День української вишиванки

Головний атрибут Дня вишиванки - це вишивана сорочка, яка вважається символом ідентифікації українського народу. Розповідаємо про історію свята, значення вишиванки та коли українці почали носити вишиванку вперше
Щорічно у третій четвер травня в Україні відзначають День вишиванки – це свято, яке покликано зберігати традиції українського національного одягу. Вишиванка для українців є справжньою національною святинею, яка символізує красу, міць, щасливу ​​долю та родинну пам’ять. Попри свою багатовікову історію вишиванка – це модно та дуже стильно. Немає більше національного одягу, який би так добре вписувався в сучасність, як українська вишиванка.

Долучитися до святкування Дня вишиванки легко – достатньо лише прийти на роботу чи навчання у вишитій сорочці.

В День вишиванки розказуємо про її значення для українського народу, а також цікаві факти та традиції.

Історія свята День вишиванки

День вишиванки не привʼязаний до жодного національного свята, він виник як флешмоб. Ідея свята Всесвітній день вишиванки належить студентці Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича Лесі Воронюк. Дівчина звернула увагу, що багато студентів час від часу одягають вишиту сорочку на пари та запропонувала одного дня всім одногрупникам прийти на заняття у вишиванках. У першому заході, який відбувся у 2006 році взяли участь лише кілька десятків студентів. У наступні роки кількість учасників акції збільшувалась, захід підтримали викладачі ВНЗ, вчителі та студенти з інших міст.

Українська діаспора популяризувала свято у всьому світі, тепер День вишиванки набув міжнародних масштабів. В цей день український традиційний одяг одягають люди у 70 країнах світу.

Значення вишиванки для українського народу

Багато сторіч вишиванка слугувала для українців оберегом від усього зла. Українці вірять, що наділена величезною силою, вишиванка здатна творити чудеса. Науковці стверджують, що у національному вбранні народ завжди кодує свої «щастя і долю, життя і волю», як про те йдеться в обрядових народних піснях. Вже багато сторіч вишиванка несе у собі духовне багатство, мудрість та традиційний зв’язок багатьох поколінь, який не переривається віками.
Коли українці почали носити вишиванку?

У 1909 році в селі Мартинівка Черкаської області було розкопано скарбницю. Знайдені в ній речі датуються VI століттям, серед них було дві статуетки – чоловіки, які одягнені у довгі широкі сорочки з візерунковою вишивкою на рівні грудей, які нібито танцюють гопак. Згідно з легендою – це образи давніх слов'ян (Роксолан, Язигів, Аорсів), які носили вишиванки, голили голови оселедцями й носили вуса.

Найдавніший зразок вишивки було знайдено у Миколаївській області. Шматок пурпуру, який вишитий золотом є фрагментом жіночого сарматського вбрання. Він датується першим тисячоліттям нашої ери.

Кожен регіон України має свою особливу техніку вишивки

Загалом в Україні існує близько двохсот різних технік вишивання та більше сотні вишивальних швів. Кожна область має не лише власну техніку вишивки, а й тематику орнаменту, традиційні кольори та деталі. Одним з найоригінальніших видів вишивки визнана борщівську – сорочки рясно розшиті чорними нитками. У дивовижної краси борщівської вишивки закарбовані фрагменти трипільської культури.

Ще один популярний вид — поліхромні або багатобарвні вишиванки. Раніше їх носили жителі Карпат, Закарпаття, Буковини та Гуцульщини.

Однією з найскладніших вважається полтавська вишиванка – білим по білому. Натхненням для такої вишивки стала природа: раніше жінки вишивали переважно взимку, коли не було роботи на городі.