Новини 10 клас

Шлем посмішок багато,

Нехай у Вашім домі

Все сповниться любові,

Ми вдячні за науку,

За те, що нас за руку

Ведете в світ прекрасний,

Цікавий, добрий, ясний!

У День захисника України вшановуємо героїв, які відстоюють незалежність нашої країни.

З Днем захисника! Нехай ваші сила і мужність завжди ґрунтуються на любові та підтримці рідних і близьких людей. І після будь-яких суперечок і баталій, які часто трапляються в повсякденному житті, вдома на вас завжди чекає затишок і мир.

День захисника України - це, мабуть, найважливіше державне свято в році під час повномасштабної війни. Цього дня ми вшановуємо героїв і героїнь, які борються за незалежність своєї Батьківщини. А також згадуємо пам'ять воїнів, котрі віддали життя за Україну.

День захисників і захисниць України за датою прив'язаний до свята Покрови. Раніше торжество відзначали 14 жовтня, але після переходу ПЦУ на новий календар дата змістилася на 13 днів. 1 жовтня - ось коли День захисника України 2024. Сьогодні варто привітати близьких і знайомих військових і подякувати їм за службу.

Сказ - це інфекційна хвороба з переважним ураженням центральної нервової системи, що супроводжується судомами, спазмами глоткової і дихальної мускулатури.

Сказом частіше хворіють дикі тварини - вовки, лисиці, єноти, борсуки, ведмеді, білки та інші. Від них при укусі, ослиненні заражаються домашні тварини і люди.

Ознаки сказу дуже різноманітні. Найбільш характерні - слиновиділення, водобоязнь, агресивність, параліч, але іноді вони можуть бути відсутні. У собак і кішок сказ протікає в двох формах: буйній і тихій.

Хвора буйною формою тварина стає агресивною, ховається по кутах, часто змінює місце проживання, тікає з дому, гризе неїстівні предмети. Голос - пропадає. Собака стає дратівливою відмовляється від їжі і води, не відгукується на поклик, не слухається господаря. У неї відвисає хвіст і нижня щелепа, рясно виділяється слина, з'являється хиткість ходи. Тварина здатна мовчки, без гавкоту, накинутися на зустрічних і вкусити їх.

Найбільш небезпечна інша форма сказу - тиха. Основні ознаки хвороби можуть бути виражені слабо.

У разі підозри на захворювання тварини терміново зверніться до територіального органу Держпродспоживслужби вашого регіону.

Наголошуємо на тому, що для недопущення сказу тварин необхідно щорічно робити щеплення всім домашнім улюбленцям, починаючи з 3-місячного віку. Вакцина проти сказу є безкоштовною, для здійснення щеплення необхідно лише звернутися до лікарень ветеринарної медицини Держпродспоживслужби вашого регіону.

Булінг у школі — одна з найактуальніших проблем у дитячих колективах, яка часто призводить до зниження успішності, емоційних розладів і навіть суїцидальних думок. Це цькування одного з дітей з боку однолітків, що проявляється у вигляді залякування, знущань та інших форм агресії. Виникає зазвичай через соціальну нерівність, інакший зовнішній вигляд, фізичні або психологічні особливості дитини та ін. Мотивацією для буллера часто стає прагнення завоювати авторитет в очах однолітків, самоствердитися і т.п.

Найбільш поширені форми прояву булінгу в школах — психологічний тиск, словесне цькування, образи, злі жарти, образливі прізвиська, глузування і т.д. Знущання рідко переходять у форму фізичного насильства. Це відбувається лише у випадках, якщо інші способи приниження не увінчалися успіхом. Однією з найнебезпечніших форм цькування є повний ігнор, при якому дитину навмисно і показово не помічають. Саме ігнор призводить до психічних порушень та виникнення суїцидальних думок.

Які бувають види булінгу

Існують такі різновиди булінгу:

- Вербальний. Ця форма цькування проявляється у вигляді використання образ, погроз, глузувань, принизливих прізвиськ та образливих зауважень, що стосуються зовнішнього вигляду, фізичних чи психологічних особливостей, релігії та ін.

- Фізичний. Удари, стусани, штовхання, підніжки, небажані дотики, що завдають біль, — це прояви фізичних знущань.

- Економічний. Різні види впливу на школяра, метою яких є вимагання грошей, псування чи крадіжка особистих речей та ін.

- Психологічний. Психологічний чи соціальний булінг має на увазі навмисну ізоляцію дитини від спільної роботи чи іншого проведення часу у колективі. Зі школярем не розмовляють, не граються, не сідають за один стіл, внаслідок чого він починає почуватися невидимкою.

- Кібербулінг. Цькування в кіберпросторі може супроводжуватися анонімними погрозами, переслідуванням, дзвінками з мовчанням, використанням образливих слів та поширенням чуток у соціальних мережах, електронною поштою тощо.

Причини булінгу у школі

Передумови для шкільного булінгу можуть бути такими:

1. Особистісний фактор. Булити можуть учня, який має різні фізичні чи психологічні особливості, відрізняється від однолітків зовнішнім виглядом: простим одягом, кольором волосся тощо.

2. Сімейний фактор Нерідко жертвами знущань стають діти, які не мають батьків чи довірливих стосунків у сім'ї; школярі, яких надмірно чи зовсім не контролюють дорослі.

3. Ситуаційні чинники. Шкільний булінг також може виникнути на фоні стресу, авторитарного стилю навчання, відсутності належної уваги з боку педагога чи ігнорування проблеми педагогічним колективом.

4. Соціальні чинники. Жертвами цькування також стають заручники стереотипів, культурних норм, соціально-економічної нерівності чи впливу інтернету.

5. Ініціатором знущань зазвичай виступає людина, яка не має відповідного виховання. Буллером найчастіше стає закомплексована або самозакохана людина, яка харчується негативними емоціями і прагне завоювати авторитет колективу.

Як розпізнати, що дитину булять у школі

Випадки булінгу зазвичай ретельно приховуються як колективом, так і самою жертвою. Для агресора це можливість уникнути покарання, свідки таким чином знімають із себе відповідальність, а сторона, що потерпіла, — боїться осуду або соромиться. На думку психологів, дитина, яка регулярно зазнає цькування, починає відчувати свою провину і закривається. Також причиною приховування мобінгу може стати небажання засмутити батьків.

Однак не помітити змін у поведінці сина чи дочки за активного булінгу практично неможливо. Якщо у вас виникли підозри щодо цього, зверніть увагу на ряд характерних ознак.

До таких відносяться:

- - скарги на безпричинні болі в животі та грудях;

- - дизуричні розлади;

- - безсоння, часті пробудження вночі, кошмари;

- - різке підвищення апетиту чи повна його відсутність;

- - ознаки тривожності; неспокійний стан;

- - нервові тіки;

- - пригніченість, засмучений вигляд;

- - почастішання випадків респіраторних захворювань;

- - стриманість у спілкуванні, небажання розповідати, як минув день, що нового сталося тощо;

- - поява поступливості у поведінці.

Зазвичай свідченням булінгу є кілька перелічених ознак. Рекомендується уважно стежити за дитиною, щоби вчасно їх виявити. Чим довше школяр перебуває в пригніченому стані через будь-які види булінгу, тим більша ймовірність розвитку у нього психічних порушень.

Визначити агресора можна за різким зниженням успішності, появою кримінальних зачатків. Спостерігачі також можуть скочуватися у навчанні, т.я. замість ведення уроку вчитель постійно займається налагодженням дисципліни. Таким чином, мобінг торкається всіх учасників, як активних, так і пасивних.

Як боротися зі шкільним боулінгом

Щоб ефективно боротися з проявами булінгу, потрібен комплексний підхід, який торкнеться всіх — починаючи від правоохоронних органів та держави, а закінчуючи батьками та вчителями. Не можна залишати дитину наодинці з проблемою, щоб не посилити стан пригніченості та безпорадності. Випадки, коли через цькування діти закінчили життя самогубством, у нашій країні є частими. Тому, якщо ви зіткнулися зі знущаннями у школі, насамперед рекомендуємо проконсультуватися у фахівця. Далі ми розповімо, як має діяти кожна зі сторін у ситуації, що склалася.

Пам'ятка що робити батькам

Якщо ви помітили у свого чада ознаки мобінгу, насамперед слід провести з ним довірчу розмову. Якщо він висловить небажання ділитися проблемою, необхідно звернутися до вчителів та шкільного психолога. Педагоги не можуть не помічати того, що відбувається на території навчального закладу, тому зобов'язані повідомити всі деталі. Якщо з'ясується, що школяр справді став жертвою цькування, доведеться провести ретельну роботу.

Як діяти у разі булінгу батькам:

Не пускати на самоплив. Часто дорослі, які не бажають розбиратися в проблемі через лінощі або власні забобони, вимовляють такі фрази «не звертай увагу», «саме пройде» і т.д. Це призводить лише до того, що школяр закривається у собі і втрачає довіру до батьків.

Розмовляти з дитиною. Найкраще почати боротьбу з цькуванням з довірчої розмови. Висловіть свою підтримку та покажіть готовність діяти на благо свого чада.

Не влаштовувати скандал. Зберігати тверезу голову в стресових ситуаціях буває досить складно. Тому багато мам приймають рішення прийти до школи і влаштувати публічну розправу над кривдником. Це можуть бути крики, погрози та навіть фізичний вплив. Проте варто пам'ятати, що насильство породжує насильство. Також такі ситуації змушують агресора ще більше зміцнитися у своїй позиції, а у разі жертви — створюють додатковий привід для знущань.

Знайти хобі. Відправивши школяра на секцію, яка по-справжньому йому подобається, ви посприяєте підвищенню його самооцінки. Більш впевненій у собі людині набагато простіше давати відсіч кривдникам.

Звернутися до психолога. Спільний похід до психолога принесе користь як дитині, так і дорослому.

Вирішити проблему радикально. Іноді єдиним правильним рішенням є переведення в інший клас чи школу. Однак це крайня міра.

ЩО ТАКЕ ПСИХІЧНЕ ЗДОРОВ’Я?

Говорячи про здоров’я, ми часто маємо на увазі тільки фізичне здоров’я людини, не враховуючи психічне благополуччя людини, яке є невід’ємною його частиною. У Статуті ВООЗ говориться:

«Здоров’я – це стан повного фізичного, психічного і соціального благополуччя, а не тільки відсутність хвороб і фізичних дефектів».

Психічне здоров’я включає в себе не тільки відсутність психічних розладів, а цілий комплекс, який включає в себе такий стан особистості, при якому вона здатна розвивати та реалізувати свої здібності, може переживати та використовувати ефективні стратегії подолання повсякденних життєвих стресів, реалізовувати свій професійний потенціал та сприяти розвитку у своїй громаді.

Зв’язок психічного та фізичного здоров’я людини

Психічне здоров’я має важливе значення для особистого благополуччя, підтримки здорових сімейних відносин і здатності людини робити внесок в життя суспільства. Фізичне здоров’я неможливе без психічного здоров’я, адже вони багато чим пов’язані. Наші емоції та відчуття мають вплив на фізичне самопочуття та навпаки. Тому, наприклад, потрібно приділяти особливу увагу проблемам психічного здоров’я людей з хронічними фізичними захворюваннями, здоров’ю людей, що страждають на психічні захворювання, надаючи їм підтримку та професійну допомогу, коли це необхідно.

Фактори що негативно впливають на психічне здоров’я: тривалі негативні стресові ситуації, невміння підтримувати адекватні відносини з оточуючими, конфлікти, недостатній відпочинок, малорухомий спосіб життя, зовнішні подразники (шум, фізичні перепони та ін.), фінансова нестабільність, невпевненість у завтрашньому дні, емоційне «вигорання», інформаційне перевантаження та інше.

Психічне здоров’я це основа благополуччя і добробуту кожної людини, бо воно впливає на всі без винятку сфери життя особистості. З іншого боку, благополуччя і добробут кожного є основою ефективного економічного та соціального функціонування суспільства і піклуватися про нього є життєвою необхідністю для кожної громади світу. Загалом, здоров’я всього населення країни залежить від рівня благополуччя кожної людини. Ознайомитися детально з Політикою у сфері психічного здоров’я та психосоціальних потреб.

Психосоціальна підтримка в умовах війни
То що ж таке психосоціальна підтримка та в чому її актуальність?

Психосоціальна підтримка – це дії спрямовані на задоволення як психологічних, так і соціальних потреб окремих осіб, сімей та спільнот. Це також дії, спрямовані на полегшення страждань осіб, які перебувають у важкій життєвій ситуації, та відновлення їхнього психосоціального благополуччя.

Ситуація в Україні, що відбувається зараз, виходить за межі звичайного людського досвіду. Вона значно порушила життєдіяльність людей, завдала шкоди їх здоров’ю, принесла великі людські втрати, значні матеріальні збитки, тощо.

Такі кризові ситуації підвищують рівень стресу в людини, а в довгостроковій перспективі можуть мати значні соціальні та психологічні наслідки для цілих сімей та спільнот. Психосоціальна підтримка полягає в тому, щоб розкрити внутрішній потенціал людини та спільноти, допомогти розвинути механізми подолання стресу та підвищити стійкість до нього. Вчасно та якісно надана психосоціальна підтримка може допомогти відновитись після кризової події значно швидше та мінімізує ризик виникнення серйозних психологічних проблем.

Чому психосоціальна підтримка є актуальною та потрібною?

Ситуація в Україні, що відбувається з 2013 року, виходить за межі звичайного людського досвіду. Вона значно порушила життєдіяльність людей, завдала шкоди їх здоров’ю, принесла великі людські втрати, значні матеріальні збитки, тощо.

Такі кризові ситуації підвищують рівень стресу в людини, а в довгостроковій перспективі можуть мати значні соціальні та психологічні наслідки для цілих сімей та спільнот. Психосоціальна підтримка полягає в тому, щоб розкрити внутрішній потенціал людини та спільноти, допомогти розвинути механізми подолання стресу та підвищити стійкість до нього. Вчасно та якісно надана психосоціальна підтримка може допомогти відновитись після кризової події значно швидше та мінімізує ризик виникнення серйозних психологічних проблем.

Розуміння важливості психосоціальних потреб та потреб у сфері психічного здоров’я сформувалося відносно недавно. Ця тема ставала все актуальнішою з кінця минулого століття.

В результаті, з 1991 року Міжнародна Федерація розпочала здійснення Програми психологічної підтримки, а в 1993 році був створений Методичний Центр з психосоціальної підтримки, який має в штаті найкращих спеціалістів з різних країн світу та надає національним товариствам Червоного Хреста та Червоного Півмісяця (в Тому числі і ТЧХУ) допомогу в створенні служб психосоціальної підтримки для спільнот, які зазнали впливу кризових подій.

Бережіть власне психічне здоров`я та своїх близьких!

Булінг – це відносно новий термін для пересічного громадянина, зміст якого кожен із нас не просто знає, а в більшості випадків стикався з цим явищем у дитинстві. Під терміном "булінг", пояснюють в Біляївському районному центру соціальних служб для сім'ї, молоді та дітей, розуміють агресивну поведінка щодо окремої особи або групи, з метою приниження, домінування, фізичного чи психологічного самоствердження.

Булінг може проявлятись у вигляді психологічного тиску (образи, приниження, погрози, ігнорування тощо) та фізичних знущань (удари, поштовхи, принизливий фізичний контакт, побиття та інше). Не рідко фізичний і психологічний тиск об’єднуються.

Від булінгу страждають і агресори, і жертви. Всі вони переживають емоційні проблеми, не вміють будувати стосунки з людьми, мають проблеми психо-емоційного розвитку. Вони потребуватимуть підтримки дорослих, які б допомогли їм розвинути здорові відношення з людьми не лише у школі, але й протягом усього їх подальшого життя.
Види булінгу

Зазвичай терміном “булінг” описують цькування серед учнів, проте трапляються випадки цькування школярів вчителями, а іноді й вчителя учнями.
1. Серед учнів;
2. Цькування учня вчителем;
3. Цькування вчителя учнями;
4. Цькування вчителя у педагогічному колективі (мобінг).

21 вересня, українці разом з цивілізованим світом відзначають Міжнародний день миру та День миру в Україні.

Історію нашої цивілізації цілком можна назвати історією воєн – лише в минулому столітті людству довелося пережити дві світові війни, а локальні збройні сутички в різних місцях планети виникають постійно.

На думку ООН, для припинення військових конфліктів у світі недостатньо урядових політичних угод – стійкий мир має базуватися на моральній та інтелектуальній солідарності людства. Саме цю ідею покладено в основу Міжнародного дня миру, який відзначається щороку 21 вересня і має на меті пропагувати мирні ініціативи та послаблювати військову напругу.

Мета Дня – звернути увагу на необхідність завершення усіх війн та конфліктів, а також підкреслити важливість мирних переговорів, дипломатії та толерантності.

Міжнародний день миру є символом надії та співчуття для мільйонів людей у всьому світі, які прагнуть завершення збройних конфліктів та побудови світу без війн та страждань.

Особливо це відчуття нині актуальне для нас – українців. Цей день – не лише символічна дата, але й важливе нагадування світу про те, що в нашій країні вже другий рік триває жорстока і кривава війна, яку почала росія. Ми пережили стільки випробувань і втрат, що справді можемо сказати, що як ніхто розуміємо цінність миру.

Під гаслом "Зробимо Україну чистою разом!" учні 6 класу долучились до Всесвітнього дня прибирання!

Сьогодні багато слів звучить з екранів телевізорів про необхідність енергозбереження, це і зрозуміло. Адже Україна лише на 25% забезпечує себе енергоресурсами, 75% імпортує. За рівнем енергозбереження на побутовому рівні Україна знаходиться на місці Європи у 70-80-х роках.

Енергія потрібна для обігрівання житла, приготування їжі. Економити енергію значно легше й дешевше, ніж виробляти її і постачати споживачам.

Привчатися економити енергію потрібно змалку. Звичка кожного з нас економити енергію, якнайменше витрачати її для виконання будь-якої роботи — запорука того, що наша країна буде створювати економічні, екологічно чисті машини і пристрої. Це сприятиме не тільки економії коштів, а й забезпеченню найкращих умов життя громадян.Людство з давніх часів використовуєенергію в тій чи іншій формі. Людина швидко засвоїла, що для забезпеченнясвого розвитку, підтримки й підвищення життєвого рівня їй необхіднодедалі більше добувати (одержувати, виробляти) і використовувати енергію.Саме тому стільки зусиль інтелектуальних, фізичних, матеріальних іфінансових людство спрямувало на освоєння існуючих способів, методів,технологій та обладнання для виробництва корисної енергії.

Разом з тим стає очевидним, що:

Ø запаси корисних копалин на Землі поступово вичерпуються;

Ø відновлювальні джерела енергії за сучасного розвитку технологій та обладнання не в змозі покрити потреби населення, які постійно зростають;

Ø атомна енергетика не може забезпечити достатню міру надійності своєї роботи;

Ø унаслідок життєдіяльності людини і переважно під час виробництва енергії та продуктів відбувається забруднення навколишнього середовища, що призводить , наприклад, до кислотних дощів,  «парникового ефекту» тощо.

Правила дорожнього руху для школярів
Пам’ятка з правил дорожнього руху
для школярів
1. Йти до школи треба найкоротшим шляхом, по вулицях з найменшим рухом транспорту.

2. Ходити треба тільки по тротуарах, дотримуючись правої сторони.

3. По дорогах чи вулицях, де немає тротуарів, треба йти з лівої сторони, назустріч транспорту.

4. Будьте обережні біля під’їздів дворів, звідки не очікувано може виїхати автомобіль.

5. Не збирайтеся на тротуарах великими групами, не зупиняйтеся на поворотах, спусках чи підйомах, на мостах і під мостами.

6. Спокійно, без метушні переходіть дорогу.

7. Переходіть вулицю на перехрестях по пішохідних доріжках або в місцях, де є вказівники » Перехід».

8. При переході впевніться в безпеці: подивіться спочатку наліво, дійшовши до середини дороги,- подивіться направо.

9. Не перебігайте дорогу перед близько рухомим транспортом. Пам’ятайте, що автомобіль зразу зупинити неможливо!

10. Автомобілі, автобуси, тролейбуси, які стоять, треба обходити ззаду, а трамваї – спереду.

11. Не чіпляйтесь за рухомий транспорт, не катайтесь на проїзній частині вулиці і дороги на велосипедах, ковзанах, самокатах.

12. Не влаштовуйте ігри на дорозі, тротуарах, мостовій.

Школярі! Будьте примірними і дисциплінованими! Вивчайте правила дорожнього руху і пояснюйте їх своїм молодшим друзям!

Правила дорожнього руху для дітей. Коли ти пішохід/пасажир/велосипедист

Знати і дотримуватися правил дорожнього руху повинна кожна дитина ще до того, як вона самостійне вийде на вулицю - це допоможе їй безпечно ходити вулицями і дорогами наших міст і сіл, а водіїв автотранспорту позбавити багатьох неприємностей. Запам'ятай ці правила дорожнього руху.

Коли ти пішохід

1.Пішоходи ходять лише тротуарами тримаючись лише правого боку щоб не заважати зустрічним пішоходам.

2.За містом треба ходити узбіччям назустріч автомобілям, що рухаються, з тим, щоб вчасно побачити їх і поступитись дорогою.

3. Перехрестя - найнебезпечніше місце для пішоходів. Переходити перехрестя необхідно лише визначеними переходами.

4. Найнебезпечніше переходити дорогу підземними переходами.

5. Якщо підземних переходів немає, дорогу треба переходили в тих місцях, які означені лініями розмітки або дорожніми знаками.

6. До того, як переходити вулицю, спершу треба подивитися ліворуч. Якщо проїжджа частина вулиці вільна - можна йти.

7. Коли ти дістався середини вулиці, подивися праворуч. Якщо проїжда частина вільна - переходь.

8. Якщо ти не встигаєш перейти вулицю, обов'язково зупинися на острівці безпеки. В разі відсутності його - треба зачекати на лінії, що розділяє транспортні потоки протилежних напрямів. Вулицю, де відсутній пішоходний перехід, треба переходити від одного рогу до протилежного.

9. Під час переходу вулиці уважно стежке за сигналами світлофора.

10. Червоний колір означає: "Стій! Зупинися!"

11. Жовтий колір світлофора попереджає: "Увага! Приготуйся!"

12. Зелений колір світлофора подає команду: "Шлях вільний! Можна йти!"

Коли ти пасажир

1. Перебуваючи в автобусі, трамваї чи тролейбусі не заважай пасажирам заходити або виходити з транспорту.

2. Заходити треба через двері з написом "Вхід", а виходити - через двері з написом "Вихід".

3. Забороняється відволікати розмовами водія під час руху транспорту.

4. В громадському транспорті не можна перевозити вантажі, що мають неприємний запах або можуть забруднити пасажирів. Ні в якому разі не можна перевозити вибухонебезпечні або легкозаймисті речовини.

5. Пасажирові забороняється заважати під час зачинення або відчинення дверей, притулятися до них, а також визирати з вікон громадського транспорту.

6. Після виходу з трамваю, треба дістатися пішохідного переходу і тільки там переходити дорогу.
Обходити трамвай треба лише спереду.

Поради велосипедистам

1. Для велосипедного руху існує велосипедна доріжка.

2. На вулицях міста дозволяється їхати велосипедом дітям, яким виповнилося 14 років.

3. Велосипедистам забороняється випускати з рук кермо, а також хапатися руками за попутні машини.

4. Не можна перевозити пасажирів на велосипеді, що не пристосований для цього.

5. Не дозволяється їздити велосипедами людними тротуарами, а також в місцях, де граються діти.

Безпека на дорозі: поради на кожен день

1. Ніколи не перебігайте вулицю перед транспортом, що рухається.

2. Ніколи не влаштовуйте ігри біля транспорту, що стоїть у дворі, - в ньому можуть відмовити гальма.

3. Не чіпляйтесь за рухомий автотранспорт.

4. Не грайте в сніжки чи футбол на тротуарах і рухомій частині вулиці - навіть найдосвідченіший водій не в змозі одразу зупинити машину, особливо на слизький дорозі.

5. Не катайтеся на санчатах, лижах і ковзанах поблизу дороги.

Аналіз стану і динаміки розвитку та протидії терористичній діяльності на території України свідчить про негативну тенденцію до втягування спецслужбами рф неповнолітніх осіб та молоді до протиправної діяльності терористичного характеру, а саме: розповсюдження анонімних матеріалів про замінування об’єктів критичної інфраструктури, місць масового скупчення людей, закладів освіти підпалів автотранспортних засобів, що належать Збройним силам України, об’єктів, що забезпечують функціонування залізничного транспорту, тощо.
Для учнів та батьків, 9 класу була проведена роз'яснювальна робота

Олімпійські ігри зародились у Стародавній Греції ще у VІІІ ст. до н.е. і регулярно проводились понад тисячу років. Безпосередньо зародження Олімпійських ігор пов’язують із іменами легендарного грецького героя Геракла, царя Пелопса, спартанського законодавця Лікурга та еллінського царя Іфіта.

Вважають, що Олімпійські ігри Стародавньої Греції почали свій відлік у 776 р. до н.е., коли офіційно було зафіксовано ім’я першого переможця Ігор Коройба, який за професією був пекарем.

Перші Олімпійські ігри тривали один день, а програма включала лише один вид спорту – біг. Із розквітом і зростанням популярності Ігор їх програма змагань поступово розширювалась. У період розквіту вони проходили протягом п’яти днів. Програма змагань включала біг на різні дистанції, панкратіон (поєднання боротьби з кулачним боєм), пентатлон (п’ятиборство, до нього входили стрибки у довжину, біг, метання диска, метання списа і боротьба), кулачний бій, перегони на колісницях.

У червні 1894 р. П’єр де Кубертен скликав у Парижі міжнародний конгрес для вирішення питання про відновлення Олімпійських ігор. Це був історичний Конгрес, тому що на ньому було ухвалено рішення про введення Ігор І Олімпіади сучасності та створення Міжнародного олімпійського комітету на чолі з Деметріусом Вікеласом, представником Греції, П’єром де Кубертеном як секретарем.

Ігри І Олімпіади сучасності відбулись в Афінах 1896 року. В них взяли участь 245 спортсменів із 14 країн світу, які змагались у 9 видах спорту.

До олімпійської символіки належать олімпійська емблема, олімпійський прапор, олімпійське гасло, олімпійський гімн, олімпійський вогонь та олімпійський смолоскип.

Пожежа — неконтрольований процес горіння, що супроводжується знищенням матеріальних цінностей і створює небезпеку для життя і здоров’я людей.
Причини пожеж:
• хуліганство;
• недбале поводження з вогнем;
• неправильне поводження з відкритим вогнем;
• порушення правил опалювання приміщень з використанням печей;
• порушення правил користування зварювальними апаратами;
• порушення правил експлуатації електромереж і електроприладів;
• порушення правил користування газовими приладами;
• самозапалювання легкозаймистих речовин при підвищеній температурі;
• «сонячні зайчики» від дзеркал, скла, металу;
Які можуть бути наслідки пожежі?
1. Порушення здоров’я людей:
— опіки;
— отруєння продуктами горіння.
2. Загибель людей.
3. Знищення матеріальних цінностей.
Страшних збитків приносить пожежа, якщо вона відбувається в місцях великого скупчення людей, то чисельність жертв дуже велика. Це пояснюється розгубленістю, панікою, люди метушаться не знають, що робити. Головне в цій ситуації не втратити голову і знати правила евакуації з місця пожежі. блискавки.
Запам'ятайте, пожежі кожен рік завдають нашій державі величезних збитків. У вогні гинуть люди, тварини, рослини, майно. Значні кошти витрачає держава на гасіння пожеж. Щоб уникнути таких трагічних наслідків, усі повинні постійно дотримуватися вимог пожежної безпеки. Тільки за таких умов наше життя і матеріальні надбання будуть збережені.
Пожежа була і є найнебезпечнішим стихійним лихом. Внаслідок пожеж гине та страждає значна кількість людей. Хотілося б звернути вашу увагу на банальні, але водночас необхідні знання правил пожежної безпеки. Бо, як відомо, найкращий спосіб захиститися від пожежі – не спричинити її.

Як діяти учням та вчителям у разі пожежі в школі?
Негайно повідомити про пожежу в пожежну охорону, зачинити двері у класі, де горить. Якщо побачите охоплене вогнем приміщення, не намагайтеся увійти в нього.
Повідомити про пожежу дирекцію школи, вжити належних заходів щодо евакуації дітей та людей із приміщення.
Почувши сигнал тривоги, учні стають біля парт і за вказівкою вчителя залишають по одному клас, останнім іде вчитель із класним журналом. Належить зачинити двері класної кімнати й усі інші двері на шляху евакуації. Усі, кого не було в школі під час сигналу тривоги, повинні негайно йти до місця збору й приєднатися до свого класу чи групи.
Місце збору повинне бути під навісом чи в іншому приміщенні
Нікому не можна повертатися в приміщення
Серед евакуйованих, що зібралися на пункті, проводять перекличку (за класним журналом). Директор школи після сигналу тривоги йде до збірного пункту і там приймає рапорти від усіх підрозділів
Для дітей із обмеженими можливостями та неврівноваженою психікою повинні бути заздалегідь передбачені спеціальні заходи з евакуації.
Вже до прибуття пожежної охорони слід знати, де саме, у якому приміщенні пожежа і чи всіх евакуювали. Повинен бути план евакуації зі школи. Начальника прибулого пожежного підрозділу зустрічають, маючи повну інформацію.
Як поводитись під час пожежі в навчальному закладі, коли поруч з учнем нема дорослої людини?
Пожежа у твоєму класі, в приміщенні, в якому ти перебуваєш:

якщо можеш вийти з класу через двері, рятуйся сам і допоможи іншим;
якщо вихід перекрито вогнем, але поряд є зовнішня пожежна драбина, використовуй її;
під час пожежі не можна ховатися в глухі кути, під парти, шафи, у коморі тощо;
захищай органи дихання і затули щілини під дверима (краще вологими ганчірками);
подавай сигнали рятувальникам.
Пожежа в коридорі:

перш ніж визирнути в коридор, торкнися тильним боком долоні ручки вхідних дверей. Якщо вона гаряча, не відчиняй – там пожежа;
ручка холодна – визирни в коридор. Коли там вогонь або багато диму зачини двері;
якщо диму небагато і він іде з низу, це означає, що пожежа – на нижніх поверхах. Не спускайся вниз, зайди в клас, зачини двері, чекай на допомогу рятувальників;
якщо неможливо залишити приміщення, а в тебе є мобільний зв’язок, зателефонуй за номером «101», щоб повідомити про себе. Стояти слід у приміщенні з виходом до вікна;
якщо пожежа сталася вище поверхом, спускайся вниз сходами, захистивши органи дихання.
Профілактика пожежі в школі

У перший день навчальної чверті проводять інструктаж з усіма дітьми і персоналом щодо процедури евакуації на випадок пожежі. Його повторюють раз на чверть чи півріччя, про що роблять відповідний запис у класному журналі.

У приміщеннях та на території закладу освіти заборонено курити і розкидати запалені сірники, застосовувати в приміщеннях відкритий вогонь. Не дозволено розпалювати вогнища, спалювати сміття, відходи, пакувальні матеріали.

Використовувати пожежний інвентар та інструменти можна тільки за призначенням.

Не користуватися у приміщеннях електрокип’ятильниками, електрочайниками (крім спеціально відведених і обладнаних для цього місць), не залишати без нагляду ввімкнені в електромережу кондиціонери, комп’ютери, радіоприймачі тощо.

Черговим учням після закінчення уроків належить зачинити вікна, вимкнути освітлення, електроживлення приладів та обладнання (за винятком чергового освітлення та електрообладнання, яке, за вимогами технології, повинно працювати цілодобово).

Слід оглянути приміщення, переконатися, що немає порушень, які можуть призвести до пожежі, й тільки після цього замкнути двері. У разі виявлення порушень доповісти черговому вчителеві, класному керівнику, керівнику навчального закладу або працівникові, який його заміщує.

Кожен учасник навчально-виховного процесу, який виявив пожежу або її ознаки, зобов’язаний: негайно повідомити про це за телефоном «101» у пожежну частину (слід чітко назвати адресу об’єкта, місце виникнення пожежі, що саме горить, а також своє прізвище); задіяти систему оповіщення людей про пожежу й під керівництвом дорослих розпочати евакуацію із будівлі в безпечне місце відповідно до плану евакуації.

Як зазначив священнослужитель під час проповіді, Герої не вмирають, вони житимуть у наших серцях вічно, на сторінках історії, на вулицях, іменами яких буде їх названо. «Вічна пам'ять загиблим нашим воїнам, робімо все, щоб захистити нашу Україну, будьмо люблячими синами нашої землі.
Перегляд презентації "Толерантне ставлення до ветеранів/ветеранок"

10 років боїв за Іловайськ – трагедії та незламності українських воїнів

За травень–серпень 2014 року українські підрозділи провели більше 40 операцій – звільнили дві третини окупованих територій, понад 100 населених пунктів Донецької та Луганської областей. Сили АТО поступово брали ситуацію під контроль, локалізували деякі угруповання, звужували кільце ізоляції, віддаляли його від державного кордону. З’явилася можливість блокувати російських окупантів у районах Донецька, Макіївки, Горлівки, Луганська і розділити їх на окремі осередки і створити передумови для успішного завершення збройного конфлікту на Сході України.
Спогади учасників боїв за Іловайськ
Із книги “Дівчата зрізають коси”:
Із книги “Без ротації”
“А потім був Іловайськ. Від смерті нас тоді врятувала 90-річна місцева жителька, у квартирі якої ми переховувалися… Коли ми зайшли в місто, у мене було шосте чуття, що щось станеться… І буквально за 15 хвилин почався обстріл. Ми йшли у хвості колони, прикривали. Я почув чергу – повертаюсь Тарас [Костанчук - авт.] лжить. Я до нього. Підняв. Бачу, що живий – і в цей момент мені в ногу потрапляє куля. Я з Тарасом дострибав на одній нозі до будинку, почав гукати про допомогу, але вже ніхто не чув – всі відійшли. Поряд був під’їзд, ми заскочили туди. Діяли на автоматі. Я на адреналіні болю майже не відчував. Почали шукати квартиру, ввалились туди і впали на підлогу. Коли обстріли спинились у коридор вийшла Клавдія Іванівна. Їй тоді було 90 років і вона не мала сил спускатися, ховалася у ванній кімнаті. У часи Другої світової була санітаркою, тож взялася перев’язувати наші рани.
Всеукраїнська акція пам’яті “Сонях”

Відзначення Дня пам’яті захисників України саме 29 серпня обрано не випадково, бо саме в цей день у 2014 році, в ході російсько-української війни та Іловайської операції відбувся прорив української групи військ з російського оточення, де проявився масовий героїзм добровольців і військових, та загинуло багато українських воїнів. Ті трагічні події російсько-української війни розгорталися на сході України, саме на полях соняхів, які вже дозрівали. Саме тому сонях обрано символом Дня пам’яті захисників України, які загинули в боротьбі за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України.
Запрошуємо українців долучитися до щорічної акції пам’яті “Сонях” - робити стилізовані соняхи з тканини та розміщувати їх на одязі на лівій стороні грудей. До створення символічних соняхів закликаємо залучати дітей та юнацтво, щоб з молодості промотувати шанобливе ставлення до захисників і захисниць України та пояснювати значення цього дня для нашої країни.

Це не єдиний день у році, коли ми згадуємо, віддаємо шану, розповідаємо про тих, хто віддав життя, щоб відстояти Україну, її державність, незалежність і соборність. Але це особливий день, нагода для всіх у суспільстві разом зосередитися на пам’яті, шані і вдячності.

Цей День пам’яті держава започаткувала в 2019 році. Саме 29 серпня, бо з цією датою пов’язаний один із найтрагічніших епізодів російсько-української війни до повномасштабного вторгнення – вихід українських воїнів з оточення під Іловайськом у 2014 році. Тоді російське керівництво – традиційно для себе – порушило домовленості: українських військових розстріляли, коли вони колонами проходили тим, що мало бути «зеленим коридором». Їхній шлях пролягав через соняшникові поля. Тому традиційним символом пам’ятного дня 29 серпня став соняшник.

За даними Книги пам’яті полеглих за Україну, з 2014-го, станом на 1 грудня 2021 року загинули 4490 українських воїнів.
Повномасштабне вторгнення Росії 24 лютого 2022-го відкрило нову сторінку героїзму, стійкості та, на жаль, втрат. Головнокомандувач Збройних сил України Валерій Залужний повідомив, що з моменту повномасштабного нападу на серпень 2022 року

«у війні проти російських загарбників загинули майже 9 тисяч українських героїв».

Цього року, поки триває війна до перемоги, ми не можемо ані знати точну кількість, ані назвати всіх поіменно, ані розповісти всі історії. Але ми впевнені, що українське суспільство докладе всіх зусиль, щоб наші загиблі герої були в нашій пам’яті не абстрактною цифрою. Щоб вони отримали максимальну шану, якої тільки заслуговують ті, хто віддав життя за свою країну. Щоб наша пам’ять про них була живою.

Наприкінці травня 2022 року Верховна Рада України ухвалила рішення про створення Національного військового меморіального кладовища, на якому з почестями ховатимуть загиблих (померлих) захисників і захисниць. Це – світова практика вшанування воїнів, які віддали життя за свою країну. Такі кладовища є в США, Канаді, Франції, Польщі та інших країнах. А за рік до цього, в липні 2021-го, на державному рівні був прийнятий військовий поховальний ритуал. Знову ж таки, щоб у момент поховання віддати належні почесті загиблому (померлому) захисникові чи захисниці, щоб всі розуміли, що ховають не пересічну людину, а того / ту, завдяки кому існує держава Україна.

Після перемоги ми віднайдемо свої традиції пам’яті про загиблих воїнів. Ми вже називаємо і продовжимо називати на їхню честь вулиці. У нас уже є місця пам’яті та меморіальні дошки у публічному просторі. Але після остаточної перемоги в країні повинні постати особливі місця, з проникливою архітектурою і людяними меморіальним практиками, які свідчитимуть, що ми шануємо і дякуємо.

Пам’ятаємо і будемо пам’ятати.

День державного прапора: коли з'явилось свято
На початку 90-х день прапора відзначали 24 липня. Це було неофіційне свято, яке вшановували лише у Києві в пам'ять про перше підняття синьо-жовтого прапора над будівлею Київської міської ради у 1990 році. На загальнодержавному рівні свято почали відзначати у 2004 році. 23 серпня тодішній президент Леонід Кучма офіційно запровадив День державного прапора.

День Державного прапора України 2024: дата та історія свята
Українці на початку 1990-х років з синьо-жовтим прапором

День державного прапора: чому свято відзначають 23 серпня
Чому 23 серпня обрали датою святкування дня прапору, достеменно невідомо. В мережі можна зустріти інформацію, що 23 серпня 1991 року синьо-жовтий стяг занесли до будівлі Верховної Ради одразу після невдалого путчу ДКНС. Проте ця подія сталася 24 серпня, а підняття прапору над парламентом відбулось у вересні.

День державного прапора: чому свято відзначають 23 серпня
Урочисте внесення синьо-жовтого прапора до Верховної Ради України 24 серпня 1991 року
28 січня 1992 року депутати затвердили постанову, в якій Державним прапором України вважається "прямокутне полотнище, яке складається з двох рівних за шириною горизонтально розташованих смуг: верхньої синього кольору, нижньої жовтого кольору" шириною 2 метри та довжиною 3 метри. Згодом визначення додали в Конституцію, за яким державний прапор України це "стяг із двох рівновеликих горизонтальних смуг синього і жовтого кольорів".

Чому кольори українського прапора синій та жовтий
Українці почали використовували синій та жовтий кольори у національних символах з 14 століття. Вони зображувались на гербі стародавнього Львова та печатках Галицько-Волинського князівства тощо. З 15 століття кольори були представлені на різноманітних гербовниках, зображували золотого лева на синьому тлі.

В якості національних ці кольори затвердили в кінці 19 століття. Найчастіше комбінацію синього та жовтого прапора використовували на Галичині на офіційних документах, листівках, картинах. Цікавим є те, що іноді зверху стяга був жовтий колір, іноді — синій.

День Державного прапора України 2024: дата, історія свята, чому кольори синій та жовтий
Поштова листівка "фантової лотереї" товариства "Сокіл" у Львові, 1902 рік, фото: sicheslavschina.blogspot.com
Після революції 1917 року українці стали активно використовувати жовто-синій прапор. Його сенс був схожий, але кольори називали по-різному. Деякі використовували визначення "синьо-жовтий", інші "блакитно-жовтий", "жовто-синій" та "жовто-блакитний". Навіть історик Михайло Грушевський описував прапор як синьо-жовтий, а іноді — жовто-блакитний. У 1918 році Центральна Рада в законі про флот описала прапор як "полотнище в блакитному і жовтому кольорах".

Гетьман Павло Скоропадский ухвалив військовий прапор Української Держави у вигляді стяга білого кольору з синім хрестом всередині, а в крижі — національний прапор з "блакитної та жовтої горизонтальних смуг". Директорія в документах визначала синьо-жовтий колір прапору. Згодом усі політичні сили використовували різні назви, допоки синій та жовтий кольори не визначили офіційно у Конституції.

Що означають кольори українського прапора
Традиційно вважається, що синій колір прапора означає небо, а жовтий — українські поля. Також зустрічається тлумачення жовтого як "золотої пшениці", "сонця" або як суміш "ланів, осяяних сонцем". Синій завжди асоціювався з синім або голубим небом, іншого визначення не було.

День Державного прапора: Що означають кольори українського прапора
Прапор України з гербом Гетьманщини

Не жито і не небо. 5 міфів про український прапор

Як святкують День Державного прапора в Україні
Зазвичай 23 серпня проходить урочисте підняття Державного прапору України. Згодом проводять різноманітні заходи: вручення паспортів громадянина юнакам і дівчатам, молитви за Україну та український народ релігійними організаціями, різноманітні концертні програми, фестивалі, гала-концерти тощо. Також на свято усі райони міста готують вуличні акції, ярмарки та інформаційні виставки. Проте під час повномасштабного вторгнення великих масових гулянь на день прапора не відбувається.

Чому День Незалежності важливий для кожного українця — історія свята

Україна 24 серпня відзначає 32-гу річницю проголошення Незалежності. Це важливе свято для держави, адже сьогодні, як і багато поколінь тому, українці виборюють свою незалежність зі зброєю в руках.
Саме 24 серпня народні депутати ухвалили Акт проголошення незалежності України та винесли це питання на всеукраїнський референдум.
Суспільне Культура розповідає про те, чому саме цей день тепер є найважливішим у державі й чому ми могли святкувати незалежність у липні
Перший День Незалежності
Депутати Верховної Ради Української РСР 16 липня 1990 року ухвалили Декларацію про державний суверенітет. Вона проголошувала право України безпосередньо створювати відносини з іншими державами, укладати з ними договори, обмінюватися дипломатичними, консульськими та торговельними представництвами.

Декларація визнавала самостійність ще радянської республіки у питаннях науки, освіти, культурного і духовного розвитку української нації.

Перший День Незалежності
Депутати Верховної Ради Української РСР 16 липня 1990 року ухвалили Декларацію про державний суверенітет. Вона проголошувала право України безпосередньо створювати відносини з іншими державами, укладати з ними договори, обмінюватися дипломатичними, консульськими та торговельними представництвами.

Декларація визнавала самостійність ще радянської республіки у питаннях науки, освіти, культурного і духовного розвитку української нації.
Водночас того ж 16 липня 1990 року Верховна Рада ухвалила постанову "Про День проголошення незалежності України":

"Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки постановляє: вважати день 16 липня Днем проголошення незалежності України і щорічно відзначати його як державне загальнонародне свято України".
17 березня 1991 року в УРСР провели референдум і республіканське опитування про те, чи згодні громадяни, щоб Україна лишалася у складі Союзу Суверенних Республік на підставі Декларації про державний суверенітет України. Позитивно відповіли 80 % опитаних.

І вже 18 червня 1991 року до Кодексу законів про працю Української РСР, який визначає і державні свята, внесли запис: "16 липня — День незалежності України" (статті 73).

Тож першу свою річницю незалежності Україна відзначила 16 липня 1991 року — ще фактично у складі СРСР.

Шлях до 24 серпня
Однак через місяць після першого святкування стався Серпневий путч — спроба позбавити влади президента СРСР Михайла Горбачова і повернути колишній державний лад.

Тож 24 серпня 1991 року на позачерговій сесії Верховної Ради України 346 депутатів проголосували за ухвалення Акту проголошення незалежності України. Документ проголошував створення самостійної Української держави. Текст акту складався з 93 слів, був набраний на друкарській машинці та вміщався на одному папірці.
Щоб легітимізувати нову державу та завадити генпрокурору Радянського Союзу оголосити це рішення незаконним, Верховна Рада вирішила провести 1 грудня 1991 року всеукраїнський референдум щодо проголошення незалежності України.

На референдум винесли одне запитання: "Чи підтверджуєте Ви Акт проголошення незалежності України?" У голосуванні взяли участь 31 891 742 людини — 84,18 % населення України. З них 90,32 % (28 804 071 людина) проголосували за.

І вже 20 лютого 1992 року Верховна Рада ухвалила нову постанову "Про День незалежності України":

"1. Вважати день 24 серпня Днем незалежності України і щорічно відзначати його як державне загальнонародне свято України. 2. Постанову ВР УРСР «Про День проголошення незалежності України» від 16 липня 1990 року вважати такою, що втратила чинність".
Після цього дату державного свята замінили й у Кодексі законів про працю. Від 1992 року День незалежності України щороку відзначаємо 24 серпня.

Кожна дитина, незалежно від віку повинен знати відповіді на прості питання, які можуть врятувати йому життя в критичній ситуації:

- що необхідно робити, якщо в будинку, квартирі, дитячому садку або школі пожежа? Правильна відповідь – вийти з охопленого вогнем приміщення або будівлі, а потім зателефонувати в службу порятунку за номером 101 або 112, назвати своє ім’я, адресу та причину виклику;
- чи можна грати з сірниками, бенгальськими вогнями, феєрверками або запальничками? Грати з будь-якими предметами, які можуть викликати загоряння, дуже небезпечно;
- чи можна чіпати електроприлади мокрими руками? Ні в якому разі! Вода – чудовий провідник електрики і дотик електроприладів під напругою мокрими руками може призвести до короткого замикання і займання проводки;
- чим можна і чим не можна гасити пожежу? Звичайну пожежу можна гасити водою, піском, землею та іншими сипучими матеріалами. Для цих цілей підійдуть земля з квіткового горщика, порошкоподібний засіб або пральний порошок, пісок з лотка для тварин. Крім того, на вогонь можна накинути щільну тканину і притиснути краю до поверхні – для цього підійде ковдра, пальто, щільне покривало.

Що потрібно знати
Кілька простих правил, які повина знати кожна дитина на випадок пожежі:
- головне – вийти з охопленої вогнем кімнати або будинку;
- якщо самостійно зателефонувати в службу порятунку не можна – потрібно покликати дорослих на допомогу. Для цього можна використовувати сусідів або перехожих;
- дим набагато небезпечніше, ніж відкритий вогонь. Під час пожежі потрібно дихати через мокру ганчірку і рухатися до виходу поповзом-внизу диму менше;
головне правило під час пожежі – зберігати спокій і чекати приїзду рятувальників.

Чого робити ні в якому разі не можна!
Ну, і наостанок поговоримо про категоричні заборони. Під час пожежі, ні в якому разі не можна:

- ховатися від вогню під ліжком, в шафі або під ковдрою. Перший інстинкт дитини – сховатися від небезпеки. На жаль, саме ця дія і призводить до великої кількості трагічних випадків;
- користуватися для виходу з дому ліфтом. Ліфт є пасткою під час пожежі – навчіть дитину використовувати пожежні виходи;
- намагатися погасити вогонь самостійно. Невелике вогнище пожежі за умови наявності вільного виходу з дому можна спробувати погасити, але якщо вогонь вже відрізає шляхи відходу – ризикувати не треба. Для маленьких дітей це особливо актуально – навчіть дитину відразу виходити по евакуаційних шляхах;
збирати іграшки або намагатися врятувати домашніх вихованців під час пожежі.

Евакуація з Азовсталі у полон
Оборона Маріуполя була надважкою від самого 24 лютого 2022 року: російські окупанти оточили місто, нещадно руйнуючи всю інфраструктуру. Масивні авіабомби постійно летіли й на Азовсталь. На комбінаті тоді ховалися як звичайні маріупольці, так і бійці полку Нацгвардії Азов, морські піхотинці, прикордонники, поліціянти. У людей закінчувалася провізія, вода та ліки, було багато поранених, тому постала нагальна потреба в евакуації із заводу.

Командир 36 окремої бригади морської піхоти ВМС Сергій Волинський (Волина) закликав іноземні держави провести екстракцію з Азовсталі – вивезти сотні військових та цивільних у безпечне місце. Росіяни ж тривалий час не погоджувалися на будь-які умови евакуації. 16 травня окупанти продовжили спроби зайти на Азовсталь.
Того ж дня російське Міноборони заявило, що домовилося з українськими захисниками про вивезення поранених бійців, але на окуповану територію – до медичного закладу в Новоазовську.
У Генштабі ЗСУ зазначили, що гарнізон Маріуполь виконав поставлене бойове завдання, тому командири підрозділів отримали наказ зберегти життя свого особового складу.
– Розпочалася евакуація 53 важкопоранених військовослужбовців. Їх доставлено до медичного закладу у Новоазовську. Ще 211 захисників через гуманітарний коридор були евакуйовані до Оленівки з подальшим поверненням їх на підконтрольну Україні територію через процедуру обміну, – йшлося у повідомленні Генштабу.
Процес евакуації з Азовсталі тривав з 16 до 21 травня під гарантії безпеки від ООН, Міжнародного комітету Червоного Хреста, а також Туреччини, Швейцарії, Франції та Ізраїлю.
Згодом президент Володимир Зеленський заявив, що захисники, виведені із заводу Азовсталь, мають бути звільнені за процедурою обміну.
Теракт в Оленівці: що відомо
Виправна колонія №120 в окупованій з 2014 року Оленівці стояла пусткою. Окупанти ж із початком повномасштабної війни вирішили розконсервувати її та звозити туди на фільтрацію українських військовополонених.
Вранці 27 липня 2022 року російські охоронці відвели групу ув’язнених на промислову територію. Людей завели до абсолютно необлаштованої шлакоблокової будівлі з бляшаним дахом: там просто стояли ліжка без матраців, також нашвидкуруч викопали яму-туалет.
Полоненим 28 липня заборонили виходити надвір.
Вибухи на території колонії сталися у проміжку від 22:00 28 липня до 01:00 29 липня.
За свідченнями тих, хто вижив, картина була страшною: все в крові, у людей були відірвані кінцівки, розірвані животи. Лежали обвуглені тіла. На допомогу кинулися полонені медики та наші військові з інших бараків, проте керівництво в’язниці не дозволило навіть близько підійти. Швидкі за пів години теж стояли у воріт в’язниці, та й їх не пускали.
Лише за шість годин поранених почали вивозити. А до того часу ще більше людей померли від больового шоку та втрати крові.
До лікарень везли КамАЗами, у які поранених складали абияк. Машини, їдучи, на ямах не гальмували, через це азовці також травмувалися. В одній машині дорогою до лікарні загинули ще двоє українців.
Розслідувачі Медійної ініціативи за права людини опитали свідка, який бачив, як росіяни принесли на місце теракту мішок із якимись уламками й розкидали їх.
Із наступного дня тих, хто вижив, ізолювали від решти військовополонених у колонії. В аналізі ООН зазначається, це робилося для того, щоб ті, хто вижив, не змогли розповісти іншим про вибух, оскільки деякі в’язні мали доступ до мобільних телефонів і прямий зв’язок з Україною, повідомляє AP у своєму розслідуванні
Також інших українських в’язнів відправили до розбомбленої казарми і наказали прибрати уламки та рештки тіл. Є свідки, які бачили чоловіків в камуфляжі, що принесли ящики на місце вибуху і розклали на лавці неподалік фрагменти снарядів HIMARS.
Згодом прибули російські офіційні особи у супроводі російських журналістів, чиї знімки покручених, обвуглених двоярусних ліжок облетіли весь світ. За словами полонених, після того, як всі пішли, чоловіки в камуфляжі забрали уламки ракет HIMARS у ящики та зникли.
До речі, згідно із Женевською конвенцією, ненадання допомоги пораненим є воєнним злочином, що кваліфікується як жорстоке поводження з полоненими.