Новини 6 клас

«У нинішній війні ми платимо надзвичайно велику ціну. Безперечно, це не єдиний день у році, коли згадуються полеглі та віддається їм шана. Але це особливий день, нагода для всього суспільства зосередитися на вдячності та пошануванні, зробити все можливе, аби пам’ять про героїв була збережена та зміцнена на багато поколінь вперед. Тому що перемоги здобуває лише той, хто пам’ятає – vincit qui meminit»

З Днем знань! Бажаю набратися терпіння, сил, сміливості та завзятості для нових відкриттів, для нових перемог і досягнень, для нових знань і прагнень. Бажаю весело і легко вчитися, а також встигати в усіх сферах своєї життєдіяльності. Удачі, гарного настрою, бадьорості та позитиву на весь цей навчальний рік!

29 серпня в Україні відзначається День пам’яті захисників України, які загинули в боротьбі за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України.

Цей день об’єднує різні покоління, кожне з яких має своїх Українських Героїв, які віддали своє життя в ім’я суверенності та єдності нашої держави.

Сьогодні Україна переживає найбільше випробування в своїй новітній історії – збройну боротьбу за незалежність і територіальну цілісність проти російського агресора.

Ми в скорботі схиляємо голови перед величним подвигом героїв, які полягли в боях за вільну, незалежну і нескорену Україну. Вічна шана та пам’ять!

Історична довідка

Воїни Русі-України, лицарі Костянтина Острозького, козаки Петра Сагайдачного, Богдана Хмельницького та Івана Мазепи, воїни Дієвої Армії Української Народної Республіки та

Галицької Армії Західноукраїнської Народної Республіки, воїни Антигітлерівської коаліції часів Другої світової війни, воїни Української Повстанської Армії протягом століть мужньо билися із ворогами України у тисячах битв та боїв, здобували героїчні перемоги і віддавали свої життя за українську землю.

Український народ завжди з шаною ставився до своїх героїв і мав свою традицію їх поховання і вшанування їхньої пам'яті. На великих просторах України в кожному регіоні були свої особливості поховань і проведення тризни, створювалися свої звичаї вшанування загиблих захисників українського народу та країни.

Вперше на державному рівні темою вшанування пам’яті полеглих захисників України почали опікуватись урядові установи Української Народної Республіки. Всі спроби закласти підвалини такої політики на українських землях (1917 – 1920), наприклад, спорудити на честь Героїв Крут окремий монумент у Києві, зазнавали невдачі. Через постійну загрозу самому існуванню незалежної України, до питання обліку поховань українських воїнів та до увічнення їхніх подвигів повернулись лише після 1920 року – на західних українських землях та в еміграції.

Так, у 1920 році, стараннями генерала Марка Безручка та групи українських старшин у Варшаві було засновано Українське військово-історичне товариство (УВіТ), що розпочало збір матеріалів з історії Визвольних змагань. Міністерство сповідань та особисто Іван Огієнко розробили проєкт «Синодика Славних Лицарів Українських» – спеціальних пом’яників для українських православних парафій на Західній Україні та в еміграції, в яких були записані короткі відомості про полеглих козаків та старшин Армії УНР.

Протягом 1920-х років на сторінках українських видань регулярно з’являлися публікації на тему збереження українських військових цвинтарів та окремих могил, в яких, зокрема, наголошувалося про необхідність встановлення більш довговічних надгробних пам’ятників на могилах героїв, а також меморіальних табличок на надгробних хрестах. У 1921 році львівська друкарня «Діло» видала брошуру сотника Армії УНР Михайла Обідного «В обороні могил полеглих лицарів». Брошура стала першою серйозною працею на тему увічнення пам’яті полеглих українських героїв.

Полтавець Михайло Обідний вперше запропонував запровадити єдиний день вшанування полеглих захисників України – 22 травня («на Святого Миколая»). Ця пропозиція прозвучала ще задовго до появи Свята Героїв. Цей день він запропонував назвати «Днем полеглих».

У березні 1927 року у Львові виникає Українське товариство охорони воєнних могил (ТОВМ), яке діяло протягом міжвоєнного періоду (1927-1939 рр.) на території всієї Галичини та навіть за її межами.

Діяльність Українського військово-історичного товариства, Товариства охорони воєнних могил, праця сотника Армії УНР Михайла Обідного є не лише прикладом для роботи сучасних державних інституцій, – їх доробок став фундаментом для формування державної політики у сфері увічнення пам’яті та героїзації загиблих захисників України.

Історія циклічна, і боротьба з колоніальною державою вже тягнеться віками. Орша, Конотоп, Крути, Вапнярка, Гурби, Савур-Могила, Донецький аеропорт, Дебальцево – у цих та сотнях інших боїв українське вояцтво самовіддано, не шкодуючи себе та знищуючи ворогів, боронило Україну від одного і того ж агресора. Спливають століття, але ворог України – той самий: Московія, Російська імперія, Радянська Росія, Російська Федерація.

Окремою сторінкою цієї споконвічної боротьби та незламності стали бої із російським агресором наприкінці літа 2014 року. Їх трагічним та героїчним символом, але водночас і прикладом нездоланності воїнського духу українців став Іловайськ, де українські воїни – військовослужбовці та добровольці – опинилися сам на сам із підступним та нещадним ворогом. Саме там, у полях соняхів, знову проявився генетичний код української нації – нації героїв. Під пекучим сонцем, з Україною в серці, згадавши звитягу пращурів, українці з гаслом «Свобода або смерть!» билися до останнього, гинули, але перемагали ворога своєю стійкістю і непохитністю, навіть коли потрапляли в полон.

Станом на 25 серпня 2014 року російські регулярні війська, сепаратистські та іноземні добровольчі терористичні формування здійснили стратегічне оточення українських військ, які знаходились у цьому районі (батальйони МВС України «Дніпро-1», «Миротворець», «Світязь», «Херсон», «Івано-Франківськ», Нацгвардії «Донбас» і сили сектору «Б»). Українське командування розраховувало деблокувати оточені війська за допомогою наявних і досить численних резервів. Але частини, призначені для деблокування, складалися переважно з нещодавно мобілізованих людей, які не мали уявлення про бойові умови, в які потраплять, і були психологічно не готові до них.

Очільник Російської Федерації , граючи роль миротворця, 27 серпня 2014 року пообіцяв відкрити для українських підрозділів гуманітарний («зелений») коридор, яким би вони могли вийти з оточення. Насправді путінський «зелений коридор» став для наших військових справжньою дорогою смерті.

За офіційними даними, під час Іловайської операції (7-29 серпня 2014 року) і подальшого розстрілу в так званому «зеленому коридорі» 366 українських воїнів загинуло, 429 – отримали поранення різного ступеню тяжкості, 128 потрапили в полон, 42 вважаються зниклими безвісти.

Загибель або поранення українських військовослужбовців та добровольців викликають у нас біль і справедливу ненависть до окупанта. Але навіть в праведному гніві маємо єднатися в прагненні до перемоги над ворогом, вміти протистояти ворожій пропаганді і не втрачати тверезого погляду на події минулого.

На підтримку ініціатив громадськості та з метою гідного вшанування пам’яті військовослужбовців і учасників добровольчих формувань, які загинули в боротьбі за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України, увічнення їх героїзму, зміцнення патріотичного духу у суспільстві Президент України підписав Указ «Про День пам'яті захисників України, які загинули в боротьбі за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України» від 23.08.2019 року No 621, встановивши День пам'яті захисників України, які загинули в боротьбі за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України – пам’ятну дату, яка щорічно відзначається 29 серпня.

Всеукраїнська акція «Сонях пам’яті» та інші заходи вшанування пам’яті захисників України, які загинули в боротьбі за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України

Використання соняха як символ Дня пам’яті захисників України, які загинули в боротьбі за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України

Відзначення Дня пам’яті захисників України саме 29 серпня обрано не випадково, бо саме в цей день у 2014 році, в ході російсько-української війни та Іловайської операції відбувся потужний прорив української групи військ з російського оточення, де проявився масовий героїзм добровольців і військових, та загинула найбільша кількість українських воїнів. Ті трагічні події російсько-української війни розгорталися на сході України, саме на полях соняхів, які вже поспіли. І саме під цими соняхами сотні захисників України в боротьбі з ворогом поклали своє життя на вівтар свободи та незалежності нашої країни. Саме тому сонях повинен бути тим символом Дня пам’яті захисників України, які загинули в боротьбі за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України.

Адже Україна для кожного із загиблих воїнів це є сонце в його душі, яке зігрівало і надихало захищати свій дім. Тому сонях пам'яті – це не просто символ історичної мужності українських воїнів, це символ життя України. З чорним, як українська земля, зернятком, що обов'язково проросте, бо українці і далі будуть відроджуватися, скільки б не намагалися їх знищити.

Рекомендується виготовляти стилізовані соняхи з тканини та розміщувати їх на одязі на лівій стороні грудей. При процесі створення соняхів варто залучати молоде покоління, щоб з дитинства формувати шанобливе ставлення до захисників України та пояснювати значення цього дня для нашої країни.

Сонях має 15 пелюсток жовтого кольору. Пелюстку рекомендовано робити висотою 23 мм і шириною 12 мм. Верхній край пелюстки – загострений. Нижні краї кожної пелюстки закріплені на великому колі діаметром 40 мм з чорного фетру товщиною 1 мм. Маленьке коло з фетру чорного кольору товщиною 1 мм діаметром 30 мм розміщено посередині соняха поверх жовтих пелюсток. Сонях закріплено на основу для значків у вигляді піну (кліпси).

Одним з найважливіших елементів процесу становлення державності будь – якої країни є визначення національної символіки як невід'ємної ознаки незалежності. Кожен народ має свою історію і свої святині, серед яких прапор, герб, гімн.

Прапор – це сукно, вживане як символ, або засіб сигналізації. Прапори поділяються на державні, міжнародні, територіальні( провінцій, міст і т. д.)військових, цивільних організацій, церковні родові тощо[6, 18].

Державний прапор – одна з офіційних емблем держави, яка символізує її суверенітет. Український державний прапор являє собою синьо - жовте прямокутне полотнище з двох рівних за шириною, горизонтально розташованих смуг: верхньої синього кольору, нижньої – жовтого кольору, із співвідношенням ширини прапора до його довжини 2:3.

Поєднання кольорів може трактуватись багатозначно: це й чисте, мирне небо над жовтим хлібним ланом – символом праці, достатку, це й золоте Сонце у синьому космосі.

Синьо – жовті кольори поширились на західноукраїнських землях у ХІV ст., зокрема на гербових відзнаках (на гербах Львівщини, Поділля, Холмщини, Закарпаття)зустрічаються ці кольори.Червоний колір Київської землі трансформувався з часом у малиновий прапор запорозьких козаків (ХV – ХVІст.)

Проте, козацькі полки мали прапори різних кольорів: жовті, сині, зелені.

В часи середньовіччя, загалом, за причини політичної розчленованості, відсутності єдиної держави, єдиної символіки не існувало.

З початком Першої світової війни в айстро – угорській армії було створено військові частини з українців – « Українські січові стрільці». Вони мали прапор , на якому зображено архангела Михаїла, що тримає в одній руці меч, в другій – щит, де зображений лев на блакитному фоні.

Центральна Рада в Києві затвердила Законом синій та жовтий кольори як державні барви.

Це ж поєднання кольорів мав і прапор ЗУНР, ухвалений про самостійність українських земель (листопад 1918 року).

Прапор Організації українських націоналістів і Української повстанської армії, політичних угрузань, створених у Відні у 1929 р., мав червоно – чорний колір.

Як національний прапор українського народу жовто– синє знамено було визнано окупаційною владою панської Польщі в Галичині (20 – 30 рр.).

Історію України прийнято відраховувати з моменту створення Київської держави в 9 столітті. Після занепаду цього державного утворення і розпаду на дрібні князівства у 17 столітті утворюється Козацько-Гетьманська держава, яка проіснувала до кінця 18 століття, після чого, аж до 20 століття, незалежної української держави не існувало.
Після революції 1917-го року в Україні позначився підйом національного руху, що оформився в «Третій Універсал» Центральної Ради 20 листопада 1917 року, який оголосив Українську Народну Республіку - УНР. В цьому Універсалі було оголошено про свободу слова, преси, віросповідання, зборів, страйків, скасування смертної кари і т.п.
Після відмови українського уряду прийняти ультиматум більшовицької Ради Народних Комісарів, в якому вимагалося дозволити їм ввести свої війська в Україну, а також не пропускати на Дон білих офіцерів і козаків, почалася українсько-більшовицька війна. Військові успіхи більшовиків змусили керівництво УНР покликати на допомогу Німеччину.
З середини лютого 1918 року почався наступ німецьких і українських військ на територію, захоплену більшовиками. До квітня вся Україна була звільнена від більшовицької окупації, однак, по факту опинилася в німецькій - Німеччина привела до влади збройним шляхом свого ставленика. За цим послідувала громадянська війна і низка інтервенцій завершилися в березні 1919 року в Києві, на Всеукраїнському з’їзді Рад прийняттям конституції "незалежної Української Радянської Соціалістичної Республіки».
28 грудня 1920 між УРСР і РСФСР було підписано «Робітничо-Селянський союзний договір про військове й господарське співробітництво», який закріпив залежність УРСР від РСФСР. Наступний шанс на незалежну українську державу представився лише наприкінці 20 століття, після розвалу СРСР.
24 серпня 1991 Верховна Рада Української РСР проголосила Україну незалежною, демократичною державою і винесла «Акт проголошення незалежності України» на підтвердження всеукраїнським референдумом 1 грудня 1991 року.
Незважаючи на порушення територіальної цілісності з боку агресивного російського сусіда на початку 2014-го року, ядерний шантаж, окупацію Кримського півострова, терор і подальшої війни, розв’язаної ним на території Донецької та Луганської областей, Україна залишилася вірною демократичним цінностям. Підтвердила свій без’ядерний статус, від якого відмовилася в обмін на гарантії збереження територіальної цілісності і суверенітету за Будапештським меморандумом.
8 серпня 2016-го року, з огляду на вагому користь в площині інноваційного духу українського народу, багатої культури і спадщини, тверду прихильність українського суспільства до демократичного вектору розвитку, а також внесок української діаспори, що проживає в Сполучених Штатах Америки в розвиток україно-американських відносин і внесок американців українського походження в освітній, науковий і економічний успіх штату Міннесота, Губернатором штату Міннесота Марком Дейтоном, День Незалежності України був офіційно проголошений святом штату: UKRAINIAN INDEPENDENCE DAY in the State of Minnesota.
Зусилля українського народу і світової спільноти спрямовані на відновлення територіальної цілісності і суверенітету держави Україна. Не зважаючи на агресію, в країні проводяться ряд реформ, метою яких є забезпечення загальнолюдських прав і свобод, економічного добробуту та подальшої інтеграції в міжнародні процеси.

Головне питання

Кожна дитина, незалежно від віку повинен знати відповіді на прості питання, які можуть врятувати йому життя в критичній ситуації:

- що необхідно робити, якщо в будинку, квартирі, дитячому садку або школі пожежа? Правильна відповідь – вийти з охопленого вогнем приміщення або будівлі, а потім зателефонувати в службу порятунку за номером 101 або 112, назвати своє ім’я, адресу та причину виклику;
- чи можна грати з сірниками, бенгальськими вогнями, феєрверками або запальничками? Грати з будь-якими предметами, які можуть викликати загоряння, дуже небезпечно;
- чи можна чіпати електроприлади мокрими руками? Ні в якому разі! Вода – чудовий провідник електрики і дотик електроприладів під напругою мокрими руками може призвести до короткого замикання і займання проводки;
- чим можна і чим не можна гасити пожежу? Звичайну пожежу можна гасити водою, піском, землею та іншими сипучими матеріалами. Для цих цілей підійдуть земля з квіткового горщика, порошкоподібний засіб або пральний порошок, пісок з лотка для тварин. Крім того, на вогонь можна накинути щільну тканину і притиснути краю до поверхні – для цього підійде ковдра, пальто, щільне покривало.

Що потрібно знати
Кілька простих правил, які повина знати кожна дитина на випадок пожежі:
- головне – вийти з охопленої вогнем кімнати або будинку;
- якщо самостійно зателефонувати в службу порятунку не можна – потрібно покликати дорослих на допомогу. Для цього можна використовувати сусідів або перехожих;
- дим набагато небезпечніше, ніж відкритий вогонь. Під час пожежі потрібно дихати через мокру ганчірку і рухатися до виходу поповзом-внизу диму менше;
головне правило під час пожежі – зберігати спокій і чекати приїзду рятувальників.

Чого робити ні в якому разі не можна!
Ну, і наостанок поговоримо про категоричні заборони. Під час пожежі, ні в якому разі не можна:

- ховатися від вогню під ліжком, в шафі або під ковдрою. Перший інстинкт дитини – сховатися від небезпеки. На жаль, саме ця дія і призводить до великої кількості трагічних випадків;
- користуватися для виходу з дому ліфтом. Ліфт є пасткою під час пожежі – навчіть дитину використовувати пожежні виходи;
- намагатися погасити вогонь самостійно. Невелике вогнище пожежі за умови наявності вільного виходу з дому можна спробувати погасити, але якщо вогонь вже відрізає шляхи відходу – ризикувати не треба. Для маленьких дітей це особливо актуально – навчіть дитину відразу виходити по евакуаційних шляхах;
збирати іграшки або намагатися врятувати домашніх вихованців під час пожежі.

Евакуація з Азовсталі у полон
Оборона Маріуполя була надважкою від самого 24 лютого 2022 року: російські окупанти оточили місто, нещадно руйнуючи всю інфраструктуру. Масивні авіабомби постійно летіли й на Азовсталь. На комбінаті тоді ховалися як звичайні маріупольці, так і бійці полку Нацгвардії Азов, морські піхотинці, прикордонники, поліціянти. У людей закінчувалася провізія, вода та ліки, було багато поранених, тому постала нагальна потреба в евакуації із заводу.

Командир 36 окремої бригади морської піхоти ВМС Сергій Волинський (Волина) закликав іноземні держави провести екстракцію з Азовсталі – вивезти сотні військових та цивільних у безпечне місце. Росіяни ж тривалий час не погоджувалися на будь-які умови евакуації. 16 травня окупанти продовжили спроби зайти на Азовсталь.
Того ж дня російське Міноборони заявило, що домовилося з українськими захисниками про вивезення поранених бійців, але на окуповану територію – до медичного закладу в Новоазовську.
У Генштабі ЗСУ зазначили, що гарнізон Маріуполь виконав поставлене бойове завдання, тому командири підрозділів отримали наказ зберегти життя свого особового складу.
– Розпочалася евакуація 53 важкопоранених військовослужбовців. Їх доставлено до медичного закладу у Новоазовську. Ще 211 захисників через гуманітарний коридор були евакуйовані до Оленівки з подальшим поверненням їх на підконтрольну Україні територію через процедуру обміну, – йшлося у повідомленні Генштабу.
Процес евакуації з Азовсталі тривав з 16 до 21 травня під гарантії безпеки від ООН, Міжнародного комітету Червоного Хреста, а також Туреччини, Швейцарії, Франції та Ізраїлю.
Згодом президент Володимир Зеленський заявив, що захисники, виведені із заводу Азовсталь, мають бути звільнені за процедурою обміну.
Теракт в Оленівці: що відомо
Виправна колонія №120 в окупованій з 2014 року Оленівці стояла пусткою. Окупанти ж із початком повномасштабної війни вирішили розконсервувати її та звозити туди на фільтрацію українських військовополонених.
Вранці 27 липня 2022 року російські охоронці відвели групу ув’язнених на промислову територію. Людей завели до абсолютно необлаштованої шлакоблокової будівлі з бляшаним дахом: там просто стояли ліжка без матраців, також нашвидкуруч викопали яму-туалет.
Полоненим 28 липня заборонили виходити надвір.
Вибухи на території колонії сталися у проміжку від 22:00 28 липня до 01:00 29 липня.
За свідченнями тих, хто вижив, картина була страшною: все в крові, у людей були відірвані кінцівки, розірвані животи. Лежали обвуглені тіла. На допомогу кинулися полонені медики та наші військові з інших бараків, проте керівництво в’язниці не дозволило навіть близько підійти. Швидкі за пів години теж стояли у воріт в’язниці, та й їх не пускали.
Лише за шість годин поранених почали вивозити. А до того часу ще більше людей померли від больового шоку та втрати крові.
До лікарень везли КамАЗами, у які поранених складали абияк. Машини, їдучи, на ямах не гальмували, через це азовці також травмувалися. В одній машині дорогою до лікарні загинули ще двоє українців.
Розслідувачі Медійної ініціативи за права людини опитали свідка, який бачив, як росіяни принесли на місце теракту мішок із якимись уламками й розкидали їх.
Із наступного дня тих, хто вижив, ізолювали від решти військовополонених у колонії. В аналізі ООН зазначається, це робилося для того, щоб ті, хто вижив, не змогли розповісти іншим про вибух, оскільки деякі в’язні мали доступ до мобільних телефонів і прямий зв’язок з Україною, повідомляє AP у своєму розслідуванні
Також інших українських в’язнів відправили до розбомбленої казарми і наказали прибрати уламки та рештки тіл. Є свідки, які бачили чоловіків в камуфляжі, що принесли ящики на місце вибуху і розклали на лавці неподалік фрагменти снарядів HIMARS.
Згодом прибули російські офіційні особи у супроводі російських журналістів, чиї знімки покручених, обвуглених двоярусних ліжок облетіли весь світ. За словами полонених, після того, як всі пішли, чоловіки в камуфляжі забрали уламки ракет HIMARS у ящики та зникли.
До речі, згідно із Женевською конвенцією, ненадання допомоги пораненим є воєнним злочином, що кваліфікується як жорстоке поводження з полоненими.

Від імені Українського народу та, виражаючи його суверенну волю, 28 червня 1996 року було прийнято Конституцію України — головний нормативно-правовий акт держави, який став ядром консолідації українського суспільства.

Прийняття Основного Закону України мало величезне політичне та правове значення як для національного державотворення, так i для розвитку української політичної нації та громадянського суспільства. Конституція України — національний скарб, вона відображає нашу багату історію, глибоке історичне коріння, тяглість і європейську зорієнтованість українського конституціоналізму. Цей документ є основним законом i моральним орієнтиром для громадян України, юридично закріплює незмінний упродовж століть цивілізаційний вибір Українського народу.

Конституція України була визнана Венеціанською комісією однією із найдемократичніших в Європі, особливо в частині прав, свобод та обов’язків громадян, які повністю відповідають міжнародним стандартам у галузі конституційного права. У нашій Конституції визначено, що Україна є правовою державою, яка ґрунтується на принципах поваги до особи й недоторканності її прав i свобод, верховенства права, дотримання закону, вона забороняє дискримінацію. Конституція України зорієнтована на людину, гуманістичні цінності та правові відносини між суспільством і державою. Попри досвід життя в тоталітарній системі та наявність колоніального минулого, українцям завжди був властивий пошук норм і засад, які б регулювали взаємодію між населенням і владою — це, зокрема, робить нас частиною Європи та кардинально відрізняє від pociï.

Якщо звернутися до історії українського конституціоналізму, укладений 1710 року «Договір та встановлення прав і вольностей Війська Запорозького та всього вільного народу Малоросійського між Ясновельможним гетьманом Пилипом Орликом та між Генеральною старшиною, полковниками, а також названим Військом Запорозьким...» вважають першою європейською конституцією в сучасному її розумінні. Цей договір, написаний під значним впливом ідей західноєвропейського парламентаризму, називають Конституцією Пилипа Орлика. Нею він зобов’язався, зокрема, боротися за політичне й церковне відокремлення України від московії, у разі здобуття влади в Україні.

Москва вже тоді намагалася брехати на увесь світ, що України як держави ніколи не існувало. Але уже в Конституції Пилипа Орлика було передбачено створення першої в Європі моделі незалежної держави, прописано поняття «вільного народу», основи демократії та правосуддя, антикорупційні та соціальні засади. Поки в московії «чолом били» царю, Україна уже на початку XVIII століття намагалася закласти основи суверенної, вільної та цивілізованої країни.

Основний Закон Української Народної Республіки — «Статут про державний устрій, права i вільності УНР» був прийнятий 29 квітня 1918 року, в останній день існування Центральної Ради, тож, на жаль, не мав шансів бути втіленим в життя. Проте Конституція УHP зробила історичний внесок у розвиток конституціоналізму — проголошувала державну незалежність i територіальну цілісність УНР, суверенне право в якій належить народові (всім разом громадянам), територія якої неподільна i без згоди 2/3 парламенту не може змінюватися кордон, а також рівність прав громадян, демократичні свободи. Закладалися розподіл влади на законодавчу, виконавчу, судову, основи децентралізації — передбачався земельний адміністративно-територіальний устрій з широким місцевим самоврядуванням у всіх землях. Підтверджувалися права національних меншин.

Історично український конституційний процес свідчить про наміри юридичного закріплення на найвищому рівні фактично сповідуваних Українським народом цінностей — демократії, верховенства права, рівності громадян, незалежності, територіальної цілісності своєї держави та європейського цивілізаційного вибору. Нам це вдалося, i нині Україна стала незалежною європейською державою. А положення щодо стратегічного курсу нашої держави на набуття повноправного членства України в ЄC та HATO нині закріплено в Основному Законі.

Це все неабияк збісило i досі бісить москву, де за лоском арбатів i рубльовок — як i століття тому, те ж саме болото, холопи i царьки. Своєї цивілізації вони не створили, тому зазіхають на чужу. Московська влада завжди робила i робить спроби привласнити українську історію, поцупити наші надбання, наших людей, дітей, наше майбутнє. Свій цивілізаційний вибір ми вкотре змушені відстоювати у збройній боротьбі проти московської aгpeciї.

Вкотре імперські амбіції московитів обламуються об твердий український характер. Не вийде у них нічого. Бо вони — недоімперія, а ми — суверенна i незалежна, демократична, правова держава, у них — «страна рабов, страна господ», а в Україні носієм суверенітету i єдиним джерелом влади с народ, у них насєлєніє, а в нас — Український народ, ïx отарою женуть вмирати в чужу землю, а ми, вільні люди на вільній землі, відстоюємо своє.

28 червня 2024 року — 28-ма річниця прийняття Конституції України i 856 день від моменту повномасштабного вторгнення військ рф в Україну. В умовах нашої боротьби i на тлі незліченних злочинів окупантів, цінності, закладені в Основному Законі, для кожного українця набувають ще вагомішого i більш глибинного змісту.

У Конституції закріплено суверенітет Української держави на всій її території, яка е недоторканною, а захист цього суверенітету с найважливішою функцією держави i справою всього Українського народу. Конституційний обов’язок щодо захисту України, її незалежності та територіальної цілісності, шанування ii державних символів, забезпечення економічної та інформаційної безпеки йде від серця кожного українця, виходить з глибин нашої історії та передається з покоління в покоління. Дієвість цієї норми Конституції українці демонструють на практиці впродовж вже понад 10 років війни, яку рф розв’язала i веде проти України.

Ми протистоїмо агресору, який зневажає юридичні норми, міжнародне право, за підтримки закордонних партнерів наближаємо нашу Перемогу, логічним продовженням якої буде притягнення до відповідальності держави-терориста. А цивілізований світ отримає шанс на встановлення стійкого миру та успішну реконструкцію глобальної системи колективної безпеки.

Всіх татусів вітаємо зі святом! Найтурботливіші, терплячі та люблячі, живіть довго і щасливо, будьте бадьорі та повні сил, залишаючись вірною підтримкою та опорою для своїх улюблених дітей. Нехай у вас все ладиться!

1. Не брати в руки знайдені предмети
Це може бути іграшка, мобільний телефон, ручка — начиненими вибухівкою можуть виявитися різноманітні предмети. Протипіхотні міни-«метелики» також можуть зацікавити малечу — незвичної форми корпус виготовлений з пластику і може бути різних кольорів. Потрібно пояснити дитині, що небезпечною може бути будь-яка знахідка. Як би не було цікаво, її не можна підбирати, адже шкода для здоров’я і навіть життя дуже серйозна.

2. Оминати снаряди, які не розірвались
Під час обстрілу деякі снаряди можуть не спрацювати одразу. Але вони готові вибухнути будь-якої миті. Те, що здається частиною, уламком — також може містити заряд і бути небезпечним. Не можна підбирати такі «трофеї».

3. Не експериментувати з боєприпасами
Зазвичай, коли дорослі знаходять серійні міни, снаряди, гранати, то негайно викликають фахівців, які огороджують район і знешкоджують небезпечні знахідки. Натомість дітей природна цікавість спонукає до небезпечних експериментів. Вони можуть підкладати боєприпаси в багаття, випробовувати їх на міцність ударами, намагатися розібрати. Важливо пояснити наслідки таких дій.

У разі знаходження вибухонебезпечного пристрою заборонено:
- наближатися до предмета;
- пересувати його або брати до рук;
- розряджати, кидати, вдаряти по ньому;
- розпалювати поряд багаття або кидати в нього предмет;
- приносити предмет додому.

4. Остерігатись бездоглядних речей
Вибухівку можуть помістити у звичайні портфелі, сумки, банки, пакунки і потім залишити в багатолюдних місцях. У такому разі важко відрізнити сумку з вибухівкою від такої ж сумки, залишеної забудькуватим пасажиром у громадському транспорті. Тому бездоглядні предмети в транспорті, дворі, магазині вимагають особливої уваги. Дітям до них не слід наближатись, потрібно повідомити дорослих, які передадуть інформацію поліції.

Міжнародний день невинних дітей відзначають щорічно 4 червня. Цей пам’ятний день запроваджено рішенням Генеральної Асамблеї ООН на одному зі спеціальних засідань з питань про Палестину у 1982 році. Він надає можливість звернути увагу світової спільноти на проблему агресії та насильства, з якими стикаються діти по всьому світу. Безневинні діти стають жертвами різних форм агресії, чи то фізичне, психологічне або сексуальне насильство.

В Україні 4 червня вшановують пам’ять дітей, які загинули внаслідок збройної агресії росії проти України. Пам’ятний день було встановлено постановою Верховної Ради 2021 року.

“Майже 1,5 тисячі зазнали поранень. Ще близько 20 тисяч дітей рф викрала й примусово вивезла з України. І це лише офіційні дані”, – Премʼєр-міністр України.

Вітаю з останнім дзвоником! Це період, коли закінчується один етап і починається інший. Тому бажаю поновлення, нових ідей, натхнення, гарного відпочинку і перезавантаження перед наступним роком!

Пам`ятка з техніки безпеки на літніх канікулах

1. Правила дорожнього руху

• ходити тільки по правій стороні тротуару;

• дорогу переходити не поспiшаючи;

• не можна переходити дорогу навскіс;

• переходячи дорогу слiд подивитися налiво, дiйшовши до середини зупинитися i подивитися направо;

• якщо не встигли перейти вулицю i рух транспорту почався, слiд зупинитися на серединi вулицi i зачекати, поки рух припиниться;

• якщо немає тротуарiв, слiд триматися лiвого боку дороги, тобто йти назустріч транспорту, що рухається.

2. Правила електробезпеки

• Під час вимикання електроприладiв забороняється витягувати вилку з розетки за шнур;

• категорично забороняється користуватися електроприладами, в яких знайдено несправнiсть;

• не торкатися мокрими руками електроприладiв, якi знаходяться під напругою;

Пам’ятайте: зовнiшнiми ознаками несправностi електропроводки або приладiв є специфiчний запах пiдгораючої iзоляції, з’явлення іскри, перегрівання штепсельних розеток i вилок.

3. Вибухонебезпечні предмети

• До виявлених вибухонебезпечних предметiв нi в якому разi не можна торкатись, перекладати, розряджати, зберiгати;

• забороняється використовувати снаряди для розведення вогню;

• не можна збирати, здавати снаряди в металобрухт;

• виявивши вибухонебезпечнi предмети, необхiдно термiново повiдомити мiлiцiю, школу, вiйськкомат.

4. Правила протипожежної безпеки

• Дотримуйтесь правил протипожежної безпеки в спекотну погоду;

• гра з вогнем — одна з причин пожежi;

• дотримуйтесь правил протипожежної безпеки під час відпочинку на природі.

5. Правила поведiнки на водi

• Купатися можна тiльки в сонячну безвiтряну погоду при температурі повiтря не нижче 20—250 С i води — не менш нiж 18—200С;

• купатися дозволяється тiльки в спецiально вiдведених мiсцях;

• забороняється заходити у воду глибше, нiж по пояс, людинi, яка не вмiє плавати;

• не запливайте за знаки огорожi акваторiї пляжу;

• грубi iгри та пустощi у водi небезпечнi для життя;

• не забруднюйте воду та берег;

• не подавайте хибних сигналiв тривоги;

• не користуйтесь надувними матрацами, катерами та iншими предметами, якi не призначенi для плавання.

6. Правила культури поведінки (правила в громадських місцях)

• Завжди прагнiть бути культурною людиною;

• поступайтеся мiсцем людям похилого вiку;

• поважайте старших, не будь грубим;

• не гуляйте пiзнiше 21 години;

• не сидiть цiлодобово бiля телевiзора, комп’ютера;

• бiльше читайте художньої лiтератури.

7. Категорично забороняється

• Ходити на територiї новобудов;

• купатися без догляду дорослих;

• розводити вогнище в лiсi, поблизу лiнiй електропередач;

• iздити на велосипедi, роликах, скейтах на тiй частинi дороги, де рухається транспорт.

8. Суворо дотримуйтесь правил:

• дорожнього руху;

• користування газовими, електричними приладами;

• поведiнки дiтей на водi;

• протипожежної безпеки.

Гарних та безпечних вам канікул!

В сучасних умовах людство користується Інтернетом щодня і вже навіть не уявляє без нього свого існування. Цікаво, що за початковим задумом цей винахід призначався для військово-оборонної сфери, але зрештою став загальнодоступним і тому для кожної пересічної людини звично завдяки «всесвітній павутині» отримувати новини, спілкуватися, працювати, купувати товари або просто розважатися. Існує кілька подій, які вважають найвизначнішими в історії створення Всесвітньої мережі, тому й днів Інтернету в світі існує кілька. Одна з важливих дат — 17 травня 1991 року, день прийняття єдиного стандарту World Wide Web. Відтоді 17 травня щороку відзначається в світі як День народження Інтернету.

Вишиванка — це не лише особливий елемент святкового національного одягу, але й важлива частина культури українського народу.
За словами істориків та археологів певні елементи вишиванки існували ще на одязі скіфів. Вони проживали на території сучасної України до нашої ери. За часів Київської Русі також носили вишитий одяг, а згадки про особливе вбрання русинів можна знайти в записах багатьох мандрівників.
Крізь віки проніс український народ любов до вишиванки та зберіг особливі традиції її створення. Кожний регіон України може похвалитися своїми унікальними звичаями, які пов'язані з національним орнаментом на одязі.

15 травня в Україні святкують День сім'ї. Це свято відзначається в один день з Міжнародним днем сім'ї. Цей день необхідно повести з найближчими людьми – зі своєю сім'єю.
28 липня 2023 році указом президента України №455/2023 Володимира Зеленського замість Дня сім'ї 8 липня був встановлений День сім'ї 15 травня. Тепер українці відзначають це свято в один день з Міжнародним днем сім'ї, який був заснований ООН 1993 року.
У День сім'ї у мирний час традиційно відбувалися просвітницькі та святкові заходи – тематичні конференції, благодійні акції, концерти. У Міжнародного дня сім'ї щороку змінюється тема свята – наприклад, проблеми бідних сімей, культура здорового життя в сім'ї, виховання дітей, сімейні традиції тощо.
День сім'ї в Україні заведено проводити зі своїми найближчими людьми. Під час повномасштабного вторгнення РФ, багато сімей не можуть це зробити, оскільки деякі були змушені покинути свої домівки та стати внутрішньо переміщеними особами (ВПО), Також багато сміливих чоловіків та жінок стали на захист нашої країни.
Але навіть на відстані необхідно приділяти увагу близьким. Якщо немає можливості зустрітися з рідними, то постарайтеся зателефонувати їм і сказати "Люблю" і "Спасибі" за все, що вони робили для вас.

Безпе́ка доро́жнього ру́ху — це комплекс та система правил, заходів і засобів, що забезпечують умови безпечного дорожнього руху, які спрямовані на захист і збереження життя і здоров'я активним та пасивним учасникам дорожнього руху, а також захист і збереження довкілля та майна.

День матері - це одне з найзворушливіших свят, адже мама - найголовніша людина в житті кожного, яка завжди зрозуміє, пробачить і буде безумовно любити, незважаючи ні на що.
Історія свята не менш зворушлива, ніж сам день. 1908 року американка Анна Джервіс із Філадельфії запропонувала вшановувати матерів у пам'ять про свою маму, яка передчасно померла. Анна почала писати листи до держустанов і законодавчих органів, надсилала свою пропозицію видатним особам для того, щоб присвятити мамам один день на рік. Усе було не даремно: у 1910 році штат Вірджинія зробив День матері офіційним святом, а згодом його почали відзначати і в інших штатах та країнах.
В Україні свято, як і в багатьох інших країнах світу, відзначають у другу неділю травня - відповідно до Указу Президента України від 1999 року.
Головна традиція свята - цього дня від щирого серця вітають мам. Дарують квіти, подарунки, надсилають листівки і вірші та всіляко висловлюють повагу і любов до матері - за їхнє добро, світло, нескінченні турботи, терпіння, любов і відданість. Ті, хто втратив маму рано, йдуть із квітами на їхні могили, щоб вшанувати пам'ять найдорожчої людини.

Указом Президента України «Про День Європи» від 08.05.2023 № 266/2023 в Україні встановлено День Європи, який відзначається щороку 9 травня спільно з державами Європейського Союзу.

Це рішення прийнято «усвідомлюючи європейську ідентичність Українського народу, з метою зміцнення єдності народів Європи, забезпечення миру, безпеки й стабільності на Європейському континенті, засвідчуючи відданість ідеалам та цінностям демократії, підтримуючи ініціативи молодіжних та інших громадських об’єднань».

Одночасно скасовано Указ Президента України «Про День Європи» від 19.04.2003 № 339/2003, яким було встановлено, що День Європи відзначається щороку у третю суботу травня.

4 травня відзначається міжнародне свято представників вкрай важливої та небезпечної професії - пожежників. Міжнародний день пожежників було встановлено, щоб вшанувати подвиг людей, які рятують тисячі життів. Цього дня пожежники отримують премії та нагороди, згадують тих, хто загинув під час виконання завдання, проводять тренінги та інформаційні заходи.

Міжнародний день пожежників - історія свята
Свято встановлено в пам'ять про трагедію, що сталася в Австралії 1998 року. Тоді в невеликому місті розгорілася сильна пожежа, а вітер розніс вогонь по всьому місту. У цій пожежі згоріли у своїй машині 5 працівників пожежної служби.

На згадку про жертв трагедії 4 травня 1999 року було встановлено Міжнародний день пожежників. Дата обрана невипадково, адже раніше в багатьох європейських країнах свято пожежників неофіційно відзначалося саме 4 травня.