Новини 7 клас

1918, бій під Крутами
1918, 29 січня – відбувся бій під Крутами.
На початку січня 1918 року більшовики встановили контроль у Харківській, Катеринославській та Полтавській губерніях та розгорнули наступ на Київ. Наступ більшовицькі війська вели двома групами: одна вздовж залізниці Харків-Полтава-Київ, друга – у напрямі Курськ-Бахмач-Київ.
Центральна Рада УНР у своєму підпорядкуванні мала окремі частини колишньої російської армії, що були українізовані, а також сформовані із добровольців підрозділи, серед яких варто назвати курінь Січових стрільців на чолі з Євгеном Коновальцем, загони вільного козацтва, та сформований Симоном Петлюрою Гайдамацький Кіш Слобідської України. Саме добровольці і стали опорою Центральної Ради.
24–27 січня 1918 року запеклі бої розгорнулись за станцію Бахмач. Українські війська змушені були залишити Бахмач і відступити до станції Крути. На підкріплення українських частин в Крути було направлено Першу Українську юнацьку (юнкерську) школу ім. Б. Хмельницького у складі чотирьох сотень (400–450 курсантів та 20 старшин (офіцерів). До юнаків школи приєдналась перша сотня (116–130 осіб) новоствореного добровольчого Помічного Студентського куреня січових стрільців. Переважна більшість студентів не мала достатньої військової підготовки, студенти були погано озброєні. До курсантів юнацької школи, студентів і гімназистів приєдналося ще десь до 80 добровольців з підрозділів місцевого Вільного козацтва із Ніжина.
Загалом, за різними підрахунками, у Крутах 29 січня 1918 року перебувало до 520 українських воякiв і юнакiв та студентiв, якi мали на озброєнні до 16 кулеметів та одну гармату на залiзничнiй платформi.
Упродовж дня вони вели бій за станцію з більшовицькими військами загальною чисельністю (за твердженням більшості джерел) 4800 осіб, в їх числі 400 балтійських матросів. Усі добре озброєні і з артилерією.
Після бою, у присмерках, українські війська організовано відступили зі станції Крути до своїх ешелонів. 27 студентів та гімназистів, які знаходилися у резерві, під час відступу потрапили у полон. І наступного дня ці 27 героїв були розстріляні або замордовані. Згодом їх поховали на Аскольдовій могилі у Києві.
За сучасними підрахунками втрати українських військ під Крутами оцінюють у 70–100 загиблих. Серед них – 37–39 полеглих у бою та розстрiляних студентiв i гімназистів. На сьогоднi вiдомi прiзвища 20 з них. Це студенти Народного унiверситету Олександр Шерстюк, Ісидор Пурик, Борозенко-Конончук, Головащук, Чижов, Сiрик, Омельченко (сотник); студенти унiверситету Св. Володимира Олександр Попович, Володимир Шульгин, Микола Лизогуб, Божко-Божинський, Дмитренко, Андрiїв; гiмназисти 2-ї Кирило-Мефодiївської гiмназiї Андрiй Соколовський, Євген Тернавський, Володимир Гнаткевич (з 6-го класу), Григiр Пiпський (галичанин), Іван Сорокевич (з 7-го класу), Павло Кольченко (прапорщик), Микола Ганкевич (з 8-го класу).
Втрати бiльшовицьких вiйськ пiд Крутами - близько 300 воякiв.
Затримавши ворога на чотири дні, київські юнаки дали змогу укласти Брест-Литовський мир, що означав міжнародне визнання української незалежності.

Щорічно 22 січня Україна відзначає День Соборності. Офіційно це свято було встановлено Указом Президента України “Про День соборності України” від 21 січня 1999 року.

Соборність – це єдність, неподільність усіх територій України, духовна єдність українців, які проживають на території України, а також єдність усіх громадян України незалежно від національності та віросповідання, спрямована на утвердження справжнього суверенітету і незалежності України, побудову процвітаючої демократичної національної держави. Саме таке визначення наводиться в статті 6 Закону України “Про основні засади державної політики у сфері утвердження української національної та громадянської ідентичності”. Термін «соборність» має кілька значень. Передусім, це й об’єднання в одне державне ціле всіх земель, населених конкретною нацією на суцільній території; духовна консолідація всіх жителів держави, це й згуртованість громадян, незалежно від їхньої національності.

Чому саме 22 січня? В цей день ми згадуємо дві рівнозначні за вагою події української історії: проголошення незалежності Української Народної Республіки й Акт Злуки українських земель. Адже саме 22 січня 1918 року вперше у XX столітті українська незалежність була проголошена IV Універсалом Української Центральної Ради, а вже за рік (22 січня 1919 року) на Софійському майдані в Києві відбулася не менш вагома подія – об’єднання УНР і ЗУНР в одну державу. У зачитаному тоді на зборах «Універсалі соборності», зокрема, відзначалося: «Однині воєдино зливаються століттями одірвані одна від одної частини єдиної України – Західноукраїнська Народна Республіка (Галичина, Буковина, Угорська Русь) і Наддніпрянська Велика Україна. Здійснились віковічні мрії, якими жили і за які умирали кращі сини України. Однині є єдина незалежна Українська Народна Республіка». Цей день став символом українського державотворення, втілив прагнення українців жити в одній державі.

Проголошення Соборності УНР і ЗУНР 22 січня 1919 року – історичний акт об’єднання українських земель в одній державі. Подія основоположна для українського державотворення, вона повністю руйнує твердження російської пропаганди, буцімто українські землі вперше об’єднав Сталін у 1939 році.

Що передувало проголошенню Акту Злуки? Споконвічні українські землі, розділені між імперіалістичними державами, століттями тяжіли до єднання. Перша світова війна, національні революційні рухи та розпади імперій наблизили втілення ідеалу соборності. У Києві в 1917 році постала Українська Центральна Рада, яка проголосила Українську Народну Республіку. А в Галичині після Листопадового чину 1 листопада 1918 року постала Західноукраїнська Народна Республіка. Її лідери ініціювали переговори про об’єднання Наддніпрянської України з Наддністрянською. До Києва вирушила галицька делегація.

1 грудня 1918 року на залізничній станції у Фастові представники ЗУНР і УНР підписали «Передвступний договір» (тобто попередній). Угода констатувала непохитний намір ЗУНР «злитися в найкоротшім часі в одну велику державу з Українською Народною Республікою». Зі свого боку, УНР проголошувала згоду «прийняти всю територію і населення Західно-Української Народньої Республіки як складову частину державної цілості в Українську Народну Республіку». Передвступний договір ратифікували 3 січня 1919 року на першому засіданні Української Національної Ради – керівного органу ЗУНР. Для урочистого проголошення та юридичного оформлення цього рішення до Києва було відряджено делегацію.

18 січня відбулася спільна нарада Директорії і Ради народних міністрів УНР за участі делегації з Галичини, Буковини і Закарпаття. Йшлося про проголошення Акта злуки УНР і ЗУНР та урочистості з цієї нагоди. Серед іншого було вирішено влаштувати загальнонародне свято на річницю проголошення самостійності УНР.

22 січня 1919 року на Софійській площі в Києві, у першу річницю незалежності УНР, у святковій атмосфері відбулося проголошення «Універсала Директорії Укаїнської Народної Республіки» (саме його ми символічно й називаємо Актом Злуки).

Наступного дня, 23 січня 1919 року, в приміщенні київського Оперного театру Трудовий Конгрес України обговорив згадані документи і схвалив їх. Ратифікувавши таким чином Універсал Директорії УНР, Конгрес надав йому законного юридичного характеру. ЗУНР після об’єднання з УНР змінила назву на Західна область Української Народної Республіки (ЗО УНР). Розпочалася активна співпраця між обома державними утвореннями в економічній, військовій та культурній сферах.

Ідея соборності охопила українців. На Закарпатті відголоском історичного руху до злуки стали Всенародні збори у Хусті 21 січня 1919 року. Вони постановили об’єднати Карпатську Україну з Українською Народною Республікою. В умовах постійної боротьби за свободу і незалежність надзвичайно багато важило побратимство українців із різних регіонів. Ще від початку 1918 року однією з найбоєздатніших військових формацій УНР стали Січові стрільці, основою яких були галичани та буковинці. Зі свого боку, східноукраїнські командувачі Михайло Омелянович-Павленко й Олександр Греків очолювали Галицьку Армію.

Через низку причин об’єднання УНР і ЗУНР в одну державу не було доведене до завершення. Акт Злуки став символом для наступних поколінь борців за Україну.

Після проголошення об’єднання УНР і ЗУНР 22 січня 1919 року ідея цілісності української нації в українській політичній думці вже ніколи не ставилася під сумнів. Упродовж багатьох десятиліть цей Акт залишався символом віри, ідейним імперативом боротьби за незалежну, соборну державу. Ідея соборності України була ключовою для наступного покоління учасників українського визвольного руху у XX столітті.

За радянських часів події Української революції, проголошення незалежності УНР і Акт Злуки намагалися не згадувати у підручниках історії. Утім пам’ять про ці події перемогла компартійну амнезію. 21 січня 1990 р. відбулася одна з найбільших у Центральній та Східній Європі масових акцій – «живий ланцюг» як символ єдності східних і західних земель України та знак вшанування подій першої української революції. Достеменно невідома кількість її учасників. Різні джерела називають від половини до трьох мільйонів людей, які узялися за руки та створили безперервний ланцюг від Києва до Львова. Акція стала провісником майбутнього падіння СРСР і проголошення нової незалежної і соборної України.

Для України соборність – це єдність у багатоманітності, об’єднання навколо державності й ідентичності. Ідея територіальної цілісності поєднується з ідеями духовної згуртованості. Тож соборність невіддільна від суверенітету й незалежності нації – фундаменту для побудови демократичної держави.

Саме пам’ять про власну державу у 1917–1921 роках стала одним із наріжних каменів формування модерної національної ідентичності українців, надихала на продовження боротьби, яка зрештою завершилася відновленням незалежності у 1991 році. Більш ніж через сторіччя після проголошення Акта Злуки на Софійському майдані соборність залишається на порядку денному національних завдань. Сьогодні Україна продовжує боротьбу за незалежність і соборність - базову національну цінність українців. В умовах сучасної війни вона набуває ще більшого символізму та гостроти, адже нині, як ніколи, українцям потрібно об’єднатися заради майбутнього. Нині, коли московська орда знову, як і понад століття тому, прагне знищити українську державність і окупувати українську землю, саме соборність є передумовою успіху опору українців зовнішній агресії.

З Днем Соборності! Слава Україні!

Оборона Донецького аеропорту: 242 дні незламності
Бої за Донецький аеропорт почалися 26 травня 2014 року. Того дня проросійські бойовики, включно з чеченськими найманцями, захопили будівлі аеропорту в тоді ще мирному Донецьку. Завдяки скоординованим діям Повітряних сил і високомобільних десантних військ України, терористів вдалося вибити та відновити контроль над летовищем. Через скоординовані дії окупантів вибили, і ДАП (Донецький аеропорт) залишався під контролем України до січня 2015 року.

У мережі показали, на що бойовики перетворили Донецький аеропорт (відео) — УНІАН
Донецький аеропорт до окупації російських військ/Радіо Свобода
Втім уже згодом Донецьк окупували, а ДАП став епіцентром боїв. Українські військові, добровольці, медики та волонтери обороняли невеличкий плацдарм у руїнах летовища, попри постійні артобстріли, танкові атаки та спроби штурмів окупантів.

Найзапекліші дні оборони
Найтрагічніші бої припали на січень 2015 року. 13 січня через масовані обстріли бойовиків завалилася диспетчерська вежа — один із символів героїзму оборонців аеропорту. У ті дні запеклі сутички точилися за поверхи нового термінала.

Сім років: «вежа ДАПу упала, але стала символом, що Україна не здасться»
Диспетчерська вежа аеропорту/Радіо Свобода
18–20 січня українські військові утримували перший поверх, тоді як верхні поверхи та підвал контролювали бойовики. Проросійські сили, скориставшись домовленістю про евакуацію поранених, замінували перекриття будівлі та підірвали їх. Через це загинуло 58 українських захисників. Загалом за час оборони аеропорту загинули близько 100 воїнів.

20 січня бойовики здійснили черговий підрив нової будівлі термінала, остаточно перетворивши її на руїни. Командування прийняло важке, але необхідне рішення — вивести вцілілих бійців. 22 січня останні захисники залишили зруйнований аеропорт.

День пам'яті «кіборгів»: хто вони такі та чому їх варто пам'ятати - 1
Донецький аеропорт/Армія.inform
Хто такі «кіборги»
Українські військові, які брали участь в обороні Донецького аеропорту, отримали прізвисько «кіборги» від окупантів. Саме проросійські бойовики почали називати їх так за витривалість.

Це прізвисько стало почесним званням для оборонців ДАПу. Серед «кіборгів» були бійці різних підрозділів ЗСУ та добровольчих формувань:

79-а, 80-а, 81-а, 95-а окремі аеромобільні бригади;
93-я окрема механізована бригада;
57-а мотопіхотна бригада;
3-й полк спецпризначення;
90-й окремий аеромобільний батальйон;
Добровольчий український корпус (ДУК);
полк «Дніпро-1» та інші.
День пам'яті «кіборгів»: хто вони такі та чому їх варто пам'ятати - 2
Загиблі останніх днів оборони ДАПу/Армія.inform
Чому потрібно пам'ятати про «кіборгів»
Подвиг «кіборгів» є частиною новітньої військової історії України, яка відображає стійкість Збройних сил у протистоянні росіянам. Пам’ять про ці події допомагає зрозуміти, якими зусиллями обороняється суверенітет і територіальна цілісність держави. Зокрема, як починались бойові дії на сході України та що на це вплинуло.

Крім того, збереження пам’яті про оборону ДАПу та її учасників є важливим для вшанування загиблих і підтримки ветеранів, які брали участь у цій операції. Це необхідно також для подальшого аналізу військових дій та вдосконалення обороноздатності України.

Фільми про «кіборгів»
«Кіборги. Герої не вмирають» (2017 р.)

Режисер: Ахтем Сеітаблаєв

Фільм «Кіборги» став першою масштабною спробою кінематографічно розповісти про бої за Донецький аеропорт. В основі сюжету реальні події оборони ДАПу, але герої стрічки є збірними образами, створеними за спогадами учасників боїв.

День пам'яті «кіборгів»: хто вони такі та чому їх варто пам'ятати - 3
Постер фільму «Кіборги. Герої не вмирають»
Сюжет розгортається навколо невеликої групи українських військових, які утримують позиції в новому терміналі аеропорту. У центрі історії — конфлікти, взаємодія і роздуми героїв про війну, патріотизм та людські цінності.

Фільм став знаковою подією для українського кіно: його переглянули понад 300 тисяч глядачів у кінотеатрах, а зібрані кошти частково були спрямовані на підтримку сімей загиблих військових.

Документальні фільми про «кіборгів»

«Добровольці Божої чоти» (2015)
Режисери: Леонід Кантер, Іван Ясній
Цей документальний фільм розповідає про українських добровольців із батальйону «Правий сектор», які брали участь в обороні Донецького аеропорту. Стрічка показує реальні кадри боїв, спілкування з військовими та життя оборонців у перервах між боями. Вона фокусується на мотивації добровольців і складнощах, із якими вони мали справу.

Добровольці Божої чоти | Takflix
Постер до фільму «Добровольці Божої чоти»
«Луганський форпост» (2018)
Режисер: Тарас Ткаченко
Цей документальний фільм частково торкається теми оборони ДАПу, адже розповідає про ключові етапи війни на сході України. У стрічці показано інтерв’ю з учасниками бойових дій, а також архівні відео, які дають змогу зрозуміти масштаби зусиль, що їх докладали українські військові для оборони країни.

Луганський форпост
Постер до фільму «Луганський форпост»
«Аеропорт. Неповернення» (2019)
Цей фільм розповідає про героїчну оборону Донецького аеропорту, яка тривала 242 дні. У центрі сюжету — реальні історії українських військових, які протистояли російсько-окупаційним силам, незважаючи на постійні обстріли, втрати та брак ресурсів. Фільм поєднує архівні кадри, інтерв’ю та свідчення, показуючи, як оборонці відстоювали Донецький аеропрт ціною власного життя.
Документальний фільм "Аеропорт. Неповернення"

Формула успіху

ХОЧУ — твої інтереси та бажання.

МОЖУ — твої здібності, стан здоров’я, таланти.

ТРЕБА — потреби ринку праці, особливо актуальні для відбудови України.

Хай Новий рік принесе багато щастя,

Усмішок, радості й добра,

Здоров'я, миру, достатку,

І хай здійсняться всі мрії, як одна!

Хай рік цей буде світлим, наче свято,

Спокійно й радісно у серці стане,

Хай в дім приходить щастя і багатство,

А Бог від всіх негараздів береже.

Прості правила безпечної поведінки, щоб канікули принесли задоволення:

Завжди говори батькам куди та з ким ти йдеш гуляти.

Будь уважним і обережним на проїжджій частині дороги, дотримуйся правил дорожнього руху.

У громадському транспорті будь уважним і обережним при посадці і виході, на зупинках.

Не веди бесіду з незнайомими людьми.

Не потрібно гуляти в темних місцях, на пустирях, поряд із залізницею і автомагістраллю.

На зимових канікулах потрібно тепло одягатися, відповідно до погодних умов.

Не гуляй вздовж будинків – можливе падіння снігу та бурульок.

Без дозволу батьків, супроводу дорослих не можна йти до водойм, в ліс, їхати в інший населений пункт.

Дотримуйся режиму дня та не проводь багато часу перед гаджетами та телевізором.

Обговорюй те, що відбувається у твоєму житті з батьками.

Підтримуй спілкування з друзями.

ПРАВИЛА ПОВЕДІНКИ НА ЧАС НЕБЕЗПЕКИ ТА СИГНАЛІВ ТРИВОГИ:

Не ігноруй звуки сирен, сигналів про повітряну чи іншу тривогу.

Не виходь на вулицю під час комендантської години чи під час повітряної тривоги.

Обговори з дорослими місця укриття при повітряній тривозі та шляхи прямування до них.

Дослухайся до порад та застережень батьків.

Якщо при повітряній тривозі не встигаєш перейти у сховище, то залишайся в приміщенні та дотримуйся правил двох стін!

Тримайся подалі від вікон.

Телефон, планшет, павербанк, ліхтарик мають бути завжди зарядженими.

Якщо ти бачиш озброєних людей, масові заворушення ПОКИНЬ це місце та негайно повідом дорослих.

МІННА НЕБЕЗПЕКА.

При виявленні підозрілого предмету категорично забороняється його торкатися та переміщати. Не піднімай чужі та невідомі предмети. Повідом дорослих про свою знахідку!

Не ігноруй попереджувальних знаків про мінну небезпеку! Не прибирай та не переміщуй їх!

Не наближайся до покинутої військової техніки та не фотографуйся поряд.

Не підходь та не чіпай підозрілі предмети. Повідом про свою знахідку за номерами 101, 102 та попередь про небезпеку оточуючих.

Нехай зимові канікули запам'ятаються лише приємними спогадами!

«Сьогодні, у День вшанування учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, ми схиляємо голови перед тими, хто у 1986 році прийняв на себе перший і найстрашніший удар. Ліквідатори пішли у саме серце ядерної небезпеки, розуміючи, що рятують не лише країну — вони рятують майбутнє. Їхня мужність і самопожертва стали щитом, який зберіг життя мільйонів людей.

Сьогодні, через десятиліття, ця загроза знову оживає. Російські удари по території ЧАЕС, зокрема по захисному саркофагу, — це злочин, який ставить під небезпеку Україну, Європу та весь світ. І як тоді, у далекому 1986-му, першими на місці небезпеки опинилися рятувальники: гасили пожежі після ворожих атак над об’єктом, який знову став точкою потенційної катастрофи. Ми робили й продовжуємо робити все, щоб не допустити трагедії.

Ми згадуємо всіх, хто віддав своє життя під час ліквідації аварії, і низько вклоняємося тим, хто живе з її наслідками й досі. Їхній подвиг — у нашій пам’яті, у нашій вдячності, у нашій відповідальності берегти країну, заради якої вони вистояли.

Світ має пам’ятати: безпека не дається просто так. За неї завжди стоять люди — сміливі, рішучі й віддані. Саме такими були ліквідатори Чорнобиля. Вічна пам’ять і вдячність!»

Останніми роками ринок тютюнових виробів суттєво змінився. Якщо раніше основною формою вживання тютюну було куріння звичайних сигарет, то сьогодні широкого поширення набули новітні тютюнові вироби (НТВ) — електронні сигарети, системи нагрівання тютюну (IQOS, GLO тощо), а також нікотинові подушечки. Виробники активно позиціонують їх як «безпечнішу альтернативу» для курців, однак медична наука все більше доводить, що ці продукти мають серйозний вплив на здоров’я людини і не є безпечними.

Новітній тютюновий виріб – тютюновий виріб, що не належить до жодної з таких категорій, як сигарети, тютюн для самокрутки, тютюн для люльки, тютюн для кальяну, сигари, сигарили, жувальний тютюн, нюхальний тютюн, тютюн для перорального вживання, та введений в обіг після 19 травня 2014 року.

Види новітніх тютюнових виробів

Електронні сигарети (вейпи) – пристрої, що випаровують нікотинову або безнікотинову рідину.
Системи нагрівання тютюну (heated tobacco products, HTPs) – пристрої, що нагрівають спеціальні тютюнові стіки без горіння.
Нікотинові подушечки (snus, nicotine pouches) – невеликі пакетики, які поміщають під губу, з поступовим вивільненням нікотину.
Основна діюча речовина у всіх новітніх тютюнових виробах — нікотин. Він швидко потрапляє у кров та впливає на центральну нервову систему, викликаючи: формування нікотинової залежності,вивільнення дофаміну (тимчасове відчуття задоволення),підвищення частоти серцевих скорочень і артеріального тиску.

Крім нікотину, аерозолі від нагрівання чи випаровування містять шкідливі хімічні речовини: формальдегід, ацетальдегід, важкі метали (нікель, кадмій, свинець), дрібнодисперсні частинки, які проникають у легені.

Все це негативно впливає на організм. Страждає серцево-судинна система, оскільки підвищений ризик інфаркту та інсульту, розвиток гіпертонії, ушкодження судинного ендотелію (внутрішнього шару судин). Дихальна система – подразнення слизової оболонки дихальних шляхів, хронічний кашель, задишка, бронхоспазм,ризик хронічного бронхіту та астматичних проявів. Виникають онкологічні ризики. Хоча системи нагрівання тютюну не створюють диму у традиційному сенсі, вони все одно виділяють канцерогени. Тривале використання збільшує ризик розвитку:раку легень,раку ротової порожнини та глотки, раку підшлункової залози.

Новітні тютюнові вироби мають вплив на мозок та психіку, а саме: формування стійкої залежності, особливо у підлітків,зниження концентрації уваги,погіршення пам’яті, підвищений ризик розвитку депресії та тривожних розладів.

Є і інші ризики: порушення роботи імунної системи, погіршення стану зубів та ясен, вплив на репродуктивну систему (зниження фертильності у чоловіків і жінок).

Дослідження показують, що новітні тютюнові вироби не є безпечними і не можуть розглядатися як «корисна альтернатива». Хоча рівень деяких токсичних речовин у них може бути нижчим, проте шкода для здоров’я залишається значною, а довгострокові наслідки ще недостатньо вивчені.

З точки зору громадського здоров’я, важливо обмежувати рекламу та доступ до таких виробів, проводити інформаційні кампанії серед молоді й підкреслювати: єдиним способом захистити організм від шкоди тютюну та нікотину є повна відмова від їх вживання.

Для торгівлі людьми не існує державних кордонів чи вікових обмежень. Потрапити в сучасне рабство може будь-хто, не залежно від рівня освіти чи соціального статусу, віку та статі. Торгівля людьми – це форма сучасного рабства та порушення прав людини, з метою отримання прибутку з експлуатації чоловіків, жінок і дітей.

Торгівля людьми має різні види, серед яких примусова праця, рабство, звичаї подібні до рабства, сексуальна експлуатація, використання у порнобізнесі, примусова вагітність, вилучення органів, проведення дослідів над людиною, використання у жебрацтві, втягнення в злочинну діяльність, використання у збройних конфліктах, усиновлення (удочеріння) з метою наживи, продаж дитини. Основними уразливими категоріями осіб, які відносяться до групи ризику потрапити до торгівців людьми є: незаміжні жінки, самотні матері, розлучені особи; молодь, діти вулиці, діти-сироти, вихідці з неблагополучних сімей; сільське населення; внутрішньо переміщені особи; іноземні громадяни – трудові мігранти; особи, які зазнали насильства, у тому числі сексуального; малозабезпечені особи; особи з проблемами психічного здоров’я.

Існує багато причин торгівлі людьми, які є комплексними та взаємопов’язаними.

До внутрішніх чинників належать: соціальна нерівність та низький рівень життя населення; насильство в сім’ї та інші прояви гендерної нерівності; девіантна поведінка членів сім’ї (вживання алкоголю, наркотичних речовин тощо); викривлення моральних цінностей та відсутність духовних принципів певної частини населення; привабливість кращого життя за кордоном та погана обізнаність громадян України щодо можливостей працевлаштування і перебування за кордоном та їх наслідки тощо.

До зовнішніх чинників торгівлі людьми належать: спрощення можливостей для подорожування; лояльність законодавства до заняття проституцією у багатьох країнах світу; попит на низькооплачувану працю та комерційну сексуальну експлуатацію, особливо дітей; попит на працю в галузях, де основна частина населення не бажає працювати через низку причин, зокрема небезпечні умови праці тощо.

На жаль, Україна також стикається з цією проблемою через воєнний стан, збільшуючи ризик потрапляння в ситуацію торгівлі людьми як всередині країни, так і за її межами. Змушені переїжджати із зони бойових дій в інші регіони або за кордон, багато громадян стають вразливими перед зловмисниками, які можуть використовувати їх.

ВАЖЛИВО ЗНАТИ!!!

Як не стати жертвою торгівлі людьми. Запам’ятайте і розкажіть своїм рідним та друзям про 5 правил безпеки!

Надавайте документи лише офіційним особам, збережіть їх електронні копії
Повідомляйте близьким про деталі поїздки
Не віддавайте нікому мобільний телефон
Повідомляйте рідним про місце перебування та роботи. Домовтесь про кодове слово, яке повідомить, що ти в небезпеці
Приймайте допомогу лише від офіційних організацій та перевірених осіб
Якщо ви постраждали від торгівлі людьми або стали свідком такого випадку, звертайтеся за номерами:

1547 (цілодобова гаряча лінія з питань протидії торгівлі людьми та домашньому насильству); 527 (Національна гаряча лінія); 102 (поліція)

112 (служба екстреної допомоги, особливо якщо ви перебуваєте в ЄС).

Доброчесність — це висока моральна якість людини, що означає постійне дотримання чесності, справедливості, моральних та етичних принципів у своїх діях та поведінці, навіть коли ніхто не бачить, створюючи внутрішню цілісність та довіру, і слугуючи основою для боротьби з корупцією та розвитку відповідального суспільства.

Моральна стійкість: Здатність керуватися власними переконаннями, а не хибними думками інших, і діяти згідно з совістю та нормами моралі.
Постійність: Це не поодинокі вчинки, а послідовний спосіб життя, спрямований на виконання морального закону.
Цінності: Справедливість, чесність, відповідальність, повага, довіра та мужність є фундаментом доброчесності.
Практичне значення: Доброчесність є бар'єром для корупції, стимулює науковий розвиток (академічна доброчесність) та допомагає побудувати репутацію, засновану на довірі.
Чинити правильно, навіть коли ніхто не бачить.
Бути чесним у навчанні, уникати плагіату (академічна доброчесність).
Діяти по совісті у повсякденному житті та на роботі.

Права дітей в Україні включають захист життя, здоров'я, право на любов і турботу, освіту та дозвілля, а також свободу думки, тоді як обов'язки стосуються поваги до інших, сумлінного навчання, турботи про своє здоров'я та допомоги батькам, згідно з Конвенцією ООН та національним законодавством. Дитина зобов'язана дотримуватися норм етикету, правил поведінки в суспільстві, піклуватися про себе та оточуючих.
Права дітей
На життя та безпеку: Право на життя, захист від насильства, експлуатації та приниження.
На сім'ю: Право на любов, турботу батьків та захист.
На здоров'я: Право на повноцінне харчування, медичну допомогу.
На освіту: Право на безкоштовну обов'язкову освіту, що сприяє розвитку особистості.
На інформацію: Право отримувати та поширювати інформацію, що сприяє розвитку.
На дозвілля: Право на відпочинок, ігри та участь у культурному житті.
На свободу: Свобода думки, слова, совісті, релігії та мирних зібрань.
На рівність: Усі діти рівні у своїх правах, незалежно від обставин.
Обов'язки дітей
Повага: Шанувати батьків, вчителів, інших людей та їхню гідність.
Навчання: Сумлінно навчатися, виконувати домашні завдання, не пропускати уроки.
Поведінка: Дотримуватися правил етикету, норм поведінки, не порушувати закон.
Здоров'я: Дбати про своє здоров'я, дотримуватися режиму харчування, чистоти.
Допомога: Допомагати батькам, брати участь у суспільно корисній праці (відповідно до віку).
Природа: Берегти природу, довкілля та навколишнє середовище.
Відповідальність: Бути чесним, відповідальним, толерантним.
Допомога батькам: Повнолітні діти зобов'язані піклуватися про батьків.

Війна в Україні стала каталізатором не лише руйнувань, але й потужних внутрішніх змін.

1. Стійкість та Згуртування:

Зміни: Зниження рівня індивідуалізму та колосальне зростання солідарності. Мільйони українців об'єдналися у волонтерські та соціальні мережі, демонструючи надзвичайну стійкість (резилієнтність) перед обличчям постійної загрози.

Приклад: Відкриття колективних центрів незламності, швидке налагодження логістики допомоги для військових і цивільних.

2. Переоцінка Цінностей:

Зміни: Пріоритети людей різко змістилися від матеріального до фундаментального: безпека, життя, сім'я, свобода. Багато хто виявив несподівані для себе внутрішні ресурси та здібності, яких раніше не усвідомлював.

Висновок: Для багатьох ця війна стала екзистенційним викликом, який змусив переглянути сенс власного життя та місце у світі.

3. Психологічний Тягар:

Зміни: На жаль, війна принесла і значний психологічний травматизм. Зростає потреба у фахівцях, які працюють з ПТСР (посттравматичний стресовий розлад), тривогою та втратою. Суспільство вчиться не ігнорувати, а визнавати й опрацьовувати ці травми.

Важливо: Звернення до психолога чи групи підтримки стає ознакою сили, а не слабкості, що є позитивною зміною в ментальності.

🔥Пам'ятаймо, що зміни — це не лише зовнішні події, але й внутрішня робота. Дбаймо про власне ментальне здоров'я та підтримуймо тих, хто поруч.

7 грудня відзначають Всесвітній день української хустки - потужного оберега в усі часи та всіх поколінь. Свято з'явилося зовсім недавно, але вже стало дуже популярним.

За старих часів дівчата і жінки носили хустку протягом усього року. При цьому вона була обов'язковим головним убором заміжньої жінки. Хустка була ознакою соціального стану жінки: молоді жінки носили білі або яскраві хустки, старші жінки - темні, вдови - чорні. Хустка також говорила про рівень достатку сім'ї: заможні жінки вкривали голову хустками з дорогих тканин, бідні - з дешевших.

Цікаві факти про українську хустку
• Хустка завжди вважалась оберегом. Якщо хлопець збирався в далеку дорогу, дівчина давала йому свою хустку на знак того, що чекатиме його.

• Якщо в сім’ї хворіло немовля, його сповивали в мамину хустку. Якщо думали, що дитину зурочили, її обличчя витирали сподом спідниці або виворотною стороною ношеної хустки. За традицією, це мало оберігати малюка від хвороб, злих думок і очей.

• Після того як дівчина вийшла заміж, їй було заборонено з’являтися на людях із непокритою головою, а, тим більше, з розпущеним волоссям. У народі це називали «засвітити волосся». За народними уявленнями, така жінка викликала хвороби, неврожай та пошесті. В Україні жінкам досі не можна входити до церкви з непокритою головою.

• Значну роль відігравала хустка під час весілля. Якщо хлопець мав серйозні наміри щодо дівчини (одружитися з нею), він дарував їй дорогий подарунок – чоботи, намисто або хустку. Потім нею «покриватимуть» молоду на весіллі.

• Покривання голови молодої – настільки ж важливий ритуал, як і розплітання коси. Весільний коровай дружби також обов’язково несли на хустці, а його шматочки роздавали гостям за допомогою маленьких хусточок – не «голими» руками.

• Хустка була «індикатором» соціального статусу жінки. Незаміжні дівчата зазвичай носили вінки або стрічки у волоссі, тож їм було необов’язково покривати голову. Якщо ж вони одягали хустку, то зав’язували її вінкоподібно. Після весілля дівчина обов’язково починала покривати голову.

• Також хустка позначала рівень достатку сім’ї. Її тканина та оздоблення свідчили про те, наскільки заможного чоловіка або придане мала жінка. Забезпечені панянки носили хустки з натуральної вовни або шовку.

• Залежно від регіону, жінки використовували різні способи зав’язувати хустки. Наприклад, на Півночі її в’язали під підборіддям, а кінці зав’язували на маківці. На Київщині кінці хустки обгортали навколо шиї та зав’язували на потилиці. На території Середнього Подніпров’я хустку драпірували довкола голови, але так, щоб залишити відкритим денце очіпка.

• Хустки бували фабричними та домотканими. Як правило, їх виготовляли власноруч або купували в жінок, які вміли це робити. На верстатах ткали однотонний квадратний відрізок тканини і нав’язували на ньому тороки. Інколи кінці хусток вишивали однотонними або різнокольоровими нитками – їх залишали на свята або для урочистих подій.

СНІД – Синдром Набутого Імунодефіциту1 грудня 1974 року в Каліфорнії лікарем Томасом Едвіном уперше було діагностовано хворобу людини, яка не поширюється на піддослідних тварин, але симптоми цієї хвороби передавалися через статеві контакти і кров людини.

С Н І Д Синдром – тому, що у хворого виникає багато різних симптомів (ознак) захворювань, які розвиваються через ураження захисної системи; Набутий – тому, що цей стан виникає внаслідок зараження ВІЛ-інфекцією, а не є спадковим. Імунний – тому, що ВІЛ вражає імунну (захисну) систему організму, яка забезпечує захист від інфекцій і запобігає виникненню пухлин; Дефіцит – тому, що імунна система не виконує відповідних захисних функцій, через що підвищується схильність до виникнення злоякісних пухлин, збільшується вразливість організму до інших бактеріальних і вірусних інфекцій, які у звичайних умовах є безпечними для людей.

В І Л – вірус імунодефіциту людини 1982 р. одночасно двома групами вчених - у Національному інституті раку в США, під керівництвом відомого імунолога й вірусолога Роберта Галло і в інституті Пастера в Парижі, під керівництвом Люка Монтаньє, був відкритий вірус, відомий нині як збудник СНІДу - ВІЛ Вірус – це мікроскопічний збудник інфекційних хвороб; Імунодефіцит – зниження функцій імунної системи; Людина – вид живого організму (біологічний вид), в якому розмножується вірус.

ВІЛ і СНІД – це різні речі: ВІЛ – інфекція, СНІД –хвороба.

1 грудня – Всесвітній день боротьби зі СНІДом 1 грудня ООН оголосила Всесвітнім днем боротьби зі СНІДом. Сьогодні на добу у світі чотириста тисяч чоловік заражується вірусом.

Шляхи зараження Ігри з використаними медичними інструментами, зокрема голками, шприцами; наркоманія. Шляхи зараження Потрапляння через ранки або подряпини крові хворої людини. Шляхи зараження Порушення норм стерилізації інструментів під час переливання крові. Шляхи зараження Від хворої матері до дитини у період вагітності і годування груддю.

Помаранчева революція та Революція Гідності – етапи боротьби за Україну.
Президентські вибори 2004 року з їхніми масштабними фальсифікаціями, які й
спричинили Помаранчеву революцію, були не лише виборами між двома конкурентами – провладним кандидатом Віктором Януковичем та опозиційним політиком Віктором Ющенком. Це також були вибори між збереженням фактичного статусу України як сателіта росії, з одного боку, й перспективою демократизації суспільства та звільнення від московського диктату – з іншого.
Помаранчева революція дала народові України відчуття свободи й відкрила можливості для демократичних змін в країні, через 13 років після відновлення української незалежності вперше засвідчила суб’єктність України та привернула увагу демократичного світу до нас.
Події Помаранчевої революції посилили роль України на міжнародній арені,
сприяли зближенню з НАТО для безпекових цілей та засвідчили її вибір на користь європейського вектора розвитку.
Помаранчева революція стала одним із перших уроків із формування навичок самоорганізації, поштовхом до духовного відродження нації, відновлення історичної пам’яті, посилення української ідентичності. Вона засвідчила неспинний розвиток в Україні громадянського суспільства, яке готове боротися за демократичні цінності права та свободи людини, політичні і громадянські свободи.
Революція Гідності / Євромайдан – продовження боротьби громадян України за
право самим визначати своє майбутнє та майбутнє своєї держави. Загроза цілковитої втрати незалежності й перетворення України на вотчину росії через відмову від євроінтеграції під тиском кремля, захист людської гідності та громадянських прав свобод вивели людей на Майдани по всій Україні 21 листопада 2013 року.
Революція Гідності / Євромайдан спирався на досвід самоорганізації суспільства, набутий зокрема під час Помаранчевої революції. Водночас протестувальники врахували помилки попереднього Майдану та післямайданного періоду, коли слабке й недосвідчене громадянське суспільство переклало всю відповідальність за розвиток держави на політиків.
Революція Гідності сприяла подальшому формуванню громадянського суспільства, яке усвідомлювало свою відповідальність за майбутнє країни та чітко бачило загрози, що їх створював для України режим Януковича.
Революція Гідності стала бойовим хрещенням для українського суспільства, яке вперше з моменту відновлення незалежності усвідомило ціну свободи, побачивши кров, пролиту майданівцями за нашу свободу та гідність, за право українців вільно творити майбутнє.
У вогні Майданів загартувалися чимало тих, хто навесні 2014 року добровольцем вирушив із Майдану на український Схід, щоб захистити його від російської агресії, а в лютому 2022 року під час широкомасштабного вторгнення став на захист України від російської навали.
Революція Гідності / Євромайдан – масовий громадянський протест, який тривав
94 дні з 21 листопада 2013 року до 22 лютого 2014 року. Його було спричинено різкою зміною зовнішньополітичного курсу та вектора розвитку держави, згодом до причин додалися незаконні / антиконституційні дії влади.
Епіцентром подій стали столичний майдан Незалежності та прилеглі вулиці –Хрещатик, Михайла Грушевського, Інститутська.
Протести відбувалися також на центральних площах обласних і районних центрів України.
Термін «Євромайдан», за деякими даними, було вперше вжито в соцмережах 21
листопада 2013 року. Уже 22 листопада його активно використовували в медійному просторі на позначення протестів проти відмови від підписання Угоди про асоціацію України з ЄС.
Термін «Революція Гідності» вперше озвучив Олег Тягнибок 8 грудня 2013 року зі сцени Майдану на вічі.
Приводи Революції Гідності
1. Призупинення підготовки підписання Угоди про асоціацію між Європейським
Союзом та Україною й відновлення діалогу щодо співпраці в межах Митного союзу відповідно до оприлюдненого 21 листопада 2013 року Кабінетом Міністрів України розпорядження № 905-р «Питання укладання Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їх державами – членами, з іншої сторони».
2. Підтвердження Віктором Януковичем під час Вільнюського саміту Східного партнерства, який відбувся 28–29 листопада 2013 року, відмови від підписання Угоди про асоціацію та зону вільної торгівлі з ЄС через політичний тиск із боку кремля.
3. Силовий розгін уночі 30 листопада 2013 року спецпідрозділом МВС «Беркут» мітингувальників, які з 21 листопада перебували на столичному майдані Незалежності на знак незгоди з рішенням керівництва країни.
Основні етапи Революції Гідності
1. 21–29 листопада 2013 року – протести, спричинені рішенням уряду щодо відмови підписати Угоду про асоціацію України з ЄС.
2. 30 листопада 2013 року – 18 січня 2014 року – «мирне протистояння», розгортання протестних акцій у Києві та регіонах, учинення репресивних дій із боку силових структур.
3. 19–29 січня 2014 року – «силове протистояння», спричинене реакцією мітингувальників на ухвалені Верховною Радою України 16 січня закони, які значно обмежували свободи громадян та збільшували права правоохоронних структур. Перші загиблі протестувальники на вулиці Михайла Грушевського.4. 30 січня – 17 лютого 2014 року – «силова рівновага з ознаками деескалації», звільнення протестувальниками адміністративних будівель у Києві.
5. 18–20 лютого 2014 року – «збройна ескалація»,– остання хвиля силового протистояння з використанням вогнепальної зброї проти мітингарів.
6. Вечір 20 лютого – 22 лютого 2014 року – розв’язка.
Символи Революції Гідності
Організація символічного простору та використання символів були невід’ємними складниками Революції Гідності. Майдан часто асоціювався із Запорозькою Січчю та став символом волелюбності й нескореного духу українців. Символічного значення набули предмети, завдяки яким активісти та їхні прихильники позначали себе як групу, що має спільні цінності.
Серед основних символів Майдану – стрічки з кольорами прапорів України та Європейського Союзу, каски та щити членів Самооборони Майдану, що не могли захистити від куль, а радше сприймалися як суто символічні засоби захисту чи як обереги.
Невипадково значну кількість щитів і касок було розписано або вкрито написами. Символом Майдану стала конструкція новорічної ялинки, встановлена на головній площі столиці. Майданівці називали її «Йолкою». Ставши формальною причиною побиття людей у ніч на 30 листопада 2013 року, згодом вона перетворилася на один із головних символів протесту. Мітингарі прикрасили її прапорами, плакатами, банерами тощо.

У кожній країні є особливі люди, які готові віддати своє життя заради захисту свого народу та збереження миру. Ці люди - воїни, справжні герої нашого часу. Вони виконують важливу місію - оберігати нашу безпеку та надію на краще майбутнє.

Відданість та Самовідданість

Воїни відрізняються великою відданістю своїй країні. Вони готові пройти через найскладніші випробування, щоб захистити тих, кого вони люблять та дорого цінують. Самовідданість - це основний принцип, який веде їх у службі.

Тренування та Готовність до Дії

Воїни проводять безліч годин на тренуваннях, готуючись до будь-яких можливих сценаріїв. Вони навчаються працювати як команда, долаючи будь-які труднощі. Їхні навички та знання дозволяють впевнено діяти у критичних ситуаціях.

Служба для Безпеки та Миру

Воїни несуть важливу відповідальність перед суспільством. Вони забезпечують нашу безпеку та дозволяють нам жити у мирі. Їхні зусилля дозволяють зберегти стабільність та гармонію в нашій країні.

Психологічна Стійкість та Спеціальні Особливості

Робота воїна часто пов'язана з великим психологічним тиском та стресом. Тому важливо, щоб вони мали доступ до психологічної підтримки та допомоги. Важливо розуміти, що вони - не тільки фізично сильні, а й мають міцні духовні якості.

Герої Усіх Часів

Воїни - це герої, які залишаються в пам'яті народу назавжди. Вони несуть важливу місію та долають найважчі випробування для того, щоб ми могли жити в мирі та безпеці. Вони є джерелом гордості та натхнення для нас всіх. Нехай наша вдячність та підтримка супроводжують їх у їхній благородній справі.

Безпека є природною потребою та основним правом людини. Це стан, в якому небезпека і умови, які ведуть до фізичного, психологічного або матеріального збитку, контролюються для того, щоб зберегти здоров’я і добробут людини та суспільства. Безпека є важливою умовою для досягнення здоров’я, миру і благополуччя людей.

Перебуваючи у різних місцях довкілля: вдома, у громадських місцях, на природі або у транспорті, за певних умов можна наразитися на небезпеку. Щодня ми потрапляємо в такі життєві ситуації, які пов’язані з ризиком. Ризик — це певна міра небезпеки.

До ризиків в зоні бойових дій та на окупованих територіях належать загрози вибуху, потрапляння під обстріли та завали споруд, радіоактивного зараження та отруєння небезпечними хімічними речовинами, потрапляння в полон тощо.

Необхідно розрізняти правомірний, допустимий ризик, який є виправданим при багатьох видах діяльності, і неправомірний, тобто невиправданий ризик. Ознайомтеся з прикладами виправданих та невиправданих ризиків. Спробуйте запропонувати свої приклади таких ризиків.

28 жовтня – День визволення України від фашистських загарбників, дата, що символізує завершення кривавого періоду Другої світової війни на українській землі. У 2025 році ми відзначаємо 81-шу річницю цієї події.

Офіційно День визволення України від фашистських загарбників встановлено Указом Президента України №836 від 20 жовтня 2009 року. Ідея вшанувати дату з’явилася у пострадянський період, коли українці шукали шлях до власного історичного усвідомлення. Мета свята – вшанувати героїзм народу у Другій світовій війні, нагадати про мільйони українців, які боролися і загинули заради визволення своєї землі.

Цього дня по всій Україні проходять пам’ятні заходи, покладання квітів та виставки.

Історичний контекст свята
Бої на території України тривали з 1941-го до 1944 року. Саме на українській землі було проведено серію блискучих наступальних операцій. Найважливішими з них були:

Воронезько-Харківська (13 січня – 3 березня 1943 року);
Донбаська (13 серпня – 22 вересня 1943 року);
Чернігівсько-Полтавська (26 серпня – 30 вересня 1943 року);
Корсунь-Шевченківська (24 грудня 1943 р. – 17 лютого 1944 року);
Львівсько-Сандомирська (13 липня – 29 серпня 1944 року).
Завершила визволення Карпатська операція, яка почалася 9 вересня 1944 року. 27 жовтня звільнили Ужгород, а 28 жовтня радянські війська вийшли на сучасний кордон України, поставивши крапку у вигнанні ворога.

Зверніть увагу, що в окремих районах України бойові дії тривали ще до листопада 1944 року.

Війна залишила страшний слід: близько 3 мільйонів радянських воїнів загинуло, понад 2 мільйони українців було вивезено до Німеччини, зруйновано понад 700 міст і 28 тисяч сіл. Це була колосальна жертва, яку поніс народ заради миру.

Суперечності у визначеннях
Сьогодні Український інститут національної пам’яті пропонує переосмислити саме поняття “визволення”. Після 28 жовтня 1944 року Україна не стала незалежною, адже опинилася під іншим панування. Репресії, депортації, придушення культури – усе це стало тоді новою реальністю.

Тому рекомендується використовувати формулювання “вигнання нацистських окупантів”, яке точніше відображає історичну правду.

Попри дискусії, 28 жовтня – День визволення України від фашистських загарбників 2025 року нагадує: історія повторюється, коли про неї забувають. Тому важливо пам’ятати всіх, хто віддав життя за вільну Україну.

Авторка тексту цього року Радіодиктанту — Євгенія Кузнєцова, українська письменниця, перекладачка та науковиця.
Текст диктанту прочитає Наталія Сумська, народна артистка України, провідна акторка та телеведуча.