День сніговика
Ідея цього свята спала на думку колекціонеру Корнеліусу Гретцю з Німеччини. Ще у юнацькому віці він розпочав збирати зображення сніговиків, а в 2008 році зі своєю коллекцією з понад трьома тисячами експонатів увійшов до книги рекордів Гіннесса. Корнеліус міркував так: по-перше – в середині січня в багатьох країнах є сніг. По-друге – цифра 18 схожа на сніговика, який тримає в руках віник. По-третє – у цей день не було жодного міжнародного свята!
На Русі сніговиків ліпили з давніх язичницьких часів і шанували як духів зими. До них, як і до діда Мороза, ставилися з належною повагою і зверталися з проханнями про допомогу і зменшення тривалості лютих морозів. Наші предки вірили, що зимовими природними явищами (туманами, снігами, хуртовинами) керують духи жіночої статі. Тому, щоб виявити свою повагу до них, ліпили снігових баб.
У Європі сніговиків завжди ліпили поруч із будинками, щедро прикрашали гірляндами і домашнім начинням, одягали в шарфи, а в руки вручали гіллясті мітли. У деталях їхніх «шат» вгадується містичний характер. Наприклад, ніс у вигляді морквини прикріплювали, щоб умилостивити духів, що посилають врожай і родючість. Перевернуте відро на голові символізувало достаток у домі.