідальності. Правопорушення за

ступенем суспільної небезпеки поділяються на злочини і проступки.

Основні ознаки правопорушення:

 суспільно шкідлива (наприклад, прогул) або суспільно небезпечна (зазіхання

на життя людини) поведінка.

 протиправна, неправомірна поведінка — суперечить нормам права,

здійснюється всупереч праву, є свавіллям суб'єкта.

 свідомо вольова поведінка — визначається психікою людини, яка в момент

вчинення правопорушення перебуває під контролем волі і свідомості,

здійснюється усвідомлено і добровільно

 дія (крадіжка, розбій, наклеп, образа) або бездіяльність (недбалість, прогул,

залишення особи в безпомічному стані).

 винне діяння — дія, що виражає негативне внутрішнє ставлення

правопорушника до інтересів людей, наносить своєю дією (або

бездіяльністю) збитки суспільству і державі, містить доведену вину.

Неповнолітній вік розглядають як пом’якшуючу обставину в разі винесення

вироку за вчинений злочин. Статтею 22 Кримінального кодексу України

декларується відповідальність за тяжкі злочини вже з 14-ти років.

Основними видами покарань неповнолітніх є:

-штраф, -арешт,

-громадські роботи, -позбавлення волі па певний строк

-виправні роботи,

Всесвітній день доброти (World Kindness Day) – міжнародний день, який відзначається щорічно 13 листопада. День доброти – чудова можливість знайти час на хороші вчинки для людей та тварин. Добро врятує світ та з’єднає народи, тому що воно закладене в людській природі, саме тому робити гарні вчинки може кожен. Творити добро зовсім не важко, але в результаті люди наповняться співчуттям та добротою один до одного.

Як виникла ідея відзначати Всесвітній день доброти?

День доброти бере свій початок з 1997 року, коли в Японії створився волонтерський «Всесвітній рух за доброту» (World Kindness Movement), котрий не мав релігійного та політичного напрямків. Спочатку в нього входили лише представники тихоокеанського регіону, але пізніше географію істотно розширили.

13 листопада 1998 року в Токіо відкрилась перша конференція Всесвітнього руху доброти, цю дату й залишили для щорічного святкування. Але офіційно Всесвітній день доброти заснували 18 листопада 2000 року на ІІІ конференції Руху доброти у Сінгапурі.

Нині цей світлий день відзначається у 28 країнах, на усіх континентах. У святкуванні беруть участь США, Канада, Японія, Франція, Італія, Індія, Нідерланди, Нова Зеландія, Непал, Нігерія, Південна Корея, Сінгапур, Великобританія, ОАЄ; кожного року список країн поповнюється. Даних про офіційне святкування в Україні, на жаль, немає, але це не заважає розповсюджувати добру традицію та робити гарні вчинки.

Цікаві факти

У людей, які роблять добрі справи кожен день, кращий імунітет, вони менше хворіють. Лікарі пояснюють це підвищенням рівня лімфоцитів та розширенням кровоносних судин, що покращує роботу серця. Також вони зафіксували підвищення рівня серотоніну та ендорфінів, які допомагають швидше справлятися зі стресом.

Символом доброти є відкрите серце. Саме до Дня доброти його створив французький художник Орель.

Треба навчатися робити добрі справи. Складність полягає в тому, що за свої вчинки не слід чекати нагороди, вони повинні дарувати задоволення самі по собі. Треба донести своїй дитині, що добро може повернутися не через ту людину, на яку було спочатку направлено.

Доброта повинна бути направлена не лише на людину, але й на тварин, які часто страждають від людської жорстокості.

Ще одним символом доброти та миру є кульбаба. Скульптури, що зображують цю квітку, встановлені у 30 країнах світу.

Як відзначати Всесвітній день доброти?

За роки свого існування у Дня доброти з’явились власні традиції та символіка.

В цей день заведено дарувати квіти людям, які зустрічаються на твоєму шляху: і знайомим, і тим, кого бачиш вперше. У кожній країні – різні букети; в Сінгапурі, наприклад, дарують гербери та маргаритки. Крім цього, потрібно робити щирі компліменти, говорити приємні слова, дарувати посмішку та гарний настрій, здійснювати хороші вчинки, адресовані як близьким людям, так і незнайомим, хто потребує прояву доброти. Світ стає чистішим та світлішим з кожним таким вчинком.

Всесвітній день доброти – свято дії, тому й заходи, присвячені цьому прекрасному дню, завжди направлені на підтримку та допомогу нужденним людям. Кожного року з’являються нові цікаві способи активності, благодійні флешмоби та акції. Всі намагаються знайти час та надати увагу близьким в день добра.

Важлива організація Дня доброти у дитячих садочках та школах, щоб змалку виховувати в дітях доброту серця, бажання піклуватися про інших та робити гарні вчинки. Цікава лекція в ігровій формі про вагомість доброти в нашому світі обов’язково сподобається дітям. Можна зробити, наприклад, флешмоб обіймів, змайструвати разом годівницю для пташок, намалювати листівки з щирими побажаннями один одному тощо.

Чому ми любимо цей день?

Згідно з дослідженням японських і американських психологів, проведеним на базі університету Квансей Гакуїн і коледжу Кобе (Японія), прояв доброти й піклування – це не лише альтруїзм. Доведено, що люди, які роблять гарні справи, менше хворіють та краще себе почувають, а також живуть довше, ніж ті, хто постійно злиться та нервує. Крім цього, добрі люди легше переживають стресові ситуації, рідше страждають від низької самооцінки та комплексів, простіше знаходять спільну мову з іншими.

Дані твердження мають медичне підтвердження: коли людина чинить щось хороше для когось, у неї підвищується рівень лімфоцитів, краще працює серце, розширюються судини, а мозок виробляє велику кількість ендорфінів (гормони, які заспокоюють та нейтралізують стрес). Також, чуйність до інших викликає душевний підйом через вироблення серотоніну, який, в свою чергу, має позитивний вплив на настрій людини.

Важливо бути відкритою, приязною, щедрою, безкорисною та доброю людиною не лише під час свята, а взагалі у повсякденному житті. Справжня доброта – це коли ви робите хороші вчинки просто так і не чекаєте подяки та доброти у відповідь. Саме таке добро змінить світ на краще та посприяє тому, щоб на планеті запанувала щира любов людей один до одного.

Не грайся на вулиці допізна. Не погоджуйся йти з незнайомими людьми до чужого під'їзду, підвалу, на пустир або до інших безлюдних місць. Ніколи не розмовляй на вулиці з незнайомими людьми. Не приймай від незнайомих людей ласощі, подарунки.

5 листопада 2001 року Генеральна Асамблея оголосила 6 листопада кожного року Міжнародним днем запобігання експлуатації навколишнього середовища під час війни та збройних конфліктів. Приймаючи це рішення, вона враховувала, що шкода, заподіяна навколишньому середовищу під час збройних конфліктів, призводить до погіршення стану екосистем та природних ресурсів на тривалий період після припинення конфліктів і часто торкається не тільки однієї держави і не тільки нинішнього покоління.

Надзвичайно важливі екологічні проблеми, які виникають у світі внаслідок бойових дій – це порушення екосистем, руйнування екологічно небезпечних промислових об’єктів, погіршення санітарно-гігієнічних показників питної води, порушення діяльності природоохоронних територій, загроза радіоактивного забруднення. Внаслідок бойових дій утворюється багато шкідливих та небезпечних речовин, які важко утилізувати та зберігати, а найчастіше їх утилізацією та збереженням ніхто не займається, тому їх просто викидають, що призводить до жахливих наслідків. Якщо врахувати, що багато хімічних речовин не розпадаються сотнями років, а радіоактивні – сотні тисяч, мільйони і навіть мільярди років, то стає зрозумілим, що військова промисловість закладає міну уповільненої дії під генофонд людства. Під час військових дій ніхто не задумується про збереження нашої планети та її багатсв, діє принцип якнайшвидше, якнайдієвіше, якнайдешевше. І саме він призводить до летальних наслідків для всього людства.

Пожежа — це неконтрольоване горіння поза спеціальним вогнищем, що розповсюджується в часі і просторі та знищує матеріальні цінності, створює загрозу для життя людей, тварин, негативно впливає на навколишнє природне середовище.

Пожежа була і є найнебезпечнішим стихійним лихом, унаслідок пожеж гине та страждає значна кількість людей, і серед них виявляється чимало дітей, які є найбільш не захищеними від вогню, причому не тільки малюки, а й підлітки.

Згідно зі статистикою, більше 90% пожеж виникає з вини людини.

Дуже часто причинами пожежі стають ігри дітей і підлітків з вогнем, але не рідше біда трапляється через незнання елементарних правил пожежної безпеки.

Що ж таке, на твою думку, пожежна безпека?

Пожежна безпека — стан захищеності людини і матеріальних цінностей від пожеж.

Забезпечення пожежної безпеки є невід’ємною частиною діяльності держави щодо охорони життя і здоров’я людей, тварин, національного багатства та навколишнього природного середовища.

З яких причин, на твою думку, виникають пожежі?

Як ти розумієш, виникають вони не тільки тому, що діти граються з сірниками. Причин загорянь безліч, а до основних з них належать:

необережне поводження з вогнем (сірники, запальнички, газова плита, розведення багать, використання для їх розпалювання горючих речовин тощо);
використання відкритого вогню в безпосередній близькості біля вогненебезпечних предметів;
необережне поводження з електронагрівальними приладами (праска, електрочайник, кип’ятильник);
використання електроприладів і розеток навіть з незначною поломкою;
використання кількох потужних електроприладів одночасно;
поломка побутової електротехніки.
забуті ввімкнені електроприлади;
неакуратне поводження з вогненебезпечними іграшками (петарди, хлопавки та ін.);
незагашені недопалки, вогнище.
І це далеко не всі причини, через які виникають пожежі, що забирають людські життя.

Пожежна безпека для школярів вимагає від тебе дотримання простих правил пожежної безпеки:

1. Не можна гратися сірниками, запальничками тощо.
2. Не можна залишати без нагляду ввімкнені нагрівальні електроприлади.
Яких ще правил пожежної безпеки ми повинні дотримувати, щоби не допустити виникнення пожежі?

З метою недопущення пожеж здійснюють протипожежну профілактику.

Протипожежна профілактика — це сукупність організаційних і технічних заходів, які спрямовано на підтримання безпеки людей, на попередження пожеж, обмеження їх поширення, а також створення умов для успішного гасіння пожежі.

Для цього з школярами в закладах освіти в перший день навчання проводять інструктаж щодо процедури евакуації та дій на випадок пожежі. Його повторюють періодично протягом року. Як доповнення до цього — бесіди з проти пожежної профілактики проводять працівники ДСНС, учителі, класні керівники. До цієї процедури також постійно повинні долучатися батьки школярів або особи, які їх замінюють.

Коли виникає пожежа, нерідко панікують не тільки діти, а й дорослі. Але якщо останні хоча б в загальних рисах знають, що робити під час пожежі, то школярі можуть злякатися не на жарт і розгубитися. Щоб цього не було, школярі повинні знати, як поводитися за найменшої ознаки пожежі, щоб врятувати себе і дітей молодшого віку.

Насамперед тобі необхідно відразу зателефонувати в службу порятунку «101» і дати по телефону точну інформацію про місцезнаходження будівлі.

Переглянувши відеоролик за QR-кодом, змоделюй виклик рятувально-аварійної служби у разі виникнення пожежі.

Якщо пожежа виникла у твоєму класі, іншому шкільному приміщенні, у якому ти перебуваєш:

- якщо можеш вийти з класу через двері, рятуйся сам/сама і допоможи іншим;

- якщо вихід перекрито вогнем, але поряд є зовнішня пожежна драбина, використовуй її;

- під час пожежі не можна ховатися в глухі кути, під парти, шафи, у коморі тощо;

- захищай органи дихання і затули щілини під дверима (краще вологими ганчірками);

- подавай сигнали рятувальникам.

Якщо пожежа застала тебе в коридорі школи, необхідно:

- перш ніж визирнути в коридор, торкнися тильним боком долоні ручки вхідних дверей. Якщо вона гаряча, не відчиняй — там пожежа;

- ручка холодна — визирни в коридор. Коли там вогонь або багато диму, зачини двері;

- якщо диму небагато і він іде знизу, це означає, що пожежа — на нижніх поверхах. Не спускайся вниз, зайди в клас, зачини двері, чекай на допомогу рятувальників;

- якщо неможливо залишити приміщення, а в тебе є мобільний зв’язок, зателефонуй за номером «101», щоб повідомити про себе. Стояти слід у приміщенні з виходом до вікна;

- якщо пожежа сталася вище поверхом, спускайся вниз сходами, захистивши органи дихання.

Спільно з однокласниками та учителем розроби алгоритм дій під час пожежі у школі.

Якщо у твоїй домівці спалахнула пожежа, головне — не панікуй і відразу викликай пожежно-рятувальну службу. Це правило врятувало не одне життя.

Якщо загорівся побутовий електроприлад, намагайся його знеструмити, витягнувши вилку з розетки, або вимкнути електрику у квартирі через електрощит. Накрий палаючий електроприлад будь-якою щільною тканиною, щоб припинити доступ повітря.

Якщо пожежа виникла і поширилася в одній з кімнат, не забудь щільно зачинити двері палаючої кімнати — це завадить полум’ю поширитися по всій квартирі і сходовому майданчику. Ущільни двері мокрими ганчірками, щоб дим не проникав в інші приміщення. У сильно задимленому просторі потрібно рухатися поповзом або пригнувшись.

Усупереч поширеній думці, гасити вогонь водою — неефективно. Найкраще користуватися вогнегасником, а за його відсутності — мокрою тканиною, піском або навіть землею з квіткового горщика.

Якщо ти бачиш, що ліквідувати загоряння власними силами не вдається, негайно тікай через вхідні двері. Якщо шлях до вхідних дверей відрізаний вогнем і димом — рятуйся через балкон. До речі, найбезпечніші місця в палаючій квартирі — на балконі або біля вікна. Тут пожежники знайдуть тебе швидше. Тільки одягнися тепліше, якщо на вулиці холодно. Відчиняй двері на балкон обережно, оскільки полум’я від великого припливу свіжого повітря може посилитися. Не забудь щільно зачинити двері балкону за собою.

Намагайся перейти на нижній поверх (за допомогою балконного люка) або по суміжному балкону до сусідів. Ще один шлях порятунку — через вікно. Але пам’ятай: вкрай небезпечно спускатися по мотузках, простирадлах і водостічних трубах. Дуже часто такий спосіб порятунку є неефективним і закінчується трагічно. Також у жодному разі не слід стрибати вниз.

Якщо ж знайти вихід не вдається, тоді ущільни ганчірками двері в кімнату, у якій ти знаходишся і полум’я якої ще не досягло. Як тільки переконаєшся, що твій заклик про допомогу почули, лягай на підлогу, де менше диму. Таким чином, можна протриматися близько півгодини.

Оскільки вогонь і дим поширюються від низу до верху, особливо обережними повинні бути мешканці верхніх поверхів.

Якщо ти випадково опинився/опинилася в задимленому під’їзді, рухайся до виходу, тримаючись за стіни. Перебуваючи у висотному будинку, не біжи вниз крізь полум’я, а використовуй можливість врятуватися на даху будівлі, не забувай використовувати пожежні сходи. Під час пожежі заборонено користуватися ліфтом: його в будь-який час можуть вимкнути. Крім того, ти сам/сама заженеш себе в пастку, адже ризикуєш отруїтися чадним газом. Вибираючись з під’їзду на вулицю, якнайдовше затримуй дихання, а ще краще — захисти ніс і рот мокрим шарфом або хусткою.

На кухні і балконі найчастіше відбуваються масштабні загоряння. Пам’ятай, що небезпечно зберігати на кухні і на балконі легкозаймисті речовини, різні ганчірки. Адже навіть недопалок, який випадково залетів на балкон може стати причиною сильної пожежі. Також і на кухні фіранки можуть спалахнути, якщо вони висять близько до плити. Тому не слід заповнювати кухню і балкон непотрібними речами, старими меблями, макулатурою та іншими предметами, які можуть слугувати «їжею» вогню.

Пам’ятай: будинок не місце для петард, святкових салютів і бенгальських вогнів на новорічній ялинці.

Значну кількість пожеж у житлових приміщеннях складають пожежі від побутових газових приладів. Основною причиною цих пожеж є витікання газу внаслідок порушення герметичності трубопроводів, з’єднувальних вузлів або через пальники газових плит. Саме тому в разі появи запаху газу в приміщенні не можна запалювати сірники, запальнички, вмикати і вимикати електричні вимикачі, входити у приміщення з відкритим вогнем — все це може викликати вибух газу.

Попередження пожеж від пічного опалення є важливою умовою забезпечення пожежної безпеки в приватних житлових будинках. У житлових будинках, які мають пічне опалення, необхідно звернути увагу на виконання вимог пожежної безпеки під час улаштовування печей та їх експлуатації. У цих будинках пожежі найчастіше відбуваються з причини перегрівання печей, появи в цегляній кладці тріщин, а також в результаті застосування для розтоплювання печей горючих і легкозаймистих рідин, випаданні з топки або зольника вуглин.

Якщо ти користуєшся пічним опаленням, то необхідно запам’ятати такі правила:

- перед початком, а також протягом усього опалювального сезону слід очищати димоходи та печі від сажі, щоб не сталось її займання;

- біля кожної печі перед топковим отвором на підлозі слід прибити металевий лист розміром не менше 0,5 на 0,7 м;

- усі димові труби та стіни на горищі, через які прокладено димові канали, повинні бути заштукатурені й побілені;

- попіл та шлаки, що їх видаляють із топки, необхідно заливати водою та виносити в спеціально відведені місця.

Під час використання пічного опалення не допускається:

- залишати печі, які топляться, без нагляду;

- користуватися печами, які мають тріщини;

- розміщувати паливо, інші горючі речовини та матеріали безпосередньо перед топковим отвором;

- сушити й складати на печах одяг, дрова, інші горючі предмети та матеріали;

- застосовувати для розпалювання печей легкозаймисті та горючі рідини;

- здійснювати опалення печей із відкритими дверцятами топки;

- зберігати в приміщенні запас палива, який перевищує добову потребу.

Пожежа, зазвичай, починається з незначного горіння, гасити її в цей період легко. Необхідно використовувати засоби гасіння пожежі, які знаходяться під рукою, а у разі їх відсутності — організувати доставку води до осередку пожежі у відрах, каструлях, бачках тощо. Узимку можна підносити сніг і закидати ним вогонь.

Починаючи гасіння пожежі, не слід розбивати скло у вікнах приміщення, що горить (якщо тільки це не викликане необхідністю проведення рятування людей) і залишати відчиненими двері в коридор та до інших приміщень, а тим більше — на вулицю.

Якщо пожежу було виявлено пізно і вона набула вже значних розмірів, а наявних первинних засобів гасіння недостатню або їх неможливо застосувати, щоб стримати поширення вогню до прибуття пожежної допомоги, потрібно, за можливості, щільніше зачинити всі двері, вікна і віконниці та викликати рятувальників за телефоном «101».

Розлитий гас, бензин, мастило та інші легкозаймисті рідини не можна гасити водою, тому що вони легші за воду, підіймаються на її поверхню та продовжуючи горіти, збільшуючи площу горіння під час розтікання води. Для гасіння будь-яких легкозаймистих рідин слід застосовувати пісок, землю, а також використовувати щільні тканини, ковдри, пальта тощо, заздалегідь змочені водою.

Виникнення пожеж на природі являє собою неконтрольоване горіння рослинності. Вони бувають низові (коли вогнем знищується надґрунтовий покрив), верхові (горить біомаса деревостану) і підземні (горять торфовища).

Лісова пожежа — величезні втрати для флори і фауни, тому знати правила пожежної безпеки в лісі і взагалі на природі повинні всі громадяни, у тому числі й діти.

Задля профілактики пожежонебезпечних ситуацій на природі заборонено розкидати по лісу тліючі сірники, недопалки.

Розводити багаття в лісі потрібно тільки за правилами:

- місце розведення багаття необхідно ретельно вибрати, щоб полум’я не зашкодило великий ділянку ґрунту. Краще розводити багаття там, де не росте трава, де раніше вже розводили вогонь;

- місце розведення вогнища необхідно обкопати;

- ідучи з лісу, багаття слід загасити, засипати землею чи піском, переконатися, що полум’я згасло повністю.

Забороняється розводити полум’я в жарку суху погоду. Суха рослинність дуже швидко загориться, загасити її за таких погодних умов навряд чи вдасться — і ліс постраждає. У всякому разі, якщо розведення багаття було заплановано, простеж, щоб поблизу не було сухої рослинності.

Не слід брати з собою в ліс рідини, які легко загоряються, а також матеріали, просочені такими рідинами. Усе сміття забери додому з лісу, скло може стати причиною пожежі, оскільки від нього в сонячну погоду можуть відбиватися сонячні зайчики, паперові відходи також небезпечні.

Якщо в лісі сталася пожежа з твоєї вини або ти просто її виявив/виявила, негайно повідом рятувальникам та не піддавайся паніці.

Пожежу, яка ще не розгорілася до великого масштабу, ти можеш спробувати загасити самотужки, засинаючи полум’я піском, землею або заливаючи водою. Якщо ж полум’я занадто велике, покинь місце пожежі, попередньо повідомивши пожежникам орієнтири, за якими вони зможуть знайти пожежу.

Якщо пожежа верхова — йди від вогню, пригинаючись до землі і закривши обличчя мокрою серветкою, щоб не надихатися чадним газом. За низової пожежі слід йти в перпендикулярному напрямку від вогню.

Якщо забрати особисті речі немає ніякої можливості, краще закопати їх у землю і повернутися за ними згодом. Чекати допомоги рятувальників краще на відкритих галявинах, біля водойми або в спеціальних укриттях, якщо вони є.

Україна сьогодні переживає найбільше випробування в своїй новітній історії – збройну боротьбу за незалежність і територіальну цілісність проти російського агресора. У цій війні ми вже маємо тисячі поранених і загиблих мужніх оборонців. Вони стоять в одному ряду з поколіннями борців за волю і державну самостійність. Воїни Русі-України, лицарі Костянтина Острозького, козаки Петра Сагайдачного, Богдана Хмельницького та Івана Мазепи, воїни Армії Української Народної Республіки та Галицької армії Західно-Української Народної Республіки, Антигітлерівської коаліції часів Другої світової війни, Української Повстанської Армії мужньо здобували героїчні перемоги і віддавали свої життя за українську землю.

Український народ завжди з повагою ставився до своїх героїв, мав традицію поховання та увічнення полеглих. Віра і впевненість у тому, що у випадку загибелі на полі бою держава не забуде, а жертовність буде пошанована є дуже важливою складовою підняття морального духу військовослужбовців. Вшанування пам’яті борців і популяризація подвигів на державному рівні є вкрай необхідним завданням також і для формування національної ідентичності. У сучасній російсько-українській війні попри велику кількість втрат маємо і першу історичну перемогу – згуртовану націю, готову боротися за права і свободу. Вперше за довгі десятиліття Україна може опертись на широку підтримку громадян, бо захищати державу зголосились мешканці всіх, без винятку, регіонів нашої країни. Серед захисників Батьківщини, в тому числі серед полеглих воїнів, також є уродженці та мешканці тимчасово окупованих окремих районів Донецької, Луганської областей та Криму. Відтак, перед державою відкриваються унікальні можливості для консолідації громадян довкола ідеї збереження державності, примноження її сил, матеріальних та духовних багатств. Вагому роль в усвідомленні цього підростаючим поколінням відіграє школа.

Початок війни. У 1991 році Україна відновила незалежність. Однак Російська Федерація не відмовилася від спроб повернути контроль над Україною. Тиск посилився з приходом до влади там колишнього співробітника репресивного органу КГБ Володимира Путіна.

21 листопада 2013 року в Києві зібрався Євромайдан. Ним розпочалась Революція Гідності з головною вимогою повернути Україну до європейського шляху розвитку і підписати Угоду про асоціацію з Європейським Союзом, від чого відмовився тодішній Президент України Віктор Янукович. Трагічною ціною протистояння на майдані стала Небесна Сотня – 107 загиблих героїв, різних за віком, статтю, освітою, з різних куточків України та з-за кордону. Наляканий Віктор Янукович втік до Росії, звідки закликав Володимира Путіна здійснити військове вторгнення в Україну для відновлення його влади.

Російська Федерація скористалася тимчасовим вакуумом влади в Україні та перейшла до активних агресивних дій з використанням так званих “зелених чоловічків” (російських військовослужбовців без розпізнавальних знаків, які масово використовувались для захоплення адміністративних будівель та військових частин в Криму). Сучасна російсько-українська війна розпочалась із захоплення Росією Кримського півострова у березні 2014 року. Це визнали і міжнародні суди, зокрема, Європейський суд з прав людини підтвердив, що РФ встановила контроль над Кримом з 27 лютого 2014 року.

У березні–квітні 2014 року російські спецслужби та диверсанти почали розхитувати ситуацію і в південних і східних областях України, організовуючи антиукраїнські мітинги і спроби утворити незаконні квазідержавні утворення. У відповідь патріотичні українські сили чинили спротив масовими акціями з метою зберегти територіальну цілісність держави.

На початку квітня Росія приступила до реалізації плану “Новоросія” – почалося військове захоплення території східних областей України. Путін спрямував туди підконтрольних та озброєних ним бойовиків. Нова хвиля інспірованих російськими спецслужбами антиукраїнських протестів призвела до захоплення будівель адміністрацій і правоохоронних органів в Донецьку та Луганську. Місцеві українські патріоти протистояли антиконституційним діям злочинців, але вони були не озброєні та поступались в чисельності. Проросійські організації та угруповання влаштовували вуличні акції і заворушення під гаслами сепаратизму, невизнання легітимної влади України в регіоні, ненависті до прихильників України та всіх атрибутів українства (державні символи, українська мова тощо).

Після проголошення так званих “народних республік” на Донеччину та Луганщину безперешкодно і масово прибували не тільки загони російських диверсантів, а й військова техніка зі зброєю. Проте план на повторення швидкого “кримського сценарію” дав збій. Боєздатні частини Збройних Сил України, Національної гвардії і добровольчі формування зламали намір агресора. Протягом літа 2014 року російські гібридні сили на сході України зазнавали значних втрат в особовому складі, озброєнні, військовій техніці. Але їх постійно посилювали новими найманцями, військовослужбовцями регулярних ЗС РФ. Розуміючи, що угрупування бойовиків досить швидко знищуються українськими військом, Москва вдалася до широкого використання артилерії зі своєї території. А згодом – до масованого введення регулярних формувань російської армії – без розпізнавальних знаків на військовій техніці та обмундируванні. Це сталося 23–25 серпня, коли на територію Донецької та Луганської областей зайшли вісім батальйонних тактичних груп Збройних сил РФ. До наступу залучили 70 російських військових частин, зібраних з усієї федерації, які розпочали новий виток ескалації агресії РФ. Це спричинило значне зростання жертв серед військових і цивільних українських громадян.

Бої за Іловайськ. Боротьба за стратегічно важливе місто Донбасу – місто Іловайськ, тривала з початку серпня 2014 року паралельно зі штурмом Савур-Могили, Антрацита і Красного Луча (тепер – Хрустальний). Українським військовим майже вдалося оволодіти містом, ключовим для перерізання комунікацій бойовиків. Але у плани Москви не входило швидке завершення війни на Донбасі, тому вона кинула проти українців свої регулярні війська у значно більших масштабах, ніж раніше. За даними української розвідки, російські регулярні війська нараховували близько 4 тисяч солдатів та офіцерів у складі 4-х батальйонних тактичних груп, підкріплених підрозділами Сил спеціальних операцій РФ.

До 28 серпня 2014 року російські регулярні війська та бойовики оточили угруповання сил АТО (війська сектору “Б” та батальйони МВС України “Дніпро-1”, “Миротворець”, “Світязь”, “Херсон”, “Івано-Франківськ”, Нацгвардії “Донбас”). Українське командування розраховувало деблокувати їх за допомогою резервів сил АТО. Але призначені для цього підрозділи були укомплектовані переважно з нещодавно мобілізованих бійців без належної підготовки.

Після переговорів російське військове командування надало гарантії безпечного виходу українських сил з оточеного Іловайська. Рух двох колон розпочався 29 серпня. Однак росіяни порушили домовленості, розстрілявши колони на марші з засідок. Іловайськ став місцем наймасовіших втрат нашого війська під час сучасної війни на сході України. Унаслідок підступності росіян українська армія втратила загиблими 366 воїнів, 429 отримали поранення, 158 зникли безвісти, 300 опинилися в полоні. Вторгнення російських військ та іловайська трагедія змусили українську сторону погодитися на умови перемир’я за крок до перемоги над окупантами. Тож 5 вересня було підписано Мінську тристоронню угоду (так званий Мінський протокол).

Героїчна оборона Донецького аеропорту. Бої за Донецький аеропорт (ДАП) стали зразком незламності українських воїнів. Вони тривали 242 дні – від 26 травня 2014 року по 22 січня 2015-го – і закінчилися після повної руйнації старого та нового терміналів.

Аеродроми мали стратегічне значення. Під час окупації Криму ними оперативно перекидалися війська з Росії. Після початку бойових дій на Донбасі українська армія серед першочергових заходів взяла під контроль ключові летовища: Краматорське, Маріупольське, Донецьке та Луганське. Крім того, ДАП розглядався як потенційний плацдарм для наступу сил АТО на Донецьк. Українські військові утримували старий та новий термінали. Проросійські сили систематично штурмували їх, внаслідок чого у грудні 2014 року значних руйнувань зазнав старий термінал.

Кульмінацією боїв за ДАП став січень 2015 року. 13 січня упала диспетчерська вежа аеропорту, а 20-го числа окупанти здійснили кілька підривів бетонних перекриттів терміналу, внаслідок чого під завалами загинуло 58 бійців. 22 січня сили АТО відступили з аеропорту. За офіційними даними, у боях за ДАП загинуло більше 200 українських військових. За різними підрахунками, росіяни втратили до тисячі бойовиків, у тому числі найманців елітних частин ФСБ та ГРУ.

В обороні Донецького аеропорту брали участь спецпризначенці 3-го окремого полку, бійці 79-ої, 80-ої, 81-ої, 95-ої окремих аеромобільних, 93-ої та 72-ої окремих механізованих бригад, 1-ої окремої танкової бригади, 57-ої окремої мотопіхотної бригади, 91-го окремого полку, 90-го окремого аеромобільного та 74-го окремого розвідувального батальйонів, бійці полку “Дніпро-1”, Добровольчого українського корпусу (ДУК), батальйону ОУН та інші.

Восени 2014 року в мовний вжиток увійшов термін “кіборги”. Так росіяни назвали оборонців ДАП, опір яких вони не могли зламати попри шалені обстріли з танків, артилерії та перевагу в кількості особового складу. Те звитяжне протистояння стало символом незламності наших військових. Кіборги витримали. Не витримав бетон.

Бої за Дебальцівський плацдарм. Узимку 2015 року активні дії були зосереджені на Дебальцівському напрямку. Бої за Дебальцівський плацдарм – одна з найбільших військових операцій на Донбасі. З обох сторін у ній взяли участь тисячі бійців, сотні одиниць техніки й артилерії. Її найгостріша фаза тривала майже місяць – з 25 січня до 18 лютого 2015 року.

За даними Міноборони, у другій половині січня 2015 року російські окупанти кинули всі сили на розширення територій своїх квазідержавних утворень. Наступ планували одночасно по трьох напрямках: Щастя – Трьохізбенка на Луганщині, а також Дебальцеве та Маріуполь на Донеччині. Головним напрямком удару став саме так званий Дебальцівський виступ, який на кілька десятків кілометрів вклинювався між територіями самопроголошених “ДНР” та “ЛНР”. Активний наступ на околиці Дебальцевого окупанти почали 25 січня. Штурм проходив за безпосередньої участі кадрових російських військових – до восьми батальйонних тактичних груп та артилерійських дивізіонів збройних сил РФ.

27 січня бойовики атакували позиції сил АТО у місті Вуглегірськ, що на південний захід від Дебальцевого. Після запеклих боїв через чотири дні українські сили залишили місто. Сили АТО у складі бійців і техніки 30-ї бригади та батальйонів МВС, Нацгвардії імені Кульчицького та “Донбас”, кілька разів намагалися відбити місто, однак безуспішно.

На початку лютого у районі Дебальцівського виступу було зосереджено 4,7 тисячі українських військових та 500 бійців МВС, Нацгвардії та СБУ. Їм протистояло близько 19 тисяч окупантів. Противник мав перевагу за всіма зразками важкого озброєння, зокрема у танках – у три рази, в артилерії – фактично в чотири рази. 7 лютого після безперестанних боїв наші частини залишили село Рідкодуб, а 9 лютого бойовики взяли під контроль село Логвинове, через яке проходить дорога з Дебальцевого на Артемівськ (нині – Бахмут). Саме по ній здійснювалося забезпечення сил АТО. Логвинове також намагалися відбити, зокрема силами 79-ї та 95-ї десантних бригад і Нацгвардії. На підступах до села відбулися танкові бої. Однак у підсумку село залишилося під контролем бойовиків. Саме у зв’язку з перекриттям дороги на Артемівськ в Логвиновому сепаратисти повідомили про повне оточення угрупування сил АТО в Дебальцевому. 12 лютого в столиці Білорусі було підписано угоду, відому як “Мінськ-2”.

Після встановлення умовного перемир’я окупанти перекинули під Дебальцеве додаткові сили з інших напрямів. Допомагати силам АТО на виступі ставало дедалі важче. За таких умов Антитерористичний Центр і Генеральний штаб вирішили до ранку 18 лютого вивести всі підрозділи з району. Враховуючи морози, планувалося виходити не лише автошляхами, а й польовими дорогами. Відведення військ проходило двома основними маршрутами невеликими колонами під прикриттям бойових броньованих машин та артилерії. Також був організований відволікаючий маршрут, де імітувався рух колон. У бойових умовах повний вихід з Дебальцевого тривав кілька діб. Комусь вдалося вийти на техніці, а деякі підрозділи (ЗСУ та МВС), втративши машини внаслідок засідок або ж бездоріжжя, виходили пішки.

Після завершення відходу сили АТО зайняли нову лінію оборони по світлодарській дузі. Бойовики намагалися атакувати нові позиції, втім, без особливого успіху. Загалом активні бої там продовжувалися до 21 лютого.

За даними Генерального Штабу Збройних Сил України, за весь час оборони Дебальцівського виступу загинуло 136 та було поранено 331 українських військових (за підрахунками Книги пам’яті полеглих за Україну, під час боїв з 25 січня до 18 лютого 2015 року загинуло 269 бійців).

Після боїв за Дебальцеве на Донбасі настало зниження активності бойових дій, а лінія фронту відтоді майже не змінювалася. У червні 2015 бойовики здійснили свій останній великий наступ, намагаючись заволодіти районним центром Мар'їнка. Завдяки злагодженим діям сил АТО, ця спроба була відбита із втратами для ворога.

Війна перейшла в стан позиційної боротьби. Але вона не зникла з порядку денного України та світу. Майже щодня на всій лінії розмежування фіксуються артилерійські обстріли та стрілецький вогонь. Гинуть та отримують поранення українські воїни. За даними Книги пам’яті полеглих за Україну, на квітень 2021 року в зоні проведення АТО/ООС загинуло 4400 осіб.

"ДІАЛОГИ ПРО ВІЙНУ" присвячені Дню пам’яті захисників України, які загинули в боротьбі за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України.
«Діалоги про війну»

Безпечні осінні канікули 2024
Осінні канікули – це пора, на яку очікує кожен школяр, адже це перша можливість відпочити у навчальному році, їх слід провести цікаво й корисно, не просиджуючи усі канікули перед телевізором чи комп’ютером. Закликаємо учнів та батьків завжди пам’ятати елементарні правила безпеки під час канікул, щоб приємний відпочинок не був зіпсований.

Категорично забороняється:
– чіпати незнайомі і вибухонебезпечні предмети;

– грати на проїжджій частині вулиці або поблизу неї;

– відходити далеко від будинку, в якому мешкаєш;

– розпалювати вогнище;

– лазити по деревах і дахах;

– грати із чужими тваринами;

– збирати самостійно незнайомі види грибів і ягід;

– самостійно виїзджати в ліс без супроводу дорослих (вчителів або батьків);

– вступати у контакт та впускати у квартиру або будинок незнайомих людей;

– перебувати на вулиці в темний час доби.

Сьогодні, 25 жовтня, об 11:00 (за київським часом) стартує найбільший українськомовний флешмоб – Радіодиктант національної єдності "Магія голосу". Цьогоріч він відбувається вже 25-й раз поспіль.

А чи знали ви, що...

Гарбуз – ще той овочевий старожил. Він існує на планеті Земля приблизно 5000 років.
Традицію робити ліхтарики з гарбузів привезли у США ірландці, які вирізали ліхтарики з брукви до щорічного свята Самайн. Але з часом вони виявили, що стінки гарбуза значно м’якші і вирізати їх простіше.
Гарбуз настільки невибагливий у догляді, що його можна вирощувати в будь-якій точці світу, крім Антарктики.
Гарбузові квіти можна їсти. Існує безліч рецептів фарширування гарбузових квітів та приготування їх у клярі.
Найменший гарбуз може важити менше кілограма, а найбільший сягати 250 кілограмів.
Індіанці колись смажили скибочки гарбуза на багатті, а зі смужок в’яленого гарбуза робили килимки.
Гарбузи низькокалорійні і багаті клітковиною. Якщо ви на дієті, то гарбуз – ідеальний продукт для вашого раціону, оскільки його м’якоть, до того ж, багата на вітаміни А і В, білок, залізо і калій.
Користь гарбуза для людини полягає у високому вмісті вітамів А і Е, які допомагають зберегти молодість. Тож достатньо регулярно вживати в їжу гарбуз, щоб уникнути передчасних ознак старіння.
М’якоть гарбуза прикладають для полегшення болю при опіках, а насіння використовують як протиглистний засіб. До речі, поживна цінність насіння гарбуза зростає з його старінням. В давнину вважали, що сік гарбуза – найкращий засіб від веснянок і укусів змії.
Крім традиційних помаранчевих, зелених і жовтих бувають сині та білі гарбузи.
Гарбуз – герой безлічі рекордів. Приміром, у США був випечений найбільший пиріг з гарбуза – діаметром 152 см. Випікався цей гігантський пиріг понад 6 годин.
Без гарбуза не обходився стародавній український звичай сватання. Якщо наречений не був любим та бажаним, йому вручали «гарбуз» і він, принижений і посоромлений, вирушав додому.
Цікавий факт, що гарбуз — чемпіон серед овочів за вмістом заліза, тому його сміливо можна вживати тим, хто страждає на анемію.
Наші предки використовували гарбузове насіння як приворотний засіб. До сьогодні відомо, що регулярне вживання гарбузової олії, вижатої з насіння, підтримує чоловічу силу та сексуальність.
Гарбуз – чудовий гарнір для страв зі свинини, баранини та іншого жирного м’яса, оскільки завдяки вітаміну Т допомагає засвоювати організму важку їжу.
Вагітним жінкам на замітку: гарбузове насіння в сирому, не смаженому, вигляді допомагає полегшити симптоми токсикозу.
В давнину гарбузовий сік вживали на ніч. Це заспокоювало після важкого трудового дня і діяло як природній снодійний засіб.
Гарбуз використовується не лише в кулінарії і медицині. Народні майстри виготовляють з нього посуд та різні інструменти.

Діти і здорове харчування: п’ять порад для батьків
1. Влаштовуйте спільні прийоми їжі.
Намагайтеся збиратися за столом усією родиною якомога частіше. Заплануйте принаймні один спільний прийом їжі щодня. Ставте на стіл такі страви і продукти, які можна їсти всім членам родини, в тому числі дітям. Зазвичай дітям подобається самостійно обирати, що покласти в тарілку. Проте це не означає, що потрібно готувати багато страв. Для забезпечення вибору достатньо поставити на стіл тарілку з овочами і зеленню, піали з ягодами та горіхами. Хай продукти на вашому столі будуть різнокольоровими і привабливими на вигляд.

Зробіть вечері або трапези вихідного дня довшими. Придумайте сімейні традиції після них. Це можуть бути прогулянки разом на свіжому повітрі, читання книжок, настільні ігри.

2. Розкажіть про Тарілку здорового харчування.
Розкажіть дитині про одне з найважливіших правил здорового раціону — різноманітність. Поясніть, що різні продукти містять різні корисні речовини, тому потрібно максимально розширювати раціон. Зробити це можна, чергуючи різні продукти з однієї харчової групи у своєму меню. Наприклад, вживати не тільки огірки та помідори, а й гарбуз, моркву, селеру, перець, буряк, гриби, кукурудзу, кабачки.

Поясніть, як формувати раціон, щоб він був максимально поживним і збалансованим:

40–50% — овочі, фрукти, зелень, ягоди, коренеплоди;
20–25% — джерела білка: яйця, птиця, риба, субпродукти, дичина, бобові, соєві продукти;
25–30% — цільнозернові продукти: нешліфований рис, вівсяна крупа, перлова крупа, цільнозернова паста, хліб, хлібці;
5–10% — жири: насіння, горіхи, нерафіновані олії.
Також можна включати в раціон один-два молочних продукти або їхні рослинні альтернативи. Обирайте варіанти без доданого цукру.

3. Обирайте якісні продукти.
Багато проблем зі здоров’ям пов’язані з тим, що в сучасному світі ми надто часто віддаємо перевагу переробленій їжі, а не цільним, простим продуктам. Коли складаєте кошик у супермаркеті, обирайте каші з цільного зерна, свіжі овочі, ягоди і фрукти, якісні білкові продукти, бобові. Ковбаси та сосиски, каші швидкого приготування, випічка на маргарині не є цільними продуктами.

Звертайте увагу на кількість цукру й солі в раціоні: обирайте переважно продукти без доданого цукру та з помірною кількістю солі. Обов’язково читайте етикетки — склад продукту має бути зрозумілим для вас.

Навчіть дітей цих простих правил вибору продуктів, розкажіть, на що варто звертати увагу. Якщо ви кілька разів візьмете їх із собою до магазину, вже скоро вони зможуть обирати більш здорові варіанти самостійно.

4. Готуйте та обирайте продукти разом.
Спільне приготування сніданку чи вечері, відвідування супермаркету — це гарні можливості для того, щоб розповісти дитині про різні продукти, пояснити принципи формування Тарілки здорового харчування. Якщо раніше у вас у сім’ї не було такої традиції, можливо, дитина не з першого разу погодиться допомогти приготувати омлет чи сходити з вами за покупками. Не втомлюйтеся пропонувати. Шукайте різні підходи: можливо, вашій дитині сподобається дивитися разом відеорецепти, а потім втілювати їх на кухні. А можливо, вона з радістю почитає книгу про овочі або фрукти, щоб дізнатися, як вони потрапляють до нас на стіл.

5. Створюйте приємну і приязну атмосферу за столом.
Спільно проведений за столом час — це не тільки про втамування голоду. Це ще й чудова можливість для сім’ї побути всім разом: розповісти одне одному, як пройшов день, чи скласти плани на вихідні. Обирайте такі теми для розмов, які будуть цікавими всім учасникам трапези. Уникайте важких питань на кшталт проблем у школі чи на роботі, невдалого іспиту чи пропущеного уроку. Хай час прийому їжі буде приємним і спокійним для кожного члена сім’ї.

Також це хороший момент для обговорення індивідуальних смаків, страв і продуктів, які у вас на столі. Якщо дитині не подобається якась страва, не змушуйте її їсти. Краще спитайте, що їй хотілося б скуштувати натомість. Придумайте разом варіант, який буде смакувати всім, і запропонуйте дитині приготувати його разом.

Про причини виникнення пожеж у Середні віки, наприклад, завжди говорилося: «з волі Бога», оскільки вогонь асоціювався з гнівом Божим. Сьогодні наших знань досить, щоб не тільки визначити причини пожежі, але й для того, щоб звести до мінімуму руйнівні наслідки.

Пожежа — це неконтрольований процес горіння, коли полум’я охоплює і знищує все, що може горіти. Вогонь завдає значних матеріальних втрат, знищує природні ресурси, загрожує здоров’ю і життю людей, може суттєво погіршити стан навколишнього середовища.

Умовами загоряння є наявність:

вогню (іскри);
кисню (повітря);
горючих речовин.
Відсутність навіть однієї умови робить горіння неможливим (пожежа не виникає або припиняється).

Речовини, матеріали: горючі, негорючі

Негорючі матеріали — матеріали, які під впливом джерела запалювання (іскор, вогню, електричного струму, високої температури, хімічної реакції тощо) не запалюються і не горять.
Горючі матеріали — матеріали і речовини, які залишаться горіти після видалення джерела запалювання. Горючі матеріали поділяють на важкозаймисті та легкозаймисті.

Причини виникнення пожеж:

необережне поводження з вогнем;
порушення правил опалювання приміщень із використанням печей;
порушення правил експлуатації електромереж і електроприладів;
порушення правил користування газовими приладами;
неправильне зберігання й використання легкозаймистих речовині;
пління
Стадії розвитку пожеж:
Початкова (загоряння) - триває від 5 до 30 хв. Відносно низька температура й незначна швидкість поширення вогню. Вогонь досить легко загасити.
Основна (стійке або розвинуте горіння) - горіння підсилюється і прискорюється. Підвищується температура полум’я. Збільшуються факел полум’я і площа поширення вогню. Загасити пожежу дуже важко.Кінцева (загасання пожежі) - завершується горіння, поступово знижується температура. Вогонь згасає, коли догоряють горючі речовини.
Пожежу легше попередити, ніж загасити. Для цього в повсякденному житті необхідно суворо додержуватися правил пожежної безпеки.
Під час пожежі НЕ можна:
? затоптувати палаючу речовину без взуття;
? ховатися в шафи, під диваном;
? утворювати протяг;
? укриватися синтетичними матеріалами;
? торкатися голими руками металевих дверей та інших Ипредметів (для попередження опіків).

До засобів пожежогасіння належать:
? вода;
? пісок;
? брезентові покривала;
? вогнегасники.
Види вогнегасників:
? порошкові;
? вуглекислотні;
? пінні

Оминайте снаряди, які не розірвались. Під час обстрілу деякі снаряди можуть не спрацювати одразу. Але вони готові вибухнути будь-якої миті. Не можна підбирати такі «трофеї».

Не беріть в руки знайдені предмети. Зокрема, дитячі іграшки та гаджети, які розкидані на землі - це можуть бути замасковані вибухові пристрої. Поясніть це дитині.

Заборонено:

наближатися до вибухонебезпечного предмета;
пересувати його або брати до рук;
розбирати, кидати, бити по ньому;
розпалювати поряд багаття або кидати в нього предмет;
приносити вибухонебезпечний предмет додому.
Про усі подібні знахідки повідомляйте рятувальників (тел. 101) або національну поліцію (тел. 102)

Ліс — це природне джерело їжі, сировини та кисню для людини. Проте останнім часом людство використовує ліси так активно, що вони не встигають відновлюватись.

Це загрожує планеті зникненням не лише лісових рослин, а й багатьох видів інших організмів і природних угруповань взагалі.
Вирубування й знищення лісів також призводить до повеней і збіднення родючих ґрунтів, що поступово призводить до опустелювання.

Що ж ми мусимо робити? Потрібно вчитися користуватися природою раціонально, тобто розумно й ощадливо.

Старовікові ліси та їх значення

Одними з найстаріших лісових угруповань в Україні є старовікові ліси, або праліси.
Тисячі років такі ліси вкривали територію Європи, проте масштабні вирубування та розбудова міст призвели до того, що старовікові ліси сьогодні можна побачити лише «острівцями».

Старовікові ліси — осередок біорізноманіття

Старі ліси — це осередки біорізноманіття. Вони є домівкою для сотень видів тварин, рослин і грибів Червоної книги України. Ці ліси зберігають значні запаси прісної води та поглинають великі обсяги вуглекислого газу. Тож руйнування старовікових лісів сприяє значному збідненню біорізноманніття.

Люди намагаються відновити втрачені ліси, насаджуючи нові. Звісно, такі ліси бідніші за кількістю видів організмів. Але нові насадження зі швидкозростаючих дерев, є джерелом сировини для людських потреб і дають можливість не чіпати старовікові ліси.

Охорона лісів

Для збереження та охорони лісів України державою створено різні природоохоронні території. Це — природні й біосферні заповідники, національні природні парки, заказники та пам’ятки природи. У лісах, що перебувають на території всіх природоохоронних установ, заборонена вирубка дерев.
Природні заповідники України мають найвищий природоохоронний статус. Тут заборонена будь-яка господарська діяльність. Дозволені лише наукові спостереження й дослідження. Природними заповідниками є «Розточчя», «Ґорґани», «Медобори», «Древлянський природний заповідник» та інші.
У біосферних заповідниках під охороною перебувають усі організми та середовище їх існування. Тут існує певне зонування: у певних частинах заповідника заборонена будь-яка господарська діяльність людини, проте є зони, де наукова спільнота вивчає вплив людини на природу.
В Україні є п’ять біосферних заповідників: Асканія-Нова, Чорноморський, Дунайський, Карпатський та наймолодший — Чорнобильський радіаційно-екологічний біосферний заповідник.

Лісові пожежі

Окрім вирубки, велику загрозу лісам становлять пожежі. Причинами лісових пожеж можуть бути спека та посуха, удари блискавки та недбале використання вогню людиною.
Часто пожежі спричиняють знищення цілих природних угруповань. Щороку під час спалювання сухої трави люди підпалюють сотні гектарів лісу.

Причини лісових пожеж
Пам’ятайте! Паління сухостою спричиняє знищення лісу та його мешканців.
Ті, хто спалюють суху траву в будь-яких місцях порушують закони України «Про рослинний світ» та «Про охорону атмосферного повітря» й завдають великої шкоди не лише природі, а й іншим людям.

Шановний вчителю, вітаємо вас з Днем працівника освіти! Ви даруєте не лише знання, але ще більше - віру в себе. Бажаємо вам безмежної енергії, нових ідей та натхнення. Нехай ваша робота приносить тільки радість, а кожен день буде сповнений усмішок ваших учнів!

У День захисника України вшановуємо героїв, які відстоюють незалежність нашої країни.

З Днем захисника! Нехай ваші сила і мужність завжди ґрунтуються на любові та підтримці рідних і близьких людей. І після будь-яких суперечок і баталій, які часто трапляються в повсякденному житті, вдома на вас завжди чекає затишок і мир.

День захисника України - це, мабуть, найважливіше державне свято в році під час повномасштабної війни. Цього дня ми вшановуємо героїв і героїнь, які борються за незалежність своєї Батьківщини. А також згадуємо пам'ять воїнів, котрі віддали життя за Україну.

День захисників і захисниць України за датою прив'язаний до свята Покрови. Раніше торжество відзначали 14 жовтня, але після переходу ПЦУ на новий календар дата змістилася на 13 днів. 1 жовтня - ось коли День захисника України 2024. Сьогодні варто привітати близьких і знайомих військових і подякувати їм за службу.

Сказ - це інфекційна хвороба з переважним ураженням центральної нервової системи, що супроводжується судомами, спазмами глоткової і дихальної мускулатури.

Сказом частіше хворіють дикі тварини - вовки, лисиці, єноти, борсуки, ведмеді, білки та інші. Від них при укусі, ослиненні заражаються домашні тварини і люди.

Ознаки сказу дуже різноманітні. Найбільш характерні - слиновиділення, водобоязнь, агресивність, параліч, але іноді вони можуть бути відсутні. У собак і кішок сказ протікає в двох формах: буйній і тихій.

Хвора буйною формою тварина стає агресивною, ховається по кутах, часто змінює місце проживання, тікає з дому, гризе неїстівні предмети. Голос - пропадає. Собака стає дратівливою відмовляється від їжі і води, не відгукується на поклик, не слухається господаря. У неї відвисає хвіст і нижня щелепа, рясно виділяється слина, з'являється хиткість ходи. Тварина здатна мовчки, без гавкоту, накинутися на зустрічних і вкусити їх.

Найбільш небезпечна інша форма сказу - тиха. Основні ознаки хвороби можуть бути виражені слабо.

У разі підозри на захворювання тварини терміново зверніться до територіального органу Держпродспоживслужби вашого регіону.

Наголошуємо на тому, що для недопущення сказу тварин необхідно щорічно робити щеплення всім домашнім улюбленцям, починаючи з 3-місячного віку. Вакцина проти сказу є безкоштовною, для здійснення щеплення необхідно лише звернутися до лікарень ветеринарної медицини Держпродспоживслужби вашого регіону.

Булінг у школі — одна з найактуальніших проблем у дитячих колективах, яка часто призводить до зниження успішності, емоційних розладів і навіть суїцидальних думок. Це цькування одного з дітей з боку однолітків, що проявляється у вигляді залякування, знущань та інших форм агресії. Виникає зазвичай через соціальну нерівність, інакший зовнішній вигляд, фізичні або психологічні особливості дитини та ін. Мотивацією для буллера часто стає прагнення завоювати авторитет в очах однолітків, самоствердитися і т.п.

Найбільш поширені форми прояву булінгу в школах — психологічний тиск, словесне цькування, образи, злі жарти, образливі прізвиська, глузування і т.д. Знущання рідко переходять у форму фізичного насильства. Це відбувається лише у випадках, якщо інші способи приниження не увінчалися успіхом. Однією з найнебезпечніших форм цькування є повний ігнор, при якому дитину навмисно і показово не помічають. Саме ігнор призводить до психічних порушень та виникнення суїцидальних думок.

Які бувають види булінгу

Існують такі різновиди булінгу:

- Вербальний. Ця форма цькування проявляється у вигляді використання образ, погроз, глузувань, принизливих прізвиськ та образливих зауважень, що стосуються зовнішнього вигляду, фізичних чи психологічних особливостей, релігії та ін.

- Фізичний. Удари, стусани, штовхання, підніжки, небажані дотики, що завдають біль, — це прояви фізичних знущань.

- Економічний. Різні види впливу на школяра, метою яких є вимагання грошей, псування чи крадіжка особистих речей та ін.

- Психологічний. Психологічний чи соціальний булінг має на увазі навмисну ізоляцію дитини від спільної роботи чи іншого проведення часу у колективі. Зі школярем не розмовляють, не граються, не сідають за один стіл, внаслідок чого він починає почуватися невидимкою.

- Кібербулінг. Цькування в кіберпросторі може супроводжуватися анонімними погрозами, переслідуванням, дзвінками з мовчанням, використанням образливих слів та поширенням чуток у соціальних мережах, електронною поштою тощо.

Причини булінгу у школі

Передумови для шкільного булінгу можуть бути такими:

1. Особистісний фактор. Булити можуть учня, який має різні фізичні чи психологічні особливості, відрізняється від однолітків зовнішнім виглядом: простим одягом, кольором волосся тощо.

2. Сімейний фактор Нерідко жертвами знущань стають діти, які не мають батьків чи довірливих стосунків у сім'ї; школярі, яких надмірно чи зовсім не контролюють дорослі.

3. Ситуаційні чинники. Шкільний булінг також може виникнути на фоні стресу, авторитарного стилю навчання, відсутності належної уваги з боку педагога чи ігнорування проблеми педагогічним колективом.

4. Соціальні чинники. Жертвами цькування також стають заручники стереотипів, культурних норм, соціально-економічної нерівності чи впливу інтернету.

5. Ініціатором знущань зазвичай виступає людина, яка не має відповідного виховання. Буллером найчастіше стає закомплексована або самозакохана людина, яка харчується негативними емоціями і прагне завоювати авторитет колективу.

Як розпізнати, що дитину булять у школі

Випадки булінгу зазвичай ретельно приховуються як колективом, так і самою жертвою. Для агресора це можливість уникнути покарання, свідки таким чином знімають із себе відповідальність, а сторона, що потерпіла, — боїться осуду або соромиться. На думку психологів, дитина, яка регулярно зазнає цькування, починає відчувати свою провину і закривається. Також причиною приховування мобінгу може стати небажання засмутити батьків.

Однак не помітити змін у поведінці сина чи дочки за активного булінгу практично неможливо. Якщо у вас виникли підозри щодо цього, зверніть увагу на ряд характерних ознак.

До таких відносяться:

- - скарги на безпричинні болі в животі та грудях;

- - дизуричні розлади;

- - безсоння, часті пробудження вночі, кошмари;

- - різке підвищення апетиту чи повна його відсутність;

- - ознаки тривожності; неспокійний стан;

- - нервові тіки;

- - пригніченість, засмучений вигляд;

- - почастішання випадків респіраторних захворювань;

- - стриманість у спілкуванні, небажання розповідати, як минув день, що нового сталося тощо;

- - поява поступливості у поведінці.

Зазвичай свідченням булінгу є кілька перелічених ознак. Рекомендується уважно стежити за дитиною, щоби вчасно їх виявити. Чим довше школяр перебуває в пригніченому стані через будь-які види булінгу, тим більша ймовірність розвитку у нього психічних порушень.

Визначити агресора можна за різким зниженням успішності, появою кримінальних зачатків. Спостерігачі також можуть скочуватися у навчанні, т.я. замість ведення уроку вчитель постійно займається налагодженням дисципліни. Таким чином, мобінг торкається всіх учасників, як активних, так і пасивних.

Як боротися зі шкільним боулінгом

Щоб ефективно боротися з проявами булінгу, потрібен комплексний підхід, який торкнеться всіх — починаючи від правоохоронних органів та держави, а закінчуючи батьками та вчителями. Не можна залишати дитину наодинці з проблемою, щоб не посилити стан пригніченості та безпорадності. Випадки, коли через цькування діти закінчили життя самогубством, у нашій країні є частими. Тому, якщо ви зіткнулися зі знущаннями у школі, насамперед рекомендуємо проконсультуватися у фахівця. Далі ми розповімо, як має діяти кожна зі сторін у ситуації, що склалася.

Пам'ятка що робити батькам

Якщо ви помітили у свого чада ознаки мобінгу, насамперед слід провести з ним довірчу розмову. Якщо він висловить небажання ділитися проблемою, необхідно звернутися до вчителів та шкільного психолога. Педагоги не можуть не помічати того, що відбувається на території навчального закладу, тому зобов'язані повідомити всі деталі. Якщо з'ясується, що школяр справді став жертвою цькування, доведеться провести ретельну роботу.

Як діяти у разі булінгу батькам:

Не пускати на самоплив. Часто дорослі, які не бажають розбиратися в проблемі через лінощі або власні забобони, вимовляють такі фрази «не звертай увагу», «саме пройде» і т.д. Це призводить лише до того, що школяр закривається у собі і втрачає довіру до батьків.

Розмовляти з дитиною. Найкраще почати боротьбу з цькуванням з довірчої розмови. Висловіть свою підтримку та покажіть готовність діяти на благо свого чада.

Не влаштовувати скандал. Зберігати тверезу голову в стресових ситуаціях буває досить складно. Тому багато мам приймають рішення прийти до школи і влаштувати публічну розправу над кривдником. Це можуть бути крики, погрози та навіть фізичний вплив. Проте варто пам'ятати, що насильство породжує насильство. Також такі ситуації змушують агресора ще більше зміцнитися у своїй позиції, а у разі жертви — створюють додатковий привід для знущань.

Знайти хобі. Відправивши школяра на секцію, яка по-справжньому йому подобається, ви посприяєте підвищенню його самооцінки. Більш впевненій у собі людині набагато простіше давати відсіч кривдникам.

Звернутися до психолога. Спільний похід до психолога принесе користь як дитині, так і дорослому.

Вирішити проблему радикально. Іноді єдиним правильним рішенням є переведення в інший клас чи школу. Однак це крайня міра.

ЩО ТАКЕ ПСИХІЧНЕ ЗДОРОВ’Я?

Говорячи про здоров’я, ми часто маємо на увазі тільки фізичне здоров’я людини, не враховуючи психічне благополуччя людини, яке є невід’ємною його частиною. У Статуті ВООЗ говориться:

«Здоров’я – це стан повного фізичного, психічного і соціального благополуччя, а не тільки відсутність хвороб і фізичних дефектів».

Психічне здоров’я включає в себе не тільки відсутність психічних розладів, а цілий комплекс, який включає в себе такий стан особистості, при якому вона здатна розвивати та реалізувати свої здібності, може переживати та використовувати ефективні стратегії подолання повсякденних життєвих стресів, реалізовувати свій професійний потенціал та сприяти розвитку у своїй громаді.

Зв’язок психічного та фізичного здоров’я людини

Психічне здоров’я має важливе значення для особистого благополуччя, підтримки здорових сімейних відносин і здатності людини робити внесок в життя суспільства. Фізичне здоров’я неможливе без психічного здоров’я, адже вони багато чим пов’язані. Наші емоції та відчуття мають вплив на фізичне самопочуття та навпаки. Тому, наприклад, потрібно приділяти особливу увагу проблемам психічного здоров’я людей з хронічними фізичними захворюваннями, здоров’ю людей, що страждають на психічні захворювання, надаючи їм підтримку та професійну допомогу, коли це необхідно.

Фактори що негативно впливають на психічне здоров’я: тривалі негативні стресові ситуації, невміння підтримувати адекватні відносини з оточуючими, конфлікти, недостатній відпочинок, малорухомий спосіб життя, зовнішні подразники (шум, фізичні перепони та ін.), фінансова нестабільність, невпевненість у завтрашньому дні, емоційне «вигорання», інформаційне перевантаження та інше.

Психічне здоров’я це основа благополуччя і добробуту кожної людини, бо воно впливає на всі без винятку сфери життя особистості. З іншого боку, благополуччя і добробут кожного є основою ефективного економічного та соціального функціонування суспільства і піклуватися про нього є життєвою необхідністю для кожної громади світу. Загалом, здоров’я всього населення країни залежить від рівня благополуччя кожної людини. Ознайомитися детально з Політикою у сфері психічного здоров’я та психосоціальних потреб.

Психосоціальна підтримка в умовах війни
То що ж таке психосоціальна підтримка та в чому її актуальність?

Психосоціальна підтримка – це дії спрямовані на задоволення як психологічних, так і соціальних потреб окремих осіб, сімей та спільнот. Це також дії, спрямовані на полегшення страждань осіб, які перебувають у важкій життєвій ситуації, та відновлення їхнього психосоціального благополуччя.

Ситуація в Україні, що відбувається зараз, виходить за межі звичайного людського досвіду. Вона значно порушила життєдіяльність людей, завдала шкоди їх здоров’ю, принесла великі людські втрати, значні матеріальні збитки, тощо.

Такі кризові ситуації підвищують рівень стресу в людини, а в довгостроковій перспективі можуть мати значні соціальні та психологічні наслідки для цілих сімей та спільнот. Психосоціальна підтримка полягає в тому, щоб розкрити внутрішній потенціал людини та спільноти, допомогти розвинути механізми подолання стресу та підвищити стійкість до нього. Вчасно та якісно надана психосоціальна підтримка може допомогти відновитись після кризової події значно швидше та мінімізує ризик виникнення серйозних психологічних проблем.

Чому психосоціальна підтримка є актуальною та потрібною?

Ситуація в Україні, що відбувається з 2013 року, виходить за межі звичайного людського досвіду. Вона значно порушила життєдіяльність людей, завдала шкоди їх здоров’ю, принесла великі людські втрати, значні матеріальні збитки, тощо.

Такі кризові ситуації підвищують рівень стресу в людини, а в довгостроковій перспективі можуть мати значні соціальні та психологічні наслідки для цілих сімей та спільнот. Психосоціальна підтримка полягає в тому, щоб розкрити внутрішній потенціал людини та спільноти, допомогти розвинути механізми подолання стресу та підвищити стійкість до нього. Вчасно та якісно надана психосоціальна підтримка може допомогти відновитись після кризової події значно швидше та мінімізує ризик виникнення серйозних психологічних проблем.

Розуміння важливості психосоціальних потреб та потреб у сфері психічного здоров’я сформувалося відносно недавно. Ця тема ставала все актуальнішою з кінця минулого століття.

В результаті, з 1991 року Міжнародна Федерація розпочала здійснення Програми психологічної підтримки, а в 1993 році був створений Методичний Центр з психосоціальної підтримки, який має в штаті найкращих спеціалістів з різних країн світу та надає національним товариствам Червоного Хреста та Червоного Півмісяця (в Тому числі і ТЧХУ) допомогу в створенні служб психосоціальної підтримки для спільнот, які зазнали впливу кризових подій.

Бережіть власне психічне здоров`я та своїх близьких!