"День пам'яті жертв геноциду кримськотатарського народу".

Від 1944 до сьогодення: 18 травня - вшанування пам’яті жертв геноциду кримськотатарського народу
Щороку 18 травня ми згадуємо трагічні події минулого і вшановуємо пам'ять жертв геноциду кримськотатарського народу. Цей день став символом відданості і пам'яті про страшні події, які залишили глибокий слід у серцях мільйонів людей.

У 1944 році кримські татари стали об'єктом жорстокої політики депортації з їхньої батьківщини, Криму. Сталінський режим виправдовував цей злочин, розповсюджуючи міфи про "народ-зрадник", проте справжня мета полягала у виселенні кримськотатарського народу з їхніх земель та позбавлення їх прав. Масове виселення призвело до смерті тисяч невинних людей від голоду, хвороб, важкої праці та насильства.
Як тоталітарний режим вчинив злочин проти кримськотатарського народу?
Злочин геноциду кримськотатарського народу, який відбувся 18 травня 1944 року, був скоординованим та масштабним діянням радянського тоталітарного режиму. Саме цього дня почалася операція, яка передбачала масове виселення кримських татар з їхньої батьківщини, детатаризацію Криму. Ця операція була частиною загальної політики репресій, депортацій та етнічних чисток, які проводились сталінським режимом.

Радянська влада звинуватила кримських татар у співпраці з нацистськими окупантами та заздалегідь підготувала цілу операцію для їхнього виселення. Однак, процес репресій має значно глибше коріння, яке сягає аж у XVIII століття. Після анексії Криму Російською імперією у 1783 році, почалася політика примусової русифікації та "чисток" корінних народів, зокрема кримських татар. Упродовж століть ця політика періодично підсилювалася і приймала різні форми, але завжди мала на меті відчуження та позбавлення прав етнічних мешканців.

Постанова Державного Комітету Оборони про примусове виселення від 11 травня 1944 року, стала кульмінацію страшного процесу геноциду кримськотатарського народу. Вранці 18 травня, а в деяких населених пунктах 17 травня, спеціальні підрозділи НКВС і військові почали вдиратися у кримськотатарські будинки, арештовуючи або розстрілюючи мешканців. Людей забирали з їхніх осель навіть не дозволяючи взяти необхідні речі, адже на збори було не більше 15 хвилин. В основному це були жінки, діти та люди літнього віку, адже багато чоловіків і досі перебували на фронті.

Під час цієї операції тисячі кримських татар були засуджені на смерть або депортовані до Середньої Азії, Сибіру. Вже о 8-й ранку близько 48 400 людей були вивезені до Узбекистану, а наступного дня було депортовано в ешелонах 165 515 кримських татар. Багато з них загинули під час перевезення в нелюдських умовах. Люди мали провести в середньому 2-3 тижні в товарних вагонах без води, їжі та медикаментів, тому близько 7000-7900 кримських татар не пережили це пекельне переселення.
Такі неймовірні темпи дозволили загарбникам вже 20 травня відзвітувати Москві про повну зачистку Криму від кримськотатарського населення. Цей злочин став одним із найжахливіших прикладів насильства і порушення прав людини часів сталінської епохи і залишив глибокий слід в історії.

Згідно з документами, збереженими в архівах, у листопаді 1944 року понад 190 тисяч кримських татар були вимушено виселені, отримавши статус "спецпереселенців". Таке офіційне маркування відкривало двері для невпинного контролю радянського апарату, обмежених прав та примусової праці, що приводила людей до повного виснаження. Так, за півтора року депортації лише в Узбецькій РСР від важкої праці та нелюдських умов проживання померло близько 30 000 людей.

Ця трагедія є важливим свідченням про те, як тоталітарні режими порушували права людини і вчиняли злочини проти людяності. Вони мають велике значення для збереження пам'яті та справедливості.