Новини 9 class

Енергозбереження - це зменшення споживання енергії за рахунок використання меншої кількості енергетичних послуг та впровадження нових технологій, що потребують менших затрат енергії.
Кожен з вас вже зараз повинен задуматися над питанням:
«Що особисто я можу зробити для збереження планети?»

Використання лише традиційних джерел енергії (нафти, газу, ядерного палива) руйнує і забруднює землю, водні ресурси і повітря.Разом з тим понад 1кВт на кожен квадратний метр постійно забезпечує нам удень світло невичерпного, екологічно бездоганного і загальнодоступного природного джерела – сонця. Досягнення технології вже зараз дають змогу використовувати його для вироблення електроенергії, вартість якої наближається до традиційної.
Енергія є основою життя людського суспільства і його прогресивний розвиток пов'язаний із безпосереднім зростанням енергоспоживання. Це споживання зросло протягом ХХ ст.. більше ніж у 100 разів, при цьому органічного палива було спалено у багато разів більше, ніж за весь попередній час
Людство повинно все більше усвідомлювати свою відповідальність за збереження довкілля, за чистоту нашої планети. Науково-технічний прогрес, підвищення комфортності життя і пов’язане з ним зростання енергоспоживання – об’єктивні речі. Але це не означає, що вони мають досягатися за будь-яку ціну, призводити до катастроф – танення полярних льодовиків і підвищення рівня світового океану, забруднення атмосфери.
Вихід із цієї проблеми – використання новітніх технологій і джерел. Сьогодні, поза сумнівом, основною проблемою у світі є проблема енергозбереження. Щодня нам доводиться мати справу з тілами, що мають енергію.

Люди використовують різні види енергії для роботи машин і механізмів, для створення нормальних умов життя. З кожним роком споживання енергії збільшується, а це означає, що поліпшуються умови праці та відпочинку людей, однак використовувати енергію потрібно бережливо
Є все-таки кілька способів зменшити витрати на опалення своїми силами. Для цього всім треба запам'ятати 7 порад з енергозбереження.
Порада 1
Встановити енергозберігаючі вікна . Через вікна, залежно від типу будинку,
втрачається від 37% до 56% відсотків тепла.

Порада 2
Поставте утеплені вхідні двері з ущільнювачами по периметру, а найкраще - подвійні двері. Зовні - сталеві, для захисту від взлому, а з іншої сторони - теплі пластикові.

Порада 3 Переклеїти шпалери, підбираючи світлі кольори, щоб була світла кімната.

Порада 4
Поставте регулятори температури на опалювальні радіатори, а ще краще - лічильники тепла. Тримайте вночі трохи нижчу температуру - це корисно для здоров'я.
Порада 5
Переставити меблі від вікна, щоб сонячне світло без перешкод надходило до кімнати та меблі не закривали батарею, яка опалює кімнату.
Порада 6
Замінити електричні лампи на енергозберігаючі, щоб економне використовувати електроенергію і економити кошти
.
Порада 7
Утеплити стіни будинку. Встановити сонячні батареї.

26 лютого на заклик Меджлісу кримськотатарського народу до Верховної Ради Криму вийшли тисячі кримських татар, українців та представників інших національностей чинити спротив російській окупації та заявили світу про цілісність України. Мітинг зібрав від 5 до 10 тисяч учасників. Наступного дня, о 5-й ранку до парламенту та уряду АРК увійшли регулярні військові формування РФ і захопили будівлі.

28 лютого Верховна Рада Криму під «наглядом» військовослужбовців ЗС РФ проголосувала за проведення референдуму про статус Криму. Того ж дня підрозділи ЗС РФ розпочали блокування українських військових частин та об’єктів на півострові, захопили аеропорти Бельбек і Сімферополь, сухопутні в’їзди до Криму з боку Херсонщини.

16 березня 2014 року відбувся псевдореферендум про статус Криму. Цей захід, зрежисований Росією, бойкотували кримські татари та інші проукраїнськи налаштовані жителі півострова. 25 березня захоплено останню військову частину, що тримала український прапор у Криму – морський тральник «Черкаси» ВМС України. Відтоді Автономна Республіка Крим і місто Севастополь окуповані збройними силами Росії.

24 лютого 2025 року – третя річниця початку повномасштабної війни, і цей день залишиться назавжди не тільки в історії, але і в пам’яті кожного українця.
24 лютого 2022 року назавжди розділило життя українців на “до” та “після”. Цього дня, три роки тому росія розв’язала повномасштабну війну проти України. Цей напад став кульмінацією загарбницької війни, яку ворог розпочав проти нашої держави ще 11 років тому.
…І вже три роки війни – великої, важкої, визвольної… Війни, яка торкнулася кожного… 1067 днів сповнених страждань, страшних випробувань, втрат, розпачу, розлук… 1067 днів мужності, незламності, героїчного спротиву….
І впродовж кожного з цих 1067-и днів, наші Захисники та Захисниці на межі людських можливостей роблять все, щоб ворог не досяг своєї мети, наближає нас до Перемоги.
Щиро дякуємо Вам мужні українські Воїни за кожен світанок і за кожен вечір. Дякуємо Вам за Вашу незламність та мужність, сміливість та стійкість.

20 лютого в Україні на державному рівні вшановують День пам’яті Героїв Небесної Сотні, згадуючи найтрагічніші дні масових розстрілів протестувальників під час Революції Гідності 2013–2014 років. Пам'ятний день встановлено указом Президента України 11 лютого 2015 року з метою увічнення великої людської, громадянської і національної відваги та самовідданості, сили духу й стійкості громадян, завдяки яким змінено хід історії нашої держави, гідного вшанування подвигу Героїв Небесної Сотні.
Саме 20 лютого 2014 року в середмісті Києва загинуло найбільше людей – 48. Їх разом з іншими 54 загиблими та смертельно пораненими учасниками мирних протестів упродовж зими 2013-2014 років і п’ятьма активістами Майдану, які загинули навесні 2014 року за демократичні цінності й територіальну цілісність України, назвали Героями Небесної Сотні.
Цьогоріч пам’ять Героїв Небесної Сотні ми вшановуємо з гаслом: «ГЕРОЇ ПЕРШОЇ ПЕРЕМОГИ У БИТВІ, ЩО ТРИВАЄ».
Це гасло є суголосним із ключовою тезою двох попередніх років, з якою ми відзначали День Героїв Небесної Сотні: «Небесна Сотня – перші герої російсько-української війни».
Небесна Сотня – 107 загиблих учасників Революції Гідності, а також активісти Майдану, які загинули навесні 2014 року з початком російської агресії на сході України. Назва «Небесна Сотня» виникла за аналогією з основними структурними одиницями Самооборони Майдану – сотнями. Уперше вона пролунала під час прощання із загиблими на столичному майдані Незалежності 21-22 лютого 2014 року.
Зображення для інформаційної кампанії базується на вже впізнаваному графічному символі Героїв Небесної Сотні – це майданівці з дерев’яними щитами у момент їхньої боротьби. Композиція відсилає до одного з найупізнаваніших візуальних образів перемоги над нацизмом у Другій світовій війні – світлини, що показує встановлення прапора на Іодзімі. Зображення розроблено українським графіком Олександром Ком’яховим на замовлення Національного музею Революції Гідності та є вільним для використання та поширення.
Інформаційна кампанія має на меті не лише нагадати про подвиг Героїв Небесної Сотні, утвердити його значущість у сьогоденній боротьбі українців за свободу, а й підтримати в суспільстві віру в перемогу над загарбником у цій війні. Адже ми вже маємо досвід такої перемоги, коли жага українців щодо свободи та справедливості й жертовність героїв дали змогу подолати значно могутнішого ворога.
Також, Національний музей Революції Гідності оприлюднив програму заходів, присвячених вшануванню пам’яті Героїв Небесної Сотні. Цьогорічна кампанія проходить під гаслом: «ГЕРОЇ ПЕРШОЇ ПЕРЕМОГИ У БИТВІ, ЩО ТРИВАЄ», яке підкреслює спадковість боротьби за свободу України від Майдану до сьогодення. Ознайомитись з нею можна на сайті УІНП.
Окрім цього, вже оприлюднені інформаційні матеріали до роковин вшанування Героїв Небесної Сотні.

19 лютого 1992 року Верховна Рада України затвердила тризуб як Малий герб України, визначаючи його головним елементом великого Державного Герба України. Ним став золотий Тризуб на синьому щиті — національний символ українців часів визвольних змагань XX століття.
Тризуб має тисячолітню історію. У давні часи це був знак князівського роду Рюриковичів – правителів Русі.
Тризуб як державний символ України був обраний невипадково, із давніх часів тризуб використовувався як своєрідний оберіг. Археологи знаходили це зображення у багатьох пам’ятках культури, датованих ще першим століттям нашої ери. Існує понад тридцять теорій походження і значення тризуба (сокіл, якір, символ триєдності світу, тощо).
Наш герб, наша святиня, має давню та величну історію, він народжений із споконвічного народного прагнення до волі та незалежності. Національний символ, що уособлює тисячолітній зв’язок поколінь – минувшини, сьогодення та майбутнього.
Тризуб об’єднує українських патріотів, наших хлопців та дівчат ЗСУ, він зображений на шевронах наших захисників, які сьогодні захищають суверенітет і територіальну цілісність нашої держави.
ЦІКАВІ ФАКТИ
Є понад сорок версій, що пояснюють походження тризуба. Одна з найрозповсюдженіших говорить, що цей давній знак є містичним символом тривимірності світу.
Релiгiйна версія стверджує, що це стилізоване зображення голуба — символу Святого Духу. Також існує популярна версія, що нiбито тризуб — це сокiл, який пiкiрує на здобич.
Автори іншої версії вважають, що в тризубі зашифроване слово «воля». Ця версія, до речі, з’явилася вже після затвердження тризуба як герба УНР. Тоді дехто також почав «розшифровувати» у тризубі початкові літери імен: Володимир, Ольга, Ярослав
Наші предки використовували тризуб як своєрідний оберіг. Зображення тризуба археологи зустрічали в багатьох пам’ятках культури, датованих ще першим століттям нашої ери.
Тризуб — родовий знак Рюриковичів. З історичних джерел відомо, що посли князя Ігоря при укладенні договорів ставили печатки з тризубом. На монетах часів Володимира Святославовича з одного боку карбували його портрет, а з іншого — тризуб. За правління Ярослава Мудрого на монетах карбувалося зображення святого Георгія та тризуба на звороті.
Офіційне зображення державного герба УНР з’явилося 22 березня 1918 року – рівно через два місяці після проголошення її незалежності IV Універсалом Центральної Ради.
Особливим часом для відродження державної символіки стали події зими 2013-2014 року. На Майдані під час Революції Гідності тризуб малювали на щитах і шоломах.

День Святого Валентина: історія, символізм та цікаві факти про свято

День Святого Валентина: історія, символізм та цікаві факти про свято
14 лютого — День Святого Валентина: все що варто знати про історію дня закоханих.

День святого Валентина 14 лютого є неофіційним святом усіх закоханих, яке пройшло крізь століття, і сьогодні широко відзначається у всьому світі. Цей день, коли згадують ім’я святого, за популярністю може позмагатися хіба що з Днем Святого Миколая.
Суспільне Культура зібрало цікаві факти про історію виникнення найромантичнішого свята та традиції його святкування у різних країнах.
Історія свята
Достеменна історія цього свята досі невідома, проте у більшості переказів та легенд його "винуватцем" називають ранньохристиянського мученика Валентина — єпископа з італійського міста Терні (місто розташоване неподалік Риму – ред.), який жив у III столітті.

Згідно з цією версією, святкування Дня закоханих почалося в Римській імперії у 270 році до нашої ери, за часів царювання Клавдія II (268-270 рр.). Під час ведення війни Клавдій начебто не хотів, щоб солдати вступали в шлюб, бо вважав, що одруження робить їх слабкими та обтяжує сімейним побутом.

Однак священнослужитель, на ім'я Валентин таємно вінчав закоханих. Коли правитель про це дізнався, єпископа схопили, піддали жорстким тортурам і згодом обезголовили за "антидержавницьку" діяльність. У ніч перед стратою, яка відбулася 14 лютого між 269 року, він написав дівчині, ймовірно, дочці тюремного наглядача, з якою подружився в ув’язненні, любовного листа у віршованій формі та підписав його: "Твій Валентин". Згодом такі листи отримали назву "валентинки".

У 496 році Папа Геласій I заснував День пам’яті Святого Валентина, якого вшановують 14 лютого. Вважається, що він зробив це, аби витіснити язичницьке свято римських "люперкаліїв", яке щорічно відзначалося 15 лютого. Натомість образ святого Валентина мав підкреслити духовний вимір кохання між чоловіком та жінкою.

День Святого Валентина: історія та ТОП-5 цікавих фактів про свято
Святий Валентин. з відкритих джерел
У XIV столітті священника Валентина канонізували за благі діяння. Відтоді День Святого Валентина широко святкується у святому світі, в тому числі й в Україні. Проте Православна церква України заявила, що День Святого Валентина "не відповідає фактам з реального життя святого Валентина" та не належить до православної традиції.

"Відповідно до однієї з найпопулярніших легенд, святий Валентин "вінчав закохані пари попри заборону жорстокого імператора Клавдія II"… Однак ця легенда містить значну помилку в хронології подій, адже за часів життя святого Валентина у III столітті взагалі ще не існувало особливого обряду церковного вінчання", — кажуть в ПЦУ.

Там нагадали, що православна церква вшановує кількох святих, на ім'я Валентин. Святого, з яким пов’язують День закоханих, відомий у церковному календарі як святий Валентин Інтерамський (Італійський) з міста Терні. Однак у православній традиції його згадують зовсім в інший день — 12 серпня. А свято 14 лютого, як зазначають у ПЦУ, пов'язане з язичницьким святкуванням римських часів, яке супроводжувалося жертвопринесенням на честь родючості та материнства.

"Тому масова культура, власне, поєднала пам'ять християнського святого з язичницькими мотивами, які були поширені раніше, а згодом перетворила це ще і на комерцію, спонукаючи купувати подарунки", — йдеться у заяві.

День Святого Валентина: історія та ТОП-5 цікавих фактів про свято
ПЦУ також закликає проявляти любов щодня, а не дарувати символічні матеріальні подарунки раз на рік. УНІАН
Давні традиції святкування
Прообразом Дня святого Валентина вважають язичницьке свято Луперкалії (від лат. lupus — "вовк"). Це давньоримське свято родючості, назване на честь богині "божевільного" кохання та шлюбу Юнони і бога Фавна (Луперк — одне з його прізвиськ), покровителя стад, лісів полів та родючості.

Під час луперкалій приносили в жертву цапів та кіз. Зі шкур забитих тварин робили батоги, з якими оголені чоловіки йшли у місто та били ними усіх зустрічних, зокрема жінок. Одружені жінки охоче дозволяли себе бити, вважаючи, що це лікує їх від безпліддя та гарантує легкі пологи.

День Святого Валентина: історія та ТОП-5 цікавих фактів про свято
Дівчата писали листи кохання та кидали їх у величезну урну. Хлопці мали витягнути один листа і почати залицятися до дівчини, чий лист їм дістався. Pinterest
А в стародавній Греції свято закоханих називалося Панурга. У цей день влаштовували ритуальні ігри на честь божества Пана (у римській традиції – бога Фавна - ред.), який вважався покровителем стад, полів і родючості. Бога зображали у вигляді маленького веселуна, що грає на сопілці та переслідує прекрасних німф своєю любов'ю. Чоловіки та жінки писали записки з ім'ям коханої людини та носили її в рукаві протягом тижня.

День святого Валентина в Європі почали широко відзначати орієнтовно з XIII століття, а до України це свято прийшло лише з середини 90-х.

Як святкують у різних країнах
Хоча свято закоханих носить яскраво виражений романтичний характер, проте подарунки та традиції його святкування у різних країнах різняться. Наприклад, у Франції найкращим подарунком у цей день вважають ювелірні прикраси і коштовності, а в Данії – засушені білі квіти. В Італії свято називається солодким днем, тому італійці дарують один одному солодощі та торти, прикрашені голубами та сердечками.

У Фінляндії 14 лютого відзначають Днем друга, тому у цей день жителі країни вітають зі святом не тільки своїх коханих, але й кращих друзів. Також фіни у цей відзначають жіночий день, на кшталт свята 8 Березня.

День Святого Валентина: історія та ТОП-5 цікавих фактів про свято
А ось, наприклад, у Кореї неодружені, які не отримали подарунка на День святого Валентина, йдуть до ресторану для одиноких та їдять там чорну локшину, аби відсвяткувати свою самотність. bautrip.com
У Голландії в цей день жінка може зробити пропозицію чоловікові, якого вона вподобала. Якщо ж чоловік відмовляє, то він має подарувати їй шовкову сукню. А в Канаді чоловікові за відмову жінці може загрожувати штраф або ґрати.

На Ямайці День закоханих є днем боротьби із соромом та боязкістю. В країні існує традиція, за якою там проводяться "голі весілля", коли з одягу на нареченій і нареченому залишаються лише обручки. В Англії дарують подарунки та любовні послання не тільки коханим людям, але й домашнім улюбленцям – собакам, кішкам і навіть коням.

Проте є країни, де свято закоханих досі заборонене. Йдеться, зокрема про Іран та Саудівську Аравію. Влада цих країн вважає, що це свято пропагує сексуальну розбещеність. Тому тих, хто не дослухається до офіційних рекомендацій, карають чималими штрафами.

ТОП-5 цікавих фактів
14 лютого співпадає з низкою інших свят та знаменних дат. Так, у цей день святкують Міжнародний день дарування книг і День комп'ютерника (в цей день в 1946 році був продемонстрований перший електронний комп'ютер ENIAC I), а також день заснування YouTube (сервіс був засновний 14 лютого 2005 року трьома працівниками американської компанії PayPal: Чадом Герлі, Стівеном Чені та Джаведом Карімом – ред.). А в Німеччині 14 лютого святкують День душевного здоров'я.
В американському штаті Небраска є місто Валентин. Багато хто вважає, що місто назвали з нагоди першого потяга, який прибув сюди саме 14 лютого. Насправді ж місто має назву Едварда Кімбл Валентайна, політика-республіканця Небраски (1 червня 1843 - 11 квітня 1916 рр.).
День Святого Валентина: історія та ТОП-5 цікавих фактів про свято
Місто Валентин, штат Небраска (США). Скрін Суспільного
Символом Дня закоханих є червоні троянди. За легендою, богиня кохання Афродіта, поспішаючи до коханого, стала на кущ білих троянд, поранила ногу і її божественна кров пофарбувала їх в червоний колір. З того часу червоні троянди є символом кохання та пристрасті. За приблизними підрахунками, щороку у переддень свята та 14 лютого у світі продається приблизно 50 мільйонів троянд.
У День Святого Валентина у 2009 році у столиці Мексики був побитий рекорд за кількістю пар, які одночасно цілувалися. У заході взяли участь майже 40 тисяч закоханих.
День Святого Валентина: історія та ТОП-5 цікавих фактів про свято
Щорічно прибуток від продажу шоколаду і солодощів в День святого Валентина становить приблизно 1011 мільярдів доларів. з відкритих джерел
Читайте також
"Великий і Маленька Коті". Три любовні листи композитора Бориса Лятошинського
День Святого Валентина. Біологія спринтерів і марафонців: чи можливе кохання на все життя
Люби кого хочеш: сім книжок до Дня закоханих
Куди зникла любов? Три артбуки про сучасні романтичні стосунки, Tinder та щирість
Читайте нас у Facebook і Telegram, дивіться наш YouTube
Станьте частиною Суспільне Культура: напишіть нам про цікаві події культурного життя вашого міста чи селища. Надсилайте свої фото, відео та новини і ми опублікуємо їх на діджитал-платформах Суспільного. Пишіть нам на пошту: culture@suspilne.media. Ваші історії важливі для нас!

10 цікавих фактів про українську мову
1. Сучасна українська мова має близько 256 тисяч слів.

2. За лексичним запасом найближчою до української мови є білоруська — 84% спільної лексики. Далі йдуть польська і сербська (70% і 68% відповідно), потім — російська (62%). "До речі, якщо порівнювати фонетику й граматику, то українська має від 22 до 29 спільних рис з білоруською, чеською, словацькою й польською мовами, а з російською тільки 11", — кажуть експерти.

3. В українській мові, на відміну від решти східнослов'янських мов, іменник має 7 відмінків, один з яких — кличний.

4. У 448 році візантійський історик Пріск Панійський під час перебування в таборі гунського володаря Аттіли на території сучасної України, записав слова "мед" і "страва". Це була перша згадка українських слів.

5. Українську мову в різні історичні періоди називали по-різному: про́ста, руська, русинська, козацька тощо. Історично найуживанішою назвою української до середини XIX століття була назва "руська мова".

6. В українській мові найбільша кількість слів починається на літеру "П".

7. Найменш уживаною літерою українського алфавіту є літера "Ф".

8. Українська мова багата на синоніми. Наприклад, слово "горизонт" має 12 синонімів: обрій, небозвід, небосхил, крайнебо, круговид, кругозір, кругогляд, виднокруг, видноколо, виднокрай, небокрай, овид.

9. Назви всіх дитинчат тварин є іменниками середнього роду: теля, котеня, жабеня.

10. Українська мова має велику кількість зменшувальних форм. Навіть слово "вороги" може звучати як "вороженьки".

Учні 9 класу взяли участь у флешмобі до Дня Єднання.

У вівторок, у приміщені ХОМГО Освічена ініціатива ПРОСТІР " ENLIGHT"
пройшов захід " Цікавий світ англійської"
для учнів 5-7 класів
Діти поринули у цікавий світ англійської мови,
розгадували кросворди,ребуси, складали прислів'я і ще багато цікавих завдань. Не залишили поза увагою День Святого Валентина, виготовили валентинки. Отримали задоволення і час провели з користю!

Бій під Крутами – бій за майбутнє України
Сьогодні в Україні відзначається 101-річниця бою під Крутами. З метою збереження пам’яті про близько 400 київських курсантів і козаків «Вільного козацтва», що дали відсіч 4-тисячному підрозділу Червоної гвардії у закладах освіти та культури буде проведено виховні години, відкриті уроки, лінійки пам’яті, круглі столи, виставки.

До відома: Біля залізничної станції Крути поблизу селища Крути та села Пам’ятне, за 130 км. на північний схід від Києва, 18 км на схід від Ніжина 29 січня 1918 року відбувся бій.
Він тривав 5 годин між 4-тисячним підрозділом російської Червоної гвардії під проводом есера Михайла Муравйова та загоном із київських курсантів і козаків «Вільного козацтва», що загалом нараховував близько чотирьох сотень вояків.

У бою під Крутами оборонці української державності призупинили наступ противника і здійснили організований відступ, руйнуючи за собою колії і мости. Російське радянське військо втратило боєздатність на чотири дні. Поновити наступ на Київ війську Муравйова прийшлося не так залізничним шляхом, як на реквізованих селянських возах, запряжених кіньми, по розмоклій дорозі.
Ця затримка ворога дала змогу українській делегації укласти Брест-Литовський мирний договір, який врятував молоду українську державність.

Сучасників особливо вразило поховання 27 юнаків, які потрапили після бою в полон до більшовиків і були ними страчені. На похороні в Києві біля Аскольдової могили голова Української Центральної Ради Михайло Грушевський назвав юнаків, які загинули в нерівній боротьбі, героями, а поет Павло Тичина присвятив героїчному вчинкові вірш «Пам'яті тридцяти».

Десятиріччями історія бою або замовчувалася, або обростала міфами і вигадками, як у закордонній, так і у вітчизняній історіографії. 2006 року на місці бою встановлено пам'ятник.
Цей День, не дивлячись ні на що, назавжди залишиться світлим в нашій пам’яті. День подвигу та прикладу для майбутніх і нинішніх поколінь. День надії і любові до своєї вітчизни. День пам’яті Героїв Крут.

Пам'ятка про мінну безпеку для школярів:
Ми розглянемо правила, які допоможуть вам уникнути ризиків, пов'язаних з мінами та іншими вибуховими пристроями. Пам'ятайте, що знання і правильна поведінка можуть врятувати ваше життя та життя ваших друзів. Будьте уважними, слухайте уважно і дотримуйтеся правил безпеки.
1. Ніколи не торкайся невідомих предметів або предметів, які схожі на міни чи вибухові пристрої. Якщо ви виявили щось підозріле, не торкайтесь до нього і повідомте про це дорослих або правоохоронні органи.
2.Не грайтеся в невідомих місцях, де можуть бути незнайомі об'єкти, які можуть бути небезпечними.
3.Завжди дотримуйтесь вказівок дорослих та вчителів щодо безпеки в районі, де ви перебуваєте.
4.Якщо ви бачите підозрілий предмет або місце, не підходьте до нього, не торкайтесь до нього і не намагайтеся його пересувати. Повідомте про це дорослим або правоохоронним органам.
5.Завжди пам'ятайте: безпека на першому місці. Якщо у вас виникли сумніви щодо якого-небудь об'єкту або місця, негайно повідомте про це дорослих і уникайте будь-яких дій, які можуть загрожувати вашій безпеці.
Нехай ці правила допоможуть вам залишатися безпечними та уникати небезпечних ситуацій.
Перегляньте відео

Щороку 22 січня Україна відзначає День Соборності. Офіційно це свято встановлено Указом Президента України “Про День соборності України” від 21 січня 1999 року № 42.

22 січня 1919 року на Софійському майдані в Києві в урочистій атмосфері відбулося проголошення Акта злуки (об'єднання) Української Народної Республіки і Західно-Української Народної Республіки в єдину незалежну державу. У зачитаному на зборах «Універсалі соборності», зокрема, відзначалося: «Однині воєдино зливаються століттями одірвані одна від одної частини єдиної України – Західноукраїнська Народна Республіка (Галичина, Буковина, Угорська Русь) і Наддніпрянська Велика Україна. Здійснились віковічні мрії, якими жили і за які умирали кращі сини України. Однині є єдина незалежна Українська Народна Республіка». Цей день став символом українського державотворення, втілив соборницькі прагнення українців щодо консолідації в одній державі.

Соборність – це…

…єдність, неподільність усіх територій України, духовна єдність українців, які проживають на території України, а також єдність усіх громадян України незалежно від національності та віросповідання, спрямована на утвердження справжнього суверенітету і незалежності України, побудову процвітаючої демократичної національної держави (стаття 6 Закону України “Про основні засади державної політики у сфері утвердження української національної та громадянської ідентичності”).

Термін «соборність» має кілька значень. Передусім, це й об’єднання в одне державне ціле всіх земель, населених конкретною нацією на суцільній території; духовна консолідація всіх жителів держави, це й згуртованість громадян, незалежно від їхньої національності. Термін «соборність» включає в себе єдність і згуртованість.

Для України соборність – це єдність у багатоманітності, об’єднання навколо української державності й ідентичності. Ідея територіальної цілісності країни поєднується з ідеями духовної згуртованості. Тож соборність невіддільна від державності, суверенітету й незалежності нації – фундаменту для побудови демократичної держави.

В умовах сучасної російсько-української війни соборність набуває більшого символізму та гостроти, адже нині, як ніколи, українцям потрібно об’єднатися заради майбутнього. Тож гасло цьогорічної інформаційної кампанії – «В єдності сила».

Ключові повідомлення

22 січня ми згадуємо дві рівнозначні за вагою події української історії: проголошення незалежності Української Народної Республіки й Акт Злуки українських земель. Адже 22 січня 1918 року вперше у XX столітті українська незалежність була проголошена IV Універсалом Української Центральної Ради, а вже за рік (22 січня 1919 року) на Софійському майдані в Києві відбулася не менш вагома подія – об’єднання УНР і ЗУНР в одну державу.

Проголошення Соборності УНР і ЗУНР 22 січня 1919 року – історичний акт об’єднання українських земель в одній державі. Подія основоположна для українського державотворення. Вона повністю руйнує твердження російської пропаганди, буцімто українські землі вперше об’єднав Сталін у 1939 році. Ідея соборності України була ключовою для наступного покоління учасників українського визвольного руху у XX столітті.

Акт Злуки 22 січня 1919 року увінчав соборницькі прагнення українців обох частин України – Наддніпрянщини та Наддністрянщини – щонайменше з середини XIX століття.

Соборність передбачає не лише пам’ять про минуле, а й потребує згуртованої спільної праці та взаємодії в сучасній Україні, коли ми, з різних регіонів, спілкуємося, разом працюємо, створюємо знакове і важливе.

Соборність є невіддільною від суверенітету й реальної незалежності народу, вона є фундаментом побудови демократичної держави, запорукою виживання й існування нації.

Національна єдність є не тільки базовою цінністю громадян країни, а й обов’язковою передумовою успішного спротиву зовнішній агресії.

Сьогодні Україна продовжує боротьбу за незалежність і соборність. Тому соборність залишається на порядку денному національних завдань. Цілісність буде цілковито відновлена після того, як Україна звільнить усі території, захоплені ворогом. Соборність – мета Перемоги.

Історична довідка

З кінця XVIII століття українські землі були розділені між різними імперіями. Тож соборність для українців завжди була вершиною прагнень суспільного життя. Підтвердження цьому можна знайти в різних епохах. Наприклад, у «Топографічному описі Харківського намісництва» 1788 року українці, що проживають у трьох державах: Російській імперії (Лівобережжя і Слобожанщина), Речі Посполитій (Правобережжя) та в монархії Габсбургів (Галичина, Буковина і Закарпаття), описуються так: «...Коли вони збираються для поклоніння в Київ зі Сходу від Волги і Дону, із Заходу з Галичини і Лодомерії і ближче до Києва прилеглих місць, дивляться один на одного не як на іншомовних, але як на представників єдиного роду… всі ці розпорошені земляки і донині зберігають синівську повагу до матері своїх давніх країв міста Києва».

Український національний рух виступив із програмою об’єднання вже під час «Весни народів» – серії революцій 1848–1849 років, які прокотилися Європою. Головна Руська Рада (перша українська політична організація, що тоді постала у Львові) у маніфесті 10 травня 1848 року задекларувала: «Ми Русини Галицькі належимо до великого руського народу, котрий одним говорить язиком і 15 міліонів виносить, з котрого пілтреття міліона землю Галицьку замешкує». Серед збережених матеріалів Головної Руської Ради є анонімна стаття, в якій зазначається: «Від Тиси за Карпатами, по обидва боки від Дністра і Дніпра аж до берегів Дону розкинулися поселення одного слов’янського народу, чисельність котрого досягає 15 мільйонів. Тому призначенням такого великого народу не може бути, щоб у Європі займати побічне становище, щоб підпорядковуватись іншому».

Від другої половини ХІХ століття українська політична єдність стала одним із провідних мотивів національного руху по обидва боки Збруча. Після 1865 року у версії пісні на слова наддніпрянця Павла Чубинського та музику галичанина Михайла Вербицького (саме вона стала основою гімну України) з’явилися такі слова: «Станем, браття, в бій кривавий від Сяну до Дону, В ріднім краю панувати не дамо нікому». Створена у 1891 році в Полтаві таємна студентська організація «Братство тарасівців» проголошувала у програмі: «Самостійна суверенна Україна: соборна й неподільна, від Сяну по Кубань, від Карпат до Кавказу». Гасло «Одна, єдина, нероздільна, вільна, самостійна Україна від Карпатів аж по Кавказ» використав і Микола Міхновський у брошурі «Самостійна Україна» (1900).

У 1895-му галичанин Юліан Бачинський у книзі «Ukraina Irredenta» проголосив: «Україна для себе! От і її клич. Вільна, велика, незалежна політично самостійна Україна – одна нероздільна від Сяну по Кавказ – от її стяг!». На практиці ідея соборності виражалася у співпраці українців–підданих різних держав. У 1870-х–1890-х роках із Російської імперії до Австро-Угорщини приїздили працювати Михайло Драгоманов, Пантелеймон Куліш, Михайло Грушевський. Там вони реалізовували таланти та задавали інтелектуальний імпульс життю української громади.

Перша світова війна, національні революційні рухи та розпади імперій наблизили втілення ідеалу соборності. У Києві в 1917 році постала Українська Центральна Рада, яка проголосила Українську Народну Республіку. А в Галичині після Листопадового чину 1 листопада 1918 року постала Західноукраїнська Народна Республіка. Її лідери ініціювали переговори про об’єднання Наддніпрянської України з Наддністрянською. До Києва вирушила галицька делегація.

1 грудня 1918 року на залізничній станції у Фастові представники ЗУНР і УНР підписали «Передвступний договір» (тобто попередній чи прелімінарний). Угода констатувала непохитний намір ЗУНР «злитися в найкоротшім часі в одну велику державу з Українською Народною Республікою». Зі свого боку, УНР проголошувала згоду «прийняти всю територію і населення Західно-Української Народньої Республіки як складову частину державної цілості в Українську Народну Республіку». Договір підписали: від УНР – Володимир Винниченко, Симон Петлюра, Федір Швець, Панас Андрієвський, від ЗУНР – Лонгин Цегельський і Дмитро Левицький. Передвступний договір ратифікували 3 січня 1919 року на першому засіданні Української Національної Ради – керівного органу ЗУНР. Для урочистого проголошення та юридичного оформлення цього рішення до Києва було відряджено представницьку делегацію на чолі з віце-президентом УНРади Левом Бачинським.

18 січня відбулася спільна нарада Директорії і Ради народних міністрів УНР за участі делегації з Галичини, Буковини і Закарпаття. Йшлося про проголошення Акта злуки УНР і ЗУНР та урочистості з цієї нагоди. Рада міністрів доручила написати сценарій заходів та особисто очолити всі церемонії міністру народної освіти Іванові Огієнку. Саме він запропонував влаштувати загальнонародне свято на річницю проголошення самостійності УНР.

22 січня 1919 року на Софійській площі в Києві, у першу річницю незалежності УНР, у святковій атмосфері відбулося проголошення «Універсала Директорії Укаїнської Народної Республіки» (його ми символічно називаємо Актом Злуки). Будівлі в центральній частині міста прикрашали національні прапори, вхід до Софійського майдану оздобили тріумфальною аркою з гербами УНР і ЗУНР. Під музику на центральні вулиці стікалися десятки тисяч мешканців столиці і численні гості. Хор під керівництвом Кирила Стеценка в супроводі оркестра заспівав «Ще не вмерла Україна».

І настав історичний момент – міністр закордонних справ ЗУНР Лонгин Цегельський оголосив грамоту, ухвалу УНРади, і передав її голові Директорії Володимиру Винниченку. У відповідь член Директорії Федір Швець зачитав Універсал: «<...> Віднині воєдино зливаються століттями відірвані одна від одної частини єдиної України, Західноукраїнська Народна Республіка (Галичина, Буковина й Угорська Русь) і Наддніпрянська Велика Україна. Здійснилися віковічні мрії, якими жили і за які вмирали кращі сини України. Віднині є єдина незалежна Українська Народна Республіка <...>»

Закінчилося свято урочистим молебнем і парадом. З особливим захопленням вітали колони Січових стрільців і полковника Євгена Коновальця.

Наступного дня, 23 січня 1919 року, в приміщенні київського Оперного театру (сучасна Національна опера України) Трудовий Конгрес України обговорив згадані документи і схвалив їх. Ратифікувавши таким чином Універсал Директорії УНР, Конгрес надав йому законного юридичного характеру. Президента УНРади Євгена Петрушевича незабаром обрали до складу Директорії. ЗУНР після об’єднання з УНР змінила назву на Західна область Української Народної Республіки (ЗО УНР). Розпочалася активна співпраця між обома державними утвореннями в економічній, військовій та культурній сферах.

Ідея соборності охопила українців. На Закарпатті відголоском історичного руху до злуки стали Всенародні збори у Хусті 21 січня 1919 року. Вони постановили об’єднати Карпатську Україну з Українською Народною Республікою. В умовах постійної боротьби за свободу і незалежність надзвичайно багато важило побратимство українців із різних регіонів. Ще від початку 1918 року однією з найбоєздатніших військових формацій УНР стали Січові стрільці, основою яких були галичани та буковинці. Зі свого боку, східноукраїнські командувачі Михайло Омелянович-Павленко й Олександр Греків очолювали Галицьку Армію.

Через низку причин об’єднання УНР і ЗУНР в одну державу не було доведене до завершення. Продовжували існувати два окремі уряди, дві армії. Республіки фактично перебували у конфедеративних відносинах. Відмінні геополітичні інтереси та цілі, зрештою, призвели до розвалу соборного фронту Української революції пізньої осені 1919 року. Тим не менше, Акт Злуки став символом і легендою для наступних поколінь борців за Україну.

Після проголошення об’єднання УНР і ЗУНР 22 січня 1919 року ідея цілісності української нації в українській політичній думці вже ніколи не ставилася під сумнів. Упродовж багатьох десятиліть Акт залишався символом віри, ідейним імперативом боротьби за незалежну, соборну державу.

За часів радянського тоталітарного режиму проголошення незалежності УНР і День Соборності не відзначалися. Зі встановленням радянської влади всі українські свята були витіснені з суспільного дискурсу. Пам’ять про об’єднання УНР і ЗУНР зберігали мешканці заходу України й українська політична еміграція в країнах Західної Європи й Америки. 22 січня там урочисто відзначали свято незалежності та соборності Української держави.

Перше в Україні по справжньому масштабне відзначення свята Соборності відбулося 22 січня 1939 року в Хусті. Таким чином закарпатці нагадали про волю українців, висловлену на з’їзді Всенародних зборів у Хусті 21 січня 1919 року про приєднання Закарпаття до Української Народної Республіки зі столицею в Києві. Це була не просто маніфестація, а найбільша за 20 років перебування краю у складі Чехословаччини демонстрація українців. Понад 30 тисяч осіб з’їхались до столиці Карпатської України.

Український націоналістичний рух проголосив мету створення Української самостійної соборної держави (УССД). Старе гасло «від Сяну по Кавказ» Юліана Бачинського увійшло до слів Маршу українських націоналістів (гімну ОУН), написаного в 1929 році Олексою Бабієм. 24 серпня 2018 року адаптований до сучасних українських умов варіант пісні став Маршем української армії: «Веде нас в бій Героїв наших слава. Для нас закон – найвищий то наказ! Соборна українська є держава – одна на вік, від Сяну по Кавказ!»

"Кіборги" – це почесне звання, яке присвоїли собі та один одному українські військові, що захищали Донецький аеропорт під час російсько-української війни з 2014 по 2015 рік. Це були не просто бійці, а справжні герої, які продемонстрували неймовірну стійкість, мужність і відданість Батьківщині.
Хто такі кіборги?
Напевно, тобі цікаво, хто ж такі кіборги? Сам термін “кіборг”
походить від поєднання двох слів – “кібернетичний” і “організм”. Саме
тому коли ми говоримо про кіборгів, то маємо на увазі людей, у яких є
роботизовані частини тіла – протези або імпланти.
Саме слово “кіборг” придумали вчені Манфред Клайнс і Натан
Клайн. Вони представили на конференції НАСА у 1960 році ідею про
те, що людина може бути модифікована за допомогою роботизованих
частин тіла. Вони думали, що такі модифікації зможуть допомогти
людям жити в космосі без скафандра.
В Україні ми маємо свою історію щодо цього терміна. Слово
“кіборги” українці часто використовують у значенні “захисники
Донецького аеропорту”. Уперше у вересні 2014 року його вжив
невідомий проросійський бойовик, коли намагався пояснити, чому
передові загони російських військ у всеозброєнні не можуть захопити
Донецький аеропорт, який захищає кілька десятків українських
військових зі стрілецькою зброєю. Оборона Донецького аеропорту
тривала аж 242 дні, оскільки це був стратегічний для Збройних Сил
України об’єкт. Нині таке значення слова увійшло до словників.
Зокрема, до “Мислово” – онлайн-словника неологізмів та сленгу
сучасної української мови. У 2022 році спільним наказом Міністра
оборони України і Головнокомандувача Збройних Сил України
встановлено День вшанування захисників Донецького аеропорту, який
ми відзначаємо щороку 20 січня. Прикметно, що Героїв Крут тепер
стали називати “першими кіборгами”.
Наразі в Україні з’явилося нове покоління кіборгів. Їх так
називають не лише за силу духу і стійкість, а й через зовнішні
прикмети, а саме сучасні роботизовані протези. Наразі Україна – єдина
держава Європи, у якій значну частину населення становлять кіборги.
Термін “кіборги” також досить популярний у науковій фантастиці.
Кіборги часто з'являються в книжках, фільмах та іграх про майбутнє.
Ось ти сам знаєш якихось кіборгів – фантастичних персонажів із
фільмів, мультфільмів, книжок або ігор?
Важливо знати, що кіборгами інколи також називають людей з
інвалідністю. Але інвалідність – це більш широке поняття. Саме слово
“інвалідність” означає, що у деяких людей є певні проблеми з тілом
або якісь розумові особливості. Тобто хтось має труднощі з рухами,
декому складно чути, бачити чи розмовляти, а комусь – взаємодіяти з
іншими людьми. Роботизовані частини тіла у кіборга можуть
компенсувати інвалідність, але не завжди. Людям з деякими видами
інвалідності, на жаль, не можуть допомогти навіть новітні технології.
6
Чому кіборги важливі для українського
суспільства?
Наразі в Україні через поранення, ушкодження і травми,
спричинені воєнною агресією Росії, багато громадян змушені жити з
роботизованими протезами і частинами тіла. Ці люди, яких ми
називаємо кіборгами, стали символом сили й незламності українського
народу.
Кіборги показують нам, що навіть у найтяжчі часи, коли країна
зазнає масштабної воєнної агресії, люди можуть зібрати всю свою силу
волі і боротися за свободу й незалежність.
Вони є прикладом того, що не можна зламати дух українського
народу, незалежно від того, які випробування чекають на нас. Кіборги
допомагають нам усвідомити, що навіть після численних травм і втрат
ми можемо знову піднятися, знайти нові шляхи до щастя і далі
будувати майбутнє.
Крім того, кіборги сприяють розвитку наукових технологій і
медицини. Вони є джерелом натхнення для вчених та інженерів, які
працюють над створенням нових технологій роботизації і
протезування. Це дає змогу підвищувати рівень життя людей, а також
відкриває нові можливості для розвитку суспільства.
Українське суспільство відчуває величезну вдячність до кіборгів
за їхню жертовність заради нашого спокою. Ми визнаємо їхні
досягнення, мужність та витримку. Вони є невід'ємною частиною нашої
історії та культури, яка показує українську солідарність і здатність до
подолання найскладніших випробувань.
Знання про кіборгів і визнання їхньої важливості допоможуть
розширити наше розуміння порушеної проблеми і культивувати
суспільну толерантність. Ми маємо бути відкритими та підтримувати
кіборгів, а також усіх людей з інвалідністю. Вони мають право на
повагу, рівні можливості та участь у житті суспільств

Мине деякий час, і кожен із вас повинен буде вибрати свій шлях у дорослому
світі. Це означає, насамперед, вибір професії. Сьогодні на занятті ми
поговоримо про величезний світ робітничих професій.
Вибір професії – це складний і відповідальний крок у житті кожної людини.
Для того щоб він був вдалим, вам потрібно попередньо отримати відповідний
рівень знань та умінь, мати уявлення про світ професій, різні сфери діяльності,
вміти аналізувати потребу суспільства у тих чи інших професіях і їх вимоги до
працівників, співвідносити свої можливості з професійною діяльністю. Що більше професій вам знайомі, то ширша можливість вибору, а отже, - і більше
шансів знайти і вивчити ту професію, у якій саме ви будете віртуозом, досягнете
успіху, зможете виявити свою особистість. Сподіваюся, що сьогоднішня зустріч
поповнить ваші знання про світ робітничих професій, ви навчитеся правильно
приймати рішення про вибір професії. Професія - в перекладі з латинської означає «оголошую свою справу». У
тлумачному словнику дається таке визначення: “Професія - це рід трудової
діяльності, що вимагає відповідної підготовки і є для будь-кого основним
джерелом існування”. Однак, не кожна трудова діяльність є професійною.
Трудова діяльність людини може вважатися професійною, якщо виконуються
принаймі ще дві умови:
- професія характеризується наявністю певного рівня кваліфікації, майстерності,
вміння, професійної підготовки, спеціально здобутих знань і навичок, які часто
підтверджуються спеціальними документами про професійну освіту:
дипломами, свідоцтвами, атестатами, сертифікатами. Таким чином, якість
професійної діяльності вважається більш високою, ніж якість діяльності
непрофесіонала, дилетанта чи любителя.
- професія є свого роду товаром, який людина може продавати на ринку праці.
Причому, товаром, який користується попитом, за який інші люди готові
платити. Тобто професійна діяльність служить джерелом доходів людини.

Одне з надважливих питань для України - ощадливе споживання в час, коли на енергосистему є максимальне навантаження. Особливо це відчутно вранці та ввечері, коли більшість збирається, або приходять з роботи додому.

Наразі з настанням холодів та зниженням температури споживання електроенергії ще більш зростає. До цього ж енергосистема не встигає відновлюватися після масованих ворожих атак.

Тому аби «споживати ощадливо» з мінімальними зусиллями, ось вам ТОП-5 порад від «УКРЕНЕРГО»:

вимикайте прилади з розетки, коли вони не використовуються (зарядні пристрої, телевізор у режимі очікування тощо). Навіть у «режимі сну» побутові електроприлади споживають багато електроенергії;
кип'ятіть лише необхідну кількість води — це заощадить вам час і гроші, а енергосистемі — кіловати потужності;
пральні та посудомийні машини варто запускати повністю завантаженими та, бажано, у нічні години — після проходження вечірнього піку. Обирайте програми з нижчою температурою прання;
використовуйте енергозберігаючі лампочки. Не залишайте увімкненим світло в кімнатах, де нікого немає;
смартфони, ноутбуки, павербанки, тощо — варто заряджати вночі, коли споживання найменше.

Також не забуваємо - не вмикати кілька потужних приладів одночасно з 07:00 до 11:00 та з 16:00 до 22:00.
Сміття В Україні переробляється дуже невеликий відсоток сміття – менше 5%. Утім, кожен громадянин на рівні побуту може потурбуватись про те, аби окремо сортувати небезпечні відходи – токсичні, вибухонебезпечні або радіоактивні. Серед таких відходів – батарейки, адже одна батарейка забруднює 20 квадратних метрів землі та 400 літрів води. Отож для початку, радить Дмитро, слід дізнатись, де поблизу розташовані пункти переробки сміття та здавати відсортоване сміття туди, а для сортування неперероблюваного сміття завести вдома контейнери. Кожен може самостійно відкрити пункти прийому батарейок – якщо ви живете у багатоквартирному будинку, у себе на роботі або ж в університеті. Значно зменшити використання сміття дозволить носіння екоторби та відмова від використання одноразових речей – серветок, посуду, рушників. Корисною для екології буде відмова від купівлі шоколадок, загорнутих у фольгу – адже ця речовина дуже довго розкладається. Правильна екологічна поведінка – надавати перевагу речам, виготовленим із повторно перероблених речовин.
Поліетиленові пакети і пластмаса проникли в усі сфери життя людини, що викликає сильну стурбованість екологів по всьому світові. Через особливості течій в океанах формуються величезні острови зі сміття. Дослідник і захисник океану Філіп Кусто повідомляє, що в найбільший такий «острів» дрейфує в Тихому океані, його розміри прирівнюються до площі Франції. Пластик стає причиною загибелі птахів і морських мешканців, які приймають його за їжу, а при його розкладанні виділяються токсини, що отруюють ґрунт і воду, тому деякі країни вводять заборони і обмеження на використання поліетиленових пакетів
Енергія. Ситуація з альтернативними джерелами енергії в Україні ще гірша, ніж з переробкою сміття, - їх частка становить 1%. Однак маленькі хитрощі в побуті дозволять суттєво зменшити використання різних видів енергії. Небагато хто знає, що електроприлади в режимі standby – тобто, коли вони не працюють, але увімкнені в розетку в режимі очікування, – продовжують споживати електроенергію. Відтак, на ніч потурбуйтесь про те, аби витягнути з розетки комп’ютер або телевізор. Також зекономити електроенергію дозволить регулярне протирання світильників та заміна ртутних ламп на світлодіодні. Тепло в квартирі збереже наклеєна за батареєю фольга – тоді теплоенергія буде відбиватись від неї та не поглинатиметься стіною. Заощадити енергію можна і під час процесу приготування їжі – якщо їжу довести до кипіння на великому вогні, а завершувати готування – на маленькому. Слід звернути увагу також на холодильник – регулярно його розморожувати, не ставити всередину гарячу їжу, протирати задню панель, а також, залежно від моделі холодильника, ставити його на правильну відстань від стіни. Поза межами квартири зекономити енергію дозволить відмова від користування ліфтом, пересування пішки, велосипедом або ж електротранспортом.

ШКІДЛИВІСТЬ ПАЛІННЯ

З давніх давен

У всі часи були особи, які люльки чи сигари з рота не виймали, а жили по вісімдесят, або й більше років (доречі, ще ніхто не задумувався над тим, скільки б така людина ще прожила, якби не палила? І взагалі, значення має не лише те, скільки прожити, а й як прожити). Безумовно, всі ці факти є справді вагомими, але всеодно, з якого боку не глянь, паління завжди буде шкідливим для здоров'я. Найбільш сумним є те, що на сьогоднішній день паління стало і національним символом, і джерелом заробітку, предметом реклами, темою, або незамінним елементом в кінематографії. В Україні йде відкрита пропаганда паління. Саме тому людям, а особливо підліткам, важко втриматись від такої спокуси.

Звичка палити

Для одних - це звичка, для других - засіб для зняття стресу, проте для більшості молодих людей - це спосіб "бути таким як усі".

Дехто ставиться до паління як до нової сторінки у житті: гарна сигаретна пачка, блискуча запальничка, дим з вух, сльози з очей. Багато хто починає палити просто з цікавості чи за компанію, а потім не знаходить сили кинути це. Бо ж тютюн - це наркотик, і не такий уже слабенький. Паління щороку забирає тисячі життів у всіх країнах світу. Воно стало серйозною соціальною проблемою, тому медики і громадські діячі багатьох країн об'єднують свої зусилля в боротьбі проти паління. У цю боротьбу включилась Всесвітня організація охорони здоров'я при ООН. Мода на паління на Заході пройшла років з двадцять тому. Але в нашій країні досягла піку своєї популярності. Всі ці речі не додають оптимізму.

Хіба нам мало Чорнобиля з його фатальними наслідками, які відчувається дотепер і ще довго даватимуться взнаки? Адже паління, його розповсюдження це теж катастрофа, як соціальна, так і екологічна. Звичайно в Україні зараз проводиться безліч культурних заходів проти паління типу: "Чому не тмяніють зірки?", чи "Стоп підлітковому палінню", але загалом це лише "крапля в морі". Люди забувають, що паління - це дуже шкідлива звичка. Вона призводить до певного виду залежності й позбутися її набагато складніше, ніж призвичаїтися. Для цього потрібні неабиякі вольові зусилля. Кожна людина мусить думати, піклуватися про своє здоров'я і блоагополуччя оточуючих. Лише тоді ми зможемо досягти, можливо й неповної, але гармонії в світі. Про шкідливість паління сказано і написано стільки, що можна не одну антитютюнову бібліотеку скласти. Але ще багато людей не вважають паління шкідливим для здоров'я.

Звичайно, якщо згадати те, що люди, які палять, не страждають на хворобу Паркінсона, або те, що, наприклад, на Кубі колись палити сигару було престижно: якщо людина палила, то це означало, що вона живе в достатку. У всі часи були особи, які люльки чи сигари з рота не виймали, а жили по вісімдесят, або й більше років (доречі, ще ніхто не задумувався над тим, скільки б така людина ще прожила, якби не палила? І взагалі, значення має не лише те, скільки прожити, а й як прожити). Безумовно, всі ці факти є справді вагомими, але всеодно, з якого боку не глянь, паління завжди буде шкідливим для здоров'я.

Паління - джерело заробітку

Найбільш сумним є те, що на сьогоднішній день паління стало і національним символом, і джерелом заробітку, предметом реклами, темою, або незамінним елементом в кінематографі. В Україні йде відкрита пропаганда паління. Саме тому людям, а особливо підліткам, важко втриматись від такої спокуси. Для одних - це звичка, для других - засіб для зняття стресу, проте для більшості молодих людей - це спосіб "бути таким як усі". Дехто ставиться до паління як до нової сторінки у житті: гарна сигаретна пачка, блискуча запальничка, дим з вух, сльози з очей. Багато хто починає палити просто з цікавості чи за компанію, а потім не знаходить сили кинути це. Бо ж тютюн - це наркотик, і не такий уже слабенький.

Паління щороку забирає тисячі життів у всіх країнах світу. Воно стало серйозною соціальною проблемою, тому медики і громадські діячі багатьох країн об'єднують свої зусилля в боротьбі проти паління. У цю боротьбу включилась Всесвітня організація охорони здоров'я при ООН.

Мода на паління

Мода на паління на Заході пройшла років з двадцять тому. Але в нашій країні досягла піку своєї популярності. Всі ці речі не додають оптимізму. Хіба нам мало Чорнобиля з його фатальними наслідками, які відчувається дотепер і ще довго даватимуться взнаки? Адже паління, його розповсюдження це теж катастрофа, як соціальна, так і екологічна.

Звичайно в Україні зараз проводиться безліч культурних заходів проти паління типу: "Чому не тмяніють зірки?", чи "Стоп підлітковому палінню", але загалом це лише "крапля в морі". Люди забувають, що паління - це дуже шкідлива звичка. Вона призводить до певного виду залежності й позбутися її набагато складніше, ніж призвичаїтися. Для цього потрібні неабиякі вольові зусилля. Кожна людина мусить думати, піклуватися про своє здоров'я і блоагополуччя оточуючих. Лише тоді ми зможемо досягти, можливо й неповної, але гармонії в світі. снарядом в кусок тонкого паперу, а снаряд повернувся і наніс би вам удар". Резерфорд зробив висновок з цього експерименту: в атомі є ядро, якому згустилася майже вся маса атома, і саме в ядрі зібраний весь позитивний заряд. Так народилася резерфордівська мподель атома. Все геніальне просте. Хоча дівлячись на геніальні винаходи Резерфорда можна з цим не погодитися. Усі вони є наслідками наполегливої праці.

Сучасний світ є полем розмаїття культур, міжнаціональних інтересів, співдружністю народів у багатоетнічному суспільстві. Важливо, щоб у сучасному світі відбувався міжкультурний діалог, рівноправним учасником якого є Україна. Одним із таких шляхів є знання традицій, культури, історії інших країн.
- Як ви розумієте цей вислів? (для успішного розвитку України, її процвітання необхідно сумлінно працювати, любити Батьківщину, знати та поважати історико-культурні особливості держав-сусідів; вивчати досвід розбудови громадянського суспільства; український народ з його культурною спадщиною, гуманістичною ментальністю достойний зайняти гідне місце в Європі).
- Які ви знаєте європейські організаційні структури? (Європейський Союз, Шенгенська угода, Рада Європи тощо)
- Як називається процес взаємодії різних організаційних структур? (інтеграція)
- Поясніть значення словосполучення «Євроінтеграція України» (Євроінтеграція України – це інтеграція в європейські організаційні структури. Україна вже є повноправним членом багатьох загальноєвропейських організацій. Наприклад, у Раді Європи – Парламентській асамблеї Ради Європи, Комітеті глав урядів Ради Європи. Є членом Організації з безпеки та співробітництва у Європі (ОБСЄ) й низки інших європейських організацій).
Учитель. Європейський Союз (ЄС) – European Union (EU) – це об’єднання країн Європи, які через створення спільного ринку, економічного та валютного союзу, а також шляхом реалізації спільної політики й діяльності мають на меті забезпечити безперервне економічне зростання, соціальний розвиток і згуртованість держав-членів. ЄС створений згідно з Договором про Європейський Союз (Маастрихтський Трактат), який підписаний у лютому 1992 року і чинний із листопада 1993 року.
Перегляд відео «Утворення ЄС»
- Як називається документ, який закріпив назву і структуру ЄС? (Маастрихтський договір)
- Який термін охоплює інтеграція європейських держав у єдине економічне і політичне співтовариство? (півстоліття. Початком європейської інтеграції вважається 9 травня 1950 року – підписання Декларації Роберта Шумана, яка пропонувала створити організацію, що контролюватиме видобування вугілля та виробництво сталі у ФРН та Франції.) Про що це свідчить?
- Які є свідчення того, що країни-учасниці дбають про свою ідентичність у складі ЄС? ( зберігають національну валюту Великобританія, Швеція, Чехія)
Учитель. Євросоюз – союз незалежних демократичних країн має свій прапор та гімн. Учень 1. Історія створення прапору починається у 1955 році. Тоді Європейський Союз існував лише у вигляді Європейського об’єднання вугілля та сталі, до якого входило шість країн. Однак існувала окрема організація з ширшим представництвом – Рада Європи, яка була заснована на кілька років раніше для захисту прав людини та збереження європейської культури. У той час Рада Європи підбирала собі емблему. Після активних обговорень було прийнято нинішній варіант прапора – коло з 12 золотих зірок на блакитному тлі. Число зірок не має нічого спільного з кількістю країн-членів організації. В різних традиціях «12» є символічним числом, що означає абсолютну досконалість. Це також і кількість місяців у році, і кількість цифр на циферблаті годинника, тоді як коло є ще й символом єдності.
Так народився європейський прапор, який представляє ідеал об’єднання народів Європи. На ньому сяє дванадцять зірок, як символ довершеності, повноти та єдності. Прапор залишається незмінним протягом років, незважаючи на розширення ЄС.
Пізніше Рада Європи закликала інші європейські установи прийняти той самий прапор, і у 1983 році його затвердив Європейський Парламент. Усі європейські інституції використовують його з початку 1986 року.
У широкому значенні – це гімн не лише ЄС, але й усієї Європи. Музика гімну взята з Дев’ятої симфонії, яку Людвіг ван Бетховен написав у 1823 році. У фінальній частині своєї симфонії Бетховен поклав на музику слова «Оди радості», написаної у 1785 році Фрідріхом фон Шиллером. У цьому вірші знайшла відгук ідея братання народів, яку поділяв і Бетховен.
У 1972 році Рада Європи (та сама організація, яка розробила дизайн європейського прапора) схвалила бетховенську тему «Оди радості» як свій гімн. Без слів, універсальною мовою музики, гімн виражає ідеали свободи, миру та солідарності, на яких тримається Європа.
У 1985 році гімн було схвалено як офіційний гімн ЄС. Втім він не має на меті замінити існуючі національні гімни європейських країн. Гімн ЄС – це утвердження спільних цінностей та їх єднання в усьому розмаїтті національних відмінностей.
ЄС не спирається на жодну з моделей національної держави: не є ані федерацією, ані конфедерацією, а винятковим зразком об’єднання, у якому держави-члени виступають як незалежні та суверенні суб’єкти, які об’єднують свої можливості у багатьох сферах, де мають спільні інтереси.
Об’єднання суверенності держав-членів означає, що вони делегують частку власних повноважень в прийнятті рішень європейським інституціям, які створені для того, щоб рішення з конкретних питань, які мають спільний інтерес, затверджувались демократичним шляхом на європейському рівні. Політичні інституції ЄС мають досить складний характер і унікальну специфіку. Основними інституціями серед них є: Європейський Суд, Європейський Парламент, Рада Європейського Союзу, Європейська Комісія.

5 листопада 2001 року Генеральна Асамблея оголосила 6 листопада кожного року Міжнародним днем запобігання експлуатації навколишнього середовища під час війни та збройних конфліктів. Приймаючи це рішення, вона враховувала, що шкода, заподіяна навколишньому середовищу під час збройних конфліктів, призводить до погіршення стану екосистем та природних ресурсів на тривалий період після припинення конфліктів і часто торкається не тільки однієї держави і не тільки нинішнього покоління.

Надзвичайно важливі екологічні проблеми, які виникають у світі внаслідок бойових дій – це порушення екосистем, руйнування екологічно небезпечних промислових об’єктів, погіршення санітарно-гігієнічних показників питної води, порушення діяльності природоохоронних територій, загроза радіоактивного забруднення. Внаслідок бойових дій утворюється багато шкідливих та небезпечних речовин, які важко утилізувати та зберігати, а найчастіше їх утилізацією та збереженням ніхто не займається, тому їх просто викидають, що призводить до жахливих наслідків. Якщо врахувати, що багато хімічних речовин не розпадаються сотнями років, а радіоактивні – сотні тисяч, мільйони і навіть мільярди років, то стає зрозумілим, що військова промисловість закладає міну уповільненої дії під генофонд людства. Під час військових дій ніхто не задумується про збереження нашої планети та її багатсв, діє принцип якнайшвидше, якнайдієвіше, якнайдешевше. І саме він призводить до летальних наслідків для всього людства.

Пожежа — це неконтрольоване горіння поза спеціальним вогнищем, що розповсюджується в часі і просторі та знищує матеріальні цінності, створює загрозу для життя людей, тварин, негативно впливає на навколишнє природне середовище.

Пожежа була і є найнебезпечнішим стихійним лихом, унаслідок пожеж гине та страждає значна кількість людей, і серед них виявляється чимало дітей, які є найбільш не захищеними від вогню, причому не тільки малюки, а й підлітки.

Згідно зі статистикою, більше 90% пожеж виникає з вини людини.

Дуже часто причинами пожежі стають ігри дітей і підлітків з вогнем, але не рідше біда трапляється через незнання елементарних правил пожежної безпеки.

Що ж таке, на твою думку, пожежна безпека?

Пожежна безпека — стан захищеності людини і матеріальних цінностей від пожеж.

Забезпечення пожежної безпеки є невід’ємною частиною діяльності держави щодо охорони життя і здоров’я людей, тварин, національного багатства та навколишнього природного середовища.

З яких причин, на твою думку, виникають пожежі?

Як ти розумієш, виникають вони не тільки тому, що діти граються з сірниками. Причин загорянь безліч, а до основних з них належать:

необережне поводження з вогнем (сірники, запальнички, газова плита, розведення багать, використання для їх розпалювання горючих речовин тощо);
використання відкритого вогню в безпосередній близькості біля вогненебезпечних предметів;
необережне поводження з електронагрівальними приладами (праска, електрочайник, кип’ятильник);
використання електроприладів і розеток навіть з незначною поломкою;
використання кількох потужних електроприладів одночасно;
поломка побутової електротехніки.
забуті ввімкнені електроприлади;
неакуратне поводження з вогненебезпечними іграшками (петарди, хлопавки та ін.);
незагашені недопалки, вогнище.
І це далеко не всі причини, через які виникають пожежі, що забирають людські життя.

Пожежна безпека для школярів вимагає від тебе дотримання простих правил пожежної безпеки:

1. Не можна гратися сірниками, запальничками тощо.
2. Не можна залишати без нагляду ввімкнені нагрівальні електроприлади.
Яких ще правил пожежної безпеки ми повинні дотримувати, щоби не допустити виникнення пожежі?

З метою недопущення пожеж здійснюють протипожежну профілактику.

Протипожежна профілактика — це сукупність організаційних і технічних заходів, які спрямовано на підтримання безпеки людей, на попередження пожеж, обмеження їх поширення, а також створення умов для успішного гасіння пожежі.

Для цього з школярами в закладах освіти в перший день навчання проводять інструктаж щодо процедури евакуації та дій на випадок пожежі. Його повторюють періодично протягом року. Як доповнення до цього — бесіди з проти пожежної профілактики проводять працівники ДСНС, учителі, класні керівники. До цієї процедури також постійно повинні долучатися батьки школярів або особи, які їх замінюють.

Коли виникає пожежа, нерідко панікують не тільки діти, а й дорослі. Але якщо останні хоча б в загальних рисах знають, що робити під час пожежі, то школярі можуть злякатися не на жарт і розгубитися. Щоб цього не було, школярі повинні знати, як поводитися за найменшої ознаки пожежі, щоб врятувати себе і дітей молодшого віку.

Насамперед тобі необхідно відразу зателефонувати в службу порятунку «101» і дати по телефону точну інформацію про місцезнаходження будівлі.

Переглянувши відеоролик за QR-кодом, змоделюй виклик рятувально-аварійної служби у разі виникнення пожежі.

Якщо пожежа виникла у твоєму класі, іншому шкільному приміщенні, у якому ти перебуваєш:

- якщо можеш вийти з класу через двері, рятуйся сам/сама і допоможи іншим;

- якщо вихід перекрито вогнем, але поряд є зовнішня пожежна драбина, використовуй її;

- під час пожежі не можна ховатися в глухі кути, під парти, шафи, у коморі тощо;

- захищай органи дихання і затули щілини під дверима (краще вологими ганчірками);

- подавай сигнали рятувальникам.

Якщо пожежа застала тебе в коридорі школи, необхідно:

- перш ніж визирнути в коридор, торкнися тильним боком долоні ручки вхідних дверей. Якщо вона гаряча, не відчиняй — там пожежа;

- ручка холодна — визирни в коридор. Коли там вогонь або багато диму, зачини двері;

- якщо диму небагато і він іде знизу, це означає, що пожежа — на нижніх поверхах. Не спускайся вниз, зайди в клас, зачини двері, чекай на допомогу рятувальників;

- якщо неможливо залишити приміщення, а в тебе є мобільний зв’язок, зателефонуй за номером «101», щоб повідомити про себе. Стояти слід у приміщенні з виходом до вікна;

- якщо пожежа сталася вище поверхом, спускайся вниз сходами, захистивши органи дихання.

Спільно з однокласниками та учителем розроби алгоритм дій під час пожежі у школі.

Якщо у твоїй домівці спалахнула пожежа, головне — не панікуй і відразу викликай пожежно-рятувальну службу. Це правило врятувало не одне життя.

Якщо загорівся побутовий електроприлад, намагайся його знеструмити, витягнувши вилку з розетки, або вимкнути електрику у квартирі через електрощит. Накрий палаючий електроприлад будь-якою щільною тканиною, щоб припинити доступ повітря.

Якщо пожежа виникла і поширилася в одній з кімнат, не забудь щільно зачинити двері палаючої кімнати — це завадить полум’ю поширитися по всій квартирі і сходовому майданчику. Ущільни двері мокрими ганчірками, щоб дим не проникав в інші приміщення. У сильно задимленому просторі потрібно рухатися поповзом або пригнувшись.

Усупереч поширеній думці, гасити вогонь водою — неефективно. Найкраще користуватися вогнегасником, а за його відсутності — мокрою тканиною, піском або навіть землею з квіткового горщика.

Якщо ти бачиш, що ліквідувати загоряння власними силами не вдається, негайно тікай через вхідні двері. Якщо шлях до вхідних дверей відрізаний вогнем і димом — рятуйся через балкон. До речі, найбезпечніші місця в палаючій квартирі — на балконі або біля вікна. Тут пожежники знайдуть тебе швидше. Тільки одягнися тепліше, якщо на вулиці холодно. Відчиняй двері на балкон обережно, оскільки полум’я від великого припливу свіжого повітря може посилитися. Не забудь щільно зачинити двері балкону за собою.

Намагайся перейти на нижній поверх (за допомогою балконного люка) або по суміжному балкону до сусідів. Ще один шлях порятунку — через вікно. Але пам’ятай: вкрай небезпечно спускатися по мотузках, простирадлах і водостічних трубах. Дуже часто такий спосіб порятунку є неефективним і закінчується трагічно. Також у жодному разі не слід стрибати вниз.

Якщо ж знайти вихід не вдається, тоді ущільни ганчірками двері в кімнату, у якій ти знаходишся і полум’я якої ще не досягло. Як тільки переконаєшся, що твій заклик про допомогу почули, лягай на підлогу, де менше диму. Таким чином, можна протриматися близько півгодини.

Оскільки вогонь і дим поширюються від низу до верху, особливо обережними повинні бути мешканці верхніх поверхів.

Якщо ти випадково опинився/опинилася в задимленому під’їзді, рухайся до виходу, тримаючись за стіни. Перебуваючи у висотному будинку, не біжи вниз крізь полум’я, а використовуй можливість врятуватися на даху будівлі, не забувай використовувати пожежні сходи. Під час пожежі заборонено користуватися ліфтом: його в будь-який час можуть вимкнути. Крім того, ти сам/сама заженеш себе в пастку, адже ризикуєш отруїтися чадним газом. Вибираючись з під’їзду на вулицю, якнайдовше затримуй дихання, а ще краще — захисти ніс і рот мокрим шарфом або хусткою.

На кухні і балконі найчастіше відбуваються масштабні загоряння. Пам’ятай, що небезпечно зберігати на кухні і на балконі легкозаймисті речовини, різні ганчірки. Адже навіть недопалок, який випадково залетів на балкон може стати причиною сильної пожежі. Також і на кухні фіранки можуть спалахнути, якщо вони висять близько до плити. Тому не слід заповнювати кухню і балкон непотрібними речами, старими меблями, макулатурою та іншими предметами, які можуть слугувати «їжею» вогню.

Пам’ятай: будинок не місце для петард, святкових салютів і бенгальських вогнів на новорічній ялинці.

Значну кількість пожеж у житлових приміщеннях складають пожежі від побутових газових приладів. Основною причиною цих пожеж є витікання газу внаслідок порушення герметичності трубопроводів, з’єднувальних вузлів або через пальники газових плит. Саме тому в разі появи запаху газу в приміщенні не можна запалювати сірники, запальнички, вмикати і вимикати електричні вимикачі, входити у приміщення з відкритим вогнем — все це може викликати вибух газу.

Попередження пожеж від пічного опалення є важливою умовою забезпечення пожежної безпеки в приватних житлових будинках. У житлових будинках, які мають пічне опалення, необхідно звернути увагу на виконання вимог пожежної безпеки під час улаштовування печей та їх експлуатації. У цих будинках пожежі найчастіше відбуваються з причини перегрівання печей, появи в цегляній кладці тріщин, а також в результаті застосування для розтоплювання печей горючих і легкозаймистих рідин, випаданні з топки або зольника вуглин.

Якщо ти користуєшся пічним опаленням, то необхідно запам’ятати такі правила:

- перед початком, а також протягом усього опалювального сезону слід очищати димоходи та печі від сажі, щоб не сталось її займання;

- біля кожної печі перед топковим отвором на підлозі слід прибити металевий лист розміром не менше 0,5 на 0,7 м;

- усі димові труби та стіни на горищі, через які прокладено димові канали, повинні бути заштукатурені й побілені;

- попіл та шлаки, що їх видаляють із топки, необхідно заливати водою та виносити в спеціально відведені місця.

Під час використання пічного опалення не допускається:

- залишати печі, які топляться, без нагляду;

- користуватися печами, які мають тріщини;

- розміщувати паливо, інші горючі речовини та матеріали безпосередньо перед топковим отвором;

- сушити й складати на печах одяг, дрова, інші горючі предмети та матеріали;

- застосовувати для розпалювання печей легкозаймисті та горючі рідини;

- здійснювати опалення печей із відкритими дверцятами топки;

- зберігати в приміщенні запас палива, який перевищує добову потребу.

Пожежа, зазвичай, починається з незначного горіння, гасити її в цей період легко. Необхідно використовувати засоби гасіння пожежі, які знаходяться під рукою, а у разі їх відсутності — організувати доставку води до осередку пожежі у відрах, каструлях, бачках тощо. Узимку можна підносити сніг і закидати ним вогонь.

Починаючи гасіння пожежі, не слід розбивати скло у вікнах приміщення, що горить (якщо тільки це не викликане необхідністю проведення рятування людей) і залишати відчиненими двері в коридор та до інших приміщень, а тим більше — на вулицю.

Якщо пожежу було виявлено пізно і вона набула вже значних розмірів, а наявних первинних засобів гасіння недостатню або їх неможливо застосувати, щоб стримати поширення вогню до прибуття пожежної допомоги, потрібно, за можливості, щільніше зачинити всі двері, вікна і віконниці та викликати рятувальників за телефоном «101».

Розлитий гас, бензин, мастило та інші легкозаймисті рідини не можна гасити водою, тому що вони легші за воду, підіймаються на її поверхню та продовжуючи горіти, збільшуючи площу горіння під час розтікання води. Для гасіння будь-яких легкозаймистих рідин слід застосовувати пісок, землю, а також використовувати щільні тканини, ковдри, пальта тощо, заздалегідь змочені водою.

Виникнення пожеж на природі являє собою неконтрольоване горіння рослинності. Вони бувають низові (коли вогнем знищується надґрунтовий покрив), верхові (горить біомаса деревостану) і підземні (горять торфовища).

Лісова пожежа — величезні втрати для флори і фауни, тому знати правила пожежної безпеки в лісі і взагалі на природі повинні всі громадяни, у тому числі й діти.

Задля профілактики пожежонебезпечних ситуацій на природі заборонено розкидати по лісу тліючі сірники, недопалки.

Розводити багаття в лісі потрібно тільки за правилами:

- місце розведення багаття необхідно ретельно вибрати, щоб полум’я не зашкодило великий ділянку ґрунту. Краще розводити багаття там, де не росте трава, де раніше вже розводили вогонь;

- місце розведення вогнища необхідно обкопати;

- ідучи з лісу, багаття слід загасити, засипати землею чи піском, переконатися, що полум’я згасло повністю.

Забороняється розводити полум’я в жарку суху погоду. Суха рослинність дуже швидко загориться, загасити її за таких погодних умов навряд чи вдасться — і ліс постраждає. У всякому разі, якщо розведення багаття було заплановано, простеж, щоб поблизу не було сухої рослинності.

Не слід брати з собою в ліс рідини, які легко загоряються, а також матеріали, просочені такими рідинами. Усе сміття забери додому з лісу, скло може стати причиною пожежі, оскільки від нього в сонячну погоду можуть відбиватися сонячні зайчики, паперові відходи також небезпечні.

Якщо в лісі сталася пожежа з твоєї вини або ти просто її виявив/виявила, негайно повідом рятувальникам та не піддавайся паніці.

Пожежу, яка ще не розгорілася до великого масштабу, ти можеш спробувати загасити самотужки, засинаючи полум’я піском, землею або заливаючи водою. Якщо ж полум’я занадто велике, покинь місце пожежі, попередньо повідомивши пожежникам орієнтири, за якими вони зможуть знайти пожежу.

Якщо пожежа верхова — йди від вогню, пригинаючись до землі і закривши обличчя мокрою серветкою, щоб не надихатися чадним газом. За низової пожежі слід йти в перпендикулярному напрямку від вогню.

Якщо забрати особисті речі немає ніякої можливості, краще закопати їх у землю і повернутися за ними згодом. Чекати допомоги рятувальників краще на відкритих галявинах, біля водойми або в спеціальних укриттях, якщо вони є.

Україна сьогодні переживає найбільше випробування в своїй новітній історії – збройну боротьбу за незалежність і територіальну цілісність проти російського агресора. У цій війні ми вже маємо тисячі поранених і загиблих мужніх оборонців. Вони стоять в одному ряду з поколіннями борців за волю і державну самостійність. Воїни Русі-України, лицарі Костянтина Острозького, козаки Петра Сагайдачного, Богдана Хмельницького та Івана Мазепи, воїни Армії Української Народної Республіки та Галицької армії Західно-Української Народної Республіки, Антигітлерівської коаліції часів Другої світової війни, Української Повстанської Армії мужньо здобували героїчні перемоги і віддавали свої життя за українську землю.

Український народ завжди з повагою ставився до своїх героїв, мав традицію поховання та увічнення полеглих. Віра і впевненість у тому, що у випадку загибелі на полі бою держава не забуде, а жертовність буде пошанована є дуже важливою складовою підняття морального духу військовослужбовців. Вшанування пам’яті борців і популяризація подвигів на державному рівні є вкрай необхідним завданням також і для формування національної ідентичності. У сучасній російсько-українській війні попри велику кількість втрат маємо і першу історичну перемогу – згуртовану націю, готову боротися за права і свободу. Вперше за довгі десятиліття Україна може опертись на широку підтримку громадян, бо захищати державу зголосились мешканці всіх, без винятку, регіонів нашої країни. Серед захисників Батьківщини, в тому числі серед полеглих воїнів, також є уродженці та мешканці тимчасово окупованих окремих районів Донецької, Луганської областей та Криму. Відтак, перед державою відкриваються унікальні можливості для консолідації громадян довкола ідеї збереження державності, примноження її сил, матеріальних та духовних багатств. Вагому роль в усвідомленні цього підростаючим поколінням відіграє школа.

Початок війни. У 1991 році Україна відновила незалежність. Однак Російська Федерація не відмовилася від спроб повернути контроль над Україною. Тиск посилився з приходом до влади там колишнього співробітника репресивного органу КГБ Володимира Путіна.

21 листопада 2013 року в Києві зібрався Євромайдан. Ним розпочалась Революція Гідності з головною вимогою повернути Україну до європейського шляху розвитку і підписати Угоду про асоціацію з Європейським Союзом, від чого відмовився тодішній Президент України Віктор Янукович. Трагічною ціною протистояння на майдані стала Небесна Сотня – 107 загиблих героїв, різних за віком, статтю, освітою, з різних куточків України та з-за кордону. Наляканий Віктор Янукович втік до Росії, звідки закликав Володимира Путіна здійснити військове вторгнення в Україну для відновлення його влади.

Російська Федерація скористалася тимчасовим вакуумом влади в Україні та перейшла до активних агресивних дій з використанням так званих “зелених чоловічків” (російських військовослужбовців без розпізнавальних знаків, які масово використовувались для захоплення адміністративних будівель та військових частин в Криму). Сучасна російсько-українська війна розпочалась із захоплення Росією Кримського півострова у березні 2014 року. Це визнали і міжнародні суди, зокрема, Європейський суд з прав людини підтвердив, що РФ встановила контроль над Кримом з 27 лютого 2014 року.

У березні–квітні 2014 року російські спецслужби та диверсанти почали розхитувати ситуацію і в південних і східних областях України, організовуючи антиукраїнські мітинги і спроби утворити незаконні квазідержавні утворення. У відповідь патріотичні українські сили чинили спротив масовими акціями з метою зберегти територіальну цілісність держави.

На початку квітня Росія приступила до реалізації плану “Новоросія” – почалося військове захоплення території східних областей України. Путін спрямував туди підконтрольних та озброєних ним бойовиків. Нова хвиля інспірованих російськими спецслужбами антиукраїнських протестів призвела до захоплення будівель адміністрацій і правоохоронних органів в Донецьку та Луганську. Місцеві українські патріоти протистояли антиконституційним діям злочинців, але вони були не озброєні та поступались в чисельності. Проросійські організації та угруповання влаштовували вуличні акції і заворушення під гаслами сепаратизму, невизнання легітимної влади України в регіоні, ненависті до прихильників України та всіх атрибутів українства (державні символи, українська мова тощо).

Після проголошення так званих “народних республік” на Донеччину та Луганщину безперешкодно і масово прибували не тільки загони російських диверсантів, а й військова техніка зі зброєю. Проте план на повторення швидкого “кримського сценарію” дав збій. Боєздатні частини Збройних Сил України, Національної гвардії і добровольчі формування зламали намір агресора. Протягом літа 2014 року російські гібридні сили на сході України зазнавали значних втрат в особовому складі, озброєнні, військовій техніці. Але їх постійно посилювали новими найманцями, військовослужбовцями регулярних ЗС РФ. Розуміючи, що угрупування бойовиків досить швидко знищуються українськими військом, Москва вдалася до широкого використання артилерії зі своєї території. А згодом – до масованого введення регулярних формувань російської армії – без розпізнавальних знаків на військовій техніці та обмундируванні. Це сталося 23–25 серпня, коли на територію Донецької та Луганської областей зайшли вісім батальйонних тактичних груп Збройних сил РФ. До наступу залучили 70 російських військових частин, зібраних з усієї федерації, які розпочали новий виток ескалації агресії РФ. Це спричинило значне зростання жертв серед військових і цивільних українських громадян.

Бої за Іловайськ. Боротьба за стратегічно важливе місто Донбасу – місто Іловайськ, тривала з початку серпня 2014 року паралельно зі штурмом Савур-Могили, Антрацита і Красного Луча (тепер – Хрустальний). Українським військовим майже вдалося оволодіти містом, ключовим для перерізання комунікацій бойовиків. Але у плани Москви не входило швидке завершення війни на Донбасі, тому вона кинула проти українців свої регулярні війська у значно більших масштабах, ніж раніше. За даними української розвідки, російські регулярні війська нараховували близько 4 тисяч солдатів та офіцерів у складі 4-х батальйонних тактичних груп, підкріплених підрозділами Сил спеціальних операцій РФ.

До 28 серпня 2014 року російські регулярні війська та бойовики оточили угруповання сил АТО (війська сектору “Б” та батальйони МВС України “Дніпро-1”, “Миротворець”, “Світязь”, “Херсон”, “Івано-Франківськ”, Нацгвардії “Донбас”). Українське командування розраховувало деблокувати їх за допомогою резервів сил АТО. Але призначені для цього підрозділи були укомплектовані переважно з нещодавно мобілізованих бійців без належної підготовки.

Після переговорів російське військове командування надало гарантії безпечного виходу українських сил з оточеного Іловайська. Рух двох колон розпочався 29 серпня. Однак росіяни порушили домовленості, розстрілявши колони на марші з засідок. Іловайськ став місцем наймасовіших втрат нашого війська під час сучасної війни на сході України. Унаслідок підступності росіян українська армія втратила загиблими 366 воїнів, 429 отримали поранення, 158 зникли безвісти, 300 опинилися в полоні. Вторгнення російських військ та іловайська трагедія змусили українську сторону погодитися на умови перемир’я за крок до перемоги над окупантами. Тож 5 вересня було підписано Мінську тристоронню угоду (так званий Мінський протокол).

Героїчна оборона Донецького аеропорту. Бої за Донецький аеропорт (ДАП) стали зразком незламності українських воїнів. Вони тривали 242 дні – від 26 травня 2014 року по 22 січня 2015-го – і закінчилися після повної руйнації старого та нового терміналів.

Аеродроми мали стратегічне значення. Під час окупації Криму ними оперативно перекидалися війська з Росії. Після початку бойових дій на Донбасі українська армія серед першочергових заходів взяла під контроль ключові летовища: Краматорське, Маріупольське, Донецьке та Луганське. Крім того, ДАП розглядався як потенційний плацдарм для наступу сил АТО на Донецьк. Українські військові утримували старий та новий термінали. Проросійські сили систематично штурмували їх, внаслідок чого у грудні 2014 року значних руйнувань зазнав старий термінал.

Кульмінацією боїв за ДАП став січень 2015 року. 13 січня упала диспетчерська вежа аеропорту, а 20-го числа окупанти здійснили кілька підривів бетонних перекриттів терміналу, внаслідок чого під завалами загинуло 58 бійців. 22 січня сили АТО відступили з аеропорту. За офіційними даними, у боях за ДАП загинуло більше 200 українських військових. За різними підрахунками, росіяни втратили до тисячі бойовиків, у тому числі найманців елітних частин ФСБ та ГРУ.

В обороні Донецького аеропорту брали участь спецпризначенці 3-го окремого полку, бійці 79-ої, 80-ої, 81-ої, 95-ої окремих аеромобільних, 93-ої та 72-ої окремих механізованих бригад, 1-ої окремої танкової бригади, 57-ої окремої мотопіхотної бригади, 91-го окремого полку, 90-го окремого аеромобільного та 74-го окремого розвідувального батальйонів, бійці полку “Дніпро-1”, Добровольчого українського корпусу (ДУК), батальйону ОУН та інші.

Восени 2014 року в мовний вжиток увійшов термін “кіборги”. Так росіяни назвали оборонців ДАП, опір яких вони не могли зламати попри шалені обстріли з танків, артилерії та перевагу в кількості особового складу. Те звитяжне протистояння стало символом незламності наших військових. Кіборги витримали. Не витримав бетон.

Бої за Дебальцівський плацдарм. Узимку 2015 року активні дії були зосереджені на Дебальцівському напрямку. Бої за Дебальцівський плацдарм – одна з найбільших військових операцій на Донбасі. З обох сторін у ній взяли участь тисячі бійців, сотні одиниць техніки й артилерії. Її найгостріша фаза тривала майже місяць – з 25 січня до 18 лютого 2015 року.

За даними Міноборони, у другій половині січня 2015 року російські окупанти кинули всі сили на розширення територій своїх квазідержавних утворень. Наступ планували одночасно по трьох напрямках: Щастя – Трьохізбенка на Луганщині, а також Дебальцеве та Маріуполь на Донеччині. Головним напрямком удару став саме так званий Дебальцівський виступ, який на кілька десятків кілометрів вклинювався між територіями самопроголошених “ДНР” та “ЛНР”. Активний наступ на околиці Дебальцевого окупанти почали 25 січня. Штурм проходив за безпосередньої участі кадрових російських військових – до восьми батальйонних тактичних груп та артилерійських дивізіонів збройних сил РФ.

27 січня бойовики атакували позиції сил АТО у місті Вуглегірськ, що на південний захід від Дебальцевого. Після запеклих боїв через чотири дні українські сили залишили місто. Сили АТО у складі бійців і техніки 30-ї бригади та батальйонів МВС, Нацгвардії імені Кульчицького та “Донбас”, кілька разів намагалися відбити місто, однак безуспішно.

На початку лютого у районі Дебальцівського виступу було зосереджено 4,7 тисячі українських військових та 500 бійців МВС, Нацгвардії та СБУ. Їм протистояло близько 19 тисяч окупантів. Противник мав перевагу за всіма зразками важкого озброєння, зокрема у танках – у три рази, в артилерії – фактично в чотири рази. 7 лютого після безперестанних боїв наші частини залишили село Рідкодуб, а 9 лютого бойовики взяли під контроль село Логвинове, через яке проходить дорога з Дебальцевого на Артемівськ (нині – Бахмут). Саме по ній здійснювалося забезпечення сил АТО. Логвинове також намагалися відбити, зокрема силами 79-ї та 95-ї десантних бригад і Нацгвардії. На підступах до села відбулися танкові бої. Однак у підсумку село залишилося під контролем бойовиків. Саме у зв’язку з перекриттям дороги на Артемівськ в Логвиновому сепаратисти повідомили про повне оточення угрупування сил АТО в Дебальцевому. 12 лютого в столиці Білорусі було підписано угоду, відому як “Мінськ-2”.

Після встановлення умовного перемир’я окупанти перекинули під Дебальцеве додаткові сили з інших напрямів. Допомагати силам АТО на виступі ставало дедалі важче. За таких умов Антитерористичний Центр і Генеральний штаб вирішили до ранку 18 лютого вивести всі підрозділи з району. Враховуючи морози, планувалося виходити не лише автошляхами, а й польовими дорогами. Відведення військ проходило двома основними маршрутами невеликими колонами під прикриттям бойових броньованих машин та артилерії. Також був організований відволікаючий маршрут, де імітувався рух колон. У бойових умовах повний вихід з Дебальцевого тривав кілька діб. Комусь вдалося вийти на техніці, а деякі підрозділи (ЗСУ та МВС), втративши машини внаслідок засідок або ж бездоріжжя, виходили пішки.

Після завершення відходу сили АТО зайняли нову лінію оборони по світлодарській дузі. Бойовики намагалися атакувати нові позиції, втім, без особливого успіху. Загалом активні бої там продовжувалися до 21 лютого.

За даними Генерального Штабу Збройних Сил України, за весь час оборони Дебальцівського виступу загинуло 136 та було поранено 331 українських військових (за підрахунками Книги пам’яті полеглих за Україну, під час боїв з 25 січня до 18 лютого 2015 року загинуло 269 бійців).

Після боїв за Дебальцеве на Донбасі настало зниження активності бойових дій, а лінія фронту відтоді майже не змінювалася. У червні 2015 бойовики здійснили свій останній великий наступ, намагаючись заволодіти районним центром Мар'їнка. Завдяки злагодженим діям сил АТО, ця спроба була відбита із втратами для ворога.

Війна перейшла в стан позиційної боротьби. Але вона не зникла з порядку денного України та світу. Майже щодня на всій лінії розмежування фіксуються артилерійські обстріли та стрілецький вогонь. Гинуть та отримують поранення українські воїни. За даними Книги пам’яті полеглих за Україну, на квітень 2021 року в зоні проведення АТО/ООС загинуло 4400 осіб.

"ДІАЛОГИ ПРО ВІЙНУ" присвячені Дню пам’яті захисників України, які загинули в боротьбі за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України.
«Діалоги про війну»